Рішення

від 05.11.2013 по справі 910/16617/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16617/13 05.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-ВС"

до Приватного акціонерного товариства "Сіріус - буд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 150495,01 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Івасик Р.М. (дов.№1 від 31.07.13),

від відповідача: Макидон М.М (дов.№04-08-2013 від 04.08.13),

третя особа: Бабелюк О.О. (дов. № 775/03-УМ-13 від 01.11.13)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус-ВС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Сіріус - Буд" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 150495,01 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно укладеного Договору оренди №09/12-01 від 01.12.2009 із змінами та доповненнями позивачу було передано за актом прийому-передачі в строкове платне користування приміщення для організації та функціонування більярдного клубу, загальною площею 751,7 квадратних метрів, розміщеного в цокольному поверсі будівлі універмагу за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 21а.

Ухвалою суду від 30.08.2013 порушено провадження у справі № 910/16617/13 та призначено її до розгляду на 26.09.2013 року.

За наслідками судового засідання 26.09.2013 суд дійшов висновку, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає розгляду справи, у зв'язку із чим розгляд справи підлягає відкладенню на 10.10.2013, про що судом винесено відповідну ухвалу.

10.10.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив та заява про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 10.10.2013 представники сторін з'явились та подали клопотання про продовження термінів розгляду справи строком на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача компанію "Фоззі-фуд", а представник позивача надав додаткові документи по справі.

Ухвалою суду від 10.10.13 до участі у справі залучено ТОВ «Фоззі-Фуд» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторні відповідача та відкладений розгляд справи на 05.11.13 року.

Під час судового засідання 05.11.13 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, вказуючи про те, що дійсно, 01.12.2009 між відповідачем та позивачем укладено договір №09/12-01 оренди нежитлового приміщення. Але цей Договір був укладений в простій письмовій формі, хоча відповідно до норм діючого законодавства договір оренди укладений на строк більш як три роки підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Третя особа надала усні пояснення та заперечувала проти позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус-ВС» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Сіріус-Буд» з позовом про:

- визнання дійсним Додатку №3 до Договору оренди частини нежитлового приміщення №09/12-01 від 01.12.2009 укладеного між ПАТ «Сіріус-Буд» та ТОВ «Сіріус-ВС» 01.01.2013 року;

- розірвання Договору №09/12-01 оренди частини нежитлового приміщення від 01.12.2009 укладеного між ПАТ «Сіріус-Буд» та ТОВ «Сіріус-ВС» з 13.08.2013 року;

- зобов'язання ПАТ «Сіріус-Буд» прийняти від ТОВ «Сіріус-ВС» приміщення, загальною площею 751,7 кв.м., розміщеного в цокольному поверсі будівлі універмагу за адресою: 02660, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 21а та підписати відповідний Акт приймання-передачі частини нежитлового приміщення;

- стягнути з ПАТ «Сіріус-Буд» на користь ТОВ «Сіріус-ВС» майнові збитки в сумі 75 495,01 грн.;

- стягнути з ПАТ «Сіріус-Буд» на користь ТОВ «Сіріус-ВС» компенсацію немайнової шкоди в сумі 75 000,00 грн.;

- стягнути з ПАТ «Сіріус-Буд» на користь ТОВ «Сіріус-ВС» судовий збір в сумі 6450,91 грн.

Однією із позовних вимог є визнання дійсним Додатку №3 до Договору оренди частини нежитлового приміщення №09/12-01 від 01.12.2009 укладеного між ПАТ «Сіріус-Буд» та ТОВ «Сіріус - ВС» 01.01.2013 року.

Відповідно до ст. 1 ГПК України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

А у відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому законодавець визначив, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 16 ЦК України не містить такого способу захисту порушеного права, як визнання Договору чи його Додатку дійсним.

Аналогічна позиція зазначена у Постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2009 року по справі № 9/376-07.

Щодо вимоги про розірвання Договору №09/12-01 оренди частини нежитлового приміщення від 01.12.2009 укладеного між ПАТ «Сіріус-Буд» та ТОВ «Сіріус-ВС» з 13.08.2013 суд зазначає наступне.

У судовому засіданні позивачем на підтвердження своїх вимог надано Договір оренди частини нежитлового приміщення №09/12-01 від 01.12.2009 та Додаток № 3 до цього договору від 01.01.2013 року.

Відповідно до п.9.1. Договору договір укладено на невизначений термін, який починає відраховуватись з дати передачі Орендарю приміщення за актом приймання-передачі.

Акт приймання-передачі частини нежитлового приміщення сторони підписали в той же день 01.12.2009 року.

Згідно вимог ч.2 ст.793 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), нотаріальному посвідченню підлягає договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), який укладено строком на три роки і більше.

У відповідності до ст. 794 ЦК України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

У даному випадку, як вказувалось вище, Договір оренди нерухомого майна приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 21а, який був укладений між сторонами на невизначений строк, всупереч приписів ст. 793 ЦК України, не був нотаріально посвідчений. Будь-яких даних про те, що одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, матеріали справи не містять.

Таким чином неможливо розірвати Договір, який за своєю природою є нікчемний.

Аналогічна позиція зазначена в Постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2009 по справі № 2-17/9430-2008.

Що стосується вимоги про зобов'язання ПАТ «Сіріус-Буд» прийняти від ТОВ «Сіріус-ВС» приміщення, загальною площею 751,7 кв.м., розміщеного у цокольному поверсі будівлі універмагу за адресою: 02660, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 21а та підписати відповідний Акт приймання-передачі частини нежитлового приміщення, то враховуючи те, що договір оренди частини нежитлового приміщення є нікчемним, зобов'язати відповідача вчинити дії за нікчемним договором неможливо.

Відповідно до вимоги про стягнення з ПрАТ «Сіріус-Буд» на користь ТОВ «Сіріус-ВС» майнових збитків в сумі 75 495,01 грн. та компенсацію немайнової шкоди в сумі 75 000,00 грн. суд зазначає наступне:

Відповідно до положень ч.1,2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.

З врахуванням наведеної правової норми та приймаючи до уваги п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справа позовами про відшкодування шкоди» «шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини».

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов'язань, а не причиною.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

У необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до наданих позивачем доказів, а саме акту про затоплення приміщень, який підписний уповноваженими на те особами (а.с.54) вбачається, що затоплення відбулось не з вини відповідача, а з вини ТОВ «Фоззі-Фуд», який є також орендарем, це підтверджується саме позивачем і в його листі на адресу керуючого магазином «Сільпо» (а.с.55), в якому зазначено вимогу про усунення протікання та відшкодування збитків.

Окрім того позивачем ні у додатках до позову, ні у процесі розгляду справи у судове засідання не було надано доказів про наяв6ність на момент залиття товару ні про те який саме товар та на яку суму було знищено, а також яке саме майно та на яку суму пошкоджено.

Про те, що у позивача немає та не може бути доказів пошкодження чи втрати майна, внаслідок чого йому завдано матеріальної шкоди зазначено і в самому позові «у зв'язку з недостатністю, на наш погляд, доказової бази щодо отримання внаслідок затоплення збитків, зазначення в даній позовній заяві інформації про затоплення зроблено з огляду на завдання шкоди діловій репутації позивача».

Щодо нанесення майнової шкоди відключенням електроенергії у липні 2013 року, то позивачем у судове засідання не надано доказів, що це відключення сталось із вини відповідача, а зазначена у позові особа електрик Полешко Л.І. відповідно до штатного розкладу та відомості на заробітну плату надану за липень 2013 року відповідачем, у штаті відповідача не перебуває.

Аналогічна позиція зазначена в Постановах Вищого господарського суду України від 12.12.2009 по справі № 17/126 та від 29.02.2012 по справі № 5015/2034/11.

Оскільки, із наданих до матеріалів справи звітів агента № 1212 від 17.06.13, № 741 від 28.04.13 та № 1233 від 21.06.13 вбачається, що останні складені між агентом Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПИСКИДКУ" та принципалом Приватного підприємства "Сіріус-М" (ЄДРПОУ 38261833, за юридичною адресою 04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 20), втім позивачем у даному господарському спорі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус-ВС» (ЄДРПОУ 32528026, юридична адреса м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 21а), тому позовна вимога про відшкодування шкоди, заподіянної порушенням ділової репутації позивача визнається судом необгрунтованою, документально недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

До позовної заяви не додано жодного документу на підтвердження того, що діями чи бездіяльністю відповідача позивачу надана матеріальна та немайнова шкода.

Аналізуючи подані сторонами докази та вимоги діючого закону, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав задоволення позову.

З огляду на відмову у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-ВС» до Приватного акціонерного товариства «Сіріус-Буд» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 150495,01 грн.- відмовити повністю.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні у присутності представника позивача 05.11.13 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 11.11.13 року

Суддя К.В. Полякова