Рішення

від 31.10.2013 по справі 917/1711/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р. Справа № 917/1711/13

За позовом Виробничої фірми "Ясень М" ЛТД, вул. Автобазівська, 3-а, м. Полтава, 36008

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36022

про стягнення 8040,00 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Представники:

від позивача: Азарова С.Ю довіреність б/н від 09.07.2013 р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 8040,00 грн. заборгованості за поставлений товар за Договором № 20 від 22.03.2011 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, докази отримання ним ухвали від 17.10.2013 року станом на 31.10.2013 року до суду не повертались. Разом із тим, відповідно до наданого позивачем до суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а. с. 21) станом на 16.04.2013 року місцезнаходженням відповідача по справі є: АДРЕСА_1, 36022, що співпадає із вказаною у позові адресою. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

22.03.2011 року між Виробничою фірмою "Ясень М" ЛТД (позивач, постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, покупець) був укладений договір поставки продукції № 20 (а.с. 11-12) у відповідності до якого постачальник зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю продукцію (м'які меблі), а покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати оплату за неї на умовах договору (п. 1 договору).

Згідно п. 6 договору поставки продукції № 20 від 22.03.2011 року (далі - договір) цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року.

Відповідно до п. 5.1. договору та додатку до договору № 1 (а. с. 13) передача (приймання-здача) продукції здійснюється в пункті доставки, транспортними засобами продавця за його рахунок, а прийом товару за кількістю і якістю на складі покупця згідно супровідних документів (ТТН).

У відповідності до п. 4.1., 4.3. договору розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюється в безготівковому порядку на рахунок постачальника протягом трьох днів з моменту реалізації продукції покупцем.

На виконання умов укладеного договору позивачем була здійснена поставка відповідачеві товару на суму 13840,00 грн. про що свідчать наявні у матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних (а.с. 14-16).

В порушення умов договору відповідач в передбачені цим договором строки, як і в подальшому, оплату товару не здійснив.

Станом на 04.05.2012 року дебіторська заборгованість перед позивачем склала 13840,00 грн.

17.05.2012 року згідно накладної на повернення продукції відповідачем був повернений товар на суму 5800,00 грн.

Отже станом на 18.05.2012 року залишок нереалізованої продукції відповідач не мав, а його борг перед позивачем склав 8040, 00 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору позивач звернувся з вимогою № 9 від 12.02.2013 року (а.с. 18-20) про погашення заборгованості в розмірі 8040,00 грн. за реалізовану продукцію згідно договору поставки продукції № 20. Однак претензія була залишена відповідачем без реагування, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості за реалізований товар в розмірі 8040,00 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку, враховуючи характер відносин між сторонами, пред'явлення вимоги про сплату заборгованості згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України не вимагається, оскільки обов'язок відповідача здійснити оплату поставленого товару та момент виникнення цього обов'язку випливають безпосередньо з норми ст. 692 ЦК України. Правову позицію аналогічного змісту викладено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами правовідносин з приводу поставки товару, обсяги та вартість поставленого згідно договору товару, факт наявності заборгованості в розмірі 8040,00 грн. за поставлений за договором товар, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 8040,00 грн. заборгованості є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

З урахуванням наведеного судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36022, реєстраційний номер НОМЕР_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Виробничої фірми "Ясень М" ЛТД (вул. Автобазівська, 3-а, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 13960434) - 8040,00 грн. основної заборгованості та 1720,50 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.11.2013 року.

Суддя Погрібна С.В.