Постанова

від 11.11.2013 по справі 904/3980/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2013 року Справа № 904/3980/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача

суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

від позивача : Артемов А.О. представник, довіреність №83-Д від 12.07.13;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Благодатна"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2013 року

у справі № 904/3980/13

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Новий",

м. Дніпропетровськ

до : Приватного підприємства "Агрофірма "Благодатна", с. Новоолександрівське

про : стягнення 61 375, 76 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Новий" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Агрофірма "Благодатна" в якому просить стягнути 61 375, 76 грн. (з яких: 30 753, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 21 385, 80 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за період з 31.03.09р. по 24.04.13р.; 8 600, 00 грн. - заборгованість по комісії за період з 31.03.09р. по 31.03.13р.; 413, 51 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 25.04.12р. по 24.04.13р.; 223, 45 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за період з 25.04.12р. по 24.04.13р.) заборгованості за кредитним договором №2804108/01 від 27.06.08р.

Позовні вимоги мотивовані посиланням позивача на порушення відповідачем своїх обов'язків за кредитними договором в частині своєчасного та повного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.13р. у справі № 904/3980/13 (суддя Васильев О.Ю.) позов задоволено.

Обґрунтуванням даного рішення стало те, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.

Не погодившись з рішенням господарського суду Приватне підприємство "Агрофірма "Благодатна", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так, в обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що заборгованості відповідача за кредитним договором складає 30 753,00 грн.

На момент пред'явлення позову позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості по основаному боргу за період з липня 2008 року по квітень 2010 року; за кредитне обслуговування управління (кредиту) за період з 31.03.09р. по квітень 2010 року; за користування кредитом за період з 31.03.09р. по квітень 2010 року.

До того ж, судом при стягненні пені у сумі 413,51 грн. за прострочення сплати відсотків за період з 25.04.12р. по 24.04.13р. та пені у сумі 223,45 грн. за прострочення строків сплати комісії за період з 25.04.12р. по 24.04.13р., не застосовано норми ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.13р. апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 16.10.13р.

В судовому засіданні 16.10.13р. задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору на 15 днів, відповідно до ст. 69 ГПК України та оголошено перерву до 11.11.13р.

Банком надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 11.11.13р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 27.06.08р. між АКБ "Новий" (правонаступник - ПАТ "Акціонерно-комерційний банк "Новий", кредитор) та ПП "Агрофірма "Благодатна" (позичальник ) укладено кредитний договір №2804108/01. (а.с. 10-11)

Умовами укладеного договору сторони погодили, що відповідач отримав у позивача грошові кошти в розмірі 50 000, 00 грн. (що підтверджується меморіальним ордером №861_6 від 27.06.08р., а.с. 26) з 30.05.08р. по 29.05.10р. шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку позичальника з щомісячною сплатою 18% річних та комісією за кредитне обслуговування в розмірі 0, 5% від суми кредиту, вказаній в п.1.1. кредитного договору.

За приписами п.1.1. договору відповідача зобов'язано здійснювати погашення кредиту у відповідності до встановленого графіку.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору оплата відсотків за користування кредитними коштами, а також комісії за кредитне обслуговування повинні здійснюватися щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця. В п.5.5. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати процентів (комісії за кредитне обслуговування), зазначених в п.1.3., 1.5, 4.3. даного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період з який сплачується пеня, від несплаченої в строк суми процентів (комісії за кредитне обслуговування). ( а.с.10-11.)

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків за кредитним договором (а.с.28) заборгованість відповідача станом на 25.04.2013р. становить 61 375, 76 грн. ( з яких : 30 753, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 21 385, 80 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за період з 31.03.09р. по 24.04.13р.; 8 600, 00 грн. - заборгованість по комісії за період з 31.03.09р. по 31.03.13р.; 413, 51 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 25.04.12р. по 24.04.13р.; 223, 45 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за період з 25.04.12р. по 24.04.13р.)

Згідно положень ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а згідно з приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 193 ГК України, умови якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Окрім цього відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання.

Укладаючи кредитний договір №2804108/01 від 27.06.2008 р. Відповідач як боржник за договором визнав себе зобов'язаною особою перед Позивачем, який в договорі виступає в якості кредитора, на умовах та в порядку, визначених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ст. 530 ЦК України. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Доводи викладені в апеляційній скарзі Відповідача щодо неправомірного незастосування судом строків позовної давності не підлягають задоволенню, адже не зважаючи на встановлений графік погашення заборгованості (п. 1.1 кредитного договору) Позивач та Відповідач погодили, що даний договір діє до повного погашення кредиту й нарахованих по ньому відсотків і штрафних санкцій (п. 1.8 кредитного договору), а також погодили конкретну дату закінчення договору - 26 червня 2010 р. (п. 1.1 кредитного договору), тобто саме до вказаної дати Відповідач мав виконати усі свої зобов'язання за кредитним договором і від якої й починається перебіг строку позовної давності.

Такий висновок підтверджується також тим, що передбачена пунктом 5.4. кредитного договору відповідальність Відповідача за порушення строків повернення кредиту пов'язана саме з порушенням строку повернення кредиту, визначеного у пункті 1.1. кредитного договору, а саме - 26.06.2010 р.

Також згідно п. 1.3. кредитного договору Позивач і Відповідач домовились, що кінцевий розрахунок по відсоткам проводиться при повному погашенні кредитних зобов'язань.

Передбачена пунктом 5.5. кредитного договору відповідальність Відповідача за порушення строків оплати процентів та комісії за кредитне обслуговування пов'язана саме з порушенням строку, визначеного у пункті 1.3. кредитного договору - при повному погашенні кредитних зобов'язань, строк якого встановлений кредитним договором - 26.06.2010 р.

Так, доводи апеляційної скарги Відповідача щодо спливу терміну позовної давності при сплаті кредиту та при нарахуванні відсотків за користування кредитом не підтверджено належним чином.

Отже, Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості 21 травня 2013 p., тобто в межах трирічного строку - без порушення строків позовної давності.

Твердження Відповідача про незастосування Господарським судом Дніпропетровської області норм частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо строку нарахування штрафних санкцій також є безпідставним.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, пунктом 5.8. Кредитного договору встановлено, що нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем терміну, в який зобов'язання повинно бути виконано, і припиняється після повного виконання простроченого зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, зокрема розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 25.04.2013 p., який містить в собі також розрахунок пені за порушення строків оплати процентів та комісії за період нарахування з 25.04.2012 р. по 24.04.2013 р.

При цьому, оскільки кредитні зобов'язання не погашені, то дата 24.04.2013 р. є датою останнього перед поданням позовної заяви датою нарахування пені по процентам та комісії за кредитним договором, а дата 25.04.2012 р. - граничною датою для стягнення пені, виходячи з норм п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України (щодо застосування строків позовної давності в частині неустойки, штрафу, пені.)

Отже, розрахунок пені за порушення строків оплати процентів та комісії, є вірним та таким, що відповідає нормам частини 6 статті 232 Господарського кодексу і пункту 5.8. Кредитного договору.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2013. у справі № 904/3980/13- залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Благодатна"- без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов

Судд І.М.Науменко