Рішення

від 15.10.2013 по справі 905/6116/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.2013 Справа № 905/6116/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Елта», м.Запоріжжя

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєком», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 22 040,92грн., пені у сумі 679,79грн., штрафу у сумі 1 102,04грн., 3% річних у розмірі 167,69грн.

за участю:

від позивача: Ємельяненко А.В. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Елта», м.Запоріжжя (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєком», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 22 040,92грн., пені у сумі 679,79грн., штрафу у сумі 1 102,04грн., 3% річних у розмірі 167,69грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №97/11 від 21.01.2011р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальність Виробничо-комерційна фірма «Елта», договору поставки №97/11 від 31.01.2011р., претензії №137 від 17.07.2013р., акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість складає 22 040,92грн., видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєком».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує п.п. 2.3, 2.4, 5.2, 5.3 Договору, ст.ст. 173, 179, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 22, 54, 57 Господарського кодексу України.

25.09.2013р. Позивачем через канцелярію суду надані наступні документи: податкові накладні, довідку за підписом директора та головного бухгалтера №165 від 09.09.2013р., яка свідчить, що між ТОВ «ВКФ «Елта» та «Вєком»відсутні інші правовідносини з постачання товарів, врегульовані іншими договорами, ніж договором поставки №97// від 21.01.2011р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєком», довідку за підписом директора та головного бухгалтера №168 від 24.09.2013р., яка свідчить, що станом на 24.09.2013р. розмір несплаченої суми заборгованості ТОВ «Вєком» перед ТОВ ВКФ «Елта» за поставлений товар становить 22 040,92грн.

Представник Позивача у судове засідання 15.10.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83054, м.Донецьк, вул.Економічна, 34 А, кімната 406

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Елта» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєком» (Покупець) було укладено договір поставки №97/11, відповідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість у встановлені даним Договором строки.

Згідно п.1.2 договору найменування, асортимент, кількість та сума товару зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

У розділі 2 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни Договору та порядку оплати:

- ціна товару встановлюється Продавцем та зазначається у накладній. Оплата здійснюється за договірними цінами, узгодженими додатками до даного Договору, які є невід'ємними частинами договору (п.2.1 Договору);

- загальна сума Договору, складається з сум зазначених у накладних (п.2.2 Договору);

- оплата за товар здійснюється відповідно накладної по факту поставки товару. Моментом поставки (відвантаження) товару є дата, зазначена у видатковій накладній (п.2.4 Договору);

- Сторони щомісячно до 10 числа здійснюють звіряння дебіторської заборгованості. Акт звіряння взаємних розрахунків направляється Продавцем та підписується Покупцем до 10 числа місяця. У випадку, якщо Покупець не підписав та не відправив Продавцю підписаний примірник акту звіряння взаємних розрахунків, заборгованість вважається підтвердженою Покупцем (п.2.6 Договору);

Згідно п.5.2 договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару, порушення строків повернення поставленого товару, Покупець оплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу або вартості несвоєчасно поверненого товару.

Відповідно п.5.3 договору у випадку прострочення платежу більш ніж на 7 (сім) банківських днів, Покупець додатково оплачує на користь Продавця штраф у розмірі 5% розміру заборгованості.

У пункті 6.1 договору Сторони встановили, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2011 року. Якщо ні одна з Сторін за місяць до закінчення строку дії даного Договору не виявить бажання розірвати Договір, то він вважається автоматично пролонгований на один рік. Умови пролонгації діють щороку.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 22 040,92грн., що підтверджується видатковими накладними №57802/1 від 29.05.2013р. на суму 10 010,92грн., №61947/1 від 07.06.2013р. на суму 12 030,00грн. Вказані накладні підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №137 від 17.07.2013р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товару у сумі 22 040,92грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №97/11 від 21.01.2011р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 22 040,92грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 22 040,92грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 22 040,92грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєком».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу складає 167,69грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі 137,84грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно п.5.3 договору у випадку прострочення платежу більш ніж на 7 (сім) банківських днів, Покупець додатково оплачує на користь Продавця штраф у розмірі 5% розміру заборгованості.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань з оплати за товар, поставлений позивачем є доведеним, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 5% у сумі 1 102,04грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені встановлена безпосередньо у п.5.2 договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару, порушення строків повернення поставленого товару, Покупець оплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу або вартості несвоєчасно поверненого товару, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Проте суд перевіривши арифметичний розрахунок пені, дійшов висновку про часткове задоволення пені у сумі 640,89грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Елта», м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєком», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 22 040,92грн., пені у сумі 679,79грн., штрафу у сумі 1 102,04грн., 3% річних у розмірі 167,69грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєком» (83054, м.Донецьк, вул.Економічна, б.34-а, кімн. 406, ЄДРПОУ 37434734, р/р 2600907110019 в ПАОКБ «Правекс-Банк», м.Київ, МФО 321983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Елта» (69083, м.Запоріжжя, вул.Музична, 2, ЄДРПОУ 23790967, р/р 26000619938826 в Обласному відділенні ПАТ «Промінвестбанк», м.Запоріжжя, МФО 300012, р/р 26000034102401 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) заборгованість у розмірі 22 040,92грн., пеню у розмірі 640,89грн., 3% річних у сумі 137,84грн., штраф у розмірі 1 102,04грн., судовий збір у сумі 1 715,57

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 15.10.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.13р.