Рішення

від 12.12.2006 по справі 7/279-3864

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/279-3864

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2006 р.Справа № 7/279-3864

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Стадник М.С.             

Розглянув справу

за позовом: Прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі Державної служби зайнятості, в особі Тернопільського міського центру, м. Тернопіль, вул. Лисенка, 1, 46000

до відповідача: Спільного малого підприємства „Фалкон”, м. Тернопіль, вул. Слівенська, 3, 46000

За участю представників сторін

Прокурора:           Марцун А.А., посвідчення № 57

Позивача:           Іванюк О.В. довіреність № 08/62 від 17.01.2006 року    

Суть справи:

Прокурор м. Тернополя звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної служби зайнятості, в особі Тернопільського міського центру про стягнення з Спільного малого підприємства „Фалкон” 3564 грн. штрафу.

Учасникам судового процесу в засіданні роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 22, 29  ГПК України.

Прокурор в засіданні подав уточнення позовних вимог, яким зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 2676 грн. заборгованості, від решти суми позову відмовився.

Представник позивача заперечень щодо поданої прокурором заяви не подав.

Суд, розглянувши подане прокурором подання про відмову від позову в частині 888 грн. позовних вимог, приймає його до розгляду, як таке, що подане відповідно до ст.ст. 22, 29 ГПК України.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 26.09.2006р., 31.10.2006р. та 21.11.2006р. матеріалів не подав, участь повноважного представника в засіданні не забезпечив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, пояснення представника позивача, суд  встановив:  

Закон України „Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року N 803-XII з наступними змінами, (далі Закон) визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Згідно ст. 20 Закону на підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності та на їх службових осіб покладено обов'язок по сприянню проведенню державної політики зайнятості.

Згідно пункту 5 названої статті Закону, при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніше ніж за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - списки фактично вивільнених працівників.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Як випливає із матеріалів справи, за результатами перевірки проведеної представниками Тернопільського міського центру зайнятості на предмет дотримання спільним малим підприємством „Фалкон „ вимог Закону, встановлено, що підприємством, в порушення п. 5 ст. 20 Закону  не повідомлено належним чином державну службу зайнятості про вивільнення 09.09.2005р. у зв'язку з скороченням чисельності , працівника Шевчука С.М., про що складено акт від  01.03. 2006 р.. Згідно даних персональної картки №190100505091200002, Шевчук С.М. зареєстрований в центрі зайнятості 12.09.2005р., як особа яка звернулася в пошуках роботи.

За дане порушення відповідно до п. 5 ст. 20 ст. Закону відповідач зобов'язаний сплатити штраф в розмірі суми річної заробітної плати вивільненого працівника, яка згідно довідок Пенсійного фонду ( з пенсійної справи гр. Шевчук) та підприємства про доходи одержані Шевчук С.М. у період з вересня  2004р. по серпень 2005 року складає 2676 грн..

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення 2676 грн. штрафу підлягають задоволенню, як обґрунтовано заявлені та неоспорені відповідачем.

Державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 118 грн. покладається на відповідача, на підставі ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Спільного малого підприємства „Фалкон”, м. Тернопіль, вул. Слівенська, 3, код 14031760:

- на користь Тернопільського міського центру зайнятості, м. Тернопіль, вул. Лисенка, 1, код 124029303 –2676 грн. штрафу;

- в доход Державного бюджету України 102 грн. державного мита;

- на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр”, м. Київ, пр. Перемоги, 44, р/р 26002014180001 у ВАТ „Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, код 30045370 –118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

3.В  частині стягнення 888 грн. штрафу –провадження у справі припинити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

                    Суддя                                                                                М.С. Стадник