Постанова

від 04.11.2013 по справі 810/5404/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року 10 год. 03 хв. 810/5404/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 або позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Тетіївська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2013 №0001821702 та №0001831702.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини між ним та Приватним підприємством «Катрюк» (далі - ПП «Катрюк») мали реальний характер, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, зокрема, податковими та видатковими накладними, наявністю у постачальника спеціального автотранспорту для транспортування скрапленого газу, доказами транспортування товару - товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, доказами оплати придбаного товару, наявністю у позивача матеріально-технічної бази для прийняття та реалізації придбаного скрапленого газу, доказами подальшої реалізації придбаного скрапленого газу тощо.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності чи нікчемності правочину, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Катрюк», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки контрагентів ПП «Катрюк».

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 04.11.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач правом на надання заперечень не скористався, у судові засідання, призначені на 21.10.2013 та на 04.11.2013, двічі не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Жодних заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Заслухавши думку представника позивача та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних доказів судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець Ставищенською районною державною адміністрацією 15.04.2003. Як платник податків узятий на податковий облік з 15.04.2003. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.03.2012 НОМЕР_4, виданого Ставищенським відділенням Тетіївської МДПІ, ФОП ОСОБА_2 є платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_2 є роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в неспеціалізованих магазинах та роздрібна торгівля пальним.

ФОП ОСОБА_2 Ставищенським відділенням Тетіївської МДПІ виданий патент НОМЕР_5, термін дії з 01.04.2011 по 31.03.2016, на роздрібну торгівлю пальним.

Як вбачається із матеріалів справи, у період з 12.08.2013 по 23.08.2013 на підставі направлення від 12.08.2013 № 38 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання посадовою особою податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 09.09.2013 № 76/170/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог:

- пункту 177.2, пункту177. 4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму 18998,00 грн. ;

- пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за серпень, вересень та жовтень місяці 2012 року на суму 11307,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів (скрапленого газу) у ПП «Катрюк» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на придбання товарів у вищевказаного контрагента, які ґрунтуються на матеріалах перевірки ПП «Катрюк», які у свою чергу ґрунтуюся на матеріалах перевірки контрагента ПП «Катрюк».

Так, відповідно до акта перевірки Білоцерківської ОДПІ від 12.07.2013 № 15/22-1/31247959/2 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Катрюк» (код за ЄДРПОУ 31247959) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (код ЄДРПОУ 33108265) за період з 01.07.2012 по 31.12.12», ПП «Катрюк» у липні, жовтні 2012 року мав взаємовідносини із ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані».

У зв'язку з тим, що ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням (стан платника - 7 «До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей») посадові особи Білоцерківської ОДПІ при здійсненні перевірки ПП «Катрюк» дійшли висновку про відсутність факту поставки товарів від ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» до ПП «Катрюк».

Враховуючи акт перевірки Білоцерківської ОДПІ від 12.07.2013 № 15/22-1/31247959/2, відповідач дійшов висновку, що правочини щодо поставки скрапленого газу від ПП «Катрюк» до позивача є безтоварними.

Тобто, право позивача на формування податкового кредиту та витрат поставлено у залежність від добросовісності осіб по ланцюгу постачання до інших постачальників, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Тетіївською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.09.2013 №0001821702, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 23747,50 грн., в тому числі, за основним платежем - 18998,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4749,50 грн. та №0001831702, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14133,70 грн., у тому числі за основним платежем - 11307,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2826,70 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності, між продавцем - ПП «Катрюк» та покупцем ФОП ОСОБА_2 укладено договір поставки від 03.01.2012 №09 (а.с.13), відповідно до якого продавець зобов'язувався у відповідності з замовленням передавати партіями у власність покупцеві газ скраплений, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його вартість.

Відповідно до пункту 2.4 договору, сума договору складає 500000,00 грн.

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочину з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та дієздатності ПП «Катрюк», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів та перевірки даних з доступних позивачеві джерел позивачем був укладений договір поставки.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ПП «Катрюк» наявності дефектів у його правовому статусі (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

На підтвердження поставки товарів від ПП «Катрюк» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 13.08.2012 № КА-000000043, від 17.08.2012 № КА-000000059, від 20.08.2012 № КА-000000065, від 07.09.2012 № КА-000000022, від 12.09.2012 № КА-000000039, від 20.09.2012 № КА-000000079, від 11.10.2012 № КА-000000042, від 15.10.2012 № КА-000000055 та від 19.10.2012 № КА-000000077 (а.с. 15,17,18,21,23,25,27,29,31).

Як вбачається із наданих документів, товар (скраплений газ) був переміщений від ПП «Катрюк» до позивача за допомогою вантажного автомобіля марки Mercedes-Benz, державний номер АІ 3098 АО та напівпричепу (газовоз) державний номер АІ 8007 ХХ , які перебувають в оренді ПП «Катрюк» на підставі договору оренди від 01.02.2012 (а.с.82).

Зазначений транспортний засіб має Свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (а.с78).

Перевезення вантажу оформлене відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, а саме шляхом складання товарно-транспортних накладних № 000601 від 13.08.2012 (подорожній лист №8578504), № 000602 від 17.08.2012 (подорожній лист №8578505), № 000603 від 20.08.2012 (подорожній лист №8578513), № 000604 від 07.09.2012 (подорожній лист №8578533), № 000605 від 12.09.2012 (подорожній лист №8578534), № 000606 від 20.09.2012 (подорожній лист №8578539), № 000608 від 15.10.2012 (подорожній лист №8578556), № 000607 від 11.10.2012 (подорожній лист №8578549 та, № 000609 від 19.10.2011 (подорожній лист №8578560), які містять усі необхідні заповнені реквізити сторін, їх підписи та скріплені печатками.

За результатами господарських операцій ПП «Катрюк» видано на користь ФОП ОСОБА_2 податкові накладні на загальну суму 200500,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 33416,65 грн., від 13.08.2012 № 43, від 17.08.2012 № 59, від 20.08.2012 № 65, від 07.09.2012 № 22, від 12.09.2012 № 39, від 20.09.2012 № 79, від 11.10.2012 № 42, від 15.10.2012 № 55 та від 19.10.2012 №77 (а.с. 14,16,18,20,22,24,26,28,30).

Згідно з даними Акта перевірки, зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, суми податку на додану вартість по даним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Усі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки між позивачем та ПП «Катрюк» за придбані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару у ПП «Катрюк» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 та ПП «Катрюк» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно.

За змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на придбання цих товарів.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є безтоварною, а тому формування податкового кредиту та збільшення витрат за нею вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарської операції, які покладено в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Водночас, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не перевірявся контрагент позивача на предмет неможливості як на дату проведення перевірки, так і на дату виникнення спірних правовідносин, здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутності у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкових органів, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

А відтак, суд вважає, що висновок податкового органу про безтоварність господарської операції є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, а на інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Так, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів та робіт, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів та робіт для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено судом, всі наявні в матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари постачались за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

На підтвердження факту реальності господарської операції та безпосереднього зв'язку придбаних матеріалів з господарською діяльністю, позивачем приєднано до матеріалів справи копії документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, які свідчать про подальшу реалізацію придбаних товарів ТОВ «Ясенсвіт», ПСП «Кривець», ТОВ «Інтерагроінвест» та Ставищенській центральній районній лікарні (а.с.49-68).

Крім цього, позивачем надані докази наявності у нього технічної бази, а саме автогазозаправочного пункта (а.с.47) для здійснення реалізації скрапленого газу.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності.

Крім цього, відповідачем не надано суду жодного доказу поставки товару у період, що підлягав перевірці, від інших постачальників ніж ПП «Катрюк».

Такої інформації не надано і позивачем.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ПП «Катрюк» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товару. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товару спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено недобросовісності позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 23.09.2013 №0001821702 та №00018341702.

Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 378 (триста сімдесят вісім) грн. 82 коп. згідно квитанції від 03.10.2013 №132.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 листопада 2013 р.