Ухвала

від 31.10.2013 по справі 2а-6652/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 9104/20593/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МБ Топенсервіс» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МБ Топенсервіс» до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001022342/3 та № 0001012342/3 від 08.10.2009 року.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що відповідач зробив висновки, які призвели до донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями, за рахунок того, що такий постачальник позивача, як ПП "Агроімпекс-Ресурс", на переконання перевіряючих, є недобросовісним платником податків, а відтак, сплачені позивачем на його користь за товари суми грошових коштів не можуть бути віднесені до валових витрат позивача, як і сплачений в ціні таких придбаних товарів, податок на додану вартість не може бути віднесений до складу податкового кредиту. Висновки відповідача про відсутність у позивача по операціях з ПП "Агроімпекс-Ресурс" товарно-транспортних накладних і актів приймання продукції за кількістю та якістю форми П-6 та П-7, вважає безпідставними, позаяк вказані документи не є тими обов'язковими документами, якими повинні бути оформлені такі операції. Аналогічним чином, вважає такими, що не могли бути покладені в основу винесення спірних рішень, висновки відповідача про те, що контрагент позивача неспроможний був здійснити певні господарські операції з огляду на відсутність у нього якихось матеріальних, трудових чи інших ресурсів, тому що такі висновки є лише власною, суб'єктивною оцінкою податкового органу, а не аналізом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Також зазначає, що відповідачем безпідставно заперечується факт отримання позивачем товарів від вказаного контрагента, оскільки такі товари були оприбутковані позивачем, що підтверджено даними його бухгалтерського та податкового обліку, а в подальшому використані у власній господарській діяльності.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ТзОВ «МБ Топенсервіс» оскаржило її подавши апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки вони включили спірні суми у валові витрати за наявності всіх необхідних документів (зокрема, договорів та всіх первинних документів), що підтверджують фактичне отримання товару та відповідно рух його в подальшій діяльності підприємства. Підприємство правомірно віднесло витрати з ПДВ, сплаченого у складі ціни придбання товарів, до податкового кредиту, і право на податковий кредит виникло у відповідні дати списання коштів з банківського рахунку Товариства в оплату товарів. Судом першої інстанції необґрунтовано зроблено висновок про нікчемність правочину з ПП «Агроімпекс-Ресурс», оскільки недотримання ч. 2 ст. 203 ЦК України, на яку посилається суд, тягне за собою визнання такого правочину недійсним, проте, недійсність правочину судом не визнано.

Відповідно до ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТзОВ «МБ Топенсервіс» не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "МБ Топенсервіс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при проведенні взаєморозрахунків з ПП "Агроімпекс-Ресурс" код за ЄДРПОУ 35899158 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року проведена на підставі наказу про призначення позапланової документальної перевірки № 46 та направлення № 20/6, виданих Державною податковою адміністрацією в Рівненській області 24.02.2009 року. Її результати оформлені актом № 9/35/35634385 від 05.03.2009 року (а.с.8-12).

На підставі акту перевірки та за результатами процедури адміністративного узгодження, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001022342/3 від 08.10.2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 16665,60 грн., в тому числі за основним платежем 12812,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3843,60 грн. (а.с.7);

- № 0001012342/3 від 08.10.2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 17616,50 грн., в тому числі за основним платежем 16015,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1601,50 грн. (а.с.6).

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого, позивачем у ІV кварталі 2008 року завищено валові витрати на 64062 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток на суму 16015 грн. за цей період, та завищено податковий кредит в грудні 2008 року на суму 12812 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на суму 12812 грн. за цей період.

Як вбачається з акту перевірки виявлені порушення податкового законодавства, на думку відповідача, виникли у зв'язку з встановленням нікчемності договору поставки № МБ/1008-П від 01.10.2008 року, укладеного між ПП "Агроімпекс-Ресурс" та ТОВ "МБ Топенсервіс", з огляду на те, що він не був спрямований на настання правових наслідків. А тому відповідач вважає, що всі первинні документи, що отримані від ПП "Агроімпекс-Ресурс" складені з порушенням закону, видані податкові накладні не мають юридичної сили і доказовості, тобто витрати на придбання товарів у ПП "Агроімпекс-Ресурс" не можуть бути віднесені ТОВ "МБ Топенсервіс" до складу валових витрат, а відповідна сума ПДВ до складу податкового кредиту за період, що перевірявся.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2008 року між ПП "Агроімпекс-Ресурс" та ТОВ "МБ Топенсервіс" укладено договір № МБ/1008-П від 01.10.2008 року про поставку товарів в асортименті, згідно зі специфікацією (а.с.24-26). За специфікацією № 1 та № 2 до договору (а.с.27-28) визначено поставку комплектуючих до трубопроводів (герметизатори, вузли) та стовпчиків інформаційних (для позначення охоронних зон підземних комунікацій).

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з вимогами пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з положеннями пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та покладають на нього обов'язок мати на підтвердження правильності їх формування належним чином оформлені первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що валові витрати, а відповідно і податковий кредит, позивача по господарських операціях з ПП "Агроімпекс-Ресурс" не підтверджені, позаяк у нього відсутні первинні документи на доказ виконання таких господарських операцій, передбачені в якості обов'язкових договором поставки № МБ/1008-П від 01.10.2008 року, а саме акти приймання продукції за кількістю та якістю за формою № П-6 та № П-7 та гарантійні документи на товар. Відсутні також будь-які документи на підтвердження факту переміщення товару до місцезнаходження позивача, які, з врахуванням передбачених договором умов поставки, повинні у нього бути, як і відомості про виписування працівникам довіреностей для отримання від ПП "Агроімпекс-Ресурс" товарно-матеріальних цінностей, а також відомості про оприбуткування та зберігання таких товарно-матеріальних цінностей.

За наведених обставин та враховуючи встановлений відповідачем в ході позапланової виїзної перевірки ПП "Агроімпекс-Ресурс" факт відсутності у даного контрагента управлінського, технічного персоналу, основних засобів (а.с. 59-74), а також факт порушення 13.11.2008 року слідчим в ОВС СВ «ОЗ» СУ УМВС України в Рівненській області майором міліції Марчуком В.Я. кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва, тобто створення ПП "Агроімпекс-Ресурс", з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (а.с.78), суд першої інстанції вірно вважає відсутніми підстави вважати оформлені від імені вказаного суб'єкта видаткові та податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів.

Сама по собі наявність у позивача видаткових та податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до складу валових витрат і податкового кредиту. Державна реєстрація ПП "Агроімпекс-Ресурс" також не може сама по собі бути доказом здійснення вказаним суб'єктом певних господарських операцій.

Доводи позивача про те, що договір поставки № МБ/1008-П від 01.10.2008 року не визнаний недійним в судовому порядку не заслуговують на увагу, позаяк правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст. 207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст. 229 ЦК України). За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні. При цьому покликання апелянта судом відхиляються, як такі, що повністю спростовуються наявними у адміністративній справі доказами.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищенаведене, апеляційну скаргу ТзОВ «МБ Топенсервіс» слід залишити без задоволення, а вказану постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МБ Топенсервіс» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року в адміністративній справі № 2а-6652/09/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик