Постанова

від 06.11.2013 по справі 810/5631/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року 810/5631/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латкрок-Сервіс" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Латкрок-Сервіс" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2013 року №0004632203.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області Ковель Л.А, на підставі наказу Броварської ОДПІ від 05.07.13 № 11, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТКРОК-СЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛАВМЕТ» (далі у тексті ТОВ «ГЛАВМЕТ» ) за період з 01.02.12 по 29.02.12.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 15/22-5/35875637 від 15.07.2013року (далі - Акт перевірки).

Проведеною невиїзною позаплановою документальною перевіркою встановлено порушення законодавства з боку ТОВ «ЛАТКРОК-СЕРВІС», а саме:

1) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті цього, на думку Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області товариством завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 50 161 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточних звітних періодів на загальну суму 50 161 грн., у тому числі за лютий 2012 року у сумі 50 161 грн.

Не погоджуючись з висновками Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, викладеними в акті перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки (зареєстроване у Броварській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 22.07.13року).

Від Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області позивач отримав відповідь від 29.07.13р. №601/10/22-5 на заперечення подані до акту перевірки, в якій зазначено, що Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області висновки до Акту перевірки залишає без змін.

31 липня 2013 року відповідачем на підставі зазначеного вище акту перевірки від 15.07.2013року винесено податкове повідомлення-рішення № 0004632203, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 50161,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 25081,00 грн.

08 серпня 2013 року позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2013 року № 0004632203, винесене Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі Акту перевірки від 15.07.2013р., до Головного управління Міндоходів у Київській області (зареєстроване у Головному управлінні Міндоходів у Київській області 08.08.2013 року).

Головне управління Міндоходів у Київській області повідомило листом №620/10/10-36-10-01- 206/657 від 22 серпня 2013 року про рішення продовжити строк розгляду скарги позивача по 07 жовтня 2013 року (включно).

11 жовтня 2012 року позивач отримав від ГУ Міндоходів у Київській області рішення про результати розгляду скарги за вих. №976/10/10-36-10-01-206/657 від 07.10.2013 року (направлено рекомендованим листом від 07.10.2013 року за №0315108103818), в якому зазначено, що Головне управління Міндоходів у Київській області залишає без змін податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 31.07.2013року №0004632203, а скаргу ТОВ «ЛАТКРОК-СЕРВІС» - без задоволення.

Позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно і безпідставно, оскільки податкова накладна, видана ТОВ «ГЛАВМЕТ» (підрядником) ТОВ «Латкрок-Сервіс (замовнику) відповідає вимогам, зазначеним у ст. 201 Податкового Кодексу України а договорів, укладений позивачем з ТОВ «Главмет» 10/01/10-1 мав реальний характер: роботи виконані контрагентом у повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені позивачем у податковому обліку та податковій звітності, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачем правильно.

У судовому засіданні 04.11.2013 року представник позивача Грабовець Р.А. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до позову.

06.11.2013 року на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача Грабовець Р.А. про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача ним з врахуванням висновків зазначених в актах: ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС №48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013р., ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС №5230/15-312/24067262 від 04.12.2012р. встановлено, що взаємовідносини між ТОВ "ЛАТКРОК-СЕРВІС" та контрагентом-постачальником ТОВ "ГЛАВМЕТ" згідно ч. 1, 5 ст.203, ч. 1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України мають ознаки нереальності здійснення , і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Оформлення ТОВ "ГЛАВМЕТ" первинних документів щодо виконання робіт, послуг (продажу товарів) на адресу ТОВ "ЛАТКРОК-СЕРВІС" є таким, що суперечить нормам Цивільного Кодексу та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

06.11.2013 року представником відповідача В.І. Кабановим надано суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Латкрок-Сервіс" є юридичною особою, що зареєстрована 11.08.2008року Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: надання інших індивідуальних послуг; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи з 05.07.2013 року по 11.07.2013 року Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області Ковель Л.А, на підставі наказу Броварської ОДПІ від 05.07.2013р. № 11, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТКРОК-СЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «ГЛАВМЕТ» за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 15/22-5/35875637 від 15.07.2013року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТКРОК-СЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛАВМЕТ» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року «

Проведеною невиїзною позаплановою документальною перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЛАТКРОК-СЕРВІС»:

1) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 50 161 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточних звітних періодів на загальну суму 50 161 грн., у тому числі за лютий 2012 року у сумі 50 161 грн.

Не погоджуючись з висновками Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, викладеними в Акті перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки (зареєстроване у Броварській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 22.07.2013року).

29.07.2013р від Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області позивач отримав відповідь за №601/10/22-5 на заперечення подані до акту перевірки, в якій зазначено, що Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській облаті висновки до акту перевірки залишає без змін.

31 липня 2013 року відповідачем на підставі зазначеного вище акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0004632203, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 50161,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 25081,00 грн.

08 серпня 2013 року позивачем подано до Головного управління Міндоходів у Київській області скаргу на податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2013 року № 0004632203, винесене Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Головне управління Міндоходів у Київській області повідомило листом №620/10/10-36-10-01- 206/657 від 22 серпня 2013 року про рішення продовжити строк розгляду скарги позивача по 07 жовтня 2013 року (включно).

11 жовтня 2012 року позивач отримав від ГУ Міндоходів у Київській області рішення про результати розгляду скарги за вих. №976/10/10-36-10-01-206/657 від 07.10.2013 року, в якому зазначено, що Головне управління Міндоходів у Київській області залишає без змін податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 31.07.13 №0004632203, а скаргу ТОВ «ЛАТКРОК-СЕРВІС» - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, що здійснювались ним на підставі договору від 10.01.2012 року №10/01/10-1, укладеного з ТОВ «ГЛАВМЕТ» з приводу виконання повного комплексу ремонтних та штукатурних робіт за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 26/2.

Броварська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів Київської області стверджує, що позивач незаконно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених у складі ціни виконаних робіт. Такий висновок є результатом відтворення інформації посадових осіб іншого податкового органу: Акту ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 05.02.2013р. №48/22.4-07/37577455 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ГЛАВМЕТ", код за ЄДРПОУ 37577455, щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011р. - 31.12.2012р."; Акту ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 04.12.2012р. за №5230/15-312/24067262 "Про результати камеральної перевірки ТОВ "Скайкомпьютерс", код за ЄДРПОУ 24067262, щодо правових відносин з платниками податків за жовтень 2012року."

Таким чином, посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби виключно на підставі суб'єктивного висновку посадової особи іншого податкового органу, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень, без з'ясування фактичних обставин, пов'язаних із здійсненням господарських операцій, дійшли висновку про те, що роботи фактично не виконувались, не спричинили реального настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що 10.01.2012 року між позивачем та ТОВ «ГЛАВМЕТ» укладено договір № 10/01/10-1 .

За умовами договору підрядник приймає на себе зобов'язання виконати повний комплекс ремонтних і штукатурних робіт за адресою : м. Бровари, вул. Незалежності, 26/2 ,а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи. Вартість робіт становить 300965 грн. (у тому числі ПДВ - 50160, 83 грн.).

На підтвердження факту виконання робіт за договором між позивачем та ТОВ «Главмет» підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року.

Поряд із цим, ТОВ «Главмет" виписало на адресу позивача належним чином оформлену податкову накладну, наявність якої не заперечується відповідачем, а саме від 29.02.2012 ркоу №14 на загальну суму 300965 грн. (у тому числі ПДВ - 50160, 83 грн.)

Виносячи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, Броварська ОДПІ вважала, що податкова накладна, видана ТОВ «ГЛАВМЕТ» (Підрядником) ТОВ «Латкрок-Сервіс» (Замовнику) не відповідає вимогам «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, оскільки у ній не зазначено посаду особи, яка підписала цю накладну.

У той же час вимоги до податкової накладної визначені у статті 201 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата її виписування; повна або скорочена назва продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна, виписана ТОВ «ГЛАВМЕТ», відповідає зазначеним у статті 201 Податкового кодексу України вимогам, а тому невідповідність її, на думку Броварської ОДПІ, «Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» не може бути підставою для того, щоб вважати цю податкову накладну такою, що оформлена з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу.

У зв'язку з викладеним, висновки Броварської ОДПІ про необхідність застосування норми пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу, за якою не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, помилкові.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 13.03.2012 року №2777 .

Судом встановлено, що за даними перевірки суми податку на додану вартість по зазначеній вище податковій накладній включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені у відповідній податковій декларації по податку на додану вартість у лютому 2012 року на загальну суму 50160, 83 грн.

Факт реальності здійснення господарської операції по вказаному договору підтверджується: договором підряду від 10.01.12 № 10/01/10-1; Додатком №1 до Договору підряду від 10.01.12 № 10/01/10-1, Довідкою про вартість виконаних будівельний робіт та витрат за лютий 2012 року, податковою накладною від 29.02.2012р. № 14;актом приймання-виконання будівельних робіт за формою № КБ-2в; Податковою декларацією з податку на додану вартість ТОВ «Латкрок-Сервіс» за лютий 2012 року та Розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстром виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2012 року, Звітом про дебіторські та кредиторські операції по рахункам , Платіжним дорученням №2777 від 13.03.2012 року, Довідкою від 30.10.2013 року №493 , Звітом про незалежну оцінку вартості нежилої будівлі (будівля котельні) за адресою: м. Бровари, вул. Незалежності, 26/2., фотозвітом нежитлової будівлі за адресою: м. Бровари, бул. Незалежності, 26/2. Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, податкові зобов'язання визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни наданих послуг. Оскільки, на думку податкового органу, послуги фактично не надавались, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, такі угоди є нікчемними, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем незаконно.

Відтак, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється в даній справі.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок, розкрито у постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «Главмет» недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірного правочину.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Главмет», пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Поряд із цим, з огляду на те, що відповідач стверджував про нереальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Главмет», судом досліджено питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх отримання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «ГЛАВМЕТ», судом встановлено таке.

За даними матеріалів справи, одним із основних видів діяльності позивача за КВЕД є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Місцезнаходженням позивача є м. Бровари, вул. Кірова, 90, офіс 26, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців Серії АГ №560227.

Водночас, одним із основних видів діяльності ТОВ «ГЛАВМЕТ», за КВЕД є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Внаслідок здійснення ремонтних робіт ТОВ «ГЛАВМЕТ» за договором підряду № 10/01/10-1 від 10.01.2012р. з ТОВ «Латкрок-Сервіс» збільшилася і вартість приміщення у м. Бровари, по бульвару Незалежності, буд. 26/2. Так, первісна ринкова вартість приміщення складала згідно зі Звітом про незалежну оцінку вартості будівлі, виконаним ТОВ «ЄСП Оцінка- Капітал» 2697422 грн. Крім того, у цьому звіті зазначається, що на момент оцінки здійснюється реконструкція будівлі. Теперішня вартість після виконання робіт ТОВ «ГЛАВМЕТ» згідно з балансовою довідкою ТОВ «Латкрок-Сервіс» від 30.10.13 за вих. № 493 складає 4 261 073,35грн. .

Крім того доводи відповідача щодо відсутності основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, як власних, так і орендованих у ТОВ «ГЛАВМЕТ» не можуть бути взяті за основу визнання правочинів недійсними чи нікчемними, оскільки головною підставою визнання правочинів недійсними чи нікчемними є його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок, які фіксують суб'єктивну думку державного податкового ревізора-інспектора. Жодним нормативним актом не передбачено право органу Міндоходів самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини. Такої позиції дотримується і Європейський суд з прав людини (Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" проти Болгарії від 22 січня 2009 року).

Все це спростовує твердження відповідача про безтоварність операції між ТОВ «ГЛАВМЕТ» і ТОВ «Латкрок-Сервіс» та обґрунтовує правильність обчислення податкового кредиту позивачем.

Суд зауважує, що відсутність матеріальних ресурсів у контрагента не може слугувати підставою для висновків щодо фактичного нездійснення господарської операції та, як наслідок, завищення податкового кредиту, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного відповідачем суду не надано, а відповідні висновки спростовано наявними у матеріалах справи доказами. Окрім того, у законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Між тим, висновки податкового органу про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Главмет» правочину ґрунтуються виключно на матеріалах перевірок контрагентів, тобто по ланцюгу постачання. Проте, суд критично ставиться до даних тверджень відповідача з тих підстав, що відповідачем не надано суду будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку операцій, відображених у актах перевірок контрагентів із операціями, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реального отримання позивачем.

Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «ГЛАВМЕТ», відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаними підприємствами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковою накладною, яка виписана на виконання умов договору.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований як платники податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкова накладна, на підставі якою позивачем сформовано податковий кредит, копія яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів, а саме: досліджених судом договору, акту виконаних робіт, податкової накладної , тощо.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Так, згідно податкової накладної позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань за відповідний період та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт отримання позивачем робіт документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту отримання робіт у судовому засіданні не було доведено, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Окрім того, діючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, по ланцюгу до інших постачальників, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах. Так, якщо такі контрагенти не виконали своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження даних податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Крім того, щодо нарахування Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області штрафної санкції у розмірі 50% відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у розмірі 25081 грн. Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області керувалась тим, що ТОВ «Латкрок-Сервіс» повторно, протягом 1095 днів порушило пункти 198.6 статті 198, 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що було встановлено актом перевірки № 343/222/35875637 від 15.04.2013р..

У той же час, податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013року № 0002322202 за вказаним Актом перевірки № 343/222/35875637 від 15.04.2013 року було визнане протиправним та скасоване Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 у справі № 810/2350/13-а (належним чином завірена копія судового рішення у справі № 810/2350/13-а наявна в матеріалах справи), а тому повторність порушення згаданих законодавчих вимог у діях ТОВ «Латкрок-Сервіс» відсутня.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на висновках актів перевірок контрагентів та службових документах, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 31.07.2013 року №0004632203, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Латкрок-Сервіс" збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" в загальній сумі 75242 грн., з яких: 50161 грн. - за основним платежем, 75241грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Латкрок-Сервіс" судові витрати у сумі 752 (сімсот п'ятдесят дві) гривні 42 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.