Рішення

від 28.10.2013 по справі 910/16387/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16387/13 28.10.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкаскот-Україна»

до: Закритого акціонерного товариства «Київ-Прага»

про: стягнення 29.407,65 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Гавриляк Б.Б. - за довіреністю від 01.07.2013 № 8;

відповідача: не з'явились.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вулкаскот-Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства «Київ-Прага» про стягнення з останнього 29 407,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами спору укладено договір від 05.01.2009 № 1/01, за яким постачальник постачає згідно попередніх замовлень, а покупець отримує та оплачує на умовах цього договору матеріали для виробництва, далі товар, у кількості, номенклатурі згідно рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною цього договору. Ціна товару узгоджується сторонами шляхом переговорів на кожну поставку. Покупець сплачує партію товару протягом 30 банківських днів з дати її приймання по кількості та якості, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, відповідно до рахунків останнього.

Позивач поставив відповідачу протягом 2009 р. товар на загальну суму 31 409,60 грн. Відповідач оплату не здійснив, однак повернув частину товару на загальну суму 12 089,52 грн.

Таким чином, на підставі викладених вище обставин, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача 29 407,65 грн., з яких: 19 320,08 грн. - основного боргу, 1152,72 грн. - пені, 3 976,84 грн. - 3 % річних, та інфляційні витрати в сумі 5 958.01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2013 прийнято вказаний позов до розгляду та порушено провадження по справі № 910/16387/13.

Ухали суду направлялися останнім відповідачу на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, тому у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду вважається врученими.

Відповідач своїх повноважних представників у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу суду не надав, документів, витребуваних ухвалами від 28.08.2013, від 30.09.2013 до суду не подав.

Крім того, відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням повноважного представника позивача, ухвалою Господарського суду міста Києва 30.09.2013 продовжено строк розгляду спору в порядку, визначеному ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялося у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.10.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача справи по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Вулксот-Україна", як постачальником, (далі - позивач) та закритим акціонерним товариством "Київ-Прага", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір від 05.01.2009 № 1/01 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого, позивач постачає згідно попередніх замовлень, а відповідач отримує та оплачує на умовах договору матеріали для виробництва (далі - товар) у кількості, номенклатурі згідно рахунків-фактур, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару узгоджується сторонами шляхом переговорів на кожну поставку.

Загальна вартість договору складає суму вартості товару, поставленого згідно специфікацій до цього договору. (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору покупець сплачує партію товару протягом 30 банківських днів з дати її приймання по кількості та якості, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, відповідно до рахунків останнього.

Згідно з п. 3.1 договору при поставці товару постачальник передає покупцю такі документи на товар: рахунок-фактура, накладна, податкова накладна, специфікація якості.

Датою поставки партії товару вважається дата прибуття товару на склад покупця, відповідно до п. 3.3 договору.

У відповідності до п. 3.4 договору термін поставки 2-3 банківські дні, при наявності на складі постачальника.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч. 2 ст. 712 До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до видаткових накладних від 28.01.2009 № ВУ-000005 на суму 15.599,60 грн, від 09.04.2009 № ВУ-0000331 на суму 14.503,20 грн, від 14.04.2009 № ВУ-0000379 на суму 1.306,80 грн, які підписані сторонами спору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 31.409,60 грн.

Відповідно до видаткових накладних від 05.08.2010 № 05.08.1 на суму 11.639,76 грн, від 20.09.2010 № 20.09.1 на суму 449,76 грн., відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 12.089,52 грн.

Частиною 1 ст. 692 унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Спір між сторонами даного спору виник внаслідок неналежного виконання відповідачем його грошового зобов'язання за договором. Відповідач, в порушення умов договору та прав позивача, в строк встановлений п. 2.3 договору, товар не оплатив у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 19.320,08 грн. Вказану суму заборгованості відповідач визнав, про що свідчить підписаний з обох сторін спору та скріплений відбитками їх печаток Акт зведення взаємних рахунків. Засвідчена копія вказаного Акту міститься в матеріалах справи.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту оплати відповідачем отриманого від позивача товару на суму 19.320,08 грн сторонами спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за Договором, підлягає задоволенню повністю в розмірі 19.320,08 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У зв'язку з простроченням з боку відповідача зобов'язань за Договором, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за період з 18.03.2009 по 09.12.2009 в сумі 1.152,72 грн., інфляційних витрат в сумі 5.959,01 грн., а також 3 % річних в сумі 2.976,84 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положенням встановленим ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з викладеного, вимоги позивача про застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 18.03.2009 по 09.12.2009 в сумі 1.152,72 грн., а також про стягнення з відповідача 3 відсотків річних за порушення ним грошового зобов'язання за Договором в сумі 2.976,84 грн. - підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає його невірним у зв'язку із допущенням арифметичних помилок. Згідно здійснених судом розрахунків, розмір становить інфляційних втрат складає 4.901,01 грн.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на закрите акціонерне товариство «Київ-Прага».

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Київ-Прага» (03142, м. Київ, проспект Академіка Вернадського, 38-А; ідентифікаційний код 14353340, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкасот-Україна» (77110, Івано-Франківська область, Галицький район, село Насташине, вулиця Ярослава Осмомисла, будинок 13, ідентифікаційний код 30106841, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 19 320,08 (дев'ятнадцять гривен) грн. 08 коп. - основного боргу; 1.152,72 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) грн. 72 коп. - пені; 2.976,84 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 84 коп. - 3 % річних; 4.901,01 (чотири тисячі дев'ятсот одна) грн. 01 коп. інфляційних втрат; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті удового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04 листопада 2013 року.

Суддя С.В. Балац