Постанова

від 07.11.2013 по справі 5002-12/1775-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Справа № 5002-12/1775-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Градової О.Г.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

прокурор, Алісов Олег Володимирович, на підставі посвідчення №005827 від 25.09.12

( прокуратура м. Севастополя);

позивача, не з'явився ,(Міністерство аграрної політики та продовольства України)

позивача, не з'явився (Державне підприємство "Лівадія")

відповідача, Медарь Наталя Володимирівна, на підставі довіреності за №5 від 28.01.2013р. (приватне підприємство "Інтелект-Сервіс");

відповідача, не з'явився, (Лівадійська селищна рада);

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтелект-Сервіс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов М.М.) від 13 червня 2013 року у справі №5002-12/1775-2012

за позовом заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова,18, Ялта,98600) в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик,24, Київ,01001)

Державного підприємства "Лівадія" ( вул. Виноградна,2, смт. Лівадія, м. Ялта,98655)

до приватного підприємства "Інтелект-Сервіс" ( вул. Панаса Мирного,10, Київ,01011)

Лівадійської селищної ради( вул. Батуріна,8, смт. Лівадія, м. Ялта,98655)

про визнання недійсним рішення, договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора м. Ялти звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Державного підприємства „Лівадія", Міністерства аграрної політики та продовольства України з позовом до Лівадійської селищної ради, приватного підприємства „Інтелект - Сервіс" про визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради №81 від 26.12.2007р., визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради №146 від 11.06.2008р., визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, загальною площею 0,3 га, кадастровий номер 0111947900:01:001:0232, укладеного між Лівадійською селищною радою та приватним підприємством „Інтелект- Сервіс", та зобов'язання приватне підприємство „Інтелект -Сервіс" повернути земельну ділянку загальною площею 0,3 га, кадастровий номер 0111947900:01:001:0232, вартістю 8 205,00 грн., що розташована за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, район Санаторію „Росія" у користування державного підприємства „Лівадія" шляхом складення акту приймання - передачі. Одночасно заступник прокурора м. Ялти заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Лівадійській селищній раді приймати будь - які рішення щодо оформлення права власності або користування спірної земельної ділянки загальною площею 0,3 га, вартістю 8 205,00 грн., яка розташована за адресою: АРК, м. Ялта, район Санаторію „Росія", що перебуває в оренді приватного підприємства „Інтелект - Сервіс" та заборонити Управлінню Держкомзему в м. Ялта здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо вищезазначеної земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. 12,84,92,116,141,142 Земельного кодексу України та мотивовані перевищенням Лівадійською селищною радою повноважень під час прийняття рішень №81 від 26.12.2007 р., №146 від 11.06.2008 р., та укладенні договору оренди земельної ділянки, яка належить до земель державної власності.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2012 року у задоволенні клопотання заступника прокурора м. Ялти про забезпечення позову відмовлено.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним рішення 21- ої сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради, „Про перевід земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства „Лівадія", розташованої за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, між пограничним постом та Санаторієм „Росія" (вул. Виноградна в районі будинку№24) в землі запасу, не передані у власність та не надані у користування, які перебувають у віддані Лівадійської селищної ради"№81 від 26.12.2007р.

Визнано недійсним рішення 26-ої сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради, „Про затвердження проекту землеустрою щодо відводу та передачі в оренду приватного підприємства „Інтелект -Сервіс" земельної ділянки площею 0,3 га для будівництва курортного готелю за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, в районі будинку №24 на землях Лівадійської селищної ради"№146 від 11.06.2008 р.

Визнаний недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3га, кадастровий номер 0111947900:01:001:0232, укладений між Лівадійською селищною радою та приватним підприємством „Інтелект - Сервіс".

Зобов'язано приватне підприємство „ Інтелект - Сервіс" повернути земельну ділянку загальною площею 0,3 га, кадастровий номер 0111947900:01:001:0232, вартістю 1 610 944,20 грн., яка розташована за адресою: смт. Лівадія, район Санаторію „Росія" у користування державного підприємства „Лівадія" шляхом складення акту приймання - передачі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат та видачі наказів.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку про те, що рішення 21- ої сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради №81 від 26.12.2007р. та рішення 26-ої сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради №146 від 11.06.2008р., прийняті із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки припинення права постійного землекористування державного підприємства „Лівадія" могло бути здійснено власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування. Договір оренди спірної земельної ділянки укладений на підставі неправомірно прийнятих рішень Лівадійської селищної ради та з перевищенням повноважень орендодавця, що є наслідком визнання його недійсним та повернення земельної ділянки у користування державного підприємства „Лівадія".

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, приватне підприємство „Інтелект -Сервіс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає, що ДП "Лівадія" відповідно до Статуту мало право на надання згоди на припинення права постійного користування на частку належної їй земельної ділянки. Крім того, рішення органу місцевого самоврядування про перевід спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває у постійному користуванні ДП "Лівадія", у землі запасу Лівадійської селищної ради, прийняте відповідно до інвентаризаційного обстеження та технічної документації, розробленої згідно з чинним земельним законодавством. Також заявник апеляційної скарги вважає, що господарський суд першої інстанції не прийняв до уваги, що приватним підприємством «Інтелект -Сервіс» були здійснені усі передбачені діючим законодавством вимоги, щодо отримання земельної ділянки у користування, на виконання рішення Лівадійської селищної ради був розроблений та затверджений проект відведення земельної ділянки для будівництва курортного готелю, виконані роботи щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки. Договір оренди, укладений з Лівадійською селищною радою пройшов державну реєстрацію, що відповідає вимогам ст. 125,126 Земельного кодексу України, а тому підтверджує право приватного підприємства «Інтелект -Сервіс» на користування спірною земельною ділянкою на законних підставах з моменту його державної реєстрації. При передачі спірної земельної ділянки орендодавець гарантував, що об'єкт оренди знаходиться у його власності.

Також заявник апеляційної скарги зазначає про передчасність об'єднання позовних вимог про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними та визнання договору оренди недійсним.

ПП "Інтелект -Сервіс" в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції зробив неправильні висновки щодо проведеної комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи. Крім того, заявник апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, про застосування якого було заявлено, та що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2013р. апеляційна скарга прийнята до провадження апеляційного господарського суду у складі судової колегії: Сікорська Н.І., Градова О.Г., Антонова І.В., та призначений її розгляд на 01.08.2013 р.

Зобов'язано приватне підприємство "Інтелект-Сервіс" надати суду в строк до 01.08.2013р. докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі, встановленому Законом України „ Про судовий збір", належним чином завірену копію статуту та довідку (витяг) з ЄДРПОУ щодо реєстрації юридичної особи.

01.08.2013р. представник приватного підприємства "Інтелект-Сервіс" на виконання вимог ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 р. надав на адресу суду апеляційної інстанції витребувані документи та докази доплати судового збору в розмірі 379,25 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 р. розгляд справи відкладений на 19.09.2013р., продовжений строк розгляду справи на15 днів.

19.09. 2013 року приватним підприємством "Інтелект-Сервіс" на адресу суду надані витребувані належним чином посвідчені копії статуту ПП „Інтелект -Сервіс", договору оренди земельної ділянки від 27.10.2008 р., додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 27.10.2008 р. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, технічний звіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі, платіжні доручення по сплаті орендної плати за використання земельної ділянки за період з 20.01.2009 р. по 28.08.2013 р.

19.09.2013 р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з хворобою суддя Градова О.Г. замінена на суддю Фенько Т.П., у зв'язку з відпусткою суддя Антонова І.В. замінена на суддю Котлярову О.Л.

Відповідно до пункту 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку почався й перебіг строку вирішення спору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.09. 2013 року розгляд справи відкладений на 07.11.2013 р.

Зобов'язано прокурора надати в строк до 07.11.2013р. документи, на підставі яких було прийнято рішення 21-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради "Про перевід земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в постійному користуванні Державного підприємства "Лівадія", розташованого за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, між пограничним постом, та Санаторієм "Росія" (вул. Виноградна, в районі будинку №24), в землі запасу, не передані у власність та не наданні у користування, які перебувають у віддані Лівадійської селищної ради" №81 від 26.12.2007р., зокрема, заяву про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, а також докази на підтвердження звернення позивача до суду з вказаним позовом в межах строку позовної давності.

21.10.13р. заступник прокурора м. Ялти на виконання вимог ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. надав на адресу суду витребувані документи.

07.11.2013 р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні суддя Котлярова О.Г. замінена на суддю Градову О.Г.

В судовому засіданні представник приватного підприємства "Інтелект-Сервіс" апеляційну скаргу підтримав, просив у задоволенні позову відмовити.

Прокурор заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2013 р. залишити без змін.

Інші учасники судового розгляду в судове засіданні не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо явка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників не з'явившихся сторін.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Державне підприємство «Лівадія» відповідно до Статуту та на підставі наказу Міністерства аграрної політики України від 26 грудня 2005 р. №747 «Про перейменування державних підприємств» є правонаступником майнових прав та обов'язків державного підприємства - радгосп - завод «Лівадія». ( а.с. 24 т. 1)

Відповідно до належним чином засвідченої копії державного акту на право постійного користування І-КМ № 003194, останній посвідчує право постійного користування радгоспу-завода "Лівадія" земельної ділянки площею 181,92 га в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення 2 сесії 23 скликання Лівадійської селищної ради від 25.06.1998 року № 18 ( а.с. 207-208 том 2)

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до листа директора Державного підприємства "Лівадія" вих. № 282 від 06.04.2007 року, адміністрація державного підприємства висловила згоду на припинення його постійного користування земельною ділянкою площею 0,3 га, розташованого за адресою: смт. Лівадія, між митним постом та Санаторієм «Росія». ( а.с. 186 том 2)

Рішенням 15-ої сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради №31 від 18.05.2007 р. «Про надання дозволу ДП «Лівадія» на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,3 га в смт. Лівадія, між митним постом та Санаторієм «Росія» надана згода ДП «Лівадія» на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,3га в смт. Лівадія, між митним постом та санаторієм «Росія»; зобов'язано ДП «Лівадія» розробити технічну документацію щодо припинення постійного користування земельною ділянкою. ( а.с. 188 т. 2)

На виконання вказаного рішення та на замовлення ДП «Лівадія» товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський інститут екології та проектування» була розроблена технічна документація щодо переведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходиться в постійному користуванні ДП „Лівадія" за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, між прикордонним постом та Санаторієм „Росія" (вул. Виноградна, в районі будинку №24) в землі запасу Лівадійської селищної ради ( а.с. 182-225 т. 2)

На замовлення державного підприємства «Лівадія» та на підставі договору №4184 від 29.10.2007 р. Державним підприємством Кримський інститут екології та проектування» була розроблена технічна документація по детальному ґрунтовому обстеженню земельної ділянки площею 0,3 га, розташованої в районі санаторію «Росія» на землях радгоспу - заводу «Лівадія» у м. Ялта, АРК, з висновку якого вбачається, що обстежена земельна ділянка не придатна для використання в сільськогосподарському виробництві та не відноситься до особливо цінних ґрунтів. ( а.с. 212-216 т.2)

Рішенням 21-ої сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради від 26.12.2007р. №81 затверджена технічна документація з переводу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,3 га, що знаходиться в постійному користуванні ДП „Лівадія" за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, між прикордонним постом та Санаторієм „Росія" (вул. Виноградна, в районі будинку №24), в землі запасу Лівадійської селищної ради; припинено право постійного користування радгоспом - заводу „Лівадія" частиною земельної ділянки площею 0,3 га; земельна ділянка переведена у відання Лівадійської селищної ради; категорію земель за основним призначенням визначено як землі житлової та громадської забудови.( а.с. 22 т.1)

Рішенням Лівадійської селищної ради №158 від 05.09.2007 р. «Про надання дозволу приватному підприємству «Інтелект - Сервіс» на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 0,3 га для будівництва курортного готелю на 60 місць за адресою: АРК м. Ялта смт. Лівадія, вул. Виноградна в районі домоволодіння №24» приватному підприємству «Інтелект -Сервіс" надано згоду на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для будівництва курортного готелю. ( а.с. 52 т.2)

На замовлення приватного підприємства «Інтелект -Сервіс» товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський інститут екології та проектування» був розроблений проект землеустрою з відведення земельної ділянки кадастровий номер 0111947900:01:001:0232 в оренду строком на 50 років для будівництва курортного готелю на 60 місць за адресою: АРК м. Ялта смт. Лівадія, вул. Виноградна в районі домоволодіння №24 на землях Лівадійської селищної ради. ( а.с. 43-119 т. 2)

За результатами розгляду вказаного проекту землеустрою надано позитивні висновки Кримським Республіканським СЕС від 21 грудня 2007 № 45 (а.с.55 т. 2), Управлінням екологічної інспекції по Південно- Кримському регіону від 19 березня 2008 року № 0650-49/3 (а.с. 57-58 т. 2), Управлінням головного архітектора Ялтинської міської ради від 17 жовтня 2007 № 05/1858 (а.с. 59 т. 2), Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини від 04 березня 2008 року № 22-422/10 (а.с. 63 т. 2), Ялтинським міським управлінням земельних ресурсів від 31 березня 2008 р. №8811-2/10-25 (а.с. 64 т.2).

3 квітня 2008 року головою Рескомзему АР Крим був затверджений висновок № 2547-25 про погодження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду строком на 50 років приватному підприємству «Інтелект -Сервіс» для будівництва курортного готелю на 60 місць за адресою: АРК м. Ялта смт. Лівадія, вул. Виноградна в районі домоволодіння №24 на землях Лівадійської селищної ради. (а.с. 116-118 т. 2)

Рішенням 26 -ої сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради від 11.06.2008 р. № 146 приватному підприємству „Інтелект -Сервіс" затверджений акт вибору та обстеження земельної ділянки для будівництва курортного готелю на 60 місць за адресою: АРК м. Ялта смт. Лівадія, вул. Виноградна в районі домоволодіння №24; затверджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки приватному підприємству „Інтелект -сервіс" для будівництва курортного готелю на 60 місць площею 0,3 га за адресою: АРК м. Ялта смт. Лівадія, вул. Виноградна в районі домоволодіння №24; вирішено передати приватному підприємству „Інтелект -Сервіс" в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,3га кадастровий номер 0111947900:01:001:0232, яка розташована за адресою: АРК, м. Ялта смт. Лівадія, вул. Виноградна, в районі домоволодіння №24 для будівництва курортного готелю на 60 місць із земель не переданих у власність та не наданих у користування. ( а.с. 23 т. 1)

На підставі вказаного рішення між Лівадійською селищною радою та Приватним підприємством „Інтелект -Сервіс" був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, запис № 040800700028 від 27 жовтня 2008 року. ( а.с. 7-20 т. 1).

Предметом договору оренди є строкове платне користування земельною ділянкою для будівництва курортного готелю на 60 місць, яка знаходиться за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, в районі будинку №24. (пункт 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об'єктом оренди є земельна ділянка площею 0,3га (кадастровий номер 0111947900:01:001:0232) в тому числі класифікація угідь земельної ділянки «землі, не передані у власність, не надані у користування в межах населеного пункту( строка 12.3 шифр 96 форми 6-зем), по угіддях - «відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом, в тому числі «кам'янисті місця» (грифи 67,68 форми 6-зем).

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки Ялтинського міського управління земельних ресурсів складає 1 610 944,20 грн. ( п. 2.4 Договору).

Договір укладений строком на 49 років, починаючи з дня прийняття рішення №146 26-ої сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради від 11.06.2008р. (пункт 3.1 договору)

Пунктом 4.1 договору передбачена орендна плата у грошовій формі, у розмірі 4,5 проценти від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 72 985,45 грн. на рік (без НДС) до введення об'єкта в експлуатацію щомісячно, рівними частками.

Спірна земельна ділянка була передана приватному підприємству «Інтелект -Сервіс» відповідно до акту приймання - передачі ( а.с. 20, зворот).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, заступник прокурора м. Ялта зазначив, що прокурорською перевіркою було встановлено, що Лівадійською селищною радою з перевищенням повноважень та в порушення норм діючого законодавства були прийняті рішення №81 від 26.12.2007р. та № 146 від 11.06.2008р., на підставі яких в подальшому був укладений договір оренди між Лівадійською селищною радою та приватним підприємством «Інтелект -Сервіс».

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги приватного підприємства «Інтелект -Сервіс» та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом розгляду в даній справі є матеріально-правові вимоги позивача про визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради від 26.12.2007р. № 81, яким припинено право постійного користування ДП "Лівадія" земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АРК м. Ялта смт. Лівадія, вул. Виноградна в районі домоволодіння №24; рішення Лівадійської селищної ради від 11.06.2008 р. №146 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ПП "Інтелект-Сервіс" вказаної земельної ділянки та передачі її в оренду; договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між Лівадійською селищною радою та ПП "Інтелект -Сервіс», з покладенням на ПП "Інтелект -Сервіс" обов'язку повернути ДП "Лівадія" цю земельну ділянку.

Отже, до предмету доказування входять встановлення обставин щодо наявності чи відсутності порушення Лівадійською селищною радою вимог земельного законодавства під час прийняття оскаржуваних рішень та укладенні з приватним підприємством „Інтелект -Сервіс" договору оренди спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 названого Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За приписами статей 2,29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України N 3-рп/99 від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 зазначено, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Міністерство аграрної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації держаної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової і переробної промисловості та комплексного розвитку сільських територій.

Відповідно до Статуту, Державне підприємство «Лівадія» було створено, як державне підприємство радгосп-завод "Лівадія". Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 26.12.2005р. №747 „Про перейменування державних підприємств „ Державне підприємство радгосп -завод „Лівадія" перейменоване в державне підприємство „Лівадія".

Державне підприємство «Лівадія» є правонаступником майнових прав і обов'язків державного підприємства радгосп-завод "Лівадія", а також на добровільних засадах входить до складу Національного виробничо - аграрного об'єднання «Масандра».

Основною метою діяльності підприємства є розвиток виноградарства, садівництва та виноробної промисловості на підставі власної сировинної бази, забезпечення державних потреб у винограді, виноробній та іншій продукції. ( а.с. 32-36 т. 1)

Звертаючись до господарського суду з вказаним позовом, заступник прокурора м. Ялти цілком правомірно та обґрунтовано визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Міністерство аграрної політики України, та Державне підприємство "Лівадія", як землекористувача спірної земельної ділянки, обґрунтувавши, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, що відповідає положенням Господарського процесуального кодексу України та інших чинних нормативних актів.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Вказані положення кореспондуються з положеннями частини першої статті 393 Цивільного кодексу України, згідно з якою правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Доводи заявника апеляційної скарги на відсутність передбачених законом підстав для визнання недійними рішення Лівадійської селищної ради №81 від 26.12.2007р., та рішення Лівадійської селищної ради №146 від 11.06.2008р., колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно ст. 14 Конституції України, ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Крім того, відповідно до пункту "ж" частини третьої статті 84 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Спірна земельна ділянка, на якій розташоване Державне підприємство «Лівадія», створене за наказом Міністерства аграрної політики України та засноване на державній власності, а тому належить до земель державної власності, яка не може передаватись у комунальну власність.

Як убачається з оскарженого рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 26.12.2007 року та документів, що були досліджені в суді апеляційної інстанції та долучені до матеріалів справи, на підставі яких воно було прийняте, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що припинення права власності було здійснено на підставі ст.. 142 Земельного кодексу України, тобто за добровільною відмовою від права постійного користування.

Відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 142 ЗК України ( в редакції чинній на час прийняття рішення) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель , переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї) , здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною другою статті 84 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено органи, через які держава набуває і реалізовує свої права на ці землі. Такими органами було визначено Кабінет Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні державні адміністрації, державні органи приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації відповідно до закону.

Згідно з пунктом "а" статті 16 та частиною восьмою статті 149 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належало розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучала земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою та дев'ятою цієї статті.

Отже, виходячи із аналізу змісту положень статті 16, частин другої, третьої статті 84 , частин третьої, четвертої статті 142, частини восьмої статті 149 та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Лівадійська селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, а тому не могла вилучати її з користування ДП "Лівадія" та приймати рішення стосовно надання дозволу на затвердження технічної документації з переведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в землі запасу Лівадійської селищної ради, затвердження проекту землеустрою та надання цієї земельної ділянки на умовах оренди ПП "Інтелект -Сервіс»". Припинення права постійного землекористування ДП "Лівадія" могло бути здійснено власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, при цьому не мало значення, чи знаходилась спірна земельна ділянка в межах міста або за його межами.

Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.03.2012 р. у справі №3-18гс12, яка, в силу ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковою для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними і скасування оскаржуваних рішень Лівадійської селищної ради.

В частині вирішення спору щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України (зі змінами та доповненнями в редакції від 16.09.2008р.) громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 16 Закону України « Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з ч.2 ст. 126 ЗК України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У пункті 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України « Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.11р. роз'яснено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84,118,123,124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи, що договір оренди спірної земельної ділянки був укладений на виконання рішення Лівадійської селищної ради №146 від 11.06.2008 р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відводу та передачі в оренду приватного підприємства „Інтелект -Сервіс" земельної ділянки площею 0,3 га для будівництва курортного готелю за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, в районі будинку №24 на землях Лівадійської селищної ради", яка відповідно до вимог статей 12,84,92,116,141,142 Земельного кодексу України не мала повноважень на вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, договір оренди, укладений між Лівадійською селищною радою та приватним підприємством «Інтелект - Сервіс» в силу ч.1 ст. 203,215 Цивільного кодексу України є недійсним.

Отже, висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині, колегія суддів визнає цілком правомірним та обґрунтованим.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у частині повернення спірної земельної ділянки у користування ДП "Лівадія" шляхом складання акту прийому-передачі з огляду на недійсність договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 1 ст.. 216 ЦК України.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що на час укладення договору орендодавець гарантував, що земельна ділянка є його власністю, і він має законні повноваження передавати цю ділянку в тимчасове користування на умовах оренди, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України ( в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 125,126 Земельного кодексу України ( в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилаючись на п. 9.1 договору оренди, заявник апеляційної скарги не надав належних та допустимих доказів, які безперечно підтверджують правомірне володіння Лівадійською селищною радою на спірну земельну ділянку загальною площею 0,3га (кадастровий номер 0111947900:01:001:0232).

Й навпаки, з державного акту на право постійного користування на землю серії II-КМ №002298, вбачається, що користувачем земельної ділянки загальною площею 181,92 га, в тому числі й спірної земельної ділянки, є радгосп - завод «Лівадія» м. Ялта, смт. Лівадія на підставі рішення Лівадійської селищної ради від 25.06.1998 р. №18 ( а.с. 24 т.1)

Отже, державне підприємство «Лівадія» набуло право постійного користування спірною земельною ділянкою на законних підставах, відповідно до вимог ст.7,23 Земельного кодексу Української РСР ( в ред. від 06.04.99 р.), які у встановленому законом порядку визнані недійсними та скасовані не були.

Також, не заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги щодо неправильного висновку господарського суду першої інстанції щодо проведеної комплексної судової земельної - технічної та будівельно технічної експертизи №2281/2282/2283 від 10.04.2013 р.

Так, заявник апеляційної скарги зазначив, що абзацом першим пункту 2 висновку вказаної експертизи визначено, що земельна ділянка загальною площею 0,3га(кадастровий номер 0111947900:01:001:0232), що розташована за адресою АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, в районі будинку №24, на момент прийняття рішення 26 сесії 5 скликання Ліадійської селищної ради від 11.06.2008 №146 про передачу земельної ділянки в оренду приватного підприємства «Інтелект - Сервіс», знаходилась в землях запасу Лівадійської селищної ради. При цьому абзац другий пункту 2 цієї ж експертизи містить лише припущення, що раніше до моменту передачі даної земельної ділянки до земель запасу Лівадійської селищної ради, земельна ділянка, яка розташована за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, в районі будинку №24 входила до земель Державного підприємства радгосп-завод «Лівадія».

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Відповідно до вимог 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертиз.

Пунктом 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України « Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012 р. передбачено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати, зокрема, чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

З метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин даної справи, господарський суд призначив комплексну судову земельно - технічну та будівельно - технічну експертизу, за результатами проведення якої складений висновок №2281/2282/2283 від 10.04.2013 р., який містить відповіді на всі питання, поставленні на вирішення експерта, висновок експерта повний, ясний, не суперечить іншим матеріалам справи, а тому висновок місцевого господарського суду про те, що вказана експертиза не спростовує того, що станом на 2007 рік спірна земельна ділянка знаходилась у користуванні державного підприємства "Лівадія", є обґрунтованим та правомірним.

Доводи апеляційної скарги про передчасність об'єднання в одному провадженні позовних вимог щодо визнання недійсними рішень Лівадійської селищної ради №81 від 26.12.2007р., №146 від 11.06.2008р., та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Як вбачається з позовної заяви, заступником прокурора м. Ялти одночасно заявлено позовні вимоги про визнання недійсними рішень Лівадійської селищної ради № 81 від 26.12.2007 р. та №146 від 11.06.2008р., які були прийняті органом місцевого самоврядування з перевищенням повноважень, та укладеного на підставі недійсного рішення Лівадійської селищної ради №146 від 11.06.2008 р. договору оренди земельної ділянки, між Лівадійською селищною радою та приватним підприємством «Інтелект- Сервіс».

За правилами ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами.

Отже, коментована стаття передбачає можливість об'єднання позовних вимог, метою якого є забезпечення належної організації розгляду справи, реалізації принципу процесуальної економії, виключення можливості прийняття судових рішень, що суперечать одне одному.

Для об'єднання позовних вимог необхідна хоча б одна з умов: 1) зв'язаність вимог між собою підставою виникнення, тобто такі вимоги мають походити від загальної підстави,

2) зв'язаність вимог між собою поданими доказами, тобто у разі використання позивачем тих самих доказів.

Отже, колегія суддів вважає, що звертаючись до суду з позовом заступник прокурора м. Ялти обґрунтовано об'єднав вказані позовні вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, а тому підстав для їх окремого розгляду не має.

Посилання заявника апеляційної скарги про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Позовна давність, за приписами статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Заявник апеляційної скарги наголошує, що позивач, без поважних причин пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Статтею 268 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.12.11р.) наведений перелік вимог, на які позовна давність не поширюється.

Зокрема пунктом 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» №4176-VI від 20.12.2011 р. пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України виключено.

Водночас у підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Отже, з набранням законної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI, на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

З роз'яснень п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 р., вбачається, якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Досліджуючи перебіг позовної давності, господарський суд посилався на те, що прокурор з урахуванням вимог, викладених у підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.

Як убачається з матеріалів справи заступник прокурора м. Ялти звернувся до господарського суду з вказаним позовом 31.05.2012 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції ( а.с. 12 т.1), тобто в межах строку позовної давності.

З письмових пояснень представника ДП "Лівадія" вбачається про те, що ДП "Лівадія" та Міністерству аграрної політики та продовольства України стало відомо про прийняття оскаржуваних рішень та порушення прав, після отримання позовної заяви прокуратури 30.05.2012 року.

Таким чином, висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вищенаведеними вимогами закону, а тому передбачених законом підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростували висновків, викладених в оскарженому рішенні господарського суду першої інстанції, а тому її вимоги не підлягають задоволенню, при цьому рішення господарського суду АР Крим підлягає залишенню без змін з огляду на дотримання судом норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтелект-Сервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки 13 червня 2013 року у справі

№5002-12/1775-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді О.Г. Градова

Т.П. Фенько