Ухвала

від 07.11.2013 по справі 801/4418/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/4418/13-а

07.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 20.05.13 у справі № 801/4418/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-600" (вул. Бородіна, 20,м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.05.13 року у справі № 801/4418/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-600" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 09.04.13 р. №0007331502, в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 23528,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 5882,30 грн., №0005701501, в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 28827,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 5529,75 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.05.13 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 07.11.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25.02.13р. по 01.03.13р. посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «СПМК-600» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» за липень 2010 року, серпень 2010 року, ТОВ «Крымстройиндустрия» за березень 2011 року, ПП «Севелітстрой» за серпень 2011 року. За результатами перевірки було складено акт від 15.03.13р. №1650/15.2/5465643 (а.с.37-44).

Перевіркою було встановлені порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 28993,00грн., у тому числі, по періодах: 3 квартал 2010 року - 22119,00грн., 1 квартал 2011 року - 166,00грн., 3 квартал 2011 року - 6708,00грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п..п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 23661,00грн., в тому числі: липень 2010 року - 5000,00грн., серпень 2010 року - 12695,00грн., березень 2011 року - 133,00грн., серпень 2011 року - 5833,00грн.

На підставі зазначених порушень відповідачем, були винесені податкові повідомлення-рішення від 09.04.13р. №0007331502, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 23661,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 5883,30грн. (а.с. 35), №0005701501, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 28993,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 5571,25грн. (а.с. 33).

За наслідками акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат, сформованих за рахунок господарських відносин позивача щодо отримання товару і послуг від ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Севелітстрой», на загальну суму 118305,00грн., чим порушено пп. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідачем вказується, що порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, у тому числі, контрагентів позивача - ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Севелітстрой». Зазначено, що діяльність вказаних контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру. До того ж, зазначені контрагенти не мають основний стан.

Податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Крымстройиндустрия», ПП «Севелітстрой» проводять діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.

При цьому акті перевірки використані матеріали досудового слідства по кримінальній справі.

У зв'язку з зазначеним, відповідачем правочини між позивачем так контрагентами визнано нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, при цьому як зазначає Відповідач визнання таких правочинів судом не вимагається.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов помилкових висновків про порушення позивачем податкового законодавства, визнавши нікчемними угоди позивача, залишивши поза увагою наявність первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Перевіряючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.11р.) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Апеляційним розглядом встановлено, що між ТОВ «Бренд Строй» (Підрядник) та ТОВ «СПМК-600» (Замовник) укладено договір підряду від 21.05.10р. №21/05/205 на виконання робіт по монтажу метало-пластикових вікон в цеху по вул. Бородіна, 20 у м. Сімферополі. Ціна договору складає 172474,53грн. Зазначений договір виконаний, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року, актом приймання виконаних робіт за серпень 2010 року, податковими накладними від 28.07.10р. №993 та від 04.08.10р. №1260 на загальну суму 106167,60грн. (у т.ч. ПДВ 17694,60грн.) (а.с. 120-124).

Згідно положення про податковий облік, дозволяється віднесення до валових витрат, суми витрат по ремонту основних засобів в розмірі 10% від остаточної вартості основних засобів на початок року. Так, на 01.01.10р. залишкова вартість основних фондів позивача складала 1442885,87грн. - дозволяється віднести витрати в розмірі 10%, тобто 144288,59грн. відповідно до п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У зв'язку із чим, позивачем віднесена сума без ПДВ 88473,00грн. на валові витрати по операціям з ТОВ «Бренд Строй» в вересні 2010 року.

Між ТОВ «СПМК-600» (Замовник) та ПП «Севелітстрой» (Підрядник) був укладений договір підряду від 29.07.11р. №29-07/11/352 по виконанню робіт з монтування стекло пакетів в будівлі офісу Замовника. Ціна договору складає 142083,20грн. (а.с. 127-128).

11.08.11р. ТОВ «СПМК-600» сплатило ПП «Севелітстрой» аванс за монтаж в розмірі 35000,00грн. (у т. ч. ПДВ 5833,33грн.) (а.с. 129-130), проте підрядник своїх зобов'язань за договором не виконав. Грошей повернуто не було, у зв'язку із чим, грошові кошти рахуються в дебіторській заборгованості.

Оскільки роботи не виконувались, акти про виконані роботи не підписувались, то позивач не здійснював включення до валових витрат сум перерахованих грошових коштів, а отже не зменшував суму валових доходів для розрахунку податку на прибуток.

Отже, висновки відповідача про завищення валових витрат по взаємовідносинам з цим контрагентом не відповідає показникам податкової звітності позивача.

Використання зазначених будівельних робіт, отриманих від контрагентів, у своїй господарській діяльності позивачем підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Бородіна, 20 у м. Сімферополі, технічним паспортом нежитлової споруди по вул. Бородіна, 20 у м. Сімферополі, довідкою, зведеним актом.

З викладеного вбачається, що позивачем сформовано та внесено до податкової звітності валові витрати за рахунок господарських операцій з ТОВ «Бренд Строй», на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції, таким чином у позивача відсутнє завищення валових витрат за період, що перевірявся із зазначеними контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, що перевірявся, він мав правовідносини із ТОВ «Крымстройиндустрия» щодо проведення останнім атестації фахівців-зварників позивача. У зв'язку із чим, позивачем надані акт здачі-прийняття виконаних робіт від 03.03.11р., рахунок №16 від 02.03.11р. та платіжне доручення про сплату 800,00грн. (у т.ч. ПДВ 133,33грн.) (а.с. 134-136).

Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19.04.1996р. №61 затверджені Правила атестації зварників.

Пунктом 1.4 Правил встановлено, що атестація зварників включає перевірку теоретичних знань і практичних навичок з конкретних способів зварювання і визначеного виду робіт із використанням стандартних зразків, проведення їх випробовувань, складання протоколу і оформлення посвідчення зварника.

Відповідно до п. 1.7 Правил дозвіл на роботу атестаційної комісії видають територіальні управління Держнаглядохоронпраці України на підставі спільного висновку УАКЗ та експертно-технічних центрів Держнаглядохоронпраці (далі - ЕТЦ). Термін дії дозволу - 3 роки.

Пунктами 7.1 та 7.2 Правил встановлено, що результати перевірки теоретичних знань і практичних випробовувань зварників атестаційна комісія в 10-денний термін оформляє протоколом, за встановленою формою (додаток N 3).

Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутній відповідний договір між позивачем і ТОВ «Крымстройиндустрия» щодо проведення останнім атестації фахівців-зварників позивача, не підтверджено обставин щодо необхідності проведення атестації зварників позивача, а також немає сертифікату, що підтверджує відповідну атестацію фахівців-зварників ТОВ «СПМК-600».

З наведеного вище вбачається, що позивачем не наведено достатньо підстав щодо підтвердження проведення відповідної атестації своїх зварників, а отже ним було неправомірно віднесено до складу валових витрат у періоді, що перевірявся 666,67грн.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення ТОВ "СПМК-600" податкового кредиту з ПДВ колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентами, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників - ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Севелітстрой», податкових накладних, які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки податкового органу не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України також передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Позивачем, під час формування податкового кредиту по правовідносинам із ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», були дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, у періоді, що перевірявся, по правовідносинам із ТОВ «Крымстройиндустрия»: оскільки позивачем не наведено достатньо підстав щодо підтвердження проведення відповідної атестації своїх зварників та зв'язок з господарською діяльністю, ним було неправомірно віднесено 133,33грн. до складу податкового кредиту з ПДВ

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідачем в акті перевірки не надано оцінку первинним документам позивача, натомість акти про неможливість проведення зустрічних звірок по ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Крымстройиндустрия»,ПП «Севелітстрой» не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаними особами та позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК.

Судом першої інстанції було встановлено, що товар від контрагентів позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, що підтверджується виписками з банку та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся із ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой» необґрунтованими та такими, що не знаходять свого підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, ці доводи були предметом дослідження та не знайшли свого правового підтвердження.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.05.13 у справі № 801/4418/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна