Рішення

від 30.09.2013 по справі 205/5889/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

30.09.2013 Єдиний унікальний номер 205/5889/13-ц

Провадження № 2/205/2880/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглекислотний завод Дніпропетровська» про стягнення компенсації за невикористану відпусту, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглекислотний завод Дніпропетровська» про стягнення компенсації за невикористану відпусту, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що працював на посаді наладчика обладнання 6 розряду на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Вуглекислотний завод Дніпропетровська», та 07 грудня 2012 року була звільнений з роботи за угодою сторін. В день звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку, а саме: не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 24 дня у розмірі 1 803 (одна тисяча вісімсот три) грн. 36 коп., та не було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10 745 (десять тисяч сімсот сорок п’ять) грн. 02 коп. станом на 01.08.2013 року. Крім того, позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає у неможливості продовжувати активне громадське життя, порушенні стосунків з оточуючими та порушенні стану здоров'я, емоційних переживаннях, яку вона оцінює у розмірі 5 000(п’ять тисяч) грн. 00 коп. Позивач у своїх позовних вимогах просить суд стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1 803 (одна тисяча вісімсот три) грн. 36 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 10 745 (десять тисяч сімсот сорок п’ять) грн. 02 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000(п’ять тисяч) грн. 00 коп.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву в якій просить слухати справу у його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.18).

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглекислотний завод Дніпропетровська», також в судове засіданні не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчить підпис в повідомленні про вручення судової повістки (а.с.17), причини неявки в судове засідання не повідомили, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочну форму розгляду справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05 травня 2010 року був прийнятий на ТОВ «Дніпропетровський вуглекислотний завод» наладчиком обладнання 6 розряду на підставі Наказу № 23к від 05 травня 2010 року (а.с.9).

Судом також встановлено, що наказом № 56к від 07 грудня 2012 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за угодою сторін на підставі його заяви відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.9-10).

Судом також встановлено, що в день звільнення позивача відповідачем було йому виплачено лише заробітну плату у розмірі 2 002 грн. 00коп. без урахуванням податку, компенсація за невикористану відпустку 24 дня була не виплачена (а.с.10).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Всупереч положенням ч. 1 ст. 83 КЗпП України, відповідачем не було здійснено виплату позивачу грошової компенсації за невикористану нею щорічну відпустку 24 дня , що вбачається з виписки з карткового рахунку позивача (а.с. 11-14).

Відповідно до абз. 3 п. 2 ч. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 8 лютого 1995 року встановлено, що розмір середньої заробітної плати обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 що передував його звільненню, становить 97 грн. 91 коп. (2 204 грн. 28 коп. (заробітна плата за жовтень 2012 року) + 2 202 грн. 00 коп. (заробітна плата за листопад 2012 року) = 4 406 грн. 28коп. (сума заробітної плати за два останні місяці роботи перед звільненням) (4 406 грн. 28коп . (сума заробітної плати за два останні місяці роботи перед звільненням : 45 днів (кількість робочих днів за два останні місяці роботи перед звільненням) = 97 грн. 91коп.(середньоденний заробіток).

Виходячи із вищевикладеного, загальна сума грошової компенсації за невикористану відпустку у кількості 24 дня становить 2 349 грн. 84 коп. (97 грн. 91коп. х 24 днів = 2 349 грн. 84 коп.

На підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КзпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 було звільнено 07 грудня 2012 року, а повний розрахунок з ним не проведено, затримка розрахунку відповідача перед позивачем станом на 01 серпня 2013 року становить 143 дні, виходячи з п'ятиденного робочого тижня, який був у позивача. Таким чином, загальна сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку становить сума у розмірі 14 001 грн. 13 коп. (97 грн. 91коп. х 143 дні = 14 001 грн. 13 коп. яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, при розгляді справи та винесенні рішення по суті спору, суд керується вимогами ст. 11 ЦПК України відповідно до змісту якої суд розглядає справи виключно в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих сторонами.

Таким чином, не зважаючи на те, що заявлена позивачем до стягнення сума середнього заробітку та сума компенсації за невикористану відпустку є меншими, ніж це встановлено в ході судового розгляду, суд вважає, що вимоги позову в цих частинах мають бути задоволені саме в розмірі позовних вимог заявлених позивачем, що кореспондується із вказаними вимогами ст.11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства та неприпустимості виходу судом за межі позовних вимог із власної ініціативи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У зв’язку з чим, рішення суду слід допустити до негайного виконання в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі місячного розміру середнього заробітку у сумі 1 728(одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн. 22 коп.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглекислотний завод Дніпропетровська» на користь позивача, то суд вважає за необхідне задовольнити частково, з огляду на нижченаведене.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. №4 зазначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, якщо наявні порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум тощо), які призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суд, враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних, душевних, психічних і фізичних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення), приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди ґрунтуються на законі та підтверджуються належними та допустимими доказами по справі.

Разом з цим, з огляду на характер немайнових витрат, зважаючи на те, що в результаті винних дій відповідача порушено нормальний уклад життя позивача, суд визнає заявлений розмір моральної шкоди у загальному розмірі 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. завищеним та надмірним, у зв’язку з чим, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає можливим позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково в розмірі 500(п’ятсот) грн. 00 коп. на користь позивача.

У зв’язку з тим, що позивач в силу п.4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то в силу ч. 3 ст. 88 ЦПК України, п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 та абз. 3 п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглекислотний завод Дніпропетровська» на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог необхідно стягнути судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі у розмірі 344 грн. 10 коп. (229 грн. 40 коп. + 114 грн. 70 коп. = 344 грн. 10 коп.).

На підставі викладеного та керуючись абз. 3 п. 2 ч. 2 Постанови КМУ «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 8 лютого 1995 року, ч. 1 ст 83, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, ч. ч. 1, 3 ст. 88, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 209, 212, 214-215, 218, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 225, 226, п. 2 ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглекислотний завод Дніпропетровська» про стягнення компенсації за невикористану відпусту, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглекислотний завод Дніпропетровська» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1 803 (одна тисяча вісімсот три) грн. 36 коп. з урахуванням податку.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглекислотний завод Дніпропетровська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 10 745 (десять тисяч сімсот сорок п’ять) грн. 02 коп. станом на 01.08.2013 року з урахуванням податку.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглекислотний завод Дніпропетровська» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500(п’ятсот) грн. 00 коп.

5.В решті позову - відмовити.

6.Допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі місячного розміру середнього заробітку у сумі 1 728(одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн. 22 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглекислотний завод Дніпропетровська» в дохід держави судовий збір у розмірі 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: Д.В. Мовчан