Рішення

від 13.08.2013 по справі 201/8351/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/8351/13-ц

пр. № 2/201/2453/2013

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого - судді Галічого В.М.

При секретарі - Баштаненко І.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати, що будівля по пров. Радянський, 12 у м. Дніпропетровську є житловим будинком, визнати за ним право власності на нього, визнати недійсними державні акти на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯА № 167280 від 01.02.2005 р., виданий на ім’я відповідача ОСОБА_3 та серія № 167281, виданий від 01.02.2005 р. на ім’я відповідача ОСОБА_2, а також визнати за ним право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:03:291:0002, площею 0,0218 га, розташованою за адресою: пров. Радянський, 12 у м. Дніпропетровську з цільовим призначенням: «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд». В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2009 р., укладеного між ним та відповідачами, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 за реєстровим № 792, він придбав у власність будівлю художньої майстерні літ. А-1, загальною площею 199,5 кв.м., огорожа і споруди № 1-6, розташовану по пров. Радянський, 12 у м. Дніпропетровську. Проте на момент укладання договору купівлі-продажу зазначеної будівлі позивач не зміг досягти згоди з відповідачами щодо переоформлення на себе земельної ділянки, що знаходиться під будівлею. При цьому, право власності відповідачі на будівлю та земельну ділянку набули на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.05.2004 р. № 1-2460. Крім того, згідно державного акту на спірну земельну ділянку, її призначенням є обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а отже, на момент приватизації цієї земельної ділянки будівля була житловою. Відсутність документа про право власності на земельну ділянку під належним позивачу будинком не дозволяє належним чином оформити документацію для здійснення його реконструкції.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, що є підставою для вирішення справи без їх участі у заочному порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 12 червня 2009 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 за реєстровим № 792, відповідно до якого останні передали у власність позивача будівлю художньої майстерні літ. А-1, загальною площею 199.5 кв.м., огорожа і споруди № 1-6, розташовану по пров. Радянський, 12 у м. Дніпропетровську (а.с. 5-7).

Згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 167281 та ЯА № 167280 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:291:0002, площею 0,0218 га по пров. Радянський, 12 у м. Дніпропетровську (а.с. 8, 9), цільовим призначенням якої згідно діючої класифікації видів цільового призначання земель (КВЦПЗ), затвердженої наказом №548 від 23.07.2010 Державного Комітету України із земельних ресурсів є «будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд». Отже вказана будівля на момент приватизації земельної ділянки попередніми власниками вже була житловим будинком.

Судом встановлено що спірне домоволодіння - житловий будинок розташований по пров. Радянський, 12 у м. Дніпропетровську, загальною площею 199,5 кв.м., житловою площею 84,1 кв.м., складається з: літ.А-1 - житловий будинок, літ. а1 - сіни, літ. а2 - ганок, № 1-6 - споруди, в наявності всі необхідні для житлового будинку приміщення, а саме санвузол, кухня, житлові кімнати (а.с. 14-17), вже був житловим будинком раніше та не потребує додаткового введення в експлуатацію як житловий будинок.

Судом також встановлено, що переведення об’єкта нерухомого майна з нежитлового в житловий у даному випадку не пов’язане з реконструкцією або переплануванням самого об’єкта, оскільки будь-які будівельні роботи власником не виконувалися. Таким чином подальша реєстрація судового рішення згідно п. п. 44, 46, 55 Постанови КМУ № 703 від 22.06.2011 р. «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» не вимагає будь-якого введення об’єкта в експлуатацію.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ст. 120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 обґрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 317, 319, 321, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 27, 58-60, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати, що будівля за адресою м. Дніпропетровськ, пров. Радянський, 12 є житловим житловим будинком.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на домоволодіння, розташоване за адресою м. Дніпропетровську, пров. Радянський, 12, яке складається з: літ.А-1 - житловий будинок (загальною площею 199,5 кв.м., житловою площею 84,1 кв.м.), літ. а1 - сіни, літ. а2 - ганок, № 1-6 - споруди.

Визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 167280 від 01.02.2005 р., виданого на ім’я ОСОБА_3 та серія ЯА № 167281 від 01.02.2005 р., виданого на ім’я ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:03:291:0002, площею 0,0218 га, розташовану по пров. Радянський, 12 у м. Дніпропетровську з цільовим призначенням: «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд».

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, втім не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.М. Галічий