7/473-ПН-08
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2009 р. № 7/473-ПН-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне поданнязаступника прокурора Херсонської області
на рішеннягосподарського суду Херсонської області від 01.09.2008 р.
у справі№7/473-ПН-08
господарського суду Херсонської області
за позовомПП "ЛТ-Офіс"
доФонду комунального майна м.Херсона
провизнання права на приватизацію та зобов'язання включити об'єкт комунального майна до переліку об'єктів програми приватизації
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:Корчевський В.В.
від відповідача:не з'явився
від прокуратури:Громадський С.О. —представник Генеральної прокуратури України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.09.2008 р. у справі №7/473-ПН-08 (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено: визнано за ПП "ЛТ-Офіс" право на приватизацію нежилих приміщень підвалу загальною площею 292,2 кв.м, розташованих у буд. №24-а по вул.Луговій у м.Херсоні; зобов'язано Фонд комунального майна м.Херсона включити нежилі приміщення підвалу площею 292,2 кв.м у буд №24-а по вул.Луговій у м.Херсоні до переліку об'єктів програми приватизації, що підлягають відчуженню шляхом викупу; стягнуто з Фонду комунального майна м.Херсона на користь ПП "ЛТ-Офіс" 85,00 грн. зі сплати державного мита та 118,00 грн. судових витрат.
У касаційному поданні заступник прокурора Херсонської області просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 01.09.2008 р. у справі №7/473-ПН-08 та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 32, 33, 41 Господарського процесуального кодексу України, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки для підтвердження факту проведення позивачем ремонтних робіт, їх вартості, обсягу та характеристики, а також встановлення чи є спірні приміщення допоміжними необхідні висновки судово-будівельної експертизи, однак господарським судом в порушення вимог ст.ст. 32, 33, 41 Господарського процесуального кодексу України не призначено відповідну експертизу та прийнято рішення лише на підставі наданих позивачем документів.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарським судом першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.
На підставі договору №1421 оренди комунального майна міської територіальної громади від 14.12.2007 р. орендодавець (Управління комунальної власності м.Херсона) передав, а орендар (позивач) прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення підвалу будинку №24-а по вул.Луговій загальною площею 292,2 кв.м, що знаходяться на балансі Управління житлового господарства міської ради, для розміщення складу.
Відповідно до п. 6.2 договору оренди орендар вправі з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.
Згідно з оцінним актом незалежної експертної оцінки від 30.11.2007 р., проведеної ПФ "Експрес-оцінка", вартість переданого в оренду майна складає 74 024,00 грн.
Об'єкт оренди було передано позивачу для використання на підставі акта прийняття-передачі нежилого приміщення до договору оренди комунального майна міської територіальної громади.
Відповідно до кошторису на капітальний ремонт орендованих приміщень підвалу будівлі загальною площею 292,2 м2, що знаходяться за адресою: м.Херсон, вул.Лугова, 24-а, та орендуються ПП "ЛТ-Офіс" згідно з договором оренди №1421 від 14.12.2007 р., узгодженого заступником міського голови та начальником Управління капітального будівництва міської ради; зведеного кошторисного розрахунку (форма №1ДБН 1.1-1-200, додаток А); локального кошторису (форма №4, ДБН Д.1.1-1-2000, додаток Д); відомості ресурсів (форма №4б, ДБН Д.1.1-1-2000, додаток Ж); дефектного акта; договору на надання підрядних робіт, укладеного між позивачем та Управлінням капітального будівництва міської ради; акта приймання виконаних робіт за січень 2008 р., договору підряду від 19.12.2007 р. №19/12 орендарем із дозволу орендодавця було проведено капітальний ремонт орендованого майна за рахунок власних коштів, вартість якого склала 79 154,00 грн. (згідно з сумою за кошторисом — 79 294,00 грн.).
На підставі рішення Херсонської міської ради ХХ сесії V скликання від 04.03.2008 р. №759 "Про затвердження переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності м.Херсона і підлягають відчуженню шляхом викупу" орендовані позивачем приміщення підвалу було включено до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності м.Херсона і підлягають відчуженню шляхом викупу.
Оскільки у подальшому Фонд комунального майна листом за вих. №892 від 30.07.2008 р. повідомив ПП "ЛТ-Офіс" про виключення цих приміщень із вищевказаного переліку об'єктів, у зв'язку зі знаходженням орендованих нежилих приміщень (які є допоміжними) в підвалі житлового будинку, де знаходяться комунікації, ПП "ЛТ-Офіс" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Фонду комунального майна про визнання за позивачем права на приватизацію нежилого приміщення —підвалу загальною площею 292,2 кв.м, що розташоване за адресою: м.Херсон, вул.Лугова, 24-а; зобов'язання Фонду комунального майна м.Херсона включити до Програми приватизації нежилі приміщення підвалу загальною площею 292,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Херсон, вул.Лугова, 24-а, на підставі п. 51 Закону України "Про державну програму приватизації".
Задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, факт проведення позивачем будівельних робіт, пов'язаних із капітальним ремонтом орендованого майна на суму 79 159,00 грн. за рахунок власних коштів підприємства, підтверджено аудиторським висновком; по-друге, позивачем за згодою уповноваженої особи було здійснено за рахунок власних коштів невід'ємні поліпшення орендованого приміщення, які неможливо відокремити від об'єкта без завдання йому шкоди, вартість яких перевищує 25% ринкової вартості орендованого приміщення, яка є значно вищою від залишкової вартості майна, що відповідно до ст. 51 "Державної програми приватизації на 2000–2002 роки", затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 р. №1723-ІІІ, надає орендарю право на викуп цього майна; по-третє, відповідачем не доведено, що спірні приміщення є допоміжними, оскільки не надано доказів наявності в орендованому приміщенні комунікацій, які б забезпечували роботу та догляд за квартирами цього будинку; по-четверте, відповідачем не надано доказів визнання недійсним або скасування в установленому порядку рішення Херсонської міської ради від 04.03.2008 р. №759.
Однак, зазначені висновки господарського суду колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Так, господарським судом не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім доказам у справі.
Предметом позову є визнання права на приватизацію орендованих позивачем спірних приміщень підвалу та зобов'язання Фонду комунального майна м.Херсона включити до Програми приватизації нежилі приміщення підвалу загальною площею 292,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Херсон, вул.Лугова, 24-а.
Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.
Зі змісту цієї норми випливає, що саме Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради є органами, які здійснюють функції відповідно щодо розпорядження державною власністю, майном Автономної Республіки Крим і комунальною власністю. Способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.
Згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання стосовно прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.
Таким чином, затвердження переліку майна, яке підлягає приватизації, є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування як власника, а в даному випадку —Херсонської міської ради.
Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.03.2008 р. рішенням ХХ сесії V скликання Херсонської міської ради №759 "Про затвердження переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності м.Херсона і підлягають відчуженню шляхом викупу" на підставі Законів України" Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації на 2000–2002 роки", п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" було затверджено перелік об'єктів, що перебувають у комунальній власності м.Херсона і підлягають відчуженню шляхом викупу, до якого увійшло спірне приміщення підвалу за адресою: м.Херсон, вул.Лугова, 24-а.
Доказів визнання недійсним, скасування або внесення змін до вищезазначеного рішення Херсонської міськради сторонами не надано (в матеріалах справи відповідні докази відсутні).
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
З огляду на встановлення господарським судом факту прийняття Херсонською міською радою рішення про затвердження переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності м.Херсона і підлягають відчуженню шляхом викупу та включення спірного об'єкта до вищевказаного переліку, господарському суду необхідно було встановити, які права та охоронювані законом інтереси позивача порушено в даному випадку, в т.ч. чи було прийнято в установленому законом порядку рішення про внесення змін до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, щодо виключення спірного приміщення з вищезазначеного переліку.
З огляду на викладене, висновки господарського суду про необхідність включення спірного приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, є передчасним.
Що стосується вирішення питання щодо віднесення (чи невіднесення) спірних приміщень до допоміжних, які приватизації не підлягають, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду —це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України; державний житловий фонд — це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 цього ж Закону власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку —приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Однак, господарський суд першої інстанції, обмежившись посиланням на ненадання відповідачем відповідних доказів наявності у спірних підвальних приміщеннях комунікацій, які б забезпечували догляд за квартирами цього будинку та використання позивачем підвального приміщення під розміщення складу, не встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, в т.ч. чи відносяться спірні підвальні приміщення до допоміжних, чи знаходиться у даному приміщенні технічне обладнання будинку тощо.
Викладене свідчить про те, що судом зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання заступника прокурора Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області від 01.09.2008 р. у справі №7/473-ПН-08 задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 01.09.2008 р. у справі №7/473-ПН-08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 16.04.2009 |
Оприлюднено | 07.05.2009 |
Номер документу | 3497995 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Глос О.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні