Постанова

від 06.07.2006 по справі 3/490-36/206

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/490-36/206

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 липня 2006 р.                                                                                   № 3/490-36/206  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМ. Остапенка,

суддів:Є. Борденюк,В. Харченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуКиївського міського психоневрологічного диспансеру № 5

на постановувід 25.10.2005 року

Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 3/490-36/206

за позовомКиївського міського психоневрологічного диспансеру № 5

доТОВ “Стоматологічний центр “Діалог”

третя особа Київська міська рада

проповернення приміщення

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачаОстапович В.М. (дов. від 28.04.2006 року)

відповідачаКотельницький І.М. (директор), Меланчук І.О. (дов. від 06.07.2006 року)

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що незважаючи на неодноразові попередження відповідача з боку позивача про необхідність звільнення приміщень у зв'язку з закінченням терміну договору майнового найму від 04.05.1995 року, строк дії якого встановлено з 01.05.1995 року по 31.12.1999 рік, та визнано продовженим на той самий строк та на тих же самих умовах відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” рішенням арбітражного суду міста Києва від 10.11.2000 року, що набрало законної сили, ТОВ Стоматологічний центр “Діалог” продовжує користуватися орендованими нежитловими приміщеннями площею 120 м2, які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Смоленська, 8, що перебувають у комунальній власності, балансоутримувачем яких є Київський міський психоневрологічний диспансер № 5 за рішенням Київської міської державної адміністрації № 1264 від 19.08.1997 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2004 року у задоволенні позовних вимог Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5 про повернення ТОВ Стоматологічний центр “Діалог” займаних ним приміщень та звільнення їх протягом десяти днів відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2005 року рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2004 року скасоване, справа передана до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

В ході нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2005 року у справі № 3/490-36/206 (суддя Т. Трофименко) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що беручи до уваги продовження договору майнового найму від 04.05.1995 року на той самий строк та на тих же самих умовах відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” рішенням арбітражного суду міста Києва від 10.11.2000 року, термін його дії спливав 31.12.2003 року.

Отже, виходячи з того, що згідно з ч. 2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, та враховуючи повідомлення Головним управлінням охорони здоров'я  та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації відповідача (орендаря) про відмову у продовженні договору майнового найму від 04.05.1995 року та необхідність звільнення орендованих приміщень листом № 445/8 від 27.07.2004 року, господарський суд дійшов висновку про недотримання балансоутримувачем (позивачем) строку, встановленого вищевказаною нормою щодо звернення з намірами про припинення чи зміну договору, а також про недотримання передбаченого ст.188 Господарського процесуального кодексу України порядку розірвання господарських договорів.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог відмовлено, так як договір майнового найму від 04.05.1995 року було визнано продовженим відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на той самий термін і на тих самих умовах, а саме: до 31.12.2007 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 року (колегія суддів: Н. Губенко, Т. Барицька, Л. Ропій) рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2005 року у справі № 3/490-36/206 залишене без зміни.

При винесенні постанови господарський суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Рішенням арбітражного суду міста Києва від 10.11.2000 року у справі            № 1/379, що набрало законної сили, термін договору майнового найму від 04.05.1995 року, строк дії якого встановлено з 01.05.1995 року по 31.12.1999 рік, визнано продовженим на той самий строк та на тих же самих умовах відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

З наведеного вбачається, що встановлений договором строк його дії становив 4 роки і 8 місяців, а отже даний договір продовжений саме на такий час, тобто до серпня 2004 року включно.

Однак, Київським апеляційним господарським судом листи № 356, № 410 від 06.07.2004 року та від 03.08.2004 року, направлені позивачем на адресу відповідача, в яких запропоновано вирішити питання перебування на орендованих площах з Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, оцінені як такі, що містять неправомірну пропозицію, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 761 ЦК України право на передання майна у найм має власник цього майна або особа, якій належать майнові права.

Виходячи з положень ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” відповідні ради як представницькі органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють права суб'єкта комунальної власності

Враховуючи, що будинок 8 по вулиці Смоленській в місті Києві, в якому знаходяться спірні орендовані приміщення, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за позивачем на праві оперативного управління, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність саме у Київської міської ради права розпорядження вищевказаним об'єктом.

Проте, Київським апеляційним господарським судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджували б прийняття Київською міською радою рішення про відмову в продовженні дії договору оренди спірного приміщення.

За наведених обставин, господарський суд апеляційної інстанції зазначає про  те, що жоден з листів, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, не може бути розцінений судом як повідомлення про припинення дії договору оренди та відсутність намірів продовжувати договірні відносини в розумінні ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Київський міський психоневрологічний диспансер № 5 посилається на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних судових рішень матеріальних норм права та порушення процесуальних норм.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Положеннями статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено коло осіб, які можуть бути орендодавцями державного та комунального майна.

Зокрема, орендодавцем може виступати підприємство щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 м2 на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств.

Тобто закон передбачає надання органом місцевого самоврядування дозволу підприємству на передачу майна в оренду.

Згідно з положеннями статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін.

Тобто заяву про припинення або зміну умов договору оренди подає сторона договору, зокрема, орендодавець, який не обов'язково наділений правом суб'єкта комунальної власності.

Цей закон є спеціальним законом, який регулює правовідносини з оренди державного та комунального майна.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначає засади організації та діяльності правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Рада як представницький орган місцевого самоврядування здійснює право суб'єкта комунальної власності за законом, тобто у межах повноважень, наданих законом. І лише визначена законом виключна компетенція ради, передбачає прийняття рішень тільки радою.

А тому відмова у позові за оскаржуваною постановою з підстав того, що Київська міська рада не приймала рішення про припинення договору оренди, а отже, він є продовженим, не базується на нормах закону.

Заява орендодавця про припинення договору оренди, подана відповідно до положень статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, припиняє договір оренди. Заявлення про припинення договору оренди обмежується одним місяцем після закінчення терміну дії договору, однак раніше подана заява не змінює правового навантаження такого документу, як і не змінює термін дії договору.

Виходячи з викладеного, рішення та постанова у справі підлягають до скасування. Позовні вимоги про повернення майна, яке перебуває у користуванні відповідача за відсутності на це правових підстав, підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119—11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2005 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 року у справі                    № 3/490-36/206 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити. Зобов'язати ТОВ “Стоматологічний центр “Діалог” повернути Київському міському психоневрологічному диспансеру № 5 приміщення площею 120 м2 в будинку № 8 по вул. Смоленській у місті Києві, звільнивши їх у десятиденний термін.

У разі невиконання ТОВ “Стоматологічний центр “Діалог” цієї постанови, доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ про примусове звільнення приміщення.

   Головуючий, суддя                                                               М. Остапенко

   Судді:                                                                                          Є. Борденюк

                                                                                             В. Харченко