Рішення

від 21.04.2009 по справі 14/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"21" квітня 2009 р.                                                                            Справа  № 14/45

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом  Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»

до відповідача Дубенської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Садиба»

про визнання недійсним рішення Дубенської міської ради № 1187 від 22 лютого 2008 року та про визнання права на викуп земельної ділянки на конкурсних засадах.

та за зустрічним позовом  Дубенської міської ради

до відповідача Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача за зустрічним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Садиба»

про зобов'язання звільнити земельну ділянку.

В засіданні приймали участь:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Герасимчук О.П. (дов. б/н від 01.04.2008р.); Марчук Я. - голова.

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з'явився.

Від третьої особи: не з'явився.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

5 травня 2008 року Господарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»(надалі –Позивач) звернулося з позовом до Дубенської міської ради (надалі –Відповідач) про визнання недійсним рішення  № 1187 від 22 лютого 2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садиба»(надалі –Третя особа) та про визнання права  на отримання у власність шляхом викупу (на неконкурентних засадах) земельної ділянки, площею 0,016 га. на майдані Незалежності в місті Дубно, на якій розміщений кіоск «Сніжинка».   

5 червня 2008 року Відповідачем подано зустрічну позовну заяву до Позивача про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, площею 0,0025 га, що розташована на майдані Незалежності в місті Дубно (поряд з будинком № 9) та про зобов'язання звільнити вказану земельну ділянку, шляхом демонтажу малої архітектурної форми (кіоску) за власні кошти.

До участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Третю особу.

13 червня 2008 року господарським судом Рівненської області прийнято рішення у справі № 14/45, яким позов Позивача задоволено частково, скасовано рішення Дубенської міської ради № 1187 від  22 лютого 2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність Третій особі, в частині надання дозволу Третій особі на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель площею 0,02 га. за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, 9 за рахунок земель, які перебувають в користуванні Позивача, визнано за Позивачем право на отримання у власність шляхом викупу земельної ділянки, на якій розміщений належний Позивачу об'єкт нерухомого майна –кіоск «Сніжинка»,  площею 0,016 га. на майдані Незалежності в місті Дубно. У задоволенні зустрічного позову Відповідача до Позивача відмовлено повністю.

          Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року за розглядом апеляційних скарг Відповідача та Третьої особи, рішення господарського суду Рівненської області від 13 червня 2008 року по справі № 14/45 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові Позивачу відмовлено, а зустрічний позов Відповідача задоволено повністю, зобов‘язано Позивача не чинити  Відповідачу перешкодити в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, площею 0,0025 га, що розташована на майдані Незалежності  в м. Дубно (поруч з буд № 9) та  звільнити земельну ділянку площею 0,0025 га, що розташована  на майдані Незалежності  в м. Дубно (поруч з буд № 9), шляхом демонтажу малої архітектурної форми (кіоску) за власні кошти.

          Постановою Вищого господарського суду України від 04 грудня 2008 року за розглядом касаційної скарги Позивача, рішення господарського суду Рівненської області від 13 червня 2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року по справі № 14/45 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.  

Під час нового судового розгляду та до прийняття  рішення  у  справі, 14 квітня 2009 року,  Позивачем подано заяву про часткову зміну предмету позову та доповнення первісних вимог додатковими вимогами. Згідно з даною заявою, Позивач повністю підтримує свої позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Відповідача № 1187 від 22 лютого 2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність Третій особі», в частині надання дозволу Третій особі на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель площею 0,02 га. за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, 9, та заявляє додаткові вимоги про визнання за собою права власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», 1990 року введення в експлуатацію, розміщений за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, площа забудови 0,0025 га., а також частково змінив предмет позову, та відмовляючись від своїх вимог в частині визнання права на викуп земельної ділянки на неконкурентних засадах, просить з тих же підстав, визнати за собою право власності на земельну ділянку, площею 0,016 га. на майдані Незалежності в м. Дубно, яка зайнята належним йому об'єктом нерухомого майна –кіоском «Сніжинка» та  необхідна для його обслуговування.

Заява Позивача про часткову зміну предмету позову та доповнення первісних вимог додатковими вимогами відповідає вимогам частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Позивач, не змінюючи обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги до Відповідача в частині визнання за собою права на отримання у власність шляхом викупу (на неконкурентних засадах) земельної ділянки, на якій розміщений кіоск «Сніжинка», площею 0,016 га. на майдані Незалежності в м. Дубно, змінив лише матеріально-правову вимогу до Відповідача, а саме: з вимоги про визнання за права на отримання у власність шляхом викупу (на неконкурентних засадах) земельної ділянки –на вимогу про визнання права власності на цю земельну ділянку, та, з дотриманням вимог статті 58 Господарського процесуального кодексу України, доповнив первісні вимоги додатковими вимогами, що пов'язані з первісними і підставою виникнення і поданими доказами. Відповідно, заява  Позивача про часткову зміну предмету позову та доповнення первісних вимог додатковими вимогами прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні представники Позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про часткову зміну предмету позову та доповнення первісних вимог додатковими вимогами. Так, Позивач стверджує, що рішення Відповідача № 1187 від 22 лютого 2008 року про надання дозволу Третій особі для виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки площею 0,0433 га. на майдані Незалежності в м. Дубно у власність для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель, є незаконним, оскільки конфігурація вказаної земельної ділянки частково накладається на ту земельну ділянку, проект відведення якої розроблено Позивачем на виконання рішення Відповідача № 1543 від 29 грудня 2005 року та на думку Позивача порушує права Позивача на земельну ділянку площею 0,016 га. на майдані Незалежності в м. Дубно, яка зайнята належним Позивачу об'єктом нерухомого майна, а саме торгівельним павільйоном –кіоском «Сніжинка» та необхідна для його обслуговування. На думку Позивача, Позивачем в результаті приватизації державного майна набуто у власність в складі цілісно-майнового комплексу торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», і вказана споруда є об'єктом нерухомого майна, право власності на який, у зв'язку з оспоренням та невизнанням Відповідачем, підлягає судовому захисту, відповідно до статтей 377,392 Цивільного кодексу України. Крім того, Позивач стверджує, що в зв'язку з тим, що за чинним на час приватизації законодавством земельні ділянки, на яких розташовані цілісні майнові комплекси не приватизувалися окремо від таких комплексів, Позивачем в результаті приватизації державного майна набуто у власність в складі цілісно-майнового комплексу закріплені за об'єктами нерухомості, згідно з довідками земельних ресурсів виконавчого комітету Відповідача № 6 від 6 червня 1995 року та № 7 від 6 червня 1995 року та необхідні для їх обслуговування земельні ділянки, зокрема, земельну ділянку площею 0,016 га. на майдані Незалежності в м. Дубно. Позивач просить основні, частково змінені та додаткові позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач та представники Позивача в судовому засіданні вимоги Відповідача по зустрічному позову не визнають, вказуючи на те, що торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка» Позивачем не споруджувався, а набувався в межах приватизації цілісного майнового комплексу. Позивач вказує, що право власності на нього підтверджено свідоцтвом про право власності № 23 від 5 травня 1996 року, що видане Представництвом Фонду державного майна України в м. Дубно, а факт закріплення за даною спорудою відповідної земельної ділянки підтверджує матеріалами приватизаційної справи. Відтак, просить відмовити Відповідачу в задоволенні зустрічного позову за його безпідставністю.

Представники Відповідача і Третьої особи в судове засідання двічі не з'явилися. Про дату. Час та місце розгляду справи Відповідач та Третя особа належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (том 2, а.с. 80-81). Відповідач та Третя особа не подали суду відзив та пояснення, що витребовувалися ухвалами від 5 березня 2009 року (том 2, а.с. 53-54) та від 24 березня 2009 року (том 2, а.с. 78-79). Відповідач та Третя особа не повідомили господарський суд про причини неявки своїх повноважних представників.

За таких обставин суд вважає можливим розгляд справи без участі повноважних представників Відповідача та Третьої особи, за наявними у матеріалах справи доказами, та за запереченнями проти первинного позову та обґрунтуваннями зустрічного позову, що подані до початку нового розгляду справи № 14/45.

Заслухавши пояснення представників Позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються первинні та зустрічні позовні вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що первинний позов підлягає до задоволення, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

При цьому суд виходив з такого.

Відповідно до вимог статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи ту обставину, що цивільні відносини з приводу права власності Позивача на спірний об'єкт, виникли в 1995-1996 роках, до них підлягають  застосуванню чинні на той час норми законодавства, і не поширюються ті акти цивільного законодавства, якими вносились зміни та доповнення до актів, якими було врегульовано дані цивільні відносини на дату їх виникнення.

          Статтею 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» № 2163-XII від 4 березня 1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України № 89/97-ВР від 19 лютого 1997 року) визначалося наступні способи приватизації:

1)          шляхом продажу об'єктів приватизації та незавершеного будівництва на аукціоні, за конкурсом, в тому числі з виключним застосуванням майнових сертифікатів, вільно конвертованої валюти;

2)          продажу часток (акцій, паїв) у майні підприємств на аукціоні, за  конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців;

3)          викупу майна державного підприємства, зданого в оренду;

4)          викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації;

5)          викупу об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів.  

При цьому, згідно з відсилочною нормою частини 2 даної статті, приватизація майна державних невеликих підприємств (об'єктів малої приватизації) здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Водночас, стаття 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» № 2171-XII від 6 березня 1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України № 189/96-ВР від 15 травня 1996 року), об'єктами малої приватизації визначає цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва. Балансова вартість зазначених об'єктів не повинна перевищувати 20 000 000  карбованців   за   станом   на   1  травня  1992  року.  

Відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення приватизації у 1995 році» № 468/95 від 23 червня 1995 року, об'єкти приватизації класифіковано за групами залежно від первісної (балансової) вартості основних фондів, зазначеної у балансовому звіті за квартал, що передував даті прийняття органом приватизації рішення про приватизацію об'єкта, і якісних ознак. При цьому, об'єкти малої приватизації віднесено до групи А , і визначено як  об'єкти, вартість основних фондів яких у цінах на 1 січня 1995 року не перевищувала                      33 600 000 000 карбованців (крім підприємств групи Г, тобто підприємств-монополістів).

Відповідно до наказу Представництва Фонду Державного майна України в м. Дубно           № 38 від 28 вересня 1995 року, виданого на підставі пункту 2 статті 2  Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» № 2171-XII від 6 березня 1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України № 189/96-ВР від 15 травня 1996 року) та відповідно до рішення Відповідача «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Дубно, що будуть приватизовуватись  у 1995 році» № 36 від 12 січня 1995 року, Дубенського державного комерційного виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування «Дубенчанка», в складі кафе «Українські страви» та ларьку «Сніжинка», підлягало приватизації  в 1995 році.

Згідно з матеріалами приватизаційної справи цілісного майнового комплексу Дубенського державного комерційного виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування «Дубенчанка», вказаний об'єкт приватизовано Товариством покупців членів трудового колективу Дубенського державного комерційного виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування «Дубенчанка», що зареєстроване у Представництві Фонду Державного майна України в м. Дубно 8 грудня 1995 року. Договором купівлі-продажу державного майна при викупі № 31 від 20 грудня 1995 року, вартість відчужуваного цілісного майнового комплексу визначено в розмірі 1 815 800 000 карбованців.  

Таким чином, Товариством покупців членів трудового колективу цілісний майновий  комплекс Дубенського державного комерційного виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування «Дубенчанка»набувало  у власність в ході приватизації, здійсненої відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», відтак і суб'єктний і об'єктний склад відповідає такому виду приватизації.   

Відповідно до вимог статті 128 Цивільного кодексу Української РСР № 1540-VI від 18 липня 1963  року (що діяв до 1 січня 2004 року), момент виникнення права власності у набувача майна за договором право визначено моментом передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

В силу положень статті 25 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» № 2171-XII від 6 березня 1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України № 189/96-ВР від 15травня 1996 року), право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації та підлягає нотаріальному посвідченню. В силу вимог частини 5 даної статті, після виплати повної ціни продажу об'єкта або передбаченого договором першочергового внеску уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі майна державного підприємства.

Право власності на приватизоване державне майно Дубенського державного комерційного виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування «Дубенчанка»підтверджено договором купівлі-продажу державного майна при викупі № 31 від 20 грудня 1995 року, посвідченого приватним нотаріусом Фенюк В.П. 22 грудня 1995 року, реєстраційний № 1770, зареєстровано в місцевій раді 29 квітня 1996 року і виникло з 29 квітня 1996 року, тобто з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна та приміщення цілісного майнового комплексу державного підприємства за № 23. На підтвердження цьому, 5 травня 1996 року Представництвом Фонду Державного майна України в м. Дубно Товариству покупців членів трудового колективу Дубенського державного комерційного виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування «Дубенчанка»видано свідоцтво на право власності за № 23.  

Згідно з додатком №1 до акту прийому-передачі майна та приміщення цілісного майнового комплексу державного підприємства № 23 від 29 квітня 1996 року, до складу основних фондів цілісного майнового комплексу, що приватизувався увійшла будівля кафе «Українські страви» з підсобним приміщенням, розташована на вул. Замкова в м. Дубно та торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», розташований на майдані Незалежності в м. Дубно. Згідно з відомістю розрахунку вартості будівель та споруд (додаток №4 до методики оцінки вартості об'єктів приватизації) Дубенського державного комерційного виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування «Дубенчанка», балансова вартість кафе «Українські страви» визначена в 34 205 000 карбованців, а кіоску «Сніжинка» –49 467 000 карбованців.

В подальшому, Товариство покупців членів трудового колективу Дубенського державного комерційного виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування «Дубенчанка»було перетворене шляхом зміни організаційно-правової форми та перейменування в Позивача, який в свою чергу, став правонаступником усіх його прав і обов'язків. Відповідні відомості про перетворення були внесені до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта  за кодом ЄДРПОУ 22584651, 2 березня 2001 року.

Таким чином, Позивач, як правонаступник Товариства покупців членів трудового колективу Дубенського державного комерційного виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування «Дубенчанка», є законним власником будівлі кафе «Українські страви» з підсобним приміщенням, розташованої на вул. Замкова в м. Дубно та торгівельного павільйону –кіоску «Сніжинка», розташованого на майдані Незалежності в м. Дубно.

Чинним законодавством на час приватизації цілісного майнового комплексу, до складу якого увійшов торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», а саме Законом України «Про приватизацію державного майна» № 2163-XII від 4 березня 1992  року, Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» № 2171-XII від 6 березня 1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України №189/96-ВР від 15 травня 1996 року) та  Цивільним кодексом Української РСР № 1540-VI від 18 липня 1963 року не передбачалося державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна в якості передумови набуття права власності. А норми Цивільного кодексу України  № 435-IV від 16 січня 2003  року, зокрема в частині положень частини 4 статті 334 (за якими право власності у набувача на майно, придбане за договором, який підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації), та відповідне Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яким передбачено такий порядок, затверджено наказом Мінюсту України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, а також норми статті 22  Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»        № 2171-XII від 6 березня 1992 року (в редакції  Закону № 189/96-ВР від 15 травня 1996 року з подальшими змінами та доповненнями) та норми статті 27 Закон України «Про приватизацію державного майна» № 2163-XII від 4 березня 1992  року (в редакції Закону № 89/97-ВР від 19 лютого 1997 року з подальшими змінами та доповненнями), згідно з якими, право власності на приватизований об'єкт переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації, не мають зворотної дії у часі, а відтак не можуть регулювати цивільні відносини, які виникли раніше і були відповідним чином врегульовані актами законодавства, чинними на час їх виникнення.  

Таким чином, право власності на торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка» виникло у зв'язку з його приватизацією, і підтверджено відповідними матеріалами приватизаційної справи, дослідженими судом.

Торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», що розташований на майдані Незалежності в м. Дубно, згідно з технічним звітом про стан конструкцій, розробленим Рівненською філією ДП Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція», є спорудою, що має фундамент, цоколь, стіни, перекриття та покрівлю; внутрішнє опорядження кіоску –ДСП, зовнішнє –поштукатурені стіни; стан споруди відповідно до його несучих та огороджуючих конструкцій відноситься до задовільного, а будівля кіоску визначена інститутом як придатна для експлуатації за умови виконання комплексу ремонтно-будівельних робіт.

Відповідно до вимог статті 181 Цивільного кодексу України, об'єкти,  розташовані  на  земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення належать до нерухомих речей.

З огляду на підтвердження технічним звітом про стан конструкцій факту розташування торгівельного павільйону –кіоску «Сніжинка» на земельній ділянці на фундаменті та на технічні характеристики його несучих конструкцій в їх сукупності, суд приходить до висновку, що  вказана споруда має всі ознаки об'єкту нерухомого майна.

Разом з тим, право власності Позивача на вказану споруду не визнається Дубенською міською радою, з огляду на відсутність правовстановлюючого документу, яким на думку суб'єкта владних повноважень є свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане відповідним бюро технічної інвентаризації.  

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України: власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує  його право власності.

          Зважаючи на факт оспорювання та невизнання права власності Позивача на торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», як на об'єкт нерухомого майна, що позбавляє його права володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, та враховуючи той факт, що його право доведене належними і допустимими доказами по справі, зокрема, договором купівлі-продажу  державного майна при викупі № 31 від 20 грудня 2006 року, актом прийому-передачі № 23 від 29 квітня 1996 року та свідоцтвом про право власності № 23 від 5 травня 1906 року, суд вважає за необхідне захистити це право, визнавши за Позивачем право власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», 1990 року введення в експлуатацію, розміщений за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, площа забудови 0,0025 га.

Крім того, матеріалами приватизаційної справи, зокрема довідками Відділу земельних ресурсів Виконавчого комітету Дубенської міської ради № 6 від 6 червня 1995 року та № 7 від 6 червня 1995 року, підтверджено, що на момент приватизації відповідно до рішення Відповідача № 69  від 27 липня 1993 року, за кафе «Українські страви», була закріплена земельна ділянка на вул. Замкова в м. Дубно площею 0,04 га, а за кіоском «Сніжинка» –земельна ділянка на майдані Незалежності площею 0,01 га. Вказане рішення Відповідача визначене також, як правова підстава розміщення цілісного майнового комплексу на земельній ділянці та зазначене в предметі договору купівлі-продажу державного майна при викупі № 31 від 20 грудня 1995 року.

Згідно з вимогами статті 30 Земельного кодексу Української РСР № 561-XII від 18 грудня 1990 року (що діяв з 15 березня 1991 року по 1 січня 2002 року), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Водночас, встановлені статтею 67 Земельного кодексу Української РСР № 561-XII від 18 грудня 1990 року (що діяв з 15 березня 1991 року по 1 січня 2002 року), розміри застосовувались лише по відношенню до земельних ділянок, які передаються у власність чи користування фізичним особам –громадянам і не застосовувалися до відповідних правовідносин з юридичними  особами.

          Стаття 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» № 2163-XII від 4 березня 1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України № 89/97-ВР від 19лютого 1997 року), тобто на момент приватизації цілісного майнового комплексу, земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, не виділяла в окремий об'єкт приватизації. Порядок, за яким продаж земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації здійснюється окремо,  було запроваджено з 1 січня 2006 року, у зв'язку з доповненням положень Закону України «Про приватизацію державного майна» № 2163-XII від 4 березня 1992 року, статтею 18-1, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-IV від  20 грудня 2005 року. З цієї ж дати було доповнено інші відповідні норми  Закону України «Про приватизацію державного майна» № 2163-XII від 4 березня 1992 року, що врегулювали питання продажу та оформлення земельних ділянок, як окремих об'єктів приватизації.

Стаття 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» № 2171-XII від 6 березня 1992  року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України № 189/96-ВР від 15 травня 1996 року) також не відокремлювала цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств та земельні ділянки, на яких вони розміщені в окремі об'єкти малої приватизації. А частина 3 статті 2, містила імперативну норму, згідно з якою, будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизувалися разом з розташованими в них об'єктами приватизації, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Республіки Крим чи місцевої Ради народних депутатів. І лише при наявності такої заборони зазначені будівлі, споруди, приміщення, а також земельні ділянки, на яких розташовані приватизовані об'єкти, передавалися у довгострокову оренду.

Відповідно до цього та враховуючи відсутність у матеріалах приватизаційної справи доказів існування прямої заборони Представництва Фонду Державного майна України в                   м. Дубно та Відповідача на приватизацію основних фондів, розташованих в об'єктах приватизації та на приватизацію земельних  ділянок, на яких розташовані вказані об'єкти приватизації, Товариство покупців членів трудового колективу Дубенського державного комерційного виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування «Дубенчанка», правонаступником якого є Позивач, під час приватизації набуто у власність не лише об'єкти цілісного майнового комплексу, до складу якого увійшла будівля кафе «Українські страви» з підсобним приміщенням  та торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», але й земельні ділянки на яких вони розміщенні. Доказом цього є відсутність факту передачі відповідних земельних ділянок у довгострокову оренду.

Враховуючи той факт, що нормою статті 30 Земельного кодексу Української РСР                        № 561-XII від 18 грудня 1990 року (що діяв з 15 березня 1991 року по 1 січня 2002 року), з одного боку імперативно визначалось, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди, а з другого боку розміри, такої земельної ділянки, ні Земельним кодексом Української РСР, ні іншим, чинним на той час законодавством, не визначалися, до земельних відносин в цій частині підлягають застосуванню нові акти цивільного законодавства, зокрема стаття 377 Цивільного кодексу України  № 435-IV від 16 січня 2003 року, яка в силу статті 4  Прикінцевих та перехідних положень, застосовується до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати після набрання чинності даним кодексом. Згідно з даною нормою, до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження, розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відтак, до Позивача, як до правонаступника особи, що придбала споруду –торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка»,  перейшло право власності на земельну ділянку, на якій ця споруда розміщена,  площа якої згідно з довідкою Відділу земельних ресурсів Виконавчого комітету Дубенської міської ради № 7 від 6 червня 1995 року становить 0,01 га. Оскільки договором купівлі-продажу державного майна № 31 від 20 грудня 1995 року розмір земельної ділянки не визначений, то до Позивача перейшло не лише право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята спорудою, а й на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для його обслуговування. З врахуванням державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», затверджених Наказом  Держкоммістобудування № 44 від 17 квітня 1992 року, санітарних норм та правил пожежної безпеки, розмір земельної ділянки, зайнятий торгівельним павільйоном –кіоском «Сніжинка»,  та необхідної для його обслуговування складає 0,0160 га. Вказані розміри земельної ділянки є обґрунтованими і підтверджуються проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого Дубенським ПП «Ленд Сервіс» на замовлення Позивача та на виконання рішення Відповідача № 1543 від 29 грудня 2005 року.  

Разом з тим, право власності Позивача на відповідну частину земельної ділянки не визнається Відповідачем, з огляду на відсутність правовстановлюючого документу –Державного акту про право власності на землю.

Суд відхиляє відповідні доводи Відповідача, адже обов'язок щодо оформлення вказаної земельної ділянки у власність Товариства покупців членів трудового колективу Дубенського державного комерційного виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування «Дубенчанка», лежав саме на органі місцевого самоврядування.

Крім того, обов'язок Відповідача передати (відвести) земельну ділянку у власність або у користування, відрізняється від обов'язку оформити право власності на земельну ділянку, яке вже виникло у зв'язку з переходом права на будівлю і споруду в результаті приватизації, а відсутність належного оформлення права, яке виникло в силу закону, не позбавляє власника його права власності на таку земельну ділянку.

Разом з тим, зважаючи на факт оспорювання та невизнання права власності позивача на земельну ділянку площею 0,016 га на майдані Незалежності в м. Дубно, на якій розміщений та яка необхідна для обслуговування  торгівельного павільйону –кіоску «Сніжинка», що позбавляє його права володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, та враховуючи той факт, що його право доведене належними і допустимими доказами по справі,  суд вважає за необхідне захистити це право відповідно до вимог статтей 377, 392 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 року, визнавши за Позивачем право власності на дану земельну ділянку.

Враховуючи усе вищевказане, не можуть бути задоволені вимоги Відповідача по зустрічному позову щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, площею 0,0025 га, що розташована на майдані Незалежності в м. Дубно (поруч з будинком № 9) та про зобов'язання Позивача звільнити вказану земельну ділянку, шляхом демонтажу малої архітектурної форми (кіоску) за власні кошти.

Крім того, не може вважатися законним рішення Відповідача № 1187 від  22 лютого 2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність Третій особі», в частині надання дозволу Третій особі на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель площею 0,02 га. за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, 9, оскільки частина зазначеної площі надана третій особі за рахунок земель, які перебувають в законному володінні Позивача, що вказує на порушення органом місцевого самоврядування вимог статті 153 Земельного кодексу України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року.

Той факт, що конфігурація земельної ділянки, дозвіл на відведення якої у власність надано Третій особі рішенням  Відповідача № 1187 від  22 лютого 2008 року частково накладається на земельну ділянку, площею 0,016 га. на майдані Незалежності в м. Дубно, яка зайнята належним Позивачу об'єктом нерухомого майна  торгівельним павільйоном –кіоском «Сніжинка» та необхідна  для його обслуговування встановлено судом і не заперечується сторонами по справі.

Крім того, матеріалами справи підтверджено той факт, що рішенням Відповідача № 1543 від 29 грудня 2005 року, земельна ділянка площею 0,016 га на майдані Незалежності в                   м. Дубно, на який розташований належний Позивачу торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», включена в перелік ділянок, які підлягають продажу, а зацікавленим землекористувачам надано право на виготовлення технічної документації і проведення експертної грошової оцінки землі для влаштування дитячого кафе. Відповідно до вимог частини 4 статті 128 Земельного кодексу України № 2768-III від 25жовтня 2001 року, особам, які подали заяви (клопотання) про придбання (купівлю) земельної ділянки, що не перебуває у їх користуванні, продаж цієї ділянки здійснюється не пізніше 30 днів після розроблення землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Судом встановлено, що після розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу Позивачу із земель запасу площею 0,016 га на майдані Незалежності в м. Дубно, Відповідачем рішення про продаж цієї земельної ділянки не приймалось, а поданий Відповідачу разом з висновком Державної експертизи проект відведення, залишений органом місцевого самоврядування без відповідного вирішення, з посиланням на ту обставину, що питання передачі у власність шляхом викупу даної земельної ділянки буде розглянуто лише після розробки проекту детальної забудови центральної частини м. Дубно.

Разом з тим, зазначене рішення є чинним, а отже обов'язковим для виконання. Однак, матеріалами підтверджено, що стосовно частини даної земельної ділянки Відповідачем прийнято рішення № 1187 від 22 лютого 2008 року, яким надано дозвіл Третій особі на виготовлення технічної документації про надання у власність.

Таким чином, стосовно земельної ділянки у розмірі у розмірі 0,02 га Відповідачем фактично прийнято два рішення, якими передбачено передачу цієї частини земельної ділянки у власність двом різним суб'єктам господарювання.

За таких обставин, та зважаючи на той факт, що Відповідачу було достовірно відомо про те, що Позивач виконав усі необхідні дії по викупу даної земельної ділянки, приймаючи рішення № 1187 від 22 лютого 2008 року  про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки загальною площею 0,0433 га. в частині ділянки площею  0,02 га., Відповідач порушив права та охоронювані законом інтереси Позивача.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Враховуючи усе вищевказане, суд задовольняє позовні вимоги Позивача.

Заперечення Відповідача та Третьої особи є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»до Дубенської міської ради –задоволити.

2. Визнати недійсним рішення Дубенської міської ради № 1187 від 22 лютого 2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садиба»», в частині надання дозволу об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садиба»на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель площею 0,02 га. за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, 9.

3. Визнати за Господарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»(35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова, 19, код 22584651) право власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», 1990 року введення в експлуатацію, розміщений за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, площа забудови 0,0025 га.

4. Визнати за Господарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»(35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова, 19, код 22584651) право власності на земельну ділянку, площею 0,016 га. на майдані Незалежності в м. Дубно, яка зайнята належним йому об'єктом нерухомого майна –кіоском «Сніжинка» та  необхідна для його обслуговування.

5. Стягнути з Дубенської міської ради, 35600, Рівненська область, м. Дубно,                         вул. Замкова, 4, код 05391063 на користь Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка», 35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова, 19, код 22584651 –559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат по держмиту та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

6. В задоволенні зустрічного позову Дубенської міської ради до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»–відмовити.

7. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 24.04.2009р.

   Суддя