Рішення

від 13.04.2009 по справі 50/120-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

50/120-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2009 р.                                                            Справа № 50/120-08

вх. №

Суддя господарського суду Усатий В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Горгуль Н.В., посвід. № 33 від 06.03.2009 р. позивача - не з"явився  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом  Прокурор м. Харкова  в особі Харківська міська рада, м. Харків  

до  Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Х-в  

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № 3988-В-С від 10.01.2008 р. нежитлових приміщень підвальної частини №№20-26 житлового будинку літ."А-5" загальною площею 46,5 кв.м., розташованих за адресою: м.Харків, вул.Гуданова, 9/11 на тій підставі, що під час приватизації спірного приміщення не було отримано згоди власників квартир на приватизацію.

В судове  засідання 15.09.2008 р. позивач не з"явився, однак через канцелярію суду  надав  пояснення   (вх. № 16648 від 15.09.2008 р.), в яких зазначив, що відповідно   висновку   будівельно-технічного    дослідження   № 8627   від 26.10.2006р. Харківського  науково-дослідного             інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса, підвальні приміщення № 20-26, площею 46,5 кв.м., розташовані по вул.. Гуданова, 9/11 у м.Харкові до допоміжних приміщень (технічних) необхідних для забезпечення технічного обслуговування житлового будинку не відносяться, відсутні запірна арматура і рамки введення трубопроводів, електрощіток, необхідні для забезпечення й обслуговування житлового будинку. Крім того, в поясненнях зазначено, що відповідно довідки КЖЕП-5, в підвальних приміщеннях по вищевказаній адресі:". ..отсутствуєт горячеє, холодное водоснабжение, запорная арматура, инженерные комуникации". Враховуючи вищенаведене, позивач надав відмову від позову та просив припинити провадження у справі керуючись п.4 ст. 80 ГПК України.

Прокурор не погодився з наданою позивачем заявою та просив суд задовольнити  позов  в повному обсязі.

Враховуючи нез'явлення позивача в судове засідання, з метою перевірки законності   такої відмови, в тому числі, чи не порушені при цьому права інших осіб та держави, а також для необхідності роз'яснення позивачу наслідків відмови від позову, як того вимагає ст.78 ГПК України, суд відклав розгляд наданої позивачем заяви про відмову від позову.

В  судовому  засіданні 15.09.2008 р.  представник 2-ого відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог та вважав спірний  договір  укладеним  згідно  вимог  чинного   законодавства, а  також зазначив, що прокуратурою не надано доказів того, що спірні приміщення є допоміжними.

Враховуючи необхідність надання сторонами додаткових доказів, суд відклав розгляд справи на 29.09.2008 р.

В судове засідання 15.09.2008 р. 1-й відповідач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що прокурором не доведено належності спірного приміщення до спільної власності мешканців будинку та до допоміжних, у зв"язку з чим просить суд відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 29.09.2008 р. оголошувалося перерву до 01.10.2008 р. для необхідності надання сторонами додаткових документів.

В судовому засіданні 01.10.2008 р., розглянуто та прийнято заяву позивача про відмову від позову.

Відповідно до ч.6 ст.29 ГПК України, відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

В судове засідання 01.10.2008 р. прокурор надав клопотання (вх. № 17760 від 01.10.2008 р.), в якому просив суд призначити судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса, на вирішення якої поставити питання, зазначене в клопотанні.

Представники відповідачів в судовому засіданні 01.10.2008 р. заперечували проти призначення експертизи

В судовому засіданні 01.10.2008 р. за клопотанням сторін строк розгляду справи продовжений на два місяця до 01.12.2008 р.

Заслухавши прокурора та представників відповідачів, враховуючи необхідність надання додаткових документів, суд відклав розгляд вказаного клопотання прокурора, а також розгляд справи на 05.11.2008 р.

В судове засідання 2-й відповідач надав клопотання про витребування у прокуратури висновків матеріалів перевірки колективного звернення мешканців житлового будинку, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Гуданова,9/11 в липні 2008 р. на предмет перевірки законності приватизації підвальних приміщень за вказаною адресою.

Розглянувши   надане  клопотання,  заслухавши   прокурора   та представника 2-ого відповідача, дослідивши матеріали справи, з метою повного та всеобічного вирішення  спору,  суд  відповідно до   ст.38 ГПК України,  задовольнив   клопотання 2-ого відповідача та витребував у прокуратури м.Харкова результати перевірки колективного   звернення   мешканців   житлового будинку, розташованого за адресою:  м.Харків, вул.Гуданова,9/11 в липні 2008 р. на предмет перевірки законності  приватизації  підвальних  приміщень  за  вказаною  адресою.

Крім того, в даному судовому засіданні відповідач зазначив, що він вважає висновок   спеціаліста   ХНДІСЕ  ім.засл.проф.І.С.Бокаріуса  № 8627  від 26.10.2006 р. достатнім  доказом того, що спірні підвальні приміщення не відносяться до допоміжних,   однак    якщо   суд   призначить експертизу, просить   поставити експерту наступне   запитання: чи належать нежитлові підвальні   приміщення №№20-26 площею 46,5 кв.м., які   розташовані у   житловому   будинку по вул.Гуданова, 9/11 в м.Харкові до статусу допоміжних приміщень житлового будинку?.

В  судовому засіданні 05.11.2008 р. прокурор підтримав своє клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та постановки питання аналогічного зазначеному відповідачем.

Згідно ст.41 ГПК України, для роз”яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд  призначає судову  експертизу.

Враховуючи наведене, суд  задовольнив клопотання прокурора та призначив судову будівельно-технічну експертизу.

В судовому засіданні 05.11.2008 р. відповідно до п.1 ч.2 ст.79 ГПК України, враховуючи призначення  судової експертизи,  суд зупинив провадження справі.

24.03.2009 р.  від Харківського науково-дослідного  інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку по  цій справі та справа повернута до господарського суду Харківської області.

Враховуючи повернення справи, суд відповідно до ст.79 ГПК України,  поновив провадження у справі та призначив розгляд на 13.04.2009 р.

В судовому засіданні 13.04.2009 р. розглянувши матеріали справи, заслухавши  прокурора та  представників сторін, дослідивши надані  документи, суд встановив наступне.

02.10.2006 р. між  1-м відповідачем та 2-м відповідачем укладений договір оренди № 1662 нежитлових приміщень в підвальній частині загальною площею 46,5 кв.м., які розташовані за адресою: м.Харків, вул..Гуданова, 9/11 літ»А-4»  строком дії до 02.09.2007 р.

Додатковою угодою №2  до Договору строк дії Договору встановлений до 02.08.2008 р.

Відповідно до п. 5.6 Договору, орендар, який належно виконує свої обов"язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його придбання.

Об"єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення підвальної частини №№20 - 26 житлового будинку літ"А-5" загальною площею 46,5 кв.м., розташованих за адресою: м.Харків, вул.Гуданова, б.9/11 є об"єктом комунальної власності  територіальній громаді м.Харкова в особі Харківської міської ради на підставі   свідоцтва про право власності від 29.12.2006 р., виданого на підставі розпорядження  Харківського міського голови від 14.12.2006 р. та зареєстрованого КП "Харківське міське БТІ" 18.01.2007 р. за реєстраційним номером 17368532 згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Харківське міське БТІ" за № 13256314 від 18.01.2007 р.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст.317 ЦК України,  власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Рішенням Харківської міської ради 14 сесії 5 скликання від 04.07.2007 р. затверджено Програму приватизації та відчуження об"єктів комунальної власності територіальної громади та зобов"язано Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради провести за рахунок орендарів незалежну оцінку вартості нежитлових приміщень, зазначених в додатку 1 до даної Програми;у встановленому порядку укласти договори купівлі – продажу на об'єкти, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та підлягають приватизації шляхом викупу (додаток 2 до Програми), в тому числі з ЗАТ «Харківське спеціалізоване управління № 541" на нежитлове приміщення підвальної частини житлового будинку по вул..Гуданова,9/11 літ."А-1".

26.12.2007 р. розпорядженням  Управлення комунального майна та приватизації  Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради  № 1473  відділу перетворення форм власності зобов"язано в термін до 29.05.2008 р. підготувати  та подати на підпис начальнику Управління договір купівлі-продажу  вищевказаних нежитлових приміщень.

10.01.2008 р.  між  1-м відповідачем та 2-м відповідачем  укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвальної частини №№20-26 житлового будинку літ."А-5" загальною площею 46,5 кв.м., розташованих за адресою: м.Харків, вул.Гуданова, 9/11.

Відповідно до р.4.1 Договору, право власності переходить по покупця лише за умови сплати в повному обсязі загальної суми нежитлових приміщень, що встановлена  цим Договором та державної реєстрації.

Згідно до п.4.2 Договору, передача нежитлових приміщень продавцем покупцю здійснюється  за актом прийому-передачі в триденний термін після сплати  в повному обсязі загальної суми нежитлових приміщень, що встановлена цим Договором, а також повної сплати за договором оренди нежитлових приміщень № 1662 від 02.10.2006 р., що припиняє свою дію згідно з п.9.2 цього Договору.

10.01.2008 р. цей Договір було зареєстровано в реєстрі за № 29  приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

Факт передачі вказаних приміщень 2-ому відповідачу підтверджується актом прийому-передачі № 3988-В-С від 14.01.2008 р.

Таким чином, суд вважає, що власником спірних приміщень дотриманий порядок укладання Договору, встановлений діючим законодавством України.

Щодо посилання прокурора на належність спірних приміщень до допоміжних, то суд зазначає наступне.

Згідно ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції, що діяла  на момент укладання Договору,  приватизація  державного    житлового    фонду  -  це  відчуження  квартир  (будинків),  кімнат  у квартирах та одноквартирних будинках,  де мешкають  два  і  більше наймачів,  та  належних  до  них  господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на  користь громадян  України.

Відповідно до п.2 ст.9  Закону України "Про приватизацію державного житлового   фонду", власники    квартир    багатоквартирних    будинків    є співвласниками   допоміжних    приміщень    будинку,    технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані  брати участь у загальних витратах, пов'язаних  з  утриманням  будинку  і прибудинкової  території  відповідно  до  своєї  частки  у   майні будинку.  Допоміжні  приміщення  (кладовки,  сараї   і   т.   ін.) передаються  у  власність  квартиронаймачів  безоплатно  і  окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до п.41  Положення про порядок передачі квартир (будинків)                        у власність громадян, затвердженого  наказом Державного комітету  України по                                       житлово-комунальному  господарству 15.09.1992  N 56, не  підлягають   приватизації  допоміжні  приміщення жилих будинків,  які  призначені  для   забезпечення   експлуатації   та обслуговування   будинку   (приміщення   теплопунктів,  котельних, сміттєзбірників,  колясочних,  приміщення,  через  які  прокладені мережі комунікації, а також приміщення,  які використовуються для розміщення   обслуговуючого   будинок   персоналу   та   складські  приміщення).  Власником  перелічених  приміщень після приватизації квартир будинку є товариство власників квартир.  Вільні  підвальні приміщення  за  згодою  власників квартир будинку переобладнуються під  кладові  і  передаються  їм   у   власність   безкоштовно   у встановленому порядку.

Згідно до ст..1 Закону України «Про об'єднання співвласників  багатоквартирного  будинку",  допоміжні приміщення багатоквартирного будинку -  приміщення,  призначені  для  забезпечення  експлуатації  будинку та побутового обслуговування    мешканців  будинку  (сходові  клітини,  вестибюлі, перехідні   шлюзи,  позаквартирні  коридори,  колясочні,  кладові, сміттєкамери,  горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно ухвали Конституційного суду України від 12.05.2004 р., в якій надане  роз"яснення  Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 р., наведений  у  підпункті 1.1 резолютивної частини Рішення  перелік  допоміжних  приміщень  "(підвали,  сараї, кладовки,  горища,  колясочні і т.ін.)" не є офіційним тлумаченням терміна "допоміжні приміщення".

Неналежність спірних приміщень до допоміжних підтверджена висновком спеціаліста Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім..М.С.Бокаріуса № 8627, в якому зазначено, що підвальні приміщення № 20-26 площею 46,5 кв.м, які розташовані по вул..Гуданова, 9/12 у м.Харкові не відносяться до допоміжних приміщень (технічних) необхідних для забезпечення технічного обслуговування.

Таким чином,  враховуючи,  що  спірні   нежитлові приміщення не є допоміжними  та  до укладання  Договору   належали  до  комунальної власності і їх власником  була  територіальна   громада   м.Харкова  в особі Харківської міської ради, тому,   приймаючи   до  уваги  вищенаведене, суд вважає помилковим посилання  прокурора  на  Закон  України   "Про приватизацію державного житлового фонду" та   необхідність   отримання    згоди   від   власників    квартир   на їх приватизацію.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу, а саме: зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  вільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.  Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і  відповідати його внутрішній волі.  Правочин має бути спрямований на реальне настання правових   наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.2  ст.215 ЦК України, якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно до ст.. 207 ГК України, господарське   зобов'язання,   що  не  відповідає  вимогам закону,  або вчинено з метою,  яка завідомо  суперечить  інтересам держави  і  суспільства,  або  укладено  учасниками  господарських  відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції спеціальної  правосуб'єктності),  може  бути  на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу  державної  влади  визнано  судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що прокурором не представлено жодного належного доказу в обгрунтування заявлених позовних вимог щодо недійсності Договору, тому вони є  необґрунтованими та такими, що не підлягають  задоволенню, у зв"язку з чим   суд вважає за необхідне   відмовити прокурору   у  задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст.ст.203,204, 215 ЦК України, ст.207 ГК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49,   82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити прокурору в задоволенні позову.

Суддя                                                                                            Усатий В.О.