Постанова

від 21.04.2009 по справі ас10/48-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС10/48-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.09           Справа №АС10/48-09.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді – Малафеєвої І.В.,

розглянувши справу

за позовом          сільськогосподарського акціонерного товариства закритого типу «Зоря» м. Охтирка

до відповідача          Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування першої та другої податкової вимоги

Представники сторін:

від позивача           Солонець В.М.

від відповідача  Педько І.Г.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.02.2009р. до 26.03.2009р. до 11 год. 20 хв., з 26.03.2009р. до 21.04.2009р. до 11 год. 30 хв.

Суть спору: позивач просить скасувати першу податкову вимогу № 1/122 від 11.11.2008р., а також другу податкову  вимогу № 2/136  від 17.12.2008р. про стягнення податкового боргу в сумі 58196 грн.

Представник відповідача проти суми позовних вимог заперечує, просить відмовити позивачу в задоволенні його вимог, свої дії вважає законними та обґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне.

Оспорювані податкові вимоги пред'явлені позивачу з тих підстав, що  в ході виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2008 р„ яка проводилась податковим  органом, було встановлено порушення п.п. 8.1, 8.1.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІУ, про що й було зазначено в Акті планової перевірки від 24.10.2008 р. № 281/2332/02137312. В результаті проведеної перевірки позивачу було визначено суму податкового боргу - нарахована пеня за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 58 196, 56 грн. та винесено Охтирською МДПІ першу податкову вимогу від 11 листопада 2008 року № 1/122.

Позивач вважає, що за несвоєчасне внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб передбачено лише адміністративну відповідальність по ст.163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а нарахування пені за несвоєчасну сплату даного податку до бюджету законодавством України не передбачено.

Однак суд не погоджується з цією позицією, виходячи із наступного.

Статтею 1 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-ІП "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та сплачувати податки й збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції, як передбачено п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

Актом перевірки №281/2332/02137312 від 24.10.2008року встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 31.01.2006року по 30.11.2007 року. У відповідності до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.2003року №889-УІ „Про податок з доходів фізичних осіб" - податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахуванню) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця). Тобто, обов'язок сплатити нараховану суму податку покладається на особу відповідальну за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, незалежно від того, чи виплачувалась заробітна плата, чи ні.

Згідно з підпунктом 20.1 статті 20 Закону України від 22.05.2003року №889-УІ «Про податок з доходів фізичних осіб» розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону. Оскільки нормами цього Закону не визначено окремого порядку застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону, їх застосування провадиться у порядку, встановленому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 та ст. 17 вищевказаного Закону ).

Підпунктом 3.11 пункту 3 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року N 290, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 р. за N 522/7843, визначено, що документи, які є підставою для здійснення нарахування пені у картці особового рахунку платника податків є, зокрема, акт перевірки з питань правильності нарахування, своєчасності та повноти внесення до бюджету прибуткового податку з громадян.

Відповідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (абз. а) підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 вищевказаного Закону.

Податковий борг (недоїмка), згідно підпункту 2.3 пункту 2 „Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків", затвердженим наказом ДПА України від 3 липня 2001 року N 266 та Зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за N 595/5786, це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Податкові вимоги формуються за несплаченими платником податків в установлені строки сумами податкових зобов'язань, узгоджених податковим органом чи іншими контролюючими органами ( п.п.3.2 п.З вищевказаного Порядку).

Перша податкова вимога формується структурним підрозділом стягнення податкового боргу податкового органу не пізніше п'ятого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (отримання відповідного подання від іншого контролюючого органу) за встановленими формами (п.п.4.3 п.4 вищевказаного Порядку).

У разі коли сума податкового боргу визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не направляється (п.п 4.5 п.4 вищевказаного порядку та п.п.6.2.5 п.6.2 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Єдиною умовою, за наявності якої друга податкова вимога не направляється, є відсутність суми податкового боргу на момент направлення такої другої податкової вимоги. У разі, якщо платником податків протягом тридцяти календарних днів після отримання першої податкової вимоги не погашено суму податкового боргу в повному обсязі, податкові органи мають право направляти такому платнику другу податкову вимогу незалежно від того, що триває процедура оскарження першої податкової вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються неправомірними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні адміністративного позову щодо скасування першої податкової вимоги Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції № 1/122 від 11.11.2008р., другої податкової  вимоги Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції № 2/136  від 17.12.2008р. про стягнення податкового боргу в сумі 58196 грн. із сільськогосподарського акціонерного товариства закритого типу «Зоря» (м. Охтирка, пров.Радсело,4,і.к. 02137312)– відмовити.

2.          Порядок і строки апеляційного оскарження встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

3.          Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ                                                                                          І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови підписаний 24.04.2009  р.