Рішення

від 27.04.2009 по справі 09/714

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09/714

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "27" квітня 2009 р.                                                                           Справа №  09/714

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарях Мирошниченко Б.В., Лавріненко С.І, за участю представників сторін: позивача  –Якубовська В.В. за довіреністю, Самсоненко Р.В. за довіреністю, відповідача –Сорока Ю.М. за дорученням, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю  "Українська гірничо-металургійна компанія - Черкаси" до відкритого акціонерного товариства "Черкаський автобус", м. Черкаси про  стягнення 1 438 013,14 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов, у якому позивач просить  стягнути з відповідача 1 438 013,14 грн., у тому числі:  1 234 542,38 грн. основного боргу за металопрокат, поставлений згідно договору  поставки № 46/08ПСТ від 01.01.2008 року, 128 097,13 грн. інфляційних, 22 883,12 грн. трьох процентів річних та 52 490,51 грн. договірної пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 січня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № 46/08ПСТЮ, в порушення умов якого відповідач розраховувався за поставлений товар несвоєчасно та не в повному обсязі, тому з нього підлягає стягненню  основний борг,  договірна пеня, інфляційні та три процента річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву просить не стягувати з нього  суму індексу інфляції, три відсотки річних з простроченої суми та пеню за весь час прострочення, посилаючись на те, що прострочення платежу вимушено обставинами, які склалися в країні в цілому, а саме у зв'язку з економічною кризою у державі, та у разі відмови позивача від запропонованих пропозицій щодо погашення основного боргу товаром відповідача просить  відстрочити платіж на рік.

Ухвалою суду від 26 березня 2009 року розгляд справи був відкладений для виконання сторонами умов договору щодо досудового врегулювання спору.

          У судовому засіданні:

- представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити повністю, спростовуючи доводи відповідача послались на те, що відповідач без мотивно припинив виконувати зобов'язання задовго до кризи, має виготовлену продукцію, яку передав торговому дому, заперечили щодо зменшення санкцій та відстрочення боргу, посилаючись на недоведеність обґрунтувань та те, що позивач здійснює закупівлю проданих запасних частин за валюту;

- представник відповідача визнав основну суму боргу по договору, просив не стягувати пеню, інфляційні, три відсотки річних, так як прострочення платежу викликана економічною кризою в країні.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 23 по 27 квітня 2009 року для підготовки повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

          01 січня 2008 року сторони уклали договір поставки № 46/08ПСТ (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач у справі) зобов'язався передати у власність Замовника (відповідача у справі) товар (металопрокат), а Замовник (відповідач) у справі зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

          Відповідно до п. 3.2. Договору строки поставки кожної партії товару визначаються безпосередньо в Специфікаціях яка є невід'ємною частиною договору.

          Відповідно до п.3.3. Договору датою поставки товару вважається дата вказана в видатковій накладній.

          У відповідності до п. 3.4. Договору перехід права власності на товар відбувається в момент підписання товаросупровідних документів.

          Згідно п. 4.1. Договору ціна на продукцію, що поставляється по цьому Договору вказується в Специфікації.

          Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунок по цьому Договору здійснюється Замовником на підставі рахунку, виставленого Постачальником після погодження із Замовником найменування товару, асортименту, кількості, ціни.

          У відповідності до п. 4.3 Договору загальна вартість договору  визначається шляхом складання всіх сум, вказаних в оформлених Сторонами Специфікаціях.

          Згідно п. 4.4. Договору розрахунки по цьому Договору здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника з відстрочкою платежу в 20 (двадцять) календарних днів.

          Відповідно до п. 4.5 Договору в платіжних дорученнях Замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу, номер рахунку. За наявності заборгованості Замовника за даним договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Замовника, як погашення заборгованості за Товар поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

          Згідно п. 5.3 Договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати Товару Замовником він сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення до повного виконання обов'язків за договором.

          Згідно п. 5.5. Договору Замовник зобов'язується здійснювати своєчасну оплату замовленого товару.

          Відповідно до п. 8.5. Договору всі спори і розбіжності врегульовуються сторонами шляхом переговорів та/або шляхом направлення претензії стороні, що не виконує зобов'язання за договором, яка повинна бути розглянута протягом 15 днів з дати її відправлення.

          У відповідності до п. 8.6. Договору у випадку неможливості вирішення розбіжностей шляхом переговорів вони підлягають судовому розгляду.

          На виконання умов Договору у період з 15.01.2008 року по 01.11.2008 року  позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 2 189 391,22 грн., що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактури, довіреностями відповідача, кількість та сума поставленого товару визнається відповідачем.

  В порушення умов договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 954 848,84 грн. з порушенням встановлених договором строків оплати, що підтверджується банківськими виписками, актом звірки взаєморозрахунків від 15.01.2009 року.

Станом 10.02.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 234 542,38 грн., що підтверджується вищезазначеними доказами та визнано відповідачем.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню повністю, з огляду на наступне.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.264 ГК України основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.  Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Враховуючи обставини справи, приписи ГК України, зокрема, ст.ст.264-271 ГК України суд вважає, що до  правовідносин між позивачем та відповідачем, не врегульованих ГК України, підлягають застосуванню відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу та умови договору.

Позивач (постачальник за договором) свої зобов'язання виконав належним чином, відповідач (покупець (замовник)  за договором) товар отримав, але зобов'язання з оплати за товар виконав частково, вартість поставленого товару у період з 15.01.2008 року по 01.11.2008 року сплатив не повністю,  заборгованість відповідача визначена актом взаємо звірки розрахунків від 15.01.2009 року становить 1 234 542,38 грн.

Згідно зі статтями  193, 202 ГК України  та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З огляду на вищевикладені обставини та норми законодавства, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 1 234 542,38 грн. основного боргу по Договору.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

           Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року  №543/96-ВР

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Позивач нарахував, передбачену договором пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань, у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення з 12.03.2008 року по 12.09.2008 року, яка згідно обґрунтованого розрахунку становить в сумі 52 490,51 грн. Також відповідно до ст.232 ГК України нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Розрахунок пені судом перевірено, він є обґрунтований та нарахований правильно.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач, посилаючись на зменшення розміру санкцій, не обґрунтував  умови застосування ст.233 ГК України. Враховуючи розмір боргу,  обставини справи суд не  вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів, отже відповідач обґрунтовано нарахував 128097,13 грн. інфляційних за період з 12.03.2008 року по 31.01.2009 року та 22883,12 грн. трьох процентів річних від простроченої суми за період з 12.03.2008 року по 10.02.2009 року.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 1 234 542,38 грн. основного боргу, 52 490,51 грн. договірної пені за прострочення виконання грошового зобов'язання,  128097,13 грн. сума, на яку збільшився основний борг за рахунок встановленого індексу інфляції за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, 22883,12 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

Клопотання представника позивача про відстрочення виконання грошового зобов'язання задоволенню не підлягає як не обґрунтоване.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені  останнім при поданні позову, а саме: 14380,13 грн. в рахунок оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 14498,13 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Черкаський автобус", м. Черкаси, вул. Різдвяна, 292, ідентифікаційний код 05390419 на користь товариства з обмеженою відповідальністю  "Українська гірничо-металургійна компанія - Черкаси", м. Черкаси, вул. 14 Грудня, 6/1, ідентифікаційний код 32180136 -  1 234 542,38 грн. основного боргу, 52 490,51 грн. договірної пені, 128 097,13 грн. інфляційних, 22 883,12 грн. трьох процентів річних.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

          Суддя                                                                                          Н.М.Курченко