Рішення

від 14.04.2009 по справі 11/69-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/69-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 квітня 2009 р.           Справа 11/69-09

за позовом        товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький крупозавод»,

                          смт. Десна Вінницького району

до                       колективного підприємства «Гайсинська меблева фабрика», м. Гайсин          про                     стягнення 160 562 грн. 51 коп..

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача       -  А. Вальчук за довіреністю;

від відповідача   -  М. Корчовий  керівник.    

СУТЬ СПОРУ:

 Заявлено позов про стягнення з колективного підприємства «Гайсинська меблева фабрика»заборгованості за договором безвідсоткової зворотної фінансової допомоги № 18/18/1 від 18.02.2008р. в загальному розмірі 160 562,51 грн., з яких: 112 695,27 грн. –основний борг, 639,12 грн. –3% річних, 3268,16 грн. –інфляційні втрати, 5112,96 грн. –пеня та 38847 грн. –штраф.

Позов мотивовано тим, що  відповідно до договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги № 18/18/1 від 18.02.2008р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницький крупозавод»та колективним підприємством «Гайсинська меблева фабрика», ТОВ «Вінницький крупозавод»згідно квитанцій надало  КП «Гайсинська меблева фабрика»безвідсоткову зворотну фінансову допомогу в загальному розмірі 112 695,27 грн.. Згідно п. 4.1 договору відповідач зобов‘язався  повернути Позикодавцю загальну суму позики в термін до 31.12.2008р.. Проте, станом на момент звернення до суду відповідач своїх зобов‘язань за договором не виконав.

         Відповідач у відзиві за № 42 від 03.04.2009р.  підтверджує отримання фінансової допомоги за договором № 18/08/1 від 18.02.2008р. та вказує, що зобов‘язання за даним договором не виконані в зв‘язку з скрутним фінансовим становищем.  При першій можливості зобов‘язується повернути позивачу кошти.

        10.03.2009р. до суду надійшло клопотання позивача від 10.03.2009р. про забезпечення позову  шляхом накладення арешту на майно (рухоме і нерухоме), яке є власністю відповідача.

      В судовому засіданні 14.04.2009р. представником позивача відкликано дане клопотання, про що зазначено в протоколі судового засідання.

       Оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

      18 лютого  2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницький крупозавод»(позивач)  та колективним підприємством «Гайсинська меблева фабрика»(відповідач) укладено договір № 18/08/1 безвідсоткової зворотної фінансової допомоги  за умовами якого позивач зобов‘язався  надати відповідачу позику за рахунок своїх коштів, а останній зобов‘язався повернути позику у визначений цим договором термін.

       На виконання умов договору позивач згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів № 27/1 від 28.02.2008р., № 31/1 від 07.03.2008р., № 34 від 31.03.2008р., № 41/1 від 25.04.2008р., № 49/1 від 30.05.2008р., № 58 від 25.06.2008р., № 59 від 25.06.2008р., № 64/1 від 31.08.2008р., № 93 від 07.11.2008р. та виписки банку від 18.02.2008р.  надав відповідачу безвідсоткову зворотну фінансову допомогу в розмірі 112 695,27 грн..

        Відповідно до   п. 4.1. договору  Позичальник зобов‘язаний повернути Позикодавцю загальну суму позики, передбачену  п. 2.1 даного Договору, в термін до 31 грудня 2008р..

       Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав взяті на себе зобов‘язання за договором. Таким чином, станом на момент розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 112 695,27 грн.,  що підтверджується також в обопільно підписаному акті звірки розрахунків від 31.03.2009р..

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин,  один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення основної  суми  боргу в розмірі 112 695,27 грн.  підлягають задоволенню.  

Згідно з п. 6.1 договору,  у випадку порушення Позичальником строку повернення  позики, що передбачений  п. 4.1 даного Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю суму непогашеної позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день  прострочення строку повернення позики.

        Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день  прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку , позивач просить стягнути пеню в розмірі 5112,96 грн. за період  з 31.12.2008р. по 10.03.2009р..

Суд не може погодитись з наведеним періодом, оскільки договором встановлено термін виконання зобов‘язання до 31.12.2008р., отже нарахування пені повинно проводитись з наступного дня, тобто з 01.01.2009р.. Таким чином правильним періодом нарахування пені є з 01.01.2009р. по 10.03.2009р., розмір якої становить 5038,87 грн.. Таким чином, в позові в частині стягнення 74,09 грн. слід відмовити як безпідставно заявлених.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, розмір якої за січень 2009 року складає 3268,16 грн..

Вказаною нормою також встановлено відповідальність за порушення зобов‘язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем  нараховано  3% річних в розмірі 639,12 грн. за період з 31.12.2008р. по 10.03.2009р.. Як зазначалось вище, позивачем не вірно визначено період з якого можливе нарахування відсотків річних, а як наслідок і їх розмір. Таким чином, розмір 3% річних за період з 01.01.2009р. по 10.03.2009р. становить 629,86 грн.. Тому в стягненні 9,26 грн. 3% річних слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 38847 грн. штрафу за період з 31.12.2008р. 1010.03.2009р..

Згідно з п. 6.1 договору,  у випадку порушення Позичальником строку повернення  позики, що передбачений  п. 4.1 даного Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю штраф в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення строку повернення позики.

Враховуючи, що позивачем не вірно визначено період нарахування штрафу, задоволенню підлягає штраф в розмірі 38316,64 грн., а в частині стягнення 530,36 грн. штрафу слід відмовити.

Відповідно до ст.  43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.  

Враховуючи, що відповідач визнає суму основного боргу, а  вказані вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають  фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає частковому  задоволенню з розподілом  судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді  справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем  платіжним дорученням  № 588від 10.03.2009р. зайво сплачено 0 грн. 37 коп.  державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

  Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задовільнити частково.

2.          Стягнути з колективного підприємства «Гайсинська меблева фабрика»(23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Українська, 41, код 05486548) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький крупозавод»(23240, Вінницька область, Вінницький район, смт. Десна, вул. Гагаріна, 10, код 30487011) 112  695 (сто дванадцять тисяч шістсот дев‘яносто п‘ять) грн. 27 коп. –основного боргу; 5038 (п‘ять тисяч тридцять вісім) грн. 87 коп. –пені; 629 (шістсот двадцять дев‘ять) грн. 86 коп. –3% річних; 3268 (три тисячі шістдесят вісім) грн. 64 коп. –інфляційних  втрат; 38316 (тридцять вісім тисяч триста шістнадцять) грн. 64 коп. –штрафу;   1599 (одну тисячу п‘ятсот дев‘яносто дев‘ять) грн. 49 коп. -  відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита,  117 (сто сімнадцять) грн. 55 коп. –відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.          В позові в частині стягнення 74,09 грн. пені,  9,26 грн. 3% річних та 530,36 штрафу  відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.

5.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Вінницький крупозавод» (23240, Вінницька область, Вінницький район, смт. Десна, вул. Гагаріна, 10, код 30487011) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 0 грн. 37 коп..   

6.          Копію рішення направити сторонам  рекомендованим листом.

                                                                           Рішення оформлено та підписано 16.04.2009р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 –позивачу (23240, Вінницька область, Вінницький район, смт. Десна, вул. Гагаріна)

3 –відповідачу  (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Українська, 41)