Рішення

від 23.04.2009 по справі 17/23-417

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/23-417

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2009 р.Справа № 17/23-417

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

при секретарі судового засідання Грохольській В.В.

Розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокол ЛТД”, с. Нивра Борщівського району Тернопільської області

про стягнення 25934,37 грн.

за участю представників від:

позивача:  Качанов М.М., уповноважений, довіреність №09/09 від 05.01.09р.;

відповідача: Гордієнко В.А., директор, довіреність №35 від 22.04.09р.

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м. Запоріжжя  звернувся 28.02.2009р. (згідно поштового штампу на конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокол ЛТД”, с. Нивра Борщівського району Тернопільської області, про стягнення 25 934,37 грн. заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №96/2008К від 01.09.2008р. в частині проведення своєчасної оплати переданого товару , з яких: 17 100,00 грн. основного боргу, 1 416,72 грн. нарахованої пені, 5 130,00 грн. штрафу, 177,09 грн. –3% річних,1402,20 грн. інфляційних нарахувань та 708,36 грн. нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами.

На обґрунтування позову позивачем представлено копію договору поставки №96/2008К від 01.09.08р.; додаток №1 до договору від 01.09.08р.; копію видаткової накладної №РН-0382/К від 01.09.08р.; копію довіреності серії ЯОИ №340740 від 01.01.08р. на отримання товару; копію Статуту ТОВ “Корпорація “Агросинтез”; копію свідоцтва про державну реєстрацію позивача; копії актів звірки взаєморозрахунків від 19.09.08р.; 01.12.08р.; копію листа №51-1/09-юр від 05.02.09р. про підписання акту звірки від 05.02.2009 р.; розрахунок розміру заявлених вимог; інші матеріали.

Судове засідання, призначене на 02.04.2009р. було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України до 23.04.2009р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача по причині хвороби, про що заявлено відповідне клопотання та у зв'язку з неподанням сторонами необхідних для розгляду справи документів.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю та подав додатково суду в порядку ст. 22 ГПК України пояснення за №93/09 від 25.03.2009р. щодо підстав заявлених вимог про стягнення процентів за користування чужими коштами (з посиланням на ст.ст. 536, 692, 1048 ЦК України) та №94/09-юр від 01.03.09р. щодо правомірності нарахування відповідачу штрафу в розмірі 30% від вартості договору.

Відповідач в судовому засіданні визнав факт отримання товару на загальну суму 17100 грн. та наявність боргу за договором поставки №96/2008К від 01.09.08р. в розмірі 17100,00 грн. Разом з тим, звернув увагу суду на ту обставину, що внаслідок проливних дощів, котрі пройшли 23-27 липня 2008 року повністю знищено посіви зернових культур, та завдано значних збитків господарству. У зв'язку з цим , просив суд відстрочити сплату боргу.

Позивачем в судовому засіданні подано клопотання без номеру та дати, відповідно до якого ТОВ “Корпорація “Агросинтез” просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 5 130,00 грн. Одночасно представник позивача заявив відмову від позову в частині стягнення з ТОВ «Сокол ЛТД»пені в розмірі 1416,72 грн. Дане клопотання як таке, що подано в межах прав сторони, передбачених статтею 22 ГПК України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, прийнято судом до розгляду, роз'яснивши позивачу правові наслідки відповідної процесуальної дії.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, пояснення відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

01 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сокол ЛТД”, як Покупцем, укладено договір поставки №96/2008К (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця Товар, відомості про який зазначені в додатку №1 до Договору, а саме: насіння озимого ріпаку «Челсі», а Покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.1.2. Договору, вартість Договору становить 17 100,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони визначили місце передачі товару: склад Покупця, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Борщівський район, с. Нівра.

Пунктом 2.2 Договору сторони також визначили термін поставки товару –до 08 вересня 2008 р.

Згідно з п 4.1.2 Договору відповідач зобов'язувався з'явитися в місце передачі товару, прийняти товар від позивача та передати Постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також оплатити товар у строк до 02 жовтня 2008 р. (п.п. 4.1.1 та 3.2 договору).

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору 01.09.2008р. позивач згідно видаткової накладної №РН-0382/К від 01.09.2008р. передав, а відповідач через свого представника Гаєцьку Н.В., яка діяла на підставі довіреності серії ЯОИ №340740 від 01.09.2008р., отримав Товар на суму 17100,00 грн. (з ПДВ). Факт отримання насіння ріпаку підтверджується підписом відповідальної особи відповідача на накладній, який скріплений печаткою відповідача та копією довіреності серії ЯОИ №340740 від 01.09.2008р., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Умовами укладеного договору (розділ 3) сторони визначили умови оплати за поставлений товар. Так, Покупець здійснює оплату за Товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника у строк до 02.10.2008р. у розмірі 100% вартості Договору (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Таким чином, ТОВ “Корпорація “Агросинтез” свої зобов'язання по договору виконало в повній мірі, однак відповідач порушив свої договірні зобов'язання, внаслідок чого станом на 05.02.2009р. заборгованість відповідача за Договором поставки №96/2008К від 01.09.2008р. становить 17100,00 грн.

Такі твердження позивача не заперечено відповідачем та додатково підтверджується доданим до матеріалів справи підписаним сторонами без зауважень Актом звірки взаємних розрахунків станом на 19.09.08 р. та 01.12.2008 р.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з  договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. В силу вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що Товар (насіння озимого ріпаку «Челсі») на загальну суму 17100,00 грн. був переданий відповідачу, але ним, в установлений договором поставки строк, вартість купленого товару не сплачено, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу –17100,00 грн. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку,  навпаки, підтверджуються відповідачем в судовому засіданні та шляхом підписання актів звірки взаємних розрахунків від 01.12.2008р. та від 19.09.2008р., а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Як слідує з п. 5.4. Договору належне виконання грошових зобов'язань Покупцем забезпечено у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Також даним пунктом Договору для Покупця встановлено відповідальність за порушення терміну оплати у вигляді штрафу в розмірі 30 % вартості Договору за кожний факт порушення строку платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення штрафу нарахованого на підставі п. 5.4. Договору, що за підрахунками позивача становить 5130,00 грн., суд задовольняє їх як такі, що відповідають вимогам ст.ст. 230-232 ГК України та п. 5.4. договору.

При цьому суд вважає, що положення пункту 5.4. договору не суперечать нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, виходячи з кількості днів прострочення виконання зобов'язань, і є відмінним від щоденного нарахування пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання.

Така ж правова позиція щодо стягнення штрафних санкцій та пені за невиконання господарського зобов'язання викладена у постановах Вищого господарського суду України №44/406 від 25.05.2006р. та №16/136-08 (39/171-07) від 20.11.2008р.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги про стягнення  1416,72 грн. пені, нарахованої за період з 03.10.2008р. по 05.02.2009р. (126 днів), беручи до уваги подану позивачем заяву про відмову від позову в цій частині вимог, заслухавши представників сторін, суд задовольняє клопотання ТОВ «Корпорація «Агросинтез»як правомірне та подане в межах прав сторони, визначених ст. 22 ГПК України, та, одночасно роз'яснивши позивачу правові наслідки відмови від позову, зважаючи, що така відмова не суперечить чинному законодавству, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, відповідає правам сторони в процесі, суд приймає відмову позивача від позову, а провадження у справі в частині стягнення 1416,72 грн. пені - припиняє згідно п. 4 статті 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних у розмірі 177,09 грн. (за період з 03.10.2008р. по 05.02.2009р.) та інфляційних нарахувань в розмірі 1402,20 грн. (за період з жовтня 2008р. по січень 2009р. включно), суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і є такими, що відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за період з жовтня 2008 р. по  січень  2009 року включно та вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 708,36 грн. процентів  за користування  чужими грошовими  коштами, господарський суд вважає, що позов в цій частині не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до п. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначено в ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що в Договорі поставки № 96/2008/К від 01.09.2008р. сторони не встановили розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того слід зазначити, що проценти, про які йдеться у ст. 536 ЦК України є платою за користування чужими грошовими коштами, а не видом штрафних санкцій, що підлягають обов'язковій сплаті за прострочення виконання зобов'язання.  Та обставина, що проценти за ст. 536 ЦК України є боргом, виражається, зокрема у відсутності зв'язку між можливістю їх стягнення та наявністю підстав юридичної відповідальності, а також в неприпустимості їх зменшення за вимогою боржника.

Також, позивач, обґрунтовуючи розмір вимоги щодо стягнення  з відповідача по справі процентів за використання чужими коштами посилається на ст. ст. 1048, 1214 Цивільного кодексу України, як на закон , проте у відповідних статтях йдеться про проценти за договором позики та про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання.

Між тим, предметом даної позовної вимоги не є стягнення заборгованості по договору позики та про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання, а вимога про стягнення заборгованості за товар у зв'язку з невиконанням умов Договору поставки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача по справі процентів за використання чужими коштами в розмірі 708,36 грн. задоволенню не підлягає, окільне є безпідставною.          

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги, як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем та підтверджені матеріалами справи, підлягають до задоволення частково, в розмірі 23809,29грн., в тому числі: в тому числі 17100,00 грн. основного боргу, 5130,00 грн. штрафу, 177,09 грн. –3% річних та 1402,20 грн. інфляційних нарахувань.

Одночасно, суд відмовляє у задоволенні  клопотання відповідачу про надання відстрочки сплати боргу, що виник за даним договором з посиланням на форс-мажорні обставини, спричинені стихійним лихом (повінню), котре відбулося 23-27 липня 2008 року, оскільки за своєю природою форс-мажорною обставиною є зовнішня обставина, яку, як правило, не можна передбачити в момент укладення договору, запобігти її виникненню, яку не можна уникнути, або ж попередити її наслідки, і яка не викликана з вини жодної із сторін і створює неможливість виконання договору, його частини або конкретного зобов'язання. Як видно з матеріалів справи, зазначені відповідачем  форс-мажорні обставини виникли до моменту укладення договору поставки від 01 вересня 2009 року, а тому на момент його укладення Товариство знало про фінансовий стан господарства.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на сторони у справі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 23.04.2009р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до  ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 536, 610-612, 625, 692, 712, 1048, 1214 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42–47, 22, 32, 33, 34, 43, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 811, 82 - 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1.  Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокол ЛТД”, с. Нивра Борщівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 22774647, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, просп. Маяковського, 3, ідентифікаційний код 30345439, –17100,00 грн. основного боргу, 5130,00 грн. штрафу, 177,09 грн. –3% річних, 1402,20 грн. інфляційних нарахувань та 346,42 грн. в повернення сплачених судових витрат.

3. В частині стягнення 1416,72 грн. пені – припинити провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову.

4. В решті позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „_27_” квітня__2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя