Рішення

від 21.04.2009 по справі 57/47-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/47-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2009 р.                                                            Справа № 57/47-09

вх. № 1800/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Зучек Є.Н., дов. № 1 від 13.01.2009 року, начальник юридичного відділу;

відповідача - не з"явився;   

розглянувши справу за позовом РВФДМУ по Харківській області, м. Харків  

до  ТОВ науково-виробничого підприємства  "Аквілон", м. Харків  

про стягнення 10519,33 грн. та розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору оренди № 3187-Н від 29.12.2006 року, укладений між позивачем та відповідачем –ТОВ НВП „Аквілон”, стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10519,33 грн., з яких 5256,55 грн. заборгованість з орендної плати за період з травня по грудень 2008 року включно, 5262,78 грн. пеня за період з 09.10.2008 р. по 30.01.2009 року, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди № 3187-Н від 29.12.2006 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24 березня 2009 року о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  24 березня 2009 року, 02 квітня 2009 року, зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Відповідач в судове засідання не з'явився, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував; відповідач належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення № 5181988.

Присутній в судовому засіданні 21 квітня 2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника  відповідача.

У відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

29 грудня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство „Аквілон” (далі - відповідач) укладено Договір оренди № 3187-Н (далі – договір), відповідно до умов якого, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - кіоск № 20, що знаходиться на балансі ДП „Харківський метрополітен”, загальною площею 8,11 кв.м, розміщене за адресою: м. Харків, станція метрополітену ім.. О.С. Масельського” перехід № 4, вартість майна визначена згідно з незалежного висновку, станом на 27.07.2006 р. становить 42300,00 грн; майно за зазначеним договором передавалось з метою здійснення торгівлі медикаментами.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 29.12.2006 року та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п. 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, та становила без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) –листопад –568,38 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди –грудень 2005 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2006 року.

Відповідно до п. 3.2 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30%.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди № 3187 –Н від 29.12.2006 року  укладеною між сторонами 06 березня 2007 року, розділ 3.1.добавлено абзацом наступного змісту: “Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 р. –688,19 грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком –січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди).

Орендодавцем належним чином виконано свої зобов'язання по договору,  проте, Орендар (відповідач)  порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення, внаслідок чого,  у відповідача за період з травня по грудень 2008 року виникла заборгованість в сумі 5256,55 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті  284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального  майна"

Проте, Орендар  систематично  порушував  умови  Договору  щодо своєчасного внесення 70% орендної плати до державного бюджету, внаслідок чого, за період з травня 2008 року по грудень 2008 року, виникла заборгованість відповідача з орендної плати перед державним бюджетом України у сумі  5256,55 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди № 3187-Н від 29 грудня 2006року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 5256 грн. 55коп.  заборгованості з орендної плати за період з  травня 2008 року по грудень 2008 року, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми  несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день  прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.5 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. За прострочення внесення орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 10 жовтня 2007 року по 30 січня 2009 року склала  5262,78 грн.

В преамбулі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” зазначено, що дія не поширюється на порядок нарахування та сплати пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету всіх рівнів.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.

Відповідно до  п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позивачем необґрунтовано нараховано відповідачу пеню за період з  10 жовтня 2007 року по 30 січня 2009 року, тому судом перерахована сума пені з урахуванням вимог чинного законодавства, яка за перііод з 25.07.2008 р по 25.01.2009 р.  становить 2778,46 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 2778,46 грн. підлягає стягненню на користь позивача. В іншій частині позовних вимог щодо  стягнення пені відмовити, як зайво нарахованої.

Пунктами 10.1 договору сторони передбачили, що договір діє з 20 жовтня 2006 року до 28 листопада 2007 року включно.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що  станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26  Закону України "Про оренду державного і комунального  майна"  передбачено, що  на вимогу  однієї із  сторін, договір  оренди  може  бути  достроково  розірвано  за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та  з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар  з травня 2008 року по грудень 2008 року не сплачує орендну плату. Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договору оренди № 3187-Н від 29.12.2006 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються  на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 ГПК України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, ГК України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального  майна", суд -   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати договір оренди № 3187-Н від 29.12.2006 року,  укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством  “Аквілон” (61129, м. Харків, вул.. Героїв Праці, 49, кв.141; р/р 26007070345 в Харківській філії ВАТ „Кредитпромбанк”, код ЄДРПОУ 19463910.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "“Аквілон” (61129, м. Харків, вул.. Героїв Праці, 49, кв.141; р/р 26007070345 в Харківській філії ВАТ „Кредит промбанк”, код ЄДРПОУ 19463910 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул.Гуданова, 18; р/р 31116094700007, ВДК у Московському районі м. Харкова, код бюджетної класифікації 22080300, МФО 851011; код ЄДРПОУ ВДК: 24134596, Управління державного казначейства в Харківській області, МФО 851011) - заборгованість по орендній платі в розмірі 5256,55 грн., пеню в розмірі 2778,46 грн.

В частині стягнення 2484,32 грн. пені в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства  "Аквілон” (61129, м. Харків, вул.. Героїв Праці, 49, кв.141; р/р 26007070345 в Харківській філії ВАТ „Кредитпромбанк”, код ЄДРПОУ 19463910  на користь держбюджету України (одержувач -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200,символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) 165,35 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "“Аквілон” (61129, м. Харків, вул.. Героїв Праці, 49, кв.141; р/р 26007070345 в Харківській філії Ват „Кредит промбанк”, код ЄДРПОУ 19463910 на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м.Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) 90,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

повний тест рішення підписано 23 квітня 2009 року.