Постанова

від 13.04.2009 по справі 2-8/8046.1-2008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-8/8046.1-2008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

07 квітня 2009 року  

Справа № 2-8/8046.1-2008

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідачів: не з'явились;

3-тіх осіб: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 02 березня 2009 року у справі № 2-8/8046.1-2008

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" (вул. Лексіна, 52-76,Сімферополь,95000)

до           Сімеїзської селищної ради (вул. Зоряна, 2,Сімеїз, м. Ялта,98680)

комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" (вул. Дзержинського, 4,Ялта,98600)

виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради (вул. Зоряна, 2,Сімеїз,98680)

3-ті особи  Міністерство охорони здоров'я України  (вул. М. Грушевського, 7,Київ 21,01021)

санаторій "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я україни  (вул. Совєтська, 33,Сімеїз,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98680)

про визнання права власності та спонукання до виконання певних дій

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" звернулось до господарського суду Автономної Республік Крим з позовною за явою про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна в цілому - кафе „Азалія”, яке розташоване за адресою: місто Ялта, смт. Сімеїз, вул. В. Луговського (вул. Морська), 2 „Г”, в складі: кліматопавільйон літ. „А”(423,33 кв.м.), кафе літ „Б” (35,6 кв.м.) та зобов'язання комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" здійснити державну реєстрацію пра ва власності товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" на об'єкт нерухомого майна в цілому - кафе „Азалія”, яке розташоване за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. В. Луговського (вул. Морська), 2 „Г”, в складі: кліматопавільйон літ. „А” (423,33 кв.м.), кафе літ „Б” (35,6 кв.м.).

                    Рішенням господарського суду Автономної Республік Крим від 12.03.2007 року у справі №2-7/3693-2007 позов задоволено.

                    Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2008 року у справі №2-7/3693-2007 рішення господарського суду Автономної Республік Крим від 12.03.2007 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 02 березня 2009 року у справі № 2-8/8046.1-2008 у задоволенні позову відмовлено.

                    Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не навів правових підстав для виникнення у нього права власності на спірне майно.

                    Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що спірне майно є новоствореною річчю, збудовану за кошти позивача при погодженні з власником орендованого майна на здійснення відповідних поліпшень нерухомості.

                    У судові засідання, призначені на 31.03.2009 року та 07.04.2009 року, представники сторін та третіх осіб не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін не було визнано обов'язковою, колегія вважає за можливе переглянути  рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін та третіх осіб.

                    Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України  судова колегія встановила наступне.

                    Як вбачається з матеріалів справи, 08 травня 2001 року між санаторієм "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України і приватною фірмою "Азалія", правонаступником якої на даний час є товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія", був укладений договір оренди №04/2001, згідно з яким у платне тимчасове користування приватної фірми "Азалія" був переданий кліматопавільйон літнього типу загальною площею 326 кв.м., розташований на пляжі біля скелі Дива в смт Сімеїз.

          Згідно пункту 6.1. даного договору оренди від 08 травня 2001 року термін його дії був визначений сторонами 20 років –до 08 травня 2021 року.

          На виконання умов пункту 3.2. договору оренди від 08 травня 2001 року санаторій "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України передав, а приватна фірма "Азалія" прийняла об'єкт оренди, про що був складений акт прийому-передачі від 08.05.2001 року, в якому зазначено, що: загальний стан об'єкта оренди незадовільний, в зруйнованому стані, вимагає капітального ремонту; відсутнє загальне водопостачання, каналізація. енергопостачання, опалювання, котельна; огородження кліматопавільйону і прилеглої ділянки, бетонні підлоги кліматопавільйону і прилеглі майданчики в зруйнованому стані; стелі перекриття, тент і дах відсутні; зовнішнє освітлення відсутнє; територія вимагає роботи по благоустрою.

Крім того, до акту прийому-передачі, про що в ньому, також, вказано, була прикладена інвентарна картка обліку основних засобів №375 (об'єкт з інв. №01110375) з якої випливало (з врахуванням довідки про балансову вартість), що на момент укладення договору оренди від 08.05.2001 року балансова вартість об'єкта оренди складала 5608,00 грн., а сам об'єкт оренди представляв собою пляжну споруду, склад якої на балансі санаторію "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України було відображено таким чином: тент на металевих стійках площею 130 кв.м. (з акту прийому передачі слідує, що тент був відсутнім на момент передачі); огородження дерев'яне 60 пог.м. (на момент передачі відсутнє –було зруйновано); навіс із сталевих труб 60 кв.м. (на момент передачі відсутній).

З метою реалізації узгодженої сторонами договору оренди від 08.05.2001 року в акті прийому-передачі майна умови про проведення капітального ремонту об'єкта оренди приватна фірма "Азалія" за для врегулювання даного питання у встановленому законом порядку звернулась до Сімеїзської селищної ради із заявою про надання земельної ділянки для обслуговування кліматопавільйону, внаслідок чого Сімеїзською селищною радою 08.05.2001 року було прийняте рішення №16, згідно пункту 1 якого приватній фірмі "Азалія" був дозволений збір матеріалів попереднього узгодження вибору земельної ділянки орієнтовною площею 0,282 га під кліматопавільйон в районі пляжної зони у скелі Дива.

Рішенням Сімеїзської селищної ради від 05 червня 2001 року №24 за наявності всіх позитивних висновків органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органів, органу містобудування і архітектури і охорони культурної спадщини, приватній фірмі "Азалія" було дано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,282 га для обслуговування кліматопавільйону за адресою: смт. Сімеїз, набережна.

Надалі, в червні 2002 року, орендодавцем в особі головного лікаря санаторію "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України було затверджено і погоджено перелік та вартість робіт з відновлювального ремонту кліматопавільйону на загальну суму 98000,00 грн., які включали в себе повний комплекс робіт з будівництва на місті об'єкту оренди нового об'єкту нерухомості, а саме: створення та устрій водопостачання, каналізації. енергопостачання, опалювання, огородження, бетонних підлог і майданчиків, підпорної стіни, сходів, стель перекриття, тенту і даху, зовнішнього освітлення, роботи з благоустрою.

14 червня 2002 року між приватною фірмою "Азалія" і малим підприємством "Моноліт" був укладений договір підряду на будівництво кліматопавільйону за адресою: смт. Сімеїз, набережна, біля скелі „Дива” відповідно до узгодженої проектно-кошторисної документації, розробленої на підставі дефектного акту від 05.06.2002 року.

Після закінчення будівництва сторонами договору підряду був складений акт приймання виконаних підрядних робіт, згідно якого малим підприємством "Моноліт" були виконані підрядні роботи на загальну суму 103088,40 грн. наступного характеру: будівництво бетонного майданчика товщиною 350 мм площею ~ 400 кв.м.; будівництво підпірної бетонної стіни висотою 1м об'ємом 23,5 куб.м.; будівництво бетонного лотка дощової каналізації площею 32,6 кв.м.; будівництво бетонних рівнів з монолітного бетону; монтаж металоконструкцій: стійки, балки, прогін, ригеля, огородження, металеві косаури; устрій водопроводу зі сталевих водогазопровідних труб з розчищанням місць прокладки; устрій бетонного приямку для зливу стоків; електромонтажні роботи з установкою опор і монтажем кабелю на тросовій підвісці і установкою приладів обліку та інші.

Таким чином, на підставі договірних взаємовідносин з підрядником, та внаслідок виконання робіт господарським способом, в червні-липні 2002 року на місці залишкових конструкцій зруйнованого об'єкту оренди - колишнього кліматопавілйьону, що був демонтований під час виконання будівельних робіт, позивачем за згодою орендодавця був створений капітальний об'єкт нерухомості з тією ж назвою, що і колишній об'єкт оренди –кліматопавільйон літ, „А”, площею 423,33 кв.м., а також, кафе літ. „Б”. площею 35,6 кв.м., які являють собою неподільну нерухому річ –кафе „Азалія”, що підтверджується матеріалами інвентаризації комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації".

          В подальшому створеному позивачем об'єкту нерухомості було привласнено поштову адресу: місто Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), 2 «г», що підтверджується наявними у справі доказами.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" такою, що підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт оренди на момент передачі в оренду позивачу являв собою залишкові конструкції колишнього кліматопавільйону, а саме: тимчасову споруду, не пов'язану фундаментом із землею, не підключену до інженерних сітей та систем, яка знаходилась у повністю зруйнованому стані, що підтверджується актом прийому-передачі між сторонами, звітом про експертну оцінку, інвентарною карткою обліку основних засобів №375 (об'єкт з інв. № 01110375) і прямо виходить зі змісту норми статті 181 Цивільного кодексу України, яка до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відносить земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення і зміни їх призначення.

Тобто, з огляду на наведені документи, на момент укладення договору оренди об'єкт оренди міг бути вільно переміщений в просторі, оскільки переміщення залишків металевих конструкцій, зруйнованих стін огорожі і зруйнованого навісу за відсутності фундаменту і інженерних комунікацій, не могло спричинити зміну призначення або знецінення зруйнованого об'єкта оренди.

При цьому, будь-які інші дані про склад і характеристику об'єкта оренди в акті прийому-передачі між сторонами та в інвентарній картці обліку основних засобів №375 (об'єкт з інв. №01110375) на момент укладення договору оренди від 08.05.2001 року були відсутні.

Між тим, з наданих позивачем доказів судом вбачається, що при розгляді господарським судом Автономної Республіки Крим справи №2-8/8994-2005 були призначена та проведена судова будівельно-технічна експертиза, за наслідками якої, експертом станом на 19.10.2005 року були зроблені наступні висновки щодо оцінюваного об'єкту.

Група капітальності – IV. Площа об'єкта –літ. „А”, кліматопавільйон, розташованого за адресою: місто Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), 2 „Г” складає - 423.33 кв.м.. Об'єкт –літ. „А”, розташований за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), 2 „Г” є нерухомим майном, є закінченим будівництвом об'єктом, але відсутній акт прийому об'єкта до експлуатації, може експлуатуватись за функціональним призначенням.

Приватна фірма "Азалія" проводила будівництво об'єкта –літ. „А”, розташованого за адресою: місто Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), 2 „Г” на суму 103088,00 грн.

Збудований об'єкт –літ. „А”, розташований за адресою: місто Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), 2 „Г”, є новим об'єктом нерухомості.

Таким чином, висновками судової експертизи прямо встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що будівництво нової речі –кафе „Азалія” (кафе з клматопавільйоном), здійснювалося ПФ приватною фірмою "Азалія" тільки за рахунок власних коштів шляхом залучення підрядника та господарським способом, що вбачається з договору підряду, актів виконаних робіт, матеріалів комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" та інших документів, відповідачі та треті особи, фінансової або іншої участі у створенні нового об'єкту нерухомості не брали.

Також, матеріалами справи підтверджені наступні обставини, які підтверджують факт створення позивачем нової речі з аналогічним найменуванням (щодо кліматопавільйону) на місці розташування об'єкту оренди за договором від 08.05.2001 року, а саме:

- в даному випадку мало місце не проведення поліпшень або роботи по капітальному ремонту зруйнованого об'єкта за договором оренди, а було здійснено саме нове будівництво;

- об'єкт оренди за договором спочатку представляв собою зруйновану тимчасову споруду, а після закінчення будівництва придбав всі ознаки об'єкта нерухомості. що і спричинило можливість оформлення права власності;

- змінилися характеристики об'єкта, оскільки зруйнована тимчасова споруда мала площу 326м2, яка була розрахована виходячи з площі зруйнованого покриття підлоги. тоді як створений позивачем об'єкт нерухомості має вже загальну площу, яка розрахована виходячи з площі об'єктів, нерозривно пов'язаною із землею –423,33 кв.м., а саме: кліматопавільйон площею 346,32 кв.м.; бетонний майданчик при вході до кліматопавільйону площею 34,4 кв.м.; майданчик під літній майданчик площею 18,48 кв.м.; майданчик над підпорною стіною площею 8,05 кв.м.; майданчик над підпорною стіною площею 16,08 кв.м.; майданчик другого ярусу на металоконструкціях площею 79,2 кв.м.

Між тим, на підставі пункту 9 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 року №01-8/98г „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності і його захистом” основним критерієм законності володіння майном є джерело фінансування.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка створена особою, отримується нею, якщо інше не встановлене договором або законом.

В даному випадку, як вже було зазначене судовою колегією, спірне майно безпосередньо створено позивачем і жоден з відповідачів та третіх осіб не поніс витрат, пов'язаних з будівництвом і створенням нової речі.

До того ж, відповідно до статті 778 Цивільного кодексу України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником і його частка у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі.

При цьому, як вже було зазначено судовою колегією, за згодою орендодавця –санаторію "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України, орендарем –приватною фірмою "Азалія", були здійсненна така сукупність будівельних та інших робіт щодо орендованого майна, яка призвела не тільки до створення нової речі, але й виключила існування майна, яке було об'єктом оренди за договором від 08.05.2001 року між сторонами.

Доказів наявності в складі створеного приватною фірмою "Азалія" нового об'єкту нерухомості частки орендованого майна або будь-яких частин об'єкту оренди відповідачами та третіми особами не надано і такі докази не вбачаються з матеріалів справи, і навпаки, такі припущення спростовуються матеріалами справи, оскільки за змістом висновків судової експертизи та інших матеріалів, судова колегія прямо вбачає відсутність спільної власності держави та позивача в збудованому в червні-липні 2002 року об'єкті.

З аналізу наведених норм законодавства та з огляду на обставини справи судова колегія вбачає, що єдиним власником закінченого будівництвом об'єкту –кафе „Азалія” (кафе з клматопавільйоном), розташованого за адресою: місто Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), 2 „Г”, є саме приватна фірма "Азалія".

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми частини 2 статті  376 Цивільного кодексу України, якою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Між тим, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, також у випадках, передбачених статтею 376 Цивільного кодексу України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3 статті 376 Цивільного кодексу України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (частина 5 статті 376 Цивільного кодексу України).

З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України набуття права на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації в межах їх повноважень.

Дійсно, суд першої інстанції було встановлено, що у позивача була відсутня дозвільна документація, передбачена нормами Законів України „Про планування та забудову територій” та „Про засади містобудування”, але суд не дав належну оцінку обставинам, які передбачають можливість визнання в судовому порядку права власності позивача на спірний об'єкт нерухомості, який за своїми ознаками підпадає під визначення самовільного будівництва.

Між тим, в матеріалах справи не тільки наявні рішення Сімеїзської селищної ради про здійснення процедури надання позивачу земельної ділянки під об'єктом в порядку статті 116 Земельного кодексу України вже після здійснення останнім будівництва спірного об'єкту нерухомості, але, насамперед, факт відсутності стосовно об'єкта оренди за договором від 08.05.2001 року у санаторію "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України документів про право на землю під зруйнованою тимчасовою спорудою, що підтверджується листом Сімеїзської селищної ради від 16.12.2004 року, в якому, окрім іншого, вказується і на факт здійснення будівництва кліматопавільйону саме приватною фірмою "Азалія".

Більш того, постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2005 року у справі №2-8/14254-2005А, яка була залишена без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2005 року, було встановлено, що у приватної фірми "Азалія" виникло право на збір, розробку і підготовку у встановленому порядку відповідної документації, необхідної для укладення договору оренди землі, а у Сімеїзської селищної ради виник обов'язок з прийняття, розгляду і затвердження цієї документації за встановленою процедурою стосовно земельної ділянки орієнтовною площею 0,282 га для обслуговування кліматопавільйону за адресою: смт. Сімеїз, набережна.

Також, суд при розгляді вказаної справи дійшов висновку, що для передачі приватній фірмі "Азалія" в оренду передбаченої до відведення земельної ділянки площею 0,282 га, а зокрема, для розробки проекту відведення цієї земельної ділянки, будь-які перешкоди відсутні.

Таким чином, право позивача на користування земельною ділянкою під створеними новими об'єктами нерухомості, в тому числі, під спірним майном, встановлено рішенням суду по зазначеній вище адміністративній справі і дані факти на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.

Крім того, за результатами вивчення судових рішень у справі №2-8/8994-2005, судовою колегією вбачається, що за наслідками розгляду заяви приватної фірми "Азалія" рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 27.01.2005 року №147 „Про оформленні права власності на будівлю кафе літ. Б і кліматопавільйон літ. А по вул. Луговського, 2г в смт . Сімеїз” позивачу було видане свідоцтво від 08.02.2005 року про право власності на об'єкти нерухомості - кліматопавільйон літ. А і будівлю кафе літ. Б, що розташовані по вул. Луговського, 2-г в смт . Сімеїз, та дане речове право було зареєстроване комунальним підприємством "Ялтинське бюро технічної інвентаризації", та при цьому, щодо кафе літ. Б вказане рішення та свідоцтво не скасовані, і, навіть не оскаржувались, ані відповідачами, ані третіми особами у даній справі.

Між тим, будівля кафе літ. „Б”, є складовою частиною спірного об'єкту нерухомості, а в основу спірного рішення Ялтинського міськвиконкому від 27.01.2005 року №147, крім висновків комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" про можливість оформлення та реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, були також покладені довідкові дані Сімеїзської селищної ради, Фонду комунального майна Ялтинської міської ради і санаторію "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України, в яких зазначалось, що за адресою: місто Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), 2 „Г” будь-які об'єкти права комунальної власності Сімеїзської селищної ради і Ялтинської міської ради, а також об'єкти права державної власності, як об'єкти передані в оперативне управління санаторію "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України - відсутні, а отже, відсутнє порушення в результаті забудови прав інших осіб.

Судовою колегією також не вважається обґрунтованим посилання відповідачів та третіх осіб на факти, встановлені рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.2004 року у справі №2-8/4355-2004.

Так, судом у даній справі розглядалося питання про недійсність договору оренди від 20.03.2003 року, укладеного між санаторієм "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України та приватною фірмою "Азалія", тоді як права і обов'язки цих сторін стосовно тимчасової споруди (кліматопавільйону літнього типу) були врегульовані договором оренди від 08 травня 2001 року і на момент укладення договору оренди від 20.03.2003 року був відсутній вказаний об'єкт оренди, що підтверджується матеріалами справи і висновками судової експертизи.

          З мотивувальної частини вказаного рішення від 22.06.2004 року вбачається, що підставою недійсності договору оренди від 20.03.2003 року господарським судом був визнаний факт відсутності узгодження договору органом приватизації (Фонд майна Автономної Республіки Крим) на підставі припущення, що орендоване майно є державною власністю, але без розгляду питань про відповідність цього договору іншим вимогам закону, а саме, в частині відповідності вимогам Закону України „Про оренду державного та комунального майна” правового статусу об'єкту оренди за спірним договором.

          Стосовно зауважень суду першої інстанції про необхідність застосування при розгляді справи положень спеціального Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а саме, статті 23 Закону, за змістом якої передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно, то судова колегія зазначає наступне:

          Статтею 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначена така підстава припинення договору оренди державного та комунального майна, як загибель об'єкта оренди.

          За таких обставин, в зв'язку з проведенням приватною фірмою "Азалія" за згодою орендодавця таких будівельних робіт, внаслідок яких об'єкт оренди за договором від 08.05.2001 року перестав існувати –тобто, загинув, суд вважає з цього моменту (червень-липень 2002 року) цей договір припиненим, а відповідно, припиненими між сторонами орендні відносини, засновані на положеннях Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

          Тобто, судова колегія критично оцінює висновки суду першої інстанції про неможливість виникнення права власності позивача на спірне майно з огляду на самочинність будівництва, відсутність документів про право на земельну ділянку та доказів прийняття об'єкту в експлуатацію.

          На виконання вказівок суду касаційної інстанції, судова колегія, як вже було зазначено, дослідила матеріали господарської справи №2-8/8994-2005, предметом якої, були схожі питання, але судова колегія відхиляє висновок про тотожність предмету спору за вказаною справою із даним спором, оскільки повністю іншим є в даному випадку спірне майно, питання про право власності щодо якого ставить позивач, та безперечно, відрізняється склад учасників спору.

Також, судова колегія критично ставиться до заперечень відповідачів та третіх осіб на рішення господарського суду України від 21.12.2006 року у справі №2-26/2292-2006, з огляду на те, що таке посилання на вказане рішення суду не є безумовними і преюдиціальним в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки склад сторін за даними справах різний, а обов'язковою підставою для звільнення будь-якої особи від доведення певних фактів, є встановлення рішенням суду обставин у іншій справі, в якій брали участь ті ж сторони.

Згідно частині 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

          Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухомість, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N7/5, передбачена обов'язкова реєстрація прав власності на нерухоме майно фізичних і юридичних осіб шляхом внесення відповідного запису в реєстр прав власності на нерухоме майно (пункти 1.4., 1.5. Положення).

Дана реєстрація здійснюється на підставі правовстановлюючих документів, до яких, згідно з Додатком №1 до вказаного Положення, віднесені рішення судів про визнання права власності.

Також, відповідно до статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень” підставою для державної реєстрації прав, які посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження цих прав, є рішення судів стосовно речових прав на нерухоме майно, обтяження цих прав.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія", у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що було прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.

                    Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" задовольнити.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 березня 2009 року у справі № 2-8/8046.1-2008 скасувати.

                    3. Позов задовольнити.

                    4. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" право власності на об'єкт нерухомості в цілому - кафе "Азалія", яке розташоване за адресою: місто Ялта, смт. Сімеїз, вул. В. Луговського (вул. Морська), 2 "г", у складі: кліматопавільйон літ. А (423,33 кв.м.), кафе літ. Б (35,6 кв.м.).

                    5. Зобов'язати комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" здійснити державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" на об'єкт нерухомості в цілому - кафе "Азалія", яке розташоване за адресою: місто Ялта, смт. Сімеїз, вул. В. Луговського (вул. Морська), 2 "г", у складі: кліматопавільйон літ. А (423,33 кв.м.), кафе літ. Б (35,6 кв.м.).

                    6. Стягнути з Сімеїзської селищної ради (вул. Зоряна, 2,Сімеїз, м. Ялта,98680, код ЗКПО 04367559) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" (вул. Лексіна, 52-76,Сімферополь,95000, код 20739724) державне мито в сумі 127,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

                    7. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          Ю.М. Гоголь

                                                                                          В.С. Голик