Ухвала

від 12.11.2013 по справі 901/3722/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

12.11.2013№02-21/901/3722/13

Суддя господарського суду Автономної Республіки Крим Янюк О.С., розглянувши матеріали

за позовом Лучистівської сільської ради, с. Лучисте, Алуштинський район, Автономна Республіка Крим

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Туристичний центр «Аян-Дере»», м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

08.11.2013 Лучистівська сільська рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Туристичний центр «Аян-Дере»» (далі - відповідач, ПРаТ «ТЦ «Аян-Дере»») та просить суд:

розірвати договір оренди від 20.10.2004, укладений між сторонами;

зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку загальною площею 14,75га (кадастровий номер 01 103 914 00 : 03 : 001 : 0101), яка знаходиться за адресою: с.Семидвір`я, база відпочинку «Еврика»;

стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 041 016,65 грн; пеню у розмірі 534 821,11 грн; 48 294,96 грн за користування чужими грошовими коштами; індекс інфляції у розмірі 5 234 грн.

Водночас, при поданні позовної заяви позивачем надано суду клопотання, в якому останній просить звільнити його від сплати судового збору за подачу вищевказаного позову. В обґрунтування зазначеного клопотання Лучистівська сільська рада посилається на своє скрутне фінансове становище, недостатність коштів на захищені статті видатків до кінця 2013 року, а також на відсутність даних статей витрат в бюджеті на 2013 рік.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, єдиною підставою для звільнення судом від сплати судового збору є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Аналогічна правова позиція викладена у п. 12 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 № 01-06/1175/2011.

Крім того, як зазначено в абз. 2 п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» особа, яка заявляє клопотання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проаналізувавши зміст клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодного доказу, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, які підтверджували б зазначені обставини щодо скрутного фінансового становища позивача та які б свідчили про наявність достатніх підстав для звільнення останнього від сплати судового збору.

Таким чином, ураховуючи приписи ст. 129 Конституції України, яка визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд дійшов висновку, що самі лише обставини, пов'язані з відсутністю у позивача коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої оплати, а тому клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

До того ж, при вирішенні питання про порушення провадження у справі суддя перевіряє дотримання позивачем вимог ст.ст. 55-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при пред'явленні позову.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон). Зокрема, згідно п.п.2.1, 2.2. ч. 2 ст. 4 Закону за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати. Відтак, ураховуючи, що судом відмовлено у задоволенні заяви про звільнення позивача від сплати судового збору, останнім порушені вимоги п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України

Крім того, згідно ч. 5 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов.

Із змісту позовної заяви вбачається, що серед вимог позивача є стягнення боргу, процентів за користування чужими грошовими коштами, пені, інфляційних витрат, тоді як, до позовної заяви не доданий розрахунок сум, що стягуються. До того ж, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір оренди від 20.10.2004, укладений між Лучистівською сільською радою та ПРаТ «ТЦ «Аян-Дере»», проте оригінал або копія останнього у додатках до позову відсутні.

Також, згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Водночас, відповідно до ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачем у позові визначено ПРаТ «ТЦ «Аян-Дере»» (ідентифікаційний код 32499713), адресою місцезнаходження якого згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відображена на офіційному веб-сайті розпорядника реєстру - Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», є: вул. Більшовицька, 24, Київський район, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим. Проте, зі змісту наданого суду опису вкладення у цінний лист від 24.10.2013 вбачається, що копія позовної заяви з доданими до неї документами надіслана відповідачу за адресою: вул. Комсомольська, 20, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500.

Так, відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Аналогічна позиція викладена у п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адреса відповідача, зазначена позивачем в описі вкладення, не відповідає фактичним даним, а, отже, останнім не виконано вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

Пунктами 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми, не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

За таких обставин позовна заява Лучистівської сільської ради з доданими до неї документами підлягає поверненню без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Лучистівської сільської ради про звільнення від сплати судового збору.

2. Позовну заяву з доданими до неї документами повернути Лучистівській сільській раді без розгляду.

Суддя О.С. Янюк