Рішення

від 05.11.2013 по справі 901/3160/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.2013Справа №901/3160/13

За позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, АР Крим, 95034)

до відповідача - Сімферопольської міської громадської організації "Бізнес-інкубатор" (вул. Севастопольська, будинок 8, каб. 23, м. Сімферополь, АР Крим, 95005)

про стягнення 7396,80 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Юшко Є.В, довіреність №142-Д від 29.05.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору 23 вересня 2013 року публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з Сімферопольської міської громадської організації "Бізнес-інкубатор" заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 4315,01 грн., 3% річних у розмірі 65,71 грн., інфляційних втрат у розмірі 5,68 грн., пені у розмірі 287,94 грн. та заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії у розмірі 2722,46 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 174, 193, 218 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, приписах Господарського процесуального кодексу України, статті 26 Закону України «Про електроенергетику», положеннях Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (зі змінами, далі по тексту - ПКЕЕ), та мотивовані тим, що не зважаючи на повне виконання позивачем умов договору про постачання електричної енергії за №1984 від 12 лютого 2004 року (зі змінами а доповненнями), укладеного між сторонами, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію та здійснення інших платежів, передбачених умовами договору та умовами діючого законодавства України, належним чином не виконував, більш того, відповідачем перевищено й договірну величину споживання електричної енергії, що призвело до виникнення заборгованості. Несплата відповідачем вказаної заборгованості стала підставою для звернення публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку з нарахованими на суму заборгованості пенею, інфляційними втратами та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду і порушено провадження у справі.

Через неявку представника відповідача у судове засідання суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 15 жовтня 2013 року виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання, що відбулось 05 листопада 2013 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову та наполягав на його задоволенні.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Сімферопольської міської громадської організації "Бізнес-інкубатор" є адреса: вул. Севастопольська, будинок 8, каб. 23, м. Сімферополь, АР Крим, 95005. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

12 лютого 2004 року відкрите акціонерне товариство "Крименерго" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго") (за договором постачальник) та Сімферопольська міська громадська організація "Бізнес-інкубатор" (за договором споживач) уклали договір №1984 про постачання електричної енергії, відповідно до розділу 1 якого, постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умовам цього договору та додаткам до договору, які є його невід'ємними частинами (а.с. 11-14).

У розділі 2 вказаного договору сторони закріпили, що на час виконання його умов, а також прийняття рішення по всіх питань, які не обумовлені договором, вони зобов'язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України "Про електроенергетику", ПКЕЕ.

Пунктом 2.2.3 договору встановлено, що споживач повинен сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування у відповідності з умовами Додатків № 4.1, 4.2 „Порядок розрахунків".

Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії.

З врахуванням додатку №4.1 до договору, сторони дійшли згоди, що позивач самостійно заповнює «Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії», проводить зняття показань лічильних приладів обліку, оформлює «Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня за днем зняття показань.

Як вбачається зі змісту пункту 6.11 ПКЕЕ, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Постачальник стверджує, що споживач повинен був сплатити йому вартість спожитої електричної енергії у строк, вказаний у рахунках.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач у відповідності до умов договору використовував електричну енергію, надану позивачем, у зв'язку з чим, представниками енергопостачальної організації за період з 23 серпня 2012 року по 31 липня 2013 року було проведено розрахунок за спожиту активну електричну енергію та виставлені відповідні рахунки, які були направлені на адресу споживача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків про оплату послуг поштового відділення та списками згрупованих поштових відправлень (листів з замовленням), які містять штамп поштового відділення про направлення кореспонденції відповідачу. Викладене відповідачем не спростовано (а.с. 23, зв.бік, 24, а.с. 25, зв.бік, 26, 27, 28-32, 34).

Втім, відповідачем зазначені вище рахунки сплачувалися несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію, яка за період з 23 серпня 2012 року по 31 липня 2013 року склала 4315,01 грн.

Скориставшись своїм правом, передбаченим умовами договору та вимогами чинного законодавства, позивач на суму заборгованості за спожиту активну електроенергію, нарахував 3% річних, інфляційні втрати та пеню, які разом із сумою заборгованості заявив до стягнення.

Відповідно до підпункту 2 п. 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків виставлених на підставі актів про порушення цих Правил і умов договору.

Так, постачальником встановлено споживання відповідачем електричної енергії більш узгоджених лімітів, у зв'язку з чим, за період з 23 жовтня 2012 року по 22 березня 2013 року енергопостачальна організація направляла відповідачу акти про перевищення договірної величини обсягу споживання електричної енергії та складені на їх підставі рахунки на оплату перевищення договірної величини споживання на загальну суму 2722,46 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків про оплату послуг поштового відділення та списками згрупованих поштових відправлень (листів з замовленням), які містять штамп поштового відділення про направлення кореспонденції відповідачу. Викладене відповідачем не спростовано (а.с. 23, 24, а.с. 25, 26, 27 зв. бік, 28, 30, 33).

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконував умови договору та поставляв відповідачу електричну енергію, втім, відповідач умови договору в частині повної та своєчасної оплати порушив та допустив виникнення заборгованості за споживання активної електроенергії і перевищення договірної величини споживання електричної енергії. Несплата вказаних коштів у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача з позовними вимогами до суду про їх примусове стягнення.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Судом встановлено, що спірні правовідносини, виниклі між сторонами, регулюються договором, Законом України "Про електричну енергію" та ПКЕЕ.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії (частина 7 статті 26 Закону України "Про електроенергетику").

Згідно з приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Так, матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині здійснення повних та своєчасних платежів виконував неналежним чином, у зв'язку з чим перед позивачем за період з 23 серпня 2012 року по 31 липня 2013 року виникла заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 4315,01 грн.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач заборгованість не сплатив, доказів її погашення не надав, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у розмірі 4315,01 грн. підлягають задоволенню.

Також, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5,68 грн., 3% річних у розмірі 65,71 грн. та пеню у розмірі 287,94 грн. які нараховані на суму заборгованості за активну електричну енергію.

При розгляді вказаних вимог, судом встановлено наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на суму заборгованості по активній електричній енергії, суд погоджується з його правомірністю, у зв'язку з чим, вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно достатті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, умовами договору про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами, зокрема пунктом 4.2.1 встановлено, що за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням строків, визначених додатком №4.1, №4.2, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, враховуючи дату фактичної оплати. Сума пені підлягає сплаті на підставі виставленого рахунку на поточний рахунок постачальника.

Перевіривши розрахунок пені нарахованої за не оплату відповідачем заборгованості по активній електроенергії, суд погоджується з його правомірністю, у зв'язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" про стягнення з Сімферопольської міської громадської організації "Бізнес-інкубатор" заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії у розмірі 2722,46 грн. суд також задовольняє з огляду на наступне.

Пунктом 4.4.ПКЕЕ встановлено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутись до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Споживач, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживач постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Відповідно до пункту 5.1. договору, укладеного між сторонами, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

Пунктом 4.2. ПКЕЕ передбачено, що у разі ненадання споживачем відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

З врахуванням викладеного, постачальником за період з 23 жовтня 2012 року по 22 березня 2013 року розрахований розмір перевищення відповідачем договірної величини обсягу споживання електричної енергії та складені на підставі розрахунку відповідні акти на загальну суму 2722,46 грн. Виставлені відповідні рахунки на оплату.

Сімферопольська міська громадська організація "Бізнес-інкубатор", як платник за договором, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не представила суду обґрунтованих доказів сплати заявленої до стягнення суми за перевищення договірної величини електроспоживання в розмірі 2722,46 грн., у зв'язку з чим вказана сума підлягає примусовому стягненню зі споживача.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач на час прийняття рішення не надав суду доказів повної сплати виниклої перед позивачем заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, з огляду на що підлягають задоволенню у повному обсязі

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05 листопада 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 11 листопада 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сімферопольської міської громадської організації "Бізнес-інкубатор" (вул. Севастопольська, будинок 8, каб. 23, м. Сімферополь, АР Крим, 95005, код 24500799) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, АР Крим, 95034, код 00131400) заборгованість по розрахункам за активну електричну енергію в розмірі 4315,01 грн., 3% річних у розмірі 65,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 5,68 грн., пеню у розмірі 287,97 грн., заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 2722,46 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний