Рішення

від 11.11.2013 по справі 904/7474/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.13р. Справа № 904/7474/13

За позовом Прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі позивача комунального підприємства транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Торговий дім "Алюр", м. Дніпропетровськ

про про стягнення заборгованості у розмірі 15 648,87 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від прокуратури: Гандзюк - посвідчення № 011525 від 25.10.2012

від Дніпропетровської міської ради: не з'явились

від позивача: Гурова І.Г. - представник за дов. № 1140 від 24.07.13

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі Комунального підприємства транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Торговий дім "Алюр" про стягнення основного боргу у розмірі 14 851 грн. 37 коп., інфляційних втрат у сумі 36 грн. 59 коп., трьох відсотків річних у розмірі 229 грн. 11 коп. та пені у сумі 531 грн. 80 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 13.05.2010 № 572-т в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію.

Ухвалою господарського суду від 25.09.2013 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.10.2013.

Ухвалою від 07.10.2013 розгляд справи відкладено на 04.11.2013.

24.10.2013 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 16.10.2013 № 1671, в якій позивач просить стягнути з відповідача 21 грн. 74 коп. інфляційних втрат та всі інші вимоги, які вказані в первісному позові, залишити без змін.

Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Щодо поданої позивачем уточненої позовної заяви, судом враховано п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, де зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог, розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог та, оскільки дана заява не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки поштові конверти (арк. с. 49, 54) з ухвалами суду, які направлялись на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повернулись з поштовими відмітками: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Дім Атлант» (далі - орендодавець) та Приватним підприємством «Торговий дім «Алюр» (далі - орендар) був укладений договір № 65 оренди (найму) приміщень (далі - договір оренди) (арк. с. 22-25).

Згідно п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: в житловому будинку літ. А-5, приміщення на першому поверсі, нежитлові приміщення № 67а (магазин), поз. 1-3 загальною площею - 115,5 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, пр. Кірова, 137 та зобов'язується здійснювати плату за таке користування майном у терміни, що передбачені цією угодою.

13.05.2010 між Комунальним підприємством «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради (далі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством «Торговий дім «Алюр» (далі - відповідач, споживач) був укладений договір № 572-т (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник згідно СніП 2.04.07-86 «Теплові мережі» здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення, за об'єктом, розташованого за адресою: пр. Кірова, 137.

Згідно п. 2.1 договору нарахування оплати за теплову енергію здійснюється постачальником на основі тарифів, затверджених місцевими органами самоврядування.

До 15 числа місяця, слідуючого за звітним, постачальник виставляє споживачу до оплати рахунок за спожиту теплову енергію (рахунок). Відсутність рахунку не є підставою для несплати послуг за використану теплову енергію. Споживач здійснює оплату за спожиту теплову енергію не пізніше 20 числа того ж місяця (п. 5.2 договору).

На виконання умов договору, позивач за період з жовтня 2012 по квітень 2013 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 14 851 грн. 37 коп. та виставив відповідачу рахунки на дану суму (арк. с. 16-20).

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 04.06.2013 № 941, в якій просив виконати зобов'язання за договором щодо оплати поставленої теплової енергії (арк. с. 21). Дану претензія відповідач залишив без відповіді.

Отже, на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію складає 14 851 грн. 37 коп.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Відповідно до частин 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперчено факт отримання теплової енергії згідно виставлених рахунків та не надано доказів її оплати на суму 14 851 грн. 37 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню повністю в розмірі 14 851 грн. 37 коп.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 531 грн. 80 коп. за період з 24.03.2013 по 11.09.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У випадку несплати рахунку у строк більш ніж 10 днів, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1 % за кожен день прострочки оплати (п. 5.2 договору).

Постачальник нараховує неустойку протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п. 5.26. договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу у повному обсязі, а саме у сумі 531 грн. 80 коп.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в сумі 21 грн. 74 коп. за період з жовтня 2012 по серпень 2013 та три відсотки річних у сумі 229 грн. 11 коп. за період з 23.11.2012 по 11.09.2013.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотка річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування і інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення: місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за колений місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, (дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, останнім при визначенні інфляційних втрат за період з жовтня 2012 по серпень 2013 не були враховані місяці, в яких мала місце дефляція, що суперечить вищезазначеним позиціям Вищого господарського суду України та Верховного Суду України.

При помноженні індексів інфляції за період з жовтня 2012 по серпень 2013 сукупний індекс інфляції становить 99,3%.

Отже, за вказаний позивачем період, мала місце дефляція, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних задовольняє дану вимогу у повністю у сумі 229 грн. 11 коп.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1718 грн. 11 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Алюр» (49061, м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, буд. 53, кв. 29, код ЄДРПОУ 36368362) на користь Комунального підприємства транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради (49089, м. Дніпропетровськ, вул.. Макарова, 32, код ЄДРПОУ 32560611) основний борг у розмірі 14 851 грн. 37 коп. (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одна грн. 37 коп.), пеню у сумі 531 грн. 80 коп. (п'ятсот тридцять одна грн. 80 коп.) та три відсотка річних у розмірі 229 грн. 11 коп. (двісті двадцять дев'ять грн. 11 коп.).

Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Алюр» (49061, м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, буд. 53, кв. 29, код ЄДРПОУ 36368362) в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 718 грн. 11 коп. (одна тисяча сімсот вісімнадцять грн. 11 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 12.11.13р.