Рішення

від 05.11.2013 по справі 911/2897/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2013 р. Справа № 911/2897/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудбудторг», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТТ», с.Крюківщина

про стягнення 53693,43 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Пшик І.М.

Від відповідача: не з'яввився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудбудторг» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТТ» (далі - відповідач) про стягнення 53693,43 грн.

Провадження у справі №911/2897/13 порушено відповідно до ухвали суду від 26.07.2013 року та призначено справу до розгляду на 13.08.2013 року.

У судовому засіданні 13.08.2013 року оголошувалась перерва до 22.08.2013 року о 10:00.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 22.08.2013 року не з'явились. Розгляд справи відкладався на 10.10.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.10.2013 року подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору. Представник позивача подане клопотання відповідача підтримав.

Крім того, сторони у судовому засіданні 10.10.2013 року подали спільне клопотання про продовження процесуального строку розгляду справи передбаченого ч. 1 ст. 69 ГПК України. Строк розгляду справи закінчується 25.09.2013 року.

Враховуючи складність справи та необхідність більш детального вивчення матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання сторін та продовження строку розгляду спору до 10.10.2013 року. Розгляд справи відкладався до 05.11.2013 року.

В судовому засіданні 05.11.2013 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог на 28000 грн. основного боргу, решту позовних вимог підтримав.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в судове засідання 05.11.2013 року не з'явився, заперечень проти позову не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено наступне.

Як зазначив позивач, протягом 2012 року між ТОВ «Нерудбудторг» та ТОВ «АМТТ» існували взаємовідносини з купівлі-продажу піску та щебеню гранітного.

Факт поставки Товару позивачем та прийняття його відповідачем підтверджується видатковими накладними: № РН-0000899 від 01.10.12 р., № РН-0000900 від 03.10.12 р., № РН-0000901 від 04.10.12 р., № РН-0000902 від 05.10.12 р., № РН-0000903 від 08.10.12 р., № РН-0000904 від 10.10.12 р., № РН-0000905 від 11.10.12 р., № РН-0000908 від 11.10.12 р., № РН-0000909 від 11.10.12 р., № РН-0000957 від 12.10.12 р., № РН-0000958 від 12.10.12 р., № РН-0000960 від 12.10.12 р., № РН-0000959 від 15.10.12 р., № РН-0000967 від 15.10.12 р., № РН-0001072 від 15.10.12 р., № РН-0000972 від 16.10.12 р., № РН-0000968 від 17.10.12 р., № РН-0000969 від 17.10.12 р., № РН-0000970 від 17.10.12 р., № РН-0000971 від 17.10.12 р., № РН-0000991 від 18.10.12 р., № РН-0000992 від 18.10.12 р., № РН-0001015 від 22.10.12 р., № РН-0001032 від 25.10.12 р., № РН-0001108 від 08.11.12 р., № РН-0001182 від 20.11.12 р., № РН-0001183 від 22.11.12 р., № РН-0001184 від 24.11.12 р., № РН-0001204 від 26.11.12 р., № РН-0001205 від 26.11.12 р., які підписані повноважними представниками сторін, оригінали оглянуті судом, копії залучені до матеріалів справи.

Таким чином, позивачем передано відповідачу товару загальною вартістю 277 800, 00 грн.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, оплативши товар частково. Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2012 року заборгованість відповідача становила 56 950,00 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Позивач зазначив, що протягом 2013 року відповідачем було сплачено ще 4100 грн., таким чином на момент звернення до суду заборгованість відповідача становила 52850 грн. Відповідні обставини відповідачем в ході розгляду спору не заперечені та не спростовані.

Крім того, в ході розгляду спору позивач подав заяву про зменшення позовних вимог на 28000 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем частини суми боргу, і просить стягнути з відповідача 24850 грн. основного боргу.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України ТОВ «Нерудбудторг» було направлено лист-вимогу № 12/04-13 від 12.04.2013 року щодо сплати вартості отриманого товару в сумі 56 950,00 грн., який згідно повідомлення про вручення № 0405023568659, ТОВ «АМТТ» отримало 16.04.2013 року.

З метою досудового врегулювання спору на адресу ТОВ «АМТТ» було направлено Претензію № 15/05-13 від 15.05.2013 року, яку було вручено ТОВ «АМТТ» 21.05.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення № 0405320437423.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, станом на день розгляду справи на суму 24850 грн. основного боргу, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивіцльного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, враховуючи, що сторони вчинили зустрічні юридично значимі дії по передачі товару та його прийняттю, між ним виникли відносини щодо купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України пеню в сумі 564,70 грн. за період прострочення з 24.04.2013 року по 14.06.2013 року (52 дні) від суми прострочення 52 850,00 грн., яка існувала в період нарахування.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 225,88 грн. та інфляційних втрат в сумі 52,85 грн. за період з 24.04.2013 року по 14.06.2013 року (52 дні) від суми прострочення 52 850,00 грн., яка існувала в період нарахування.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Таким чином, вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки відсутній письмовий правочин щодо забезпечення зобов'язання, в Договорі перевезення умова про стягнення пені та про її розмір, відсутні.

При цьому, суд не приймає посилання позивача на Постанову Вищого господарського суду України у справі № 35/194-06 від 30.11.2006 року, оскільки у відповідній постанові досліджувались питання щодо розміру пені, а не щодо правових підстав її стягнення. Крім того, у спірних у справі правовідносинах існував договір між сторонами в тому числі щодо відповідальності сторін.

У справі, що розглядається між сторонами відсутній договір та будь-які домовленості про відповідальність.

Пункт 6 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, визначає розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань і не визначає правових підстав стягнення пені.

Норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, на відміну від ст. 625 Цивільного кодексу України, не визначають безумовних підстав стягнення неустойки, а лише регулюють порядок її стягнення та розмір.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані на суму боргу з врахуванням часткових сплат та фактичних періодів прострочення від дня виникнення заборгованості до терміну, що передував зверненню з позовом до суду, що відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача річних та інфляційних суд вважає правомірними і обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо 24850 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 225,88 грн. та інфляційних втрат в сумі 52,85 грн.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з врахуванням суми, сплаченої відповідачем після порушення провадження у справі).

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТТ» (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 1а, код 32393217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРУДБУДТОРГ» (04107, м. Київ, вул. Пугачова, 11/15, кв. 20, код 36353052) 24850 грн. основного боргу, 225,88 грн. 3% річних, 52,85 грн. інфляційних втрат та 1702,40 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А.Ю.

дата пыдписання 12.11.2013 року