Рішення

від 08.11.2013 по справі 911/3516/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2013 р. Справа № 911/3516/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГЕРС АГРО»

до Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів»

про стягнення 299 330,40грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Псалом М.В. (дов. № 30-08/2013 дов. від 30.08.2013р.);

від відповідача Куприянський Б.О. (дов. від 13.09.2013р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГЕРС АГРО» (далі - позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» (далі - відповідач) про стягнення 299 330,40грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 185 від 19.07.2013р. та № 195 від 26.07.2013р. згідно договору поставки № 13/02/11-3 від 11.02.2013р. товар. Також позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно якої позивач, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просив з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача, розміщені на банківських рахунках, на суму 305 317,01грн., що є загальною сумою до стягнення в рамках позовних вимог «ЮГЕРС АГРО» до ПАТ «Калитянський ЕЗКіП». Вказана заява прийнята судом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 13/02/11-3 від 11.02.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2013р. порушено провадження у справі № 911/3516/13, розгляд справи призначено на 27.09.2013р.

27.09.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позов від 26.09.2013р. (вх. № 20432 від 27.09.2013р), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

27.09.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло заперечення проти забезпечення позову від 26.09.2013р. (вх. № 20432 від 27.09.2013р), згідно якого останній визнав заяву про забезпечення позову безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, яке прийнято судом.

У судових засіданнях 27.09.2013р. та 07.10.2013р. оголошено перерву до 07.10.2013р. та 08.11.2013р. відповідно.

08.11.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 23296 від 08.11.2013р.), згідно якого останній просив суд призначити судову почеркознавчу експертизу по дослідженню підпису від імені особи Деревинського М.В. на видатковій накладній № 195 від 26.07.2013р., яке прийнято судом.

В судовому засіданні 08.11.2013р. суд, розглянувши заяву представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, вирішив, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України з метою роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідним для цього знаннями.

Пунктом п'ятим Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012р. передбачено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд встановив, що позивачем суду надано документи, що підтверджують факт поставки позивачем відповідачу товару, за який останній розрахувався частоково, згідно договору поставки № 13/02/11-3 від 11.02.2013р., зокрема видаткові накладні № 185 від 19.07.2013р. та № 195 від 26.07.2013р., підписані представниками обох сторін та скріпленими печатками обох сторін. Представником відповідача, суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували факт невідповідності підпису Деревинського М.В. на видатковій накладній № 195 від 26.07.2013р. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У судовому засіданні 08.11.2013р. суд, розглянувши заяву позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача, розміщені на банківських рахунках, на суму 305 317,01грн., що є загальною сумою до стягнення в рамках позовних вимог «ЮГЕРС АГРО» до ПАТ «Калитянський ЕЗКіП», вирішив відмовити у її задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 08.11.2013р. представник позивача підтримав позов повністю, представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГЕРС АГРО» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» (Покупець) укладено договір поставки № 13/02/11-3, згідно якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлений договором термін предмет поставки (товар) у власність покупця, а покупець - прийняти предмет поставки та сплатити за нього горошову суму, перебачену умовами договору.

Поставка товарів здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товарів, що вказана у Специфікації, що надсилається покупцем на адресу постачальника чи передається по електронному або факсимільному зв'язку. Оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, якщо сторони не домовляються про інше, що вказується в специфікації (п.п. 2.1., 2.3. договору).

Згідно п. 3.7. договору моментом придбання покупцем права власності на товар є момент передачі товару у місці вказаному у п. 2.4. договору та підписання видаткових накладних.

Згідно п. 8.1. договір набирає сили з моменту його підписання і діє протягом одного року.

Специфікацією № 6 від 17.07.2013р. сторонами погоджено поставку постачальником покупцеві товару загальною вартість 200 400грн., термін поставки: до 19.07.2013р., термін оплати: через 3 календарних дні з моменту поставки та надання необхідних документів.

Специфікацією № 7 від 24.07.2013р. сторонами погоджено поставку постачальником покупцеві товару загальною вартість 200 400грн., термін поставки: до 26.07.2013р., термін оплати: через 3 календарних дні з моменту поставки та надання необхідних документів.

На виконання п. 1.1. поставки № 13/02/11-3 від 11.02.2013р. та специфікацій № 6 від 17.07.2013р. та № 7 від 24.07.2013р. до договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 399 330,40грн., що підтверджується видатковими накладними № 185 від 19.07.2013р. на суму 199 798,20грн. та № 195 від 26.07.2013р. на суму 199 531,60грн. (а.с. 13-14), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач свій обов'язок, передбачений договором та специфікаціями до договору, з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши позивачеві 100 000грн., що підтверджується довідкою ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» № 32011/1095 від 11.09.2013р. (а.с. 40), решту боргу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № 185 від 19.07.2013р. та № 195 від 26.07.2013р. згідно договору поставки № 13/02/11-3 від 11.02.2013р. товар на момент прийняття судового рішення склав 299 330,40грн. (399 330,40грн. - 100 000грн.), що підтверджується довідкою ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» № 32011/1095 від 11.09.2013р. (а.с. 40).

Предметом позову є вимога про стягнення 299 330,40грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 185 від 19.07.2013р. та № 195 від 26.07.2013р. згідно договору поставки № 13/02/11-3 від 11.02.2013р. товар.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Абзацами третім, четвертим та п'ятим Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 13/02/11-3 від 11.02.2013р. та специфікацій № 6 від 17.07.2013р. та № 7 від 24.07.2013р. до договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 399 330,40грн., що підтверджується видатковими накладними № 185 від 19.07.2013р. на суму 199 798,20грн. та № 195 від 26.07.2013р. на суму 199 531,60грн. (а.с. 13-14), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач свій обов'язок, передбачений договором та специфікаціями до договору, з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши позивачеві 100 000грн., що підтверджується довідкою ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» № 32011/1095 від 11.09.2013р. (а.с. 40), решту боргу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № 185 від 19.07.2013р. та № 195 від 26.07.2013р. згідно договору поставки № 13/02/11-3 від 11.02.2013р. товар на момент прийняття судового рішення склав 299 330,40грн. (399 330,40грн. - 100 000грн.), що підтверджується довідкою ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» № 32011/1095 від 11.09.2013р. (а.с. 40).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 299 330,40грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 185 від 19.07.2013р. та № 195 від 26.07.2013р. згідно договору поставки № 13/02/11-3 від 11.02.2013р. товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Посилання представника відповідача на неотримання від позивача спірного товару оцінюються судом критично з огляду на встановлення судом факту отримання відповідачем продукції, враховуючи наявність на видаткових накладних № 185 від 19.07.2013р. та № 195 від 26.07.2013р. (а.с. 13-14), оформлених у відповідності до ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", печатки ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів в преміксів» та підпису уповноваженої особи відповідача, про недійсність та викрадення якої (печатки) не заявлялося відповідачем. Крім того, суд звертає увагу відповідача на часткову оплату ним отриманого від позивача спірного товару та відсутність претензій щодо неналежного виконання позивачем договірних зобов'язань, що підтверджує факт отримання відповідачем від позивача товару на підставі видаткових накладних № 185 від 19.07.2013р. та № 195 від 26.07.2013р.

Суд відхиляє твердження представника відповідача на те, що позивачем на надано суду повного комплекту документів, передбачених п. 5.1. договору, що свідчить про невиникнення у відповідача обов'язку з оплати товару, враховуючи п. 3.7. договору, згідно якого моментом придбання покупцем права власності на товар є момент передачі товару у місці вказаному у п. 2.4. договору та підписання видаткових накладних та п. 2.3. договору, у відповідності до якого оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, якщо сторони не домовляються про інше, що вказується в специфікації.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» (07420, Київська обл., Броварський район, смт. Калита, вул. Перемоги, буд. 2; код ЄДРПОУ 00951758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГЕРС АГРО» (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Орджонікідзевський р-н., вул. Рекордна, буд. 26-А, кімн. 31; код ЄДРПОУ 36803262) 299 330 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч триста тридцять гривень) 40 коп. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 185 від 19.07.2013р. та № 195 від 26.07.2013р. згідно договору поставки № 13/02/11-3 від 11.02.2013р. товар та 5 986 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень) 61 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 12.11.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко