Постанова

від 06.11.2013 по справі 818/8170/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 р. Справа №818/8170/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.

за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу №818/8170/13-a

за позовом ОСОБА_2

до відповідача-1 Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Коломоєць Аліни Сергіївни,

відповідача-2 Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області,

третя особа ОСОБА_4,

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Коломоєць Аліни Сергіївни (далі - відповідач-1, державний реєстратор Коломоєць А.С.), Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області (далі - відповідач-2, Реєстраційна служба), третя особа ОСОБА_4, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Коломоєць Аліни Сергіївни від 26.09.2013 р. № 6258875 про відмову у здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень.

- зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Коломоєць Аліну Сергіївну зареєструвати за позивачем право спільної часткової власності на 25/100 земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, кадастровий номер 5910136300:03:010:0018

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує наступним. За результатами розгляду заяви про реєстрацію права власності, державним реєстратором 26 вересня 2013 року прийняте рішення № 6258875 про відмову у державній реєстрації права власності на 25/100 земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, кадастровий номер 5910136300:03:010:0018 в зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: відсутній правовстановлювальний документ - державний акт на право власності на земельну ділянку.

На переконання позивача, зазначене рішення відповідача-1 підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_2, у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, були надані всі документи, необхідні для реєстрації права власності на 25/100 земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, кадастровий номер 5910136300:03:010:0018, в зв'язку з чим державний реєстратор повинен був зареєструвати право власності за позивачем.

З вищезазначених підстав, в судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач-2 з позовними вимогами не погодився, в запереченні на адміністративний позов (а.с. 36-40) зазначив, що в якості підтвердження права власності на 25/100 земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, позивачем не був наданий правовстановлювальний документ - державний акт на право власності на земельну ділянку, в зв'язку з чим реєстратор мав право відмовити у державній реєстрації права власності на підставі ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, Реєстраційна служба зазначила, що позовна вимога про зобов'язання відповідача-2 провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за позивачем не підлягає задоволенню, тому що вирішення питань щодо реєстрації права власності не належить до компетенції суду та суд не повноважний перебирати функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно.

В судове засідання представники відповідача-1 та третьої особи, належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не прибули, про причини неприбуття, суд не повідомили. Реєстраційна служба Сумського міського управління юстиції Сумської області просила суд проводити розгляд справи за відсутності її представника.

Заслухавши повноважного представника позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 26 вересня 2013 року позивачем до Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області була подана заява про реєстрацію права власності на земельну ділянку, до якої були додані Рішення Сумської міської ради від 25.11.2009 р. № 3216-МР з додатком, копія державного акту ЯИ № 649715 на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з додатком та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з додатком (а.с. 7-15).

За результатами розгляду указаної заяви та доданих до неї документів, державним реєстратором Коломоєць А.С. 26 вересня 2013 року прийняте рішення № 6258875 (а.с. 8) про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_2 на 25/100 земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, Підставою для прийняття рішення відповідачем-1 були визначені положення ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема те, що "подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: відсутній правовстановлюючий документ - державний акт на право власності на земельну ділянку".

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного рішення, Реєстраційна служба в запереченні на адміністративний позов (а.с. 36-40) зазначила, що ненадання разом з заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку державного акту на право власності цієї земельної ділянки, є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача-1, з огляду на таке.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон). Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, також визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 р.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Підставою для реєстрації права власності, у відповідності до ст. 19 Закону є: договори, укладені у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішення судів, що набрали законної сили; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав разом із заявою.

На виконання ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено лише у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Аналогічні норми містяться і в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.11 р.

Так, згідно п.п. 7, 10, 12, 13 згаданого Порядку для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Разом із заявою про державну реєстрацію заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита. Документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію.

Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

На виконання п. 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, в даному випадку, як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 разом з заявою про реєстрацію права власності були подані, зокрема, Рішення Сумської міської ради від 25.11.2009 р. № 3216-МР з додатком та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з додатком. Враховуючи положення ст. 81 Земельного кодексу України, яка визначає, що громадяни набувають права власності на земельну ділянку, в тому числі, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, на переконання суду, вказані документи, є правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності ОСОБА_2 на 25/100 земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1.

На виконання згаданих норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 р., за результатами розгляду зазначеної заяви, в разі відсутності будь-яких документів необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор зобов'язаний був прийняти рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію та надати заявникові строк для усунення обставин, що були підставою для такого зупинення.

Але, незважаючи на вказані вимоги, державний реєстратор прийняв рішення про відмову в державній реєстрації права власності на 25/100 земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, в якому зазначив, що "подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: відсутній правовстановлюючий документ - державний акт на право власності на земельну ділянку". При цьому якихось пояснень з приводу неврахування при прийнятті оскаржуваного рішення наданих позивачем інших правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відповідачі не надали

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд доходить висновку, що рішення відповідача-1 від 26 вересня 2013 року № 6258875 про відмову у державній реєстрації права власності не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 в частині скасування цього рішення підлягають задоволенню.

В той же час, суд не може погодитись з доводами позивача про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача-2 прийняти рішення про державну реєстрацію права власності на 25/100 земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Вирішення питань щодо реєстрації права власності на нерухоме майно не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати функції іншого органу. Діючим законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень державними реєстраторами Державної реєстраційної служби України, і суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Твердження позивача про те, що згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у випадку відсутності підстав для відмови у реєстрації права власності, державний реєстратор не наділений правом обирати варіанти свого рішення, а зобов'язаний прийняти рішення щодо реєстрації права власності, що свідчить про відсутність дискреційності повноважень, на переконання суду, є помилковими.

Так, на виконання ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", після прийняття і перевірки документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрації заяви, а також встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень, державний реєстратор має право прийняти: або рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, або про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, або про зупинення державної реєстрації. Тобто, вказана норма свідчить про наявність у державного реєстратора дискреційності повноважень, в яку адміністративний суд при здійсненні судочинства не має права втручатися.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язання державного реєстратора зареєструвати право власності на 25/100 земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 за позивачем, не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Коломоєць Аліни Сергіївни, Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області, третя особа ОСОБА_4, про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Коломоєць Аліни Сергіївни від 26.09.2013 р. № 6258875 про відмову у здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати Реєстраційну службу Сумського міського управління юстиції Сумської області (40030, м. Суми, вул. Воскресенська, 13/7, код 33079287) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, і.п.н. НОМЕР_1) про державну реєстрацію права власності на 25/100 частин земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, кадастровий номер 5910136300:03:010:0018.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.В. Воловик

З оригіналом згідно

Суддя С.В. Воловик

повний текст постанови складений 11.11.2013 р.