Ухвала

від 12.11.2013 по справі 258/9416/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Леонов О.С.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року справа №258/9416/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Карпушової О.В., суддів Василенко Л.А., Гімона М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради та ОСОБА_2 на постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у перерахуванні та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16.02.2013 року; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради здійснити нарахування позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 16.02.2013 року по 23.09.2013 року з урахуванням проведених виплат та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради на користь ОСОБА_2 нараховану Управлінням допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 16.02.2013 року по 23.09.2013 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач діяв на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», вважає свої дії такими, що не суперечать законодавству. Крім того, апелянт посилається на рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, яким визначено право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції змінити та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на необхідність задоволення позовних вимог у майбутньому.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційних скарг, дійшла висновку, що останні необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_3, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджено свідоцтвом про народження (арк. справи 19).

Позивач у зв`язку з народженням дитини перебуває на обліку відповідача та отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2013 році за періоди: лютий у розмірі 237,21 грн., березні-липні у розмірі 632,86 грн., як незастрахована особа (арк. справи 21). Відповідачем допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу була нарахована та виплачена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно виплачував позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми».

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правомірно виходив з того, що позивач, як незастрахована особа в системі соціального загальнообов'язкового державного страхування, відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 30 жовтня 2012 року.

Щодо посилань відповідача на те, що рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 визначено право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, колегія суддів зазначає, що ані Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік», ані Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» не було встановлено, що положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідні роки. Відповідно і Кабінет Міністрів України відповідних постанов з цього питання на 2012 та 2013 роки не приймав.

Таким чином, відповідач, виплачуючи позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.

Посилання відповідача на те, що на час виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач діяв на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми», колегія судів також не приймає до уваги, оскільки зазначена постанова розрахована на бюджетний період 2007 року.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта ОСОБА_2 щодо задоволення її позовних вимог у майбутньому, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Положення вказаної статті стосуються порушених прав, тому неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.

Таким чином, вимоги апелянта ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу, є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скарги Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради та ОСОБА_2 на постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2013 року, залишити без задоволення.

Постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон