Рішення

від 11.11.2013 по справі 913/2751/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

11 листопада 2013 року Справа № 913/2751/13

Провадження №5/913/2751/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорт Плюс» , м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс», м. Луганськ

про стягнення 7776 грн. 03 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Гуленко К.С.

У судовому засіданні брали участь:

від позивача - Зенцева Я.О., представник за довіреністю від 28.01.2013 № 7;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 18.01.2012 № 51 в сумі 5000 грн. 00 коп., штрафних санкцій в сумі 376 грн. 03 коп. та 48% річних в сумі 2400 грн.00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем зобов'язань в частині оплати за поставлений товар у сумі 5000 грн. 0 коп. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції в сумі 376 грн. 03 коп. та 48% річних в сумі 2400 грн.00 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Разом з тим, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 08.11.2013 № 94, в якому він заперечує проти стягнення штрафних санкцій та 48% річних.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Декорт Плюс», як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс», як покупцем, 18.01.2012 укладено договір № 51.

Предметом вказаного договору є правовідносини, за якими продавець (позивач у справі) приймає на себе зобов'язання з постачання автошин та акумуляторів, а покупець (відповідач у справі) - зобов'язання з приймання та оплати товару (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору покупець зобов'язаний оплати товар протягом 3 днів після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший порядок оплати товару.

Згідно із п. 3.4 договору у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару та оплату процентів за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 48% річних.

Умовами п. 4.3 договору передбачено, що у разі порушення п. 3.3 договору покупець сплачує пеню продавцю в розмірі 2х облікових ставок НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму

27150 грн. 00 коп., що підтверджується накладними від 20.02.2012 № 00000268 та від 06.06.2012 № 00001236 (а.с. 14,16).

Відповідач грошові зобов'язання зі сплати за одержану продукцію не виконав у повному обсязі..

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за ним станом на день подачі позову до суду утворився борг.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення боргу в сумі 5000 грн. 00 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із п. 3.4 договору у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару та оплату процентів за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 48% річних.

Так, вимога позивача про стягнення 48% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 27.07.2012 по 07.07.2013 підлягає задоволенню частково в суми 2397 грн. 18 коп., оскільки позивачем при розрахунку було не враховано, що в 2012 році налічується 366 днів.

Позивачем нараховано пеню в сумі 376 грн. 03 коп. за період з 27.07.2012 по 26.01.2013 на підставі п. 4.3 договору, відповідно до якого у разі порушення п. 3.3 договору покупець сплачує пеню продавцю в розмірі 2х облікових ставок НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем до стягнення заявлена пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором з урахуванням положень чинного законодавства щодо її максимального розміру.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем при розрахунку не прийнято до уваги, що пеня на борг за накладною від 06.06.2012 № 00001326 в сумі 5000 грн. 00 коп. має нараховуватися з 10.06.2012 (3 дні після прийняття товару) по 10.12.2012 (тобто шість місяців).

Тому, судом здійснено перерахунок пені за вказаною накладною, на підставі якої заявлено до стягнення борг, приймаючи до уваги належний період нарахування пені та період, за яких нараховує пеню позивач.

Дата та № видаткової накладноїПеріод розрахунку пеніСума до сплати, грн.Сума пені, грн. 06.06.2012 № 00001326 27.07.2012 10.12.2012 5000,00 278,69 Так, суд визнає обґрунтованою пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та розраховану в межах 6 місяців від дня, коли грошове зобов'язання мало бути виконано, у сумі 278 грн. 69 коп. за період з 27.07.2012 по 10.12.2012.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг в сумі 5000 грн. 00 коп., пеня в сумі 278 грн. 69 коп. та 48% річних в сумі 2397 грн. 18 коп. (Всього - 7675 грн. 87 коп.) У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорт Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс» про стягнення 7776 грн. 03 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія "Стальтранс», м. Луганськ, кв. Левченка, б. 16Б, кв. 17, код за ЄДРПОУ 33922441, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорт Плюс» , м. Луганськ, вул. Фрунзе, б. 57, код за ЄДРПОУ 31995455: борг в сумі 5000 грн. 00 коп., пеню в сумі 278 грн. 69 коп., 48% річних в сумі 2397 грн. 18 коп. та судовий збір в сумі 1698 грн. 31 коп. Наказ видати.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 11.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 12.11.2013.

Суддя С.В.Вінніков