cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/13738/13 06.11.13
За позовом Приватного підприємства "ЗЕВС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-94"
про стягнення 8 438, 02 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Малафіюк В.В.
від відповідача: не з'явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-94" про стягнення заборгованості за договором № К 1145 від 25.10.2012 р. у розмірі 5 900, 00 грн., 502, 47 грн. - пені, 590, 00 грн. - штрафу, 1 335, 76 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами та 109, 79 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань відповідно до умов вищевказаного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/13738/13 та передано її на розгляд судді Пригуновій А.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2013 р. суддею Пригуновою А.Б. прийнято справу № 910/13738/13 до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.11.2013 р. за участю представників сторін.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачам на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 04123, м. Київ, пр. Правди, 19/3, кв. 61 та отримані представником відповідача.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 06.11.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
25.10.2012 р. між Приватним підприємством "Зевс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астра-94" укладено договір поставки № К 1145, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити напої на умовах даного договору, найменування, асортимент, кількість та ціна якого зазначаються у видаткових накладних.
Відповідно до п. 4.1. договору ціна товару визначається за домовленістю сторін в момент передачі товару та зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 4.3. договору строк оплати отриманого товару 100 % передоплати, відстрочення платежу на 14 календарних днів з дня приймання товару відповідачем.
Згідно з п. 4.5. договору у разі затримання платежу відповідач сплачує позивачу відсотки в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами позивача.
Договір, відповідно до п. 6.1., набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє протягом двох років з дати укладення договору, а по грошовим зобов'язанням - до їх повного виконання.
У відповідності до п. 7.3. договору у разі несвоєчасної оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 7.5. договору у разі затримки оплати товару більш ніж на 30 календарних днів відповідач сплачує на користь позивача штраф у сумі 10 % від суми боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № К 1145 від 25.10.2012 р., позивачам поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Астра-94" прийнято товар на суму 7 564, 38 грн., що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи.
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем оплачено товар на суму 1 664, 28 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку Приватного підприємства "Зевс".
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Астра-94" порушено умови договору № К 1145 від 25.10.2012 р. в частині оплати отриманого ним товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 5 900, 00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував та доказів належного виконання зобов'язань за договором № К 1145 від 25.10.2012 р., або доказів наявності об'єктивних причини неможливості їх виконання не надав.
Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, якими підтверджується поставка позивачем товару за договором № К 1145 від 25.10.2012 р., зважаючи на їх належність та допустимість, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-94" у розмірі 5 900, 00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-94" 502, 47 грн. - пені, 590, 00 грн. - штрафу, 1 335, 76 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами та 109, 79 грн. - 3 % річних.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Виходячи з аналізу наведеної норми, суд відзначає, що користування чужими грошовими коштами це не лише зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений договором строк зобов'язання не виконав, суд дійшов висновку про наявність у даному випадку підстав для застосування штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов'язань, зокрема штрафу та пені.
Перевіривши правильність нарахування позивачем пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за період з 28.12.2012 р. (дата виникнення заборгованості з оплати відповідної партії товару) до 27.06.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно з урахуванням граничного строку відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України) з урахуванням дати поставки та часткової оплати товару, судом встановлено, що розрахунок позивача не перевищує суму, нараховану судом та становить 502, 74 грн.
Розмір штрафу від суми заборгованості, що передбачено п. 7.5. договору становить 590, 00 грн.
Розрахунок 3 % річних за визначений позивачем період з 28.12.2012 р. (дата виникнення заборгованості з оплати відповідної партії товару) до 27.06.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) з урахуванням дати поставки та часткової оплати товару згідно розрахунку суду становить 109, 79 грн.
У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Виходячи з аналізу наведеної норми, суд відзначає, що користування чужими грошовими коштами це не лише зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями.
Проценти за користування чужими коштами є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання та стягуються незалежно від наявності вини боржника, про що зазначається в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»
Тож, приймаючи до уваги, що за умовами договору відповідач зобов'язався оплати отриманий товар з відстроченням платежу на 14 календарних днів з дня його отримання, зі спливом вказаного строку фактично має місце користування відповідачем грошовими коштами позивача.
У відповідності до розрахунку позивача, який перевірено судом та відповідає вимогам чинного законодавства України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 28.12.2012 р. до 15.07.2012 р. становить 1 335, 76 грн.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, враховуючи відсутність заперечень відповідача стосовно заявлених до нього вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ :
1. Позов Приватного підприємства "Зевс" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-94" (04123, м. Київ, пр. Правди, 19/3, кв. 61, код ЄДРПОУ 21625052), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "Зевс" (83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 73, код ЄДРПОУ 31578034) заборгованість у розмірі 5 900, 00 (п'ять тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.) грн., 502, 47 (п'ятсот дві грн. 47 коп.) грн. - пені, 590, 00 (п?ятсот дев'яносто грн. 00 коп.) грн. - штрафу, 1 335, 76 (одна тисяча триста тридцять п'ять грн. 76 коп.) грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 109, 79 (сто дев'ять грн. 79 коп.) грн. - 3 % річних та 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 06.11.2013 |
Оприлюднено | 13.11.2013 |
Номер документу | 35174523 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Пригунова А.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні