Рішення

від 05.11.2013 по справі 910/14493/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14493/13 05.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Навігатор Л»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод «Ферома»

про стягнення 13 383,38 грн. та розірвання договору, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Омельчук С.В. (представник за довіреніст №А20-23 від 23.01.2013р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю НВП «Навігатор Л» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовом з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод «Ферома» (надалі також - відповідач) суми заборгованості в розмірі 13 383,38 грн., з якої 8 464,35 грн. основного боргу, 3 552,63 грн. пені та 1 366,40 грн. штрафу, а також з вимогою про розірвання Договору №П-04 від 23.04.2012р., укладеного з відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором №П-04 від 23.04.2012р. щодо виготовлення та поставки позивачу відливок корпусних деталей по випалюваним моделям, у зв'язку з чим у відповідача виник борг в розмірі 13 383,38 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, участі свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2013р., в справі було порушено провадження суддею Станік С.Р., справі присвоєно №910/14493/13, розгляд було призначено на 13.08.2013р.

Розпорядженням Голови Господарського міста Києва Князькова В.В. від 13.08.2013р. матеріали справи були передані на розгляд судді Спичаку О.М. у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2013р. матеріали справи №910/14493/13 були прийнято до провадження суддею Спичак О.М., розгляд було призначено на 24.09.2013р.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського міста Києва Бойко Р.В. від 03.09.2013р. матеріали справи №910/14493/13 були передані на розгляд судді Станіку С.Р. у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2013р. матеріали справи №910/14493/13 були прийнято до провадження суддею Станік С.Р., розгляд було призначено на 24.09.2013р.

Розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. від 23.09.2013р матеріали справи №910/14493/13 були передані на повторний автоматичний розподіл у зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

Проведеним 23.09.2013р. автоматичним розподілом справ, матеріали справи №910/14493/13 були розписані на суддю Морозова С.М.

Ухвалою від 23.09.2013р. справа №910/14493/13 була прийнята до свого провадження суддею Морозовим С.М., розгляд справи було призначено на 22.10.2013р.

В судове засідання 22.10.2013р. представник відповідача не з'явився, розгляд справи було відкладено до 05.11.2013р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 05 листопада 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2012 року між позивачем (замовник за Договором) та відповідачем (виконавець за Договором) було укладено Договір №П-04 (надалі - Договір), у відповідності до 1.1 якого відповідач прийняв на себе зобов'язання по виготовленню і поставці відливок корпусних деталей по випалюваним моделям, відповідно до Специфікації (Додаток №1) (далі - продукція), а позивач зобов'язався прийняти й оплатити продукцію в порядку і на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до Специфікації (Додаток №1), вартість продукції складає 16 266,64 грн., крім того ПДВ 20% 3 253,33 грн. Загальна вартість складає 19 519,97 грн. і затверджується протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №2) (п.п. 2.1., 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору строк поставки продукції - 45 календарних днів з моменту підписання Договору та отримання передплати. (п. 4.1. Договору).

У відповідності до п. 4.1. Договору позивач, протягом 5 банківських днів після підписання протоколу узгодження договірної ціни (п. 2.2. Договору) перераховує відповідачу аванс у розмірі 60% від вартості Договору (п. 2.2. Договору).

Остаточний розрахунок позивачем проводиться протягом 3 календарних днів з моменту проведення технічного приймання на заводі, перед відвантаженням. Платіж вважається проведеним після підтвердження банком відповідача про зарахування коштів на його рахунок. (п.п. 4.2., 4.3. Договору).

Відповідач зобов'язаний поставити продукцію, що відповідає вимогам конструкторської документації і в строк (п. 3.1. Договору). Відповідач зобов'язаний передати позивачеві всі необхідні документи для бухгалтерського і податкового обліку. (п. 6.1. Договору).

Цей Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань обома сторонами. (п. 11.12. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони погодили специфікацію на виготовлення продукції з зазначення цін та готову продукцію.

На виконання умов Договору позивачем згідно платіжного доручення №3456 від 17.05.2012р. було перераховано на рахунок відповідача суму передплати в розмірі 12 000,00 грн. (належним чином засвідчена копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Надалі, відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 3 535,654 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних №РН-0000036 від 10.07.2012р. на суму 678,67 грн. та №РН-0000039 від 31.07.2012р. на суму 2 856,98 грн.

Однак, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім свої зобов'язання за Договором на суму здійсненої позивачем предплати в повному обсязі виконано не було.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. (ст.902 ЦК України).

Статтею 903 ЦК України встановлено, що Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. (стаття 905 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За умовами ч.ч. 1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією №А20-577 від 05.12.2012р. позивач вимагав від відповідача виконання своїх зобов'язань за Договором по виготовленню та поставці продукції, а у випадку невиконання зобов'язань позивач повідомив відповідача, що вимушений буде звернутись до суду з позовом про повернення авансу та розірвання договору. Зазначену претензію відповідачем отримано 18.02.2013р., згідно відомостей наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення №0210504647166.

Відповідач у семиденний термін з дати отримання вимоги, тобто до 25.02.2013р. включно, не повернув частину суми передоплати в розмірі 8 464,35 грн., на яку не було поставлено останнім готову продукцію.

Отже, матеріалами справи встановлено, що позивачем виконано його зобов'язання за Договором, зокрема, перераховано грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн., передбачені Договором, тому за відсутності доказів повного виконання відповідачем своїх зобов'язань у передбачений Договором строк, та з огляду на отримання відповідачем вимоги у відповідності до ст. 530 ЦК України, суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем вимоги в справі №910/14493/13 щодо стягнення з відповідача 8 464,35 грн. передоплати з урахуванням здійсненої відповідачем поставки на суму в розмірі 3 535,65 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 3 552,63 грн. та суму штрафу в розмірі 1 366,40 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1. Договору сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від ціни Договору за кожний день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом встановлено, що зазначений сторонами в п. 7.1. Договору розмір пені та штрафу, який розраховується від ціни Договору, суперечить положенню прямої норми визначення порядку нарахування пені і штрафу, а саме ст. 549 Цивільного кодексу України.

Оскільки стягнення неустойки (штрафу, пені) є видом забезпечення виконання зобов'язання в разі порушення виконання такого зобов'язання, то нарахування пені та штрафу не може здійснюватись на виконане зобов'язання.

Оскільки в даному випаду суб'єкти господарських відносин при укладенні договору не наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, то з огляду на викладене, наданий позивачем розрахунок суми пені є необґрунтованим з врахуванням положення ст. 549 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Окрім того, наведений позивачем розрахунок пені здійснений не у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Враховуючи те, що обов'язок по поверненню позивачу коштів в розмірі 8 464,35 грн. у відповідача сплив 25.02.2013р., то з урахуванням вище викладених норм, за порушення виконавцем умов Договору, до стягнення з останнього підлягає сума пені, нарахована наступним чином:

- за період з 26.02.2013р. по 09.06.2013р. сума пені дорівнює 361 ,76 грн. = 8 464,35 грн. (сума бору) х 15% (подвійна облікова ставка НБУ) х 104 (кількість днів прострочки)/ 365;

- за період з 10.06.2013р. по 20.06.2013р. сума пені дорівнює 281,53 грн. = 8 464,35 грн. (сума бору) х 14% (подвійна облікова ставка НБУ) х 11 (кількість днів прострочки)/ 365.

Отже, загальна сума пені, згідно вищевикладених розрахунків, складає 397,47 грн., а тому, позовні вимоги в справі №910/14493/13 про стягнення з відповідача суми пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 397,47 грн.

Відповідно до пункту 7.1. Договору якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від ціни Договору.

Пунктом 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Таким чином, перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу, та з урахуванням ст. 549 ЦК України, положення якої викладено вище, до стягнення з відповідача підлягає сума штрафу, нарахована наступним чином: 8 464,35 грн. х 7% = 592,50 грн.

Отже, загальна сума штрафу, згідно розрахунків суду, складає 592,50 грн., а тому, позовні вимоги в справі №910/14493/13 про стягнення з відповідача суми штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 592,50 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про розірвання Договору, у зв'язку із істотним порушенням відповідачем його умов щодо виконання зобов'язань, встановлених умовами Договору.

Згідно зі ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за тям суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою ною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Дослідивши Договір, судом встановлено що, відповідачем допущено тривале порушення строку виконання зобов'язань за Договором, що є порушенням істотної умови Договору, оскільки позивач позбавлений можливості отримати за Договором те, на що він розраховував, а саме, отримання відливок корпусних деталей по випалюваним моделям, отже таке порушення має наслідком розірвання Договору на вимогу сторін.

З огляду на викладене, позовна вимога щодо розірвання Договору №П-04 від 23.04.2012р. є доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, позовні вимоги в справі №910/14493/13 підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основної заборгованості в розмірі 8 464,35 грн. сума пені в розмірі 397,47 грн., сума штрафу в розмірі 592,50 грн., а Договір №П-04 від 23.04.2012р. підлягає розірванню.

Судовий збір позивача у розмірі 2 362,39 грн., пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод «Ферома»» (код ЄДРПОУ 31900337, адреса: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Навігатор Л» (код ЄДРПОУ 23167033, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 27, а/с 22) суму основного боргу в розмірі 8 464,35 грн. (вісім тисяч чотириста шістдесят чотири гривни 35 копійок), суму пені в розмірі 397,47 грн. (триста дев'яносто сім гривень 47 копійок), суму штрафу в розмірі 592,50 грн. (п'ятсот дев'яносто дві гривни 50 копійок) та судовий збір в розмірі 2 362,39 грн. (дві тисячі триста шістдесят дві гривни 39 копійок).

3. Розірвати Договір №П-04 від 23.04.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Навігатор Л» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод «Ферома».

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.2013р.

Суддя С.М. Морозов