Ухвала

від 13.11.2013 по справі 1018/7209/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1018/7209/2012 Головуючий у І інстанції Мора О.М. Провадження № 22-ц/780/4876/13 Доповідач у 2 інстанції Поліщук Категорія 18 13.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

12 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А..

суддів: Малорода О.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Дмитренко Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 5 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору міни.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що в період перебування у шлюбі вони спільно з ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №696 від 25 червня 2007 року придбали земельну ділянку розміром 0,1500 га, що розташована в АДРЕСА_1 та має цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд і оформили право власності на чоловіка позивачки ОСОБА_2, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №406898. В вересні 2012 року позивачці стало відомо, що між її чоловіком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір міни земельних ділянок від 15.07.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 У відповідності до п.1.2 умов вказаного договору, частина земельної ділянки площею 0,0008 га із загальної площі 0,1500 га, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровим номером 3223155400:03:031:0173 відчужується відповідачем ОСОБА_3 у власність відповідача ОСОБА_2, а згідно п.1.3 вказаного договору частина земельної ділянки площею 0,0034 га із загальної площі 0,1500 га розташованої по АДРЕСА_1 кадастровим номером 3223155400:03:031:0174 відчужується ОСОБА_2 у власність ОСОБА_3

В обґрунтування позову посилалась на те, що ОСОБА_2 без її письмової згоди як другого із подружжя та її відома уклав цей договір міни, що суперечить нормам ЦК України та СК України, внаслідок чого такий правочин вважає недійсним.

Тому просила визнати недійсним договір міни земельних ділянок, застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_3 повернути частину земельної ділянки площею 0,0034 га до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:031:0174, яка належить відповідачу ОСОБА_2 і розташована по АДРЕСА_1, та зобов'язати ОСОБА_2 повернути частину земельної ділянки площею 0,0008 га до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:031:0173, яка належить ОСОБА_3

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 липня 2013 року в задоволені позову відмовлено .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема в доводах апеляційної скарги зазначається, що судом неправильно застосовано положення ст.ст.60,63,65 Сімейного кодексу України. При укладенні оспорюваного договору міни ОСОБА_2 не мав повного обсягу цивільної дієздатності на укладення цього правочину, так як позивач як співвласник не давала згоди на відчуження частини земельної ділянки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив із того, що при укладенні оспорюваного договору обидві сторони договору мали необхідний обсяг дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Судом вказано, що з врахуванням положень ст.ст.60,61,65 Сімейного кодексу України у разі укладення договору щодо відчуження спільного майна подружжя без згоди одного з них, позивач не вправі вимагати визнання недійсним договору міни в повному обсязі

Крім цього суд мотивував рішення суду тим, що позивач не була стороною договору міни і має право вимагати витребування майна лише з підстав, передбачених ст.ст.387, 388 ЦК України.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони належним чином обґрунтовані, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

З 24 березня 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі.

В період проживання в зареєстрованому шлюбі позивач спільно зі своїм чоловіком - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 696 від 25 червня 2007 року придбали земельну ділянку розміром 0,1500 га, що розташована в АДРЕСА_1 та має цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та оформили право власності на ОСОБА_2, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 406898.

15 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір міни земельних ділянок, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до п. 1.2 умов вказаного договору, частина земельної ділянки площею 0,0008 га, із загальної площі 0,1500 га, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровим номером 3223155400:03:031:0173, відчужується ОСОБА_3 у власність ОСОБА_2, а згідно п. 1.3 цього договору, частина земельної ділянки площею 0,0034 га із загальної площі 0,1500 га, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровим номером 3223155400:03:031:0174, відчужується ОСОБА_2 у власність ОСОБА_3

При цьому, укладаючи вказаний договір міни, ОСОБА_2 подав нотаріусу заяву про те, що він не одружений. З даною заявою був ознайомлений і ОСОБА_3, про що на заяві міститься його власноручний підпис. (а.с.137).

Відповідно до ч.3 ст.65 Сімейного кодексу України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

З врахуванням вказаних вимог закону судом встановлено і визнається сторонами, що при укладенні оспорюваного договору міни ОСОБА_1 як дружина однієї із сторін договору - ОСОБА_2, не давала письмової згоди на укладення цього договору.

Проте вказана обставина, як правова підстава визнання договору недійсним, обгрутовано відхилена судом.

ОСОБА_1 в установленому законом порядку відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України не довела в чому виразилось порушення її прав оскаржуваним договором міни.

Встановлено, що подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в шлюбі придбали земельну ділянку розміром 0,1500 га, що розташована в АДРЕСА_1 та має цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

З врахуванням вимог ст.70 Сімейного кодексу України в разі поділу майна між подружжям частка позивача складає 1\2, тобто за нею можливо визнати право власності на земельну ділянку площею 0,075га.

Таким чином ОСОБА_2 без згоди дружини розпорядився лише незначною частиною земельної ділянки, площа якої - 0,0034 га становить менше від 1\2 часток майна дружини та чоловіка при поділі майна.

За вказаних обставин суд обґрунтовано виходив із того, що позивач немає права вимагати визнання договору міни недійсним в повному обсязі.

З врахуванням роз'яснень, наданих в п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», таке майно або його вартість враховується при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Такі позовні вимоги не були предметом судового розгляду.

Обґрунтованими також є доводи ОСОБА_3 - іншої сторони оспорюваного договору міни - про те, що за цим договором він є добросовісним набувачем частини земельної ділянки площею 0,0034 га із земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_2 і позивач може витребувати у нього вказане майно в порядку, передбаченому ст.ст.387, 388 ЦК України.

З встановлених обставин справи ОСОБА_3 не знав і не міг знати, що частина земельної ділянки площею 0,0034 га, якою за договором міни розпорядився ОСОБА_2, належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Встановивши вказані обставини з врахуванням доказів сторін на підтвердження - заперечення позовних вимог, правових підстав позову, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги на те, що судом неправильно застосовано положення ст.ст.60,63,65 Сімейного кодексу України, оскільки при укладенні оспорюваного договору міни ОСОБА_2 не мав повного обсягу цивільної дієздатності на укладення цього правочину, так як позивач як співвласник не давала згоди на відчуження частини земельної ділянки перевірені судом і обґрунтовано відхилені.

ОСОБА_2 без згоди дружини розпорядився лише незначною частиною земельної ділянки, площа якої - 0,0034 га становить менше від 1\2 часток майна дружини та чоловіка при поділі майна.

Вказане майно або його вартість підлягають врахуванню при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позивач не довела порушення її прав оспорюваним договором міни.

Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права не заслуговують на увагу і не впливають на законність і обґрунтованість судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 5 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: