Рішення

від 06.11.2013 по справі 908/3303/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 34/99/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2013 р. Справа № 908/3303/13

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - Коваленко О.В., довіреність № 7 від 24.03.2013 р.; від відповідача - Пелих О.А., довіреність № б/н від 05.09.2013 р.;

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/3303/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор" (69059, м. Запоріжжя, вул. Магара, 6-а, кв. 13, скорочено ТОВ "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор")

до відповідача: Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, скорочено ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України")

про стягнення суми.

Сутність спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація. Інвентор" заявлено позовні вимоги до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" про стягнення втрат від інфляції у розмірі 1918,69 грн. та 3 % річних в розмірі 7583,50 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.10.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3303/13, якій присвоєно номер провадження 34/99/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.10.2013 р., розгляд справи відкладався на 06.11.2013 р.

В судовому засіданні 06.11.2013 р. зі статуту позивача, зареєстрованого 25.07.2002 р. з відповідними змінами, зареєстрованими 17.01.2003 р. та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 200012, суд встановив, що правильним найменуванням позивача є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор".

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне уточнити найменування позивача, яким вважати: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор".

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Запорізької області від 20.06.2011 р. по справі № 30/5009/2561/11, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2011 р. в частині стягнення основного боргу в розмірі 301215,20 грн. На виконання рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 301215,20 грн. - основного боргу та 65687,67 грн. - штрафних санкцій з судовими витратами, відповідачем частково проводились виплати, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість по сплаті 3 % річних в розмірі 7583,50 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1918,69 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор" посилається на ст.ст. 11, 509, 526, 534, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 22, 35, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, відповіла на поставлені судом питання.

Представник відповідача в судовому засіданні частково заперечила проти задоволення позовних вимог, з підстав зазначених в запереченнях на позовну заяву, які надійшли до канцелярії господарського суду Запорізької області 06.11.2013 р. В зазначених запереченнях, відповідач надає пояснення, щодо посилання позивача на ч. 1 ст. 534 ЦК України, зазначаючи, що виконання зобов'язання здійснюється на підставі рішення суду, а тому кошти що надійшли на рахунок позивача, повинні зараховуватись на загальних підставах, а саме на сплату всієї суми заборгованості. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат та надає свій контррозрахунок. Таким чином, відповідач вважає, що правильною сумою до стягнення є 1588,89 грн. - інфляційні втрати, 4575,42 грн. - 3% річних, а всього 6164,31 грн. В решті позовних вимог на суму 3337,88 грн. просить відмовити.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" (покупець) в особі його філій, які діяли на підставі відповідних довіреностей, було укладено низку договорів поставки (надалі - договори), а саме:

- договір поставки № 17/10 з філією "Василівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України";

- договір поставки № 17/11 з філією "Бердянський райавтодор" Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України";

- договір поставки № 17/06 з філією "Запорізьке дорожньо-експлуатаційне управління"Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України";

- договір поставки № 17/07 з філією "Гуляйпольський райавтодор" Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України";

- договір поставки № 17/08 з філією "Вільнянський райавтодор"Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України";

- договір поставки 17/02 з філією "Токмакський райавтодор"Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України";

- договір поставки № 17/04 з філією "Новомиколаївський райавтодор"Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України";

- договір поставки № 17/03 з філією "Розівський райавтодор"Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України";

- договір поставки № 17/05 з філією "Мелітопольське дорожньо-експлуатаційне управління"Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України";

- договір поставки № 17/12 з філією "Пологівський райавтодор"Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України";

- договір поставки № 17/09 з філією "Веселівський райавтодор"Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України";

- договір поставки № 17/14 з філією "Кам'янко-Дніпровський райавтодор"Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України".

26.01.2009 р. Постачальником було укладено типовий за змістом договір поставки № 26/01 з філією "Бердянське дорожньо-експлуатаційне управління"Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України".

Відповідно до пунктів 1.1 наведених договорів поставки, продавець зобов'язався передати у власність покупця сіль поварену виробництва ГПО "Артемсіль" м. Солевар (надалі - товар), а покупець прийняти поставлений у його власність товар і своєчасно оплатити постачальнику його вартість у відповідності з умовами даних договорів.

Згідно п. п. 1.2, 1.3 договорів поставки, передача товару здійснюється партіями, асортимент та кількість визначаються згідно з накладними. Загальна вартість договорів поставки, кількість та ціна, а також реквізити вантажоодержувача відображаються в додатках "Специфікації" до договорів, які являються невід'ємною частиною цих договорів.

Пунктом 3.5 договорів поставки визначено, що зобов'язання постачальника вважаються виконаними після прийому товару до перевезення залізничною станцією відправлення або з моменту отримання товару перевізником, підтвердженням чого є штамп залізничної станції відправлення у відповідних залізничних накладних (квитанціях) про прийом товару до перевезення, або підпис перевізника у відповідних товаротранспортних накладних про прийом товару до перевезення.

За змістом п. 4.1 договорів поставки, покупець здійснює оплату товару на умовах 100% сплати протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки, передбачено п. 3.5 договорів, на підставі рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, датою платежу являється дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 7.1 договорів поставки, дані договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами і в частині виконання сторонами своїх зобов'язань діють до повного їх виконання.

20.06.2011 р. господарським судом Запорізької області було прийнято рішення по справі № 30/5009/2561/11, яким стягнуто з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор" 301215 грн. 20 коп. основного боргу, 39372 грн. 89 коп. пені, 47834 грн. 96 коп. втрат від інфляції, 14009 грн. 21 коп. - 3% річних, 4024 грн. 32 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду Запорізької області від 10.08.2011 р. по справі № 30/5009/2561/11, рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2011р. у справі № 30/5009/2561/11 частково скасовано, стягнуто з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор" 301215,20 грн. основного боргу, 47834,96грн. втрат від інфляції, 14009,21грн. - 3% річних, 3630,59грн. витрат зі сплати держмита та 212,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

13.12.2011 р. господарським судом Запорізької області, на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2011р. у справі № 30/5009/2561/11, видано наказ про примусове виконання.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду Запорізької області від 10.08.2011 р. відповідач погасив заборгованість в сумі 301215,20 грн. - основного боргу, 65687,67 грн. - штрафних санкцій та судових витрат, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1336863 від 19.09.2011 р. на суму 6609,34 грн.; № 105 від 06.12.2011 р. на суму 100000,00 грн.; № 315 від 31.01.2012 р. на суму 40000,00 грн.; № 590 від 24.02.2012 р. на суму 40000,00 грн.; № 593 від 24.02.2012 р. на суму 35000,00 грн.; № 156 від 24.04.2012 р. на суму 15000,00 грн.; № 257 від 10.05.2012 р. на суму 50000,00 грн.; № 11 від 29.05.2012 р. на суму 26000,00 грн.; № 1288 від 03.08.2012 р. на суму 20000,00 грн.; № 78 від 04.02.2013 р. на суму 15000,00 грн.; № u158885 від 08.02.2013 р. на суму 47,55 грн.; № 414 від 13.02.2013 р. на суму 10000,00 грн.; № 93 від 21.03.2013 р. на суму 10000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті 3 % річних в розмірі 7583,50 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1918,69 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань за договорами поставки.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.06.2011 р. встановлено факт невиконання зобов'язань ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" зі сплати товару, всупереч умовам договорів поставки та вимог закону, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договорами в сумі 301215,20 грн. Вимога позивача про стягнення з відповідача 301215,20 грн. основного боргу була задоволена.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2011 р. залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2011 р. по справі № 30/5009/2561/11 в частині стягнення основного боргу в сумі 301215,20 грн.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 7583,50 грн. за період: з 20.06.2011 р. по 21.03.2013 р. та інфляційні втрати в розмірі 1918,69 грн. за період: грудень 2011 р. - квітень 2012 р.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України в постановах № 10/25 від 20.01.2011 р. та № 12/207 від 14.11.2011 р.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду Запорізької області від 10.08.2011 р. відповідач погасив заборгованість в сумі 367656,89 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи (а.с. 29 - 41). З даної суми було погашено 301215,20 грн. основного боргу та 65687,67 грн. штрафні санкції з судовими витратами.

Відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Враховуючи, що відповідач погашав заборгованість поступово декількома платежами, суд, перевіряючи розрахунок позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, керується черговістю погашення вимог кредитора - ТОВ "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор", яка передбачена ст. 534 ЦК України, оскільки іншого порядку погашення вимог договорами поставки від 17.10.2008 р. за № 17/10, № 17/11, № 17/06, № 17/07, № 17/08, № 17/02, № 17/04, № 17/03, № 17/05, № 17/12, № 17/09, № 17/14 та від 26.01.2009 р. за № 26/01, не передбачено.

Розгляд господарським судом Запорізької області та Донецьким апеляційним господарським судом спору щодо стягнення боргу по справі № 30/5009/2561/11 не зумовлювало припинення зобов'язань по оплаті поставленого товару за договорами поставки від 17.10.2008 р. за № 17/10, № 17/11, № 17/06, № 17/07, № 17/08, № 17/02, № 17/04, № 17/03, № 17/05, № 17/12, № 17/09, № 17/14 та від 26.01.2009 р. за № 26/01. Судові рішення лише підтвердили обґрунтованість вимог ТОВ "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор", тому нарахування 3 % річних за період: з 20.06.2011 р. по 21.03.2013 р. та інфляційних втрат за період: грудень 2011 р. - квітень 2012 р. (з моменту прийняття рішення, в процесі його оскарження та набрання законної сили) є правомірним.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір 3 % річних та інфляційних втрат, та встановлено, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код юридичної особи: 32025623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор" (69059, м. Запоріжжя, вул. Магара, 6-а, кв. 13, ідентифікаційний код юридичної особи: 13611410) 7583 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 50 коп. 3 % річних, 1918 (одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять) грн. 69 коп. інфляційні втрати, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.11.2013 р.

Суддя А.О. Науменко