Ухвала

від 31.10.2013 по справі 801/1155/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1155/13-а

31.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Латинін Ю.А. ) від 25.02.2013 по справі № 801/1155/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-сервіс" (пер. Водопроводний, 9, Октябрське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим,97060)

до Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Дзержинського, буд.30, Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 лютого 2013 року у справі № 801/1155/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервис» до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби № 0001062200 від 28.12.2012 року. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.02.2013 року та відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Рекламно-виробнича компанія «Арттек» та не досліджено питання використання позивачем у власній господарській діяльності наданих послуг.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 здійснено заміну відповідача у справі №801/1155/13-а Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби на його правонаступника - Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим (юридична адреса: вул. Дзержинського, буд.30, Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 20367 грн. за грудень 2011 року, про що було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 року № 0001062200.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту від 14.12.2012 року № 3774/22-00/31503765 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервис» (код за ЄДРПОУ 31503765) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р.», яким було встановлено завищення позивачем від'ємного значення ПДВ за грудень 2011 року в сумі 20366,62 грн. по фінансово-господарським операціям із ТОВ «Рекламно-виробнича компанія «Арттек». Завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ встановлено податковою інспекцією за податковою накладною ТОВ «Рекламно-виробнича компанія «Арттек» № 364 від 30.12.2011 року на суму ПДВ 20366,62 грн., що була виписана у зв'язку із наданням ТОВ «Рекламно-виробнича компанія «Арттек» рекламних послуг згідно акту виконаних робіт № ОУ-0000038 від 30.12.2011 року у сумі 101833,10 грн. (без ПДВ).

Факт надання позивачем під час перевірки договору, акту прийому-передання виконаних робіт за цим договором, податкової накладної податковою інспекцією не спростовується, але податкова інспекція зазначила у акті перевірки про те, що договір та акт приймання-передачі виконаних робіт за цим договором не відповідають вимогам п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки складені з порушенням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг та їх вартості. Крім того, до акту виконаних робіт не додану фото, що підтверджують про виготовлення та розміщення реклами, її зміст та зв'язок з господарською діяльністю підприємства. Також у акті перевірки зазначено, що у акті приймання-передання виконаних робіт не вказано для яких цілей виготовлена ця продукція, де та яким чином використано у господарській діяльності, не надано зразки виготовленої рекламної продукції, яка економічна вигода отримана підприємством від здійснення цих послуг.

Судова колегія не може погодитися з такими висновками податкового органу з огляду на таке.

Відповідно до п. 6 Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 року № 145 із змінами та доповненнями, до поточних витрат підприємств торгівлі відносяться витрати операційної діяльності, до яких відносяться «інші операційні витрати».

Згідно підпункту 8 пункту 19 Методичних рекомендацій до складу елемента «Інші операційні витрати» включається вартість послуг сторонніх підприємств з проведення рекламних заходів, пов'язаних з діяльністю підприємств торгівлі.

Згідно Довідки АБ № 672476 з ЄДРПОУ від 14.01.2013 року позивач здійснює діяльність за видами діяльності за КВЕД - 2010, зокрема: 45.31 «Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів», 45.32 «Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів». Таким чином, позивач здійснює торгівельну діяльність автозапчастинами, а тому на нього розповсюджуються положення вказаних Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Таким чином, витрати операційної діяльності, що здійснені платником податку для провадження господарської діяльності, відносяться до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 31 жовтня 2011 року між позивачем «Замовник» та ТОВ «Рекламно-виробнича компанія «Арттек» «Виконавець» був укладений Договір № 31/10 «На проведення рекламної компанії», відповідно до умов якого Виконавець зобов'язаний провести рекламну компанію Замовника на території України на затверджених Замовником робочих поверхнях спеціальних конструкцій. Строк проведення рекламної компанії - з 01.11.2011 року по 31.01.2012 року.

Додатком № 1 до Договору № 31/10 від 31.10.2011 року були погоджені перелік конструкцій та їхні істотні характеристики, місцеразташування рекламних конструкцій. Заявкою на проведення рекламної компанії за Договором було визначено вартість рекламних конструкцій та їх місцерозташування. Вказані документи надані на виконання вимог суду апеляційної інстанції. Також суду апеляційної інстанції надано копію Контрольного макету рекламного матеріалу, з якого вбачається, що на ньому відображено рекламу Торгівельної мережі «Тітан», електронна адреса торгівельної мережі, адреси у м. Сімферополі та м. Євпаторія із зазначенням номерів телефонного зв'язку.

Згідно Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 118493 від 25.02.3010 року та Виписки з державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сервис» є власником товарного знаку «Тітан» згідно номеру заявки: m 2008 08927 від 06.05.2008 року.

Також в матеріалах справи міститься Фотозвіт по розміщенню реклами на бігбордах за грудень 2011 року, який свідчить про розміщення рекламних конструкцій із зображенням та інформацією, що відповідає погодженому Контрольному макету.

Факт надання послуг з проведення рекламної компанії за Договором № 31/10 від 31.10.2011 року підтверджений Актом № ОУ-0000038 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2011 року, Додатком до Акту, відповідно до яких надані послуги на загальну суму 101833,10 грн., ПДВ 20366,62 грн.

За фактом надання послуг позивачу надана податкова накладна від 30.12.2011 року за № 364 на суму 122199,72 грн. , в т.ч. ПДВ 20366,62 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджується той факт, що позивачем від ТОВ «Рекламно-виробнича компанія «Арттек» отримані послуги з проведення рекламної компанії торгівельної мережі «Тітан», власником якої є безпосередньо позивач і такі послуги отримані позивачем саме у зв'язку із здійсненням ним власної господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

При таких обставинах справи у судової колегії відсутні правові підстави до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року у розмірі 20366,62 грн. за фінансово-господарською операцією із ТОВ «Рекламно-виробнича компанія «Арттек» за надані послуги з проведення рекламної компанії.

Посилання податкової інспекції на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.02.2013 року по справі № 801/1153/13-а не приймається судовою колегією до уваги, оскільки вказане судове рішення не набрало законної сили та оскаржується у Севастопольському апеляційному адміністративному суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вказані висновки суду у зв'язку із чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції - відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2013 по справі № 801/1155/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська