Рішення

від 04.11.2013 по справі 914/3608/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2013 р. Справа № 914/3608/13

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю "НДор" (79013, вул.Нечуя-Левицького, 10/2а, м.Львів; ідентифікаційний код 36361524),

Відповідач: Львівське комунальне підприємство "Центральне" (79019, вул.Удатного, 7, м.Львів; ідентифікаційний код 22333423),

про стягнення заборгованості у сумі 10043,74грн.,

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача : Приндота У.Г. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача : Курек А.М. - представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "НДор" заявлено позов до Львівського комунального підприємства "Центральне" з вимогою стягнення боргу у сумі 9882,11грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за виконані роботи), передбачених умовами Договору №26/11/12 від 26.11.2012 року.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 161,63грн. 3% річних від простроченого платежу. Також, Позивач просить стягнути з Відповідача 3000,00грн. витрат на правову допомогу та 1720,50грн. судового збору.

23.09.2013р. Ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 30хв. 03.10.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 03.10.2013р. 29.10.2013р. в судовому засіданні оголошено перерву до 04.11.2013р.

Представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав для стягнення боргу з Відповідача.

Протягом розгляду справи Позивачем подано довідку про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; пояснення щодо розміру правової допомоги.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору.

31.10.2013 року подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, у якій зазначив про часткове визнання позову, а саме: визнав 9382,11грн. основного боргу та 153,45грн. 3% річних. Проти стягнення 3000,00грн. витрат на правову допомогу - заперечив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне :

Щодо стягнення 9882,11грн. основного боргу.

26.11.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "НДор" (Підрядник) та Львівське комунальне підприємство "Центральне" (Замовник) уклали Договір №26/11/12 (далі-Договір) з додатками, згідно з умовами якого (п.1.1) Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по поточному ремонту каналізаційної мережі у ж/б №22-24 на вул.Під Дубом.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вартість виконаних робіт визначається згідно договірної ціни 25993,13грн . в т.ч. ПДВ 4332,19грн.

У п.2.7 Договору зазначено, що закінчені роботи приймаються Замовником і здаються Підрядником по акту виконаних робіт встановленої форми (КБ-2) по 100% готовності.

Підставою для оплати є акт виконаних робіт (п.2.9).

Згідно п.2.2 Договору, Замовник надає Підрядникові аванс в розмірі 10000грн.

Відповідно до п.2.10 Договору, розрахунок проводиться Замовником щомісяця в наступному розмірі: листопад - 5000,00грн; грудень - 5000,00грн.; січень - 5000,00грн; лютий - 5000,00грн.; березень - 5993,13грн.

У п.4.2 Договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства, а саме ст.ст. 4, 5 ЗУ «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів» №1641-ІІІ від 06.04.2000 року.

Приписами п.5.1 Договору встановлено, що Договір укладений терміном до 31.05.2013 року і набуває чинності з моменту підписання його Сторонами.

На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договором, Позивачем виконано роботи у повному обсязі, а Відповідачем прийнято виконані роботи (зауважень до якості виконаних робіт у Замовника не було), за Актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012р. на суму 10000,00грн. та лютий 2013р. на суму 13382,11грн., які Сторонами і скріплені печатками. Наведене підтверджується також довідками про вартість виконаних робіт за грудень 2012р. на суму 10000,00грн. та лютий 2013р. на суму 13382,11грн., підписаними та скріпленими відбитками печаток Сторін - 31.12.2012р. та 27.02.2013р. відповідно.

При цьому підписання Замовником актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних та прийнятих підрядних робіт, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Всього Позивачем виконано, а Відповідачем прийнято без зауважень згідно Договору робіт на загальну суму 23382,11грн .

14.02.2013р. Відповідачем отримано та 27.03.2013р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача листи-претензії з вимогою сплатити заборгованість, проте, Відповідач здійснив лише часткову оплату богу.

Відповідач частково здійснив оплату за виконані роботи на суму 14000,00грн ., що підтверджується платіжними дорученнями: №1463 від 27.11.2012р. на суму 5000,00грн.; №29 від 16.01.2013р. на суму 2000,00грн.; №156 від 19.02.2013р. на суму 2000,00грн.; №455 від 23.04.2013р. на суму 1000,00грн.; №538 від 18.05.2013р. на суму 1500,00грн.; №659 від 14.06.2013р. на суму 1500,00грн.; №889 від 14.08.2013р. на суму 500,00грн. та №1000 від 16.09.2013р. на суму 500грн., наявними в матеріалах справи, виписками з банківського рахунку Позивача, оборотно-сальдовою відомістю з рахунку Позивача і карткою рахунку Позивача.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що станом на момент подання позову до суду (20.09.2013р.), борг Відповідача перед Позивачем згідно Договору становив 9383,11грн. (23382,11-14000).

З врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги те, що Відповідачем сплачено 14000,00грн. за Договором (остання оплата згідно платіжного доручення №1000 від 16.09.2013р. на суму 500,00грн., яка Позивачем не врахована при поданні позову до суду), суд зазначає, що позовні вимоги стосовно стягнення 9882,11грн. основного боргу підлягають до стягнення частково, а саме, за мінусом сплачених згідно платіжного доручення №1000 від 16.09.2013р. на суму 500,00грн.

На підставі наведеного, суд зазначає, що борг Відповідача перед Позивачем, який підлягає до стягнення становить 9382,11грн .

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

У ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч.3).

Частиною 1 статті 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ч.1 ст.882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

В силу ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною; акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З врахуванням наведеного, в тому числі того, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за виконані роботи згідно Договору, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 9382,11грн.; беручи до уваги те, що станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не надані докази здійснення Відповідачем оплати 9382,11грн. боргу повністю чи частково, враховуючи те, що станом на час подання позову (20.09.2013р.) Позивачем не враховано здійснену Відповідачем згідно платіжного доручення №1000 від 16.09.2013р. оплату в розмірі 500грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 9882,11грн. основного боргу підлягають до задоволення в розмірі 9382,11грн., в частині стягнення 500грн. основного боргу слід відмовити.

Щодо стягнення 161,63 грн. 3% річних.

В прохальній частині позовної заяви Позивач також просить стягнути з Відповідача 161,63грн. 3% річних за період з 27.02.2013р. по 13.09.2013р., розрахунок яких додано до матеріалів справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок 3% річних, розрахованих за період з 27.02.2013р. по 13.09.2013р., суд приходить до висновку, що розрахунок таких проведено невірно, оскільки Позивачем не взято до уваги наступне: згідно п.2.2 Договору сплачується аванс в розмірі 10000грн.; відповідно до п.2.9 Договору, підставою для здійснення оплати є акт виконаних робіт; акти виконаних робіт за грудень 2012р. та лютий 2013р. підписані без зазначення дат (довідки про вартість виконаних робіт не є підставою для здійснення оплат згідно Договору), відтак, берем до уваги останнє число кожного із місяців; пунктом 2.10 Договору визначено періодичність здійснення платежів місяцями, відтак, останнім днем здійснення платежу берем до уваги останній день кожного місяця; слід врахувати описані вище в мотивувальній частині рішення часткові оплати; відтак, станом на 27.02.2013р. розмір простроченого боргу становитиме 1000грн., станом на 01.03.2013р. - 11000грн., станом на 01.04.2013р. - 14382,11грн., станом на 23.04.2013р. - 13382,11грн.; станом на 18.05.2013р. - 11882,11грн., станом на 14.06.2013р. - 10382,11грн.; станом на 14.08.2013р. - 9882,11грн. Здійснений платіж 16.09.2013р. відповідно до платіжного доручення №1000 в розмірі 500грн. при перерахунку 3% річних до уваги не береться, оскільки Позивач просить стягнути 3% річних за період по 13.09.2013р. (до здійснення 16.09.2013р. платежу в розмірі 500грн.).

Проте, перевіривши правильність розрахунку 3% річних за період з 27.02.2013р. по 13.09.2013р. суд зазначає, що розмір 3% річних є більшим, аніж зазначено Позивачем до стягнення , оскільки Позивач (за весь заявлений до стягнення період, - з 27.02.2013р. по 13.09.2013р. ( 199 днів )) розраховував 3% річних з суми боргу 9882,11грн .; проте, як вбачається з наведеного в абзаці вище, сума боргу за 2 дні періоду була нижча (1000грн.), за 31 день періоду відповідала зазначеній в розрахунку (9882,11грн.), і за більшість періоду розрахунку ( 166 днів) була більшою, аніж вихідна сума боргу в розрахунку Позивача (від 10382,11грн. до 14382,11грн.). Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог .

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу суд зазначає, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 161,63грн. 3% річних за період з 27.02.2013р. по 13.09.2013р. підлягають до задоволення.

Крім того, щодо стягнення витрат з оплати послуг адвоката в розмірі 3000,00грн . суд зазначає наступне .

У позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 3000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1415 від 22.10.2008 року, Приндота Уляна Геннадіївна є адвокатом та має право на зайняття адвокатською діяльністю.

02.09.2013р. між Позивачем (Клієнт) та Приндота Уляною Геннадіївною (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, адвокат надає правову допомогу клієнтові з приводу представництва та захисту інтересів ТзОВ "НДор" у судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та господарських судах всіх ланок.

Пунктом 4 Договору передбачено, що за надану правову допомогу Клієнт оплачує Адвокату гонорар у розмірі 3000,00грн.

Відповідно до платіжного доручення №1366 від 30.09.2013р., Позивачем оплачено адвокату Приндота У.Г. - 3000,00грн. з призначенням платежу "за адвокатські послуги".

Згідно акту виконаних робіт від 30.09.2013р., Адвокат надала, а Замовник прийняв послуги: надання усної консультації підготування процесуальних документів, представництво інтересів Замовника (Клієнта) у Господарському суді Львівської області відповідно до договору про надання юридичних послуг від 02.09.2013р. за ведення справи про стягнення коштів з ЛКП «Центральне» в сумі 13043,74грн.; послуги виконано повністю, претензій та зауважень щодо надання послуг немає, оплата здійснена в розмірі 3000грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються в тому числі з витрат з оплати послуг адвоката.

Згідно ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників. Судові витрати - це витрати які поніс позивач в процесі розгляду справи.

Стаття 5 Закону України "Про адвокатуру" встановлює перелік адвокатських послуг, у Правилах адвокатської етики від 01.10.1999 року, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, вказано, що гонорар, який є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнтові (аналогічне положення міститься в ч.1 ст.30 Закону України «Про адвокатуру»), повинен бути законним за формою і порядком, і розумно обґрунтованим за розміром, ст.33 Правил адвокатської етики визначено перелік чинників, які повинні враховуватись при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Розмір мінімальної заробітної плати, установлений ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», складав 1147грн.

Як зазначено в поясненнях Позивача, представником витрачено 7 годин роботи: 1 година консультації до підготування документів; 2 години до підготування претензій; 2 години до підготування позову та документів до суду та 2 години на участь у судових засіданнях та вивчення документів.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що ціна позову становила не зазначену Позивачем у позовній заяві 13043,74грн., а 10043,74грн. (через віднесення Позивачем 3000грн. витрат на адвокатську допомогу (судових витрат) до ціни позову); враховуючи наслідки розгляду судом справи а також наявність в матеріалах справи підтверджуючих щодо наданих послуг документів, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача 2000грн. витрат на правову допомогу (оплату послуг адвоката).

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

04.11.2013 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 11.11.2013р.

На підставі ст.49 ГПК України судовий збір слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити частково.

2 . Стягнути з Львівського комунального підприємства "Центральне" (79019, вул.Удатного, 7, м. Львів; ідентифікаційний код 22333423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НДор" (79013, вул.Нечуя-Левицького, 10/2а, м. Львів; ідентифікаційний код 36361524) 9382,11грн. боргу, 161,63грн. 3% річних, 2000,00грн. витрат на правову допомогу, 1634,47грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.