Рішення

від 07.11.2013 по справі 905/7187/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.2013 Справа № 905/7187/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Малікової Е.І.

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Порто траст", м.Макіївка, Донецька область

до відповідача Комунального підприємства «Транспортне підприємство «Партнер», м.Шахтарськ, Донецька область

про стягнення 218 049грн. 86коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Полянська Л.Ю.- за довіреністю №01/03-13 від 01.03.2013р.

від відповідача: Тітко О.В.- директор

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Порто траст", м.Макіївка, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства «Транспортне підприємство «Партнер», м.Шахтарськ, Донецька область про стягнення 218 049грн. 86коп., у тому числі заборгованість в сумі 143946грн. 25коп., пеня в сумі 12349грн. 79коп., 38% річних у сумі 32964грн. 58 коп., штраф в сумі 28789грн. 24коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №НК-070 від 01.12.2012р., видаткові накладні №НК-0001481 від 21.02.2013р., №НК-0001839 від 28.02.2013р., №НК-00019 від 10.12.2012р., №НК-0049 від 11.12.2012р., №НК-0073 від 21.12.2012р., №НК-0314 від 31.12.2012р., №НК-0000288 від 21.01.2013р., №НК-0000150 від 11.01.2013р., №НК-0000901 від 31.01.2013р., №НК-0001208 від 11.02.2013р., №НК-0002289 від 11.03.2013р., довіреності №18 від 11.03.2013р., №8 від 01.02.2013р., №1 від 11.01.2013р., №93 від 01.12.2012р., розрахунок суми позову.

Позивач підтримав заявлені вимоги.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву від 22.10.2013р. позовні вимоги визнав частково. Через канцелярію суду 07.11.2013р. надав копії платіжних доручень на суму 25000грн. 01коп., які свідчать про часткову сплату про часткову сплату суми боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

01.12.2012р. між сторонами був укладений договір поставки №НК-070, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) нафтопродукти в кількості передбаченій в заяві покупця. Покупець передає постачальнику заявку на поставку партії товара, за допомогою поштового, телефонного, факсимільного чи іншого зв'язку (у письмовій або усній формі), за договірною узгодженою ціною, діючою на момент відвантаження. Покупець зобов'язується прийняти й оплатити нафтопродукти на умовах даного договору. Умови й терміни постакви узгоджуються сторонами на кожне відвантаження окремо.

Відповідно до п.3.1. договору, покупець купує нафтопродукти за договірною ціною, діючою на момент відвантаження з урахуванням акцизного збору на світлі нафтопродукти та податку на додану вартість.

Покупець зобов'язаний оплатити отримані нафтопродукти протягом 15 календарних днів після дня передачі нафтопродуктів від постачальника до покупця. Строк оплати може бути змінений за взаємною згодою сторін, в даному випадку бажаний строк оплати покупець зазначає з заяві. Узгоджений строк оплати зазначається в рахунку на оплату нафтопродуктів. Днем передачі нафтопродуктів вважається дата, зазначена в видатковій накладній (п.3.3. договору).

Відповідно до п.4.1. договору, поставка нафтопродуктів здійснюється за видатковими накладними, в яких зазначається перелік нафтопродуктів, що постачаються, їх кількість та ціна. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної на постачання нафтопродуктів.

Даний договір укладений на строк до 31 грудня 2013 року, а в частині грошових зобов'язань та відповідальності за невиконання зобов'язань-до повного виконання.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

З умов договору вбачається, що оплата поставленої партії товару покупцем здійснюється протягом 15 календарних днів після дня передачі нафтопродуктів від постачальника до покупця.

Як встановлено судом, згідно з наявними у матеріалах справи видатковими накладними №НК-0001481 від 21.02.2013р., №НК-0001839 від 28.02.2013р., №НК-00019 від 10.12.2012р., №НК-0049 від 11.12.2012р., №НК-0073 від 21.12.2012р., №НК-0314 від 31.12.2012р., №НК-0000288 від 21.01.2013р., №НК-0000150 від 11.01.2013р., №НК-0000901 від 31.01.2013р., №НК-0001208 від 11.02.2013р., №НК-0002289 від 11.03.2013р., позивачем було поставлено відповідачу товар відповідно до умов цього договору на загальну суму 2679109грн. 25коп. Проте, відповідач не здійснив оплату поставленого товару в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 143946грн. 25коп.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму за договором поставки №НК-070 від 01.12.2012р. з боку відповідача не спростований.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В свою чергу, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 143946грн. 25коп. за договором поставки всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконав.

Протягом розгляду справи відповідач надав суду докази часткової оплати боргу в сумі 25000грн. 01коп., а саме: платіжні доручення №13 від 05.11.2013р. на суму 5000грн. 00коп.; №12 від 05.11.2013р. на суму 5000грн. 00коп., №18 від 06.11.2013р. на суму 3018грн. 34коп.; №19 від 06.11.2013р. на суму 1981грн. 76коп.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ураховуючи оплату відповідачем 25000грн. 01коп. після звернення позивача з позовом до суду, позов в цій частині підлягає припиненню.

З урахуванням вищевикладеного, стягненню з відповідача підлягає сума основного боргу у розмірі 118 946грн. 24коп.

Відповідно до п.3.8. договору при здійсненні оплати після строку, зазначеного в п.п.3.3, така оплата вважається простроченою. При простроченні оплати за цим договором з покупця стягується за кожний день прострочення проценти за користування товарним кредитом у розмірі 38% річних, до момента повного погашення заборгованості.

Так, позивачем на підставі п.3.8 договору нараховано та пред'явлено до стягнення 38% річних в сумі 32964грн. 58коп.

Право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог стосовно стягнення процентів в розмірі 38 % річних за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати за договором.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 30.05.2011р. № 3-44гс11, в якому зазначено, що відповідальність у вигляді стягнення пені та процентів у розмірі 38 % річних за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати за Договором є правомірною та не суперечить нормам матеріального права.

Як встановлено судом, розрахунок суми 38% річних за період з 05.02.2013р. по 03.10.2013р., проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.3.8. договору, при здійсненні оплати після строку, зазначеного в п.п.3.3, така оплата вважається простроченою. Понад одного календарного дня прострочення сплачується штраф у розмірі 20% від суми поставленого товару.

За таких обставин, позивачем на підставі п.3.8. договору нараховано та пред'явлено до стягнення штраф в сумі в сумі 28789грн. 24коп.

Як встановлено судом, розрахунок суми штрафу, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

За прострочку платежу (п.3.3. договору) покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (п.5.2.договору).

Позивачем на підставі п.5.2. договору нараховано та пред'явлено до стягнення пеня в сумі в сумі 12349грн. 79коп.

Як встановлено судом, розрахунок суми пені, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені, штрафу) є правом суду. Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру пені, штрафу.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що фінансується з державного бюджету, намагається оплачувати борг по мірі надходження грошових коштів.

З документів доданих відповідачем до матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Шахтарської міської ради №386 від 31.07.2013р. погоджено продовження терміну проведення досудової санації Комунального підприємства «Транспортне підприємство «Партнер» терміном на 6 місяців. З довідки про фінансовий стан за вересень 2013 року вбачається, що збиток підприємства на кінець звітного періоду складає 133тис.грн., дебіторська заборгованість населення на 01.10.2013р. складає 861,9тис.грн., місцевих бюджетних установ - 173,3тис.грн., державних бюджетних установ - 12,8тис.грн., кредиторська заборгованість на 01.10.2013р. з оплати праці складає 253,7тис.грн. З довідки Шахтарської ОДПІ МУ Міндоходів у Донецькій області від 22.10.2013р. вбачається, що активи підприємства КП ТП «Партнер знаходяться у податковій заставі. Крім того, відповідач протягом розгляду справи оплатив частину боргу в сумі 25000грн. 01коп.

Отже, оцінивши докази та обставини справи у їх сукупності, те що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 20%: пені до 9879грн. 83коп., штрафу до 23031грн. 40коп.

Посилання відповідача у відзиві на те, що одночасне застосування штрафу і пені порушує його права, й не можуть застосовуватись одночасно, суд не бере до уваги як необрунтоване, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У даній справі, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставленої нафтопродукції.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 09.04.2012р. № 20-246/08.

За таких обставин, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, враховуючи, що відповідач протягом розгляду справи частково сплатив основну заборгованість за договором, вимоги про стягенення 218049грн. 86коп., у тому числі заборгованість в сумі 143946грн. 25коп., пеня в сумі 12349грн. 79коп., 38% річних у сумі 32964грн. 58 коп., штраф в сумі 28789грн. 24коп. підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Порто траст", м.Макіївка, Донецька область, до Комунального підприємства «Транспортне підприємство «Партнер», м.Шахтарськ, Донецька область про стягнення 218 049грн. 86коп. у тому числі заборгованість в сумі 143946грн. 25коп., пеню в сумі 12349грн. 79коп., 38% річних у сумі 32964грн. 58 коп., штраф в сумі 28789грн. 24коп., задовольнити частково.

Провадження у справі щодо стягнення з Комунального підприємства «Транспортне підприємство «Партнер», м.Шахтарськ, Донецька область 25000грн. 01коп. припинити.

Стягнути з Комунального підприємства «Транспортне підприємство «Партнер» (86200, Донецька обл., м.Шахтарськ, вул.Победи, б.2, код ЄДРПОУ 32062686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Порто траст" (86114, Донецька область, м.Макіївка, вул.Свободи, б.20, код ЄДРПОУ 38176916) заборгованість в сумі 118 946грн. 24коп., пеню в сумі 9879грн. 83коп., штраф в сумі 23031грн. 40коп., 38% річних в сумі 32964грн. 58коп., судовий збір в сумі 4361 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 08.11.2013р.

Суддя Е.І. Малікова