Рішення

від 04.11.2013 по справі 905/4858/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.2013 Справа № 905/4858/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Транс», м. Макіївка, Донецька область

Ціна позову 4 083 372, 98 грн.

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Говоруна О.В.

суддів Колесника Р.М., Харакоза К.С.

Представники:

від позивача - Огненний А.Б., довіреність №09/77 від 03.01.2013;

від відповідача - Тума В.Ю., довіреність від 09.07.2013.

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Транс» (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 4 083 372, 98грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору від 14.06.2013 на транспортно-експедиторське обслуговування в міжнародному сполученні (ТЕОМС) №1954, відповідач організовував перевезення автомобільним транспортом фероніобію у кількості 20т, за маршрутом Moerdijk, Нідерланди - Маріуполь, Україна, однак, як зазначає позивач, до теперішнього часу вантаж не був доставлений до місця призначення, внаслідок чого позивачу були заподіяні збитки на суму 4 083 372, 98грн, яку він просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, заборони відповідачу вичиняти будь - які дії щодо відчуження майна а також заборони відповідачу здійснювати дії з відчуження майна та перерахування грошових коштів третім особам до розгляду по суті даної справи.

Також, позивачем у процесі розгляду справи були заявлені клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача «SRL AXA Construct» і ТОВ «Аврора Шип Транс» та клопотання про витребування судом письмових доказів у відповідача.

Відповідач, визнаючи що вантаж одержувачу доставлений не був, проти позову заперечує оскільки, на думку відповідача, відповідальність за втрату вантажу експедитор нести не повинен з огляду на те, що на екземплярі договору №1954 є рукописний текст у вигляді змін до існуючого пункту 3.2 договору, відповідно до якого відповідальність за збереження вантажу повинен нести перевізник, також посилається на те, що термін доставки вантажу умовами договору та у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR не встановлений, з огляду на що відповідач вважає, що строк виконання зобов'язання не настав.

Крім того, відповідачем під час розгляду справи були заявлені клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача - перевізника, «SRL AXA Construct», клопотання про направлення матеріалів до правоохоронних органів для вирішення питання про порушення кримінального провадження за фактом викрадення вантажу та клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку із порушенням кримінального провадження.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 20.08.2013 по 04.09.2013 та з 24.10.2013 по 04.11.2013.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

14.06.2013 між сторонами був укладений договір №1954 на транспортно-експедиторське обслуговування в міжнародному сполученні (ТЕОМС) (далі - договір), відповідно до якого експедитор (далі - відповідач) від свого імені та за рахунок замовника (далі - позивач) забезпечує організацію перевезення вантажів або виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів замовника автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні на підставі письмових чи усних заявок замовника узгоджених з експедитором, що є невід'ємною частиною цього договору. У заявці в обов'язковому порядку повинні бути вказані: вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, строк виконання перевезення (а.с. 10-12).

Крім того, позивачем був укладений контракт №164 від 14.01.2013 з «CBMM Europe BV» (далі - продавець), відповідно до умов якого продавець продає а позивач купує фероніобій (а.с. 16-25).

До вказаного контракту був підписаний додаток №17 від 01.04.2013, відповідно до якого вартість за 1 кг фероніобію у чистому вигляді складає 29,64 євро, умови оплати: 100% передплата перед відвантаженням кожної партії фероніобію, на підставі рахунку-проформи, інвойсу, про-форми інвойсу (а.с. 19-20).

Позивачем був оплачений товар - фероніобій у кількості 20т, вміст чистого ніобія в якому складає 66,1%, загальною вартістю 391 840,80 євро, що підтверджується про-формою інвойсу №90010506 до контракту №164 від 14.01.2010 та платіжним дорученням в іноземній валюті №978516 (а.с.31-33).

Вподальшому, 17.07.2013 сторонами на виконання умов договору, була погоджена заявка на транспортування вантажу у міжнародному сполученні, відповідно до якої відповідач зобов'язався організувати перевезення фероніобію у кількості 20т в опломбованих біг-бегах по 1 т, на палетах в автомобілі DAF GL 12AXA GL 11AXA, за визначеним у заявці маршрутом, водій - Чиобану Олександр (а.с.13).

Зазначений вантаж був отриманий для перевезення водієм Чиобану Олександром, що підтверджується його особистим підписом у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR у графі 23 (а.с.54).

Крім того, 20.06.2013 була оформлена митна декларація, у розділі «D» якої зазначений кінцевий строк - 28.06.2013 (а.с.15,91).

Відповідачем для організації перевезення зазначеного вантажу був укладений договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аврора Шип Транс» від 18.06.2013 (а.с.85-86).

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.1 ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Аналогічне положення закріплено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», відповідно до якої експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно ч.2 ст. 932 ЦК України, у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 618 ЦК України встановлено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 ЦК України), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Відповідно до ч. 3 ст.14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

За приписами ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 224 ГК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2 ст.623 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодування особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

При цьому, необхідними умовами цивільно-правової відповідальності з відшкодування збитків за загальними правилами є: протиправність поведінки, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками. Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання у вигляді відшкодування збитків також є вина боржника, однак, кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.

Отже, судом встановлено неналежне виконання відповідачем послуг з організації перевезення автомобільним транспортом фероніобію у кількості 20т, відповідно до умов договору №1954 на транспортно-експедиторське обслуговування в міжнародному сполученні (ТЕОМС) від 14.06.2013 та заявки на організацію перевезення від 17.06.2013, оскільки вантаж не був доставлений позивачу.

З огляду на зазначене вище, сплачені позивачем за договором грошові кошти у сумі 391 840,80 євро, що становить, згідно офіційного курсу НБУ станом на 02.07.2013, 4 083 166, 87 грн. є безпосереднім завданням позивачу збитків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що протиправна поведінка відповідача, шкідливий результат такої поведінки та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкідливим результатом є доведеними матеріалами справи, з огляду на що суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 4 083 166, 87 грн.

Разом з тим, згідно ст. 228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, заборони відповідачу вичиняти будь - які дії щодо відчуження майна а також заборони відповідачу здійснювати дії з відчуження майна та перерахування грошових коштів третім особам до розгляду по суті даної справи, суд вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, оскільки позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування своїх доводів та не доведено як невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв'язку із тим, що позивачем за подання заяви про забезпечення позову, яку було розглянуто судом, судовий збір, як передбачено ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі, яка дорівнює 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, сплачений не був, суд, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові Пленуму від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вважає за необхідне покласти судовий збір у розмірі 1 720грн. 50коп. на позивача.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про витребування господарським судом письмових доказів у відповідача, у зв'язку з тим, що позивач не надав докази неможливості самостійно надати необхідні документи, також, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, оскільки позивачем не наведено обґрунтування яким чином рішення суду у справі може вплинути на права та обов'язки третіх осіб, а також не зазначено чи будуть у зв'язку з прийняттям судового рішення по справі треті особи наділені новими правами чи покладено на них нові обов'язки, або змінено їх наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що строк виконання зобов'язання не настав, з огляду на те, що на час прийняття рішення у справі вантаж позивачу доставлений не був (більш ніж 4 місяці від дня прийняття вантажу для перевезення). Також, у заявці на організацію перевезення вантажу визначений строк завантаження та 20.06.2013 вантаж для перевезення був отриманий водієм, що підтверджується його особистим підписом у міжнародній товарно-транспортній накладній. Крім того, судом прийнято до уваги, що за договором №1954 та зазначеної заявки відповідачем були надані позивачу послуги з організації перевезень такого ж вантажу за тим же маршрутом, які були виконані належним чином у строки від 6 до 8 діб, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR та митними деклараціями міжнародного зразку (а.с.75-80).

Доводи відповідача відносно того, що спірний вантаж був викрадений під час перевезення невстановленими особами, з огляду на що відповідальність експедитор не повинен нести відповідно до п. 3.2 договору №1954 судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що за збереження вантажу, що перевозиться, в дорозі дотримання від моменту прийняття (завантаження) до здачі вантажу одержувачеві (розвантаження) несе відповідальність експедитор.

Рукописний текст, на екземплярі договору №1954 на транспортно-експедиторське обслуговування в міжнародному сполученні (ТЕОМС) від 14.06.2013, яким викладений п.3.2 в іншій редакції ніж в самому тексті договору, до уваги не приймається судом, з огляду на те, що згідно зі ст. 654 ЦК України, зокрема, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється. Крім того, в матеріалах справи наявна електронна переписка між сторонами, відповідно до якої відповідачем був надісланий проект вказаного договору для узгодження з позивачем, у відповідь на що позивач запропонував відповідачу, зокрема, п. 3.2 викласти в редакції, яка відображена у печатному вигляду в договорі, тобто, відповідальність за збереження вантажу у дорозі несе виключно експедитор, на що відповідач надав згоду з прийняттям змін до договору разом із запропонованими змінами позивача (а.с.67-74).

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача «SRL AXA Construct» з огляду на відсутність достатніх підстав для вчинення такої процесуальної дії та розцінює вказане клопотання відповідача, як таке, що може призвести до затягування розгляду справи.

Також, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та передачу матеріалів до правоохоронних органів у зв'язку з відсутністю підстав для вчинення судом наведених процесуальних дій.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Транс» (86114, Донецька область, м. Макіївка, вул. Павла Морозова, 1, код ЄДРПОУ 36835193) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129) 4 083 166, 87 грн. збитків та 68 816грн. 53 коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Державного бюджету України витрат з оплати судового збору у сумі 1 720грн. 50коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 08 листопада 2013 року.

Головуючий суддя О.В. Говорун

Суддя Р.М. Колесник

Суддя К.С. Харакоз