Рішення

від 04.11.2013 по справі 910/18522/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18522/13 04.11.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Феліс Трейдінг»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»

про стягнення 67530,74 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Миронов Д.Ю. (керівник)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Феліс Трейдінг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» про стягнення 67530,74 грн. за договором поставки № К-368 від 06.04.2012 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 25.09.2013 р. порушено провадження у справі №910/18522/13, розгляд останньої призначено на 04.11.2013 р..

Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про день та час проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

06.04.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Феліс Трейдінг» (постачальником) укладено договір поставки № К-368 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцеві, а покупець - приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору, і в кількості, передбаченій замовленнями на товар.

Пунктом 3.11 Договору сторони погодили, що покупець має право повернути постачальнику товари, що були поставлені останнім в торгівельну мережу покупця, а постачальник зобов'язаний прийняти такі товари, у разі якщо товар не користується попитом у споживачів та не реалізовується більш ніж 60 календарних днів.

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець оплачує поставлений товар протягом 7 календарних днів з дня реалізації поставленого товару.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Отже, оцінка умов Договору на предмет з'ясування факту встановлення строку оплати отриманого товару підлягає здійсненню виходячи з положень ст. 530 ЦК України. Оскільки строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України), виходячи з положень ст. 530 ЦК України строк є встановленим у разі зазначення даного періоду у часі, або вказівки на подію, яка неминуче має настати. В інших випадках строк є не встановленим.

З огляду на це, момент реалізації поставлено товару, з якою Договором пов'язаний момент обчислення строку оплати, в контексті ст. 530 ЦК України не є вказівкою на подію, яка неминуче має настати, оскільки настання даного моменту носить ймовірний характер, а не категоричний характер.

Таким чином, строк оплати Договором не встановлений.

В період з 11.04.2012 р. по 19.02.2013 р. позивачем поставлявся, а відповідачем отримувався товар (докази - в матеріалах справи).

Товар на суму 67530,74 грн. відповідачем не повернуто і не оплачено.

Станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 67530,74 грн. відповідачем не сплачена.

Вимога позивача від 04.09.2013 р. про сплату коштів залишена відповідачем без задоволення.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 67530,74 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код 35847906) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Феліс Трейдінг» (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 49, приміщення 16, код 36961415) 67530,74 грн. боргу, 1720,50 грн. судового збору.

Рішення підписано 13.11.2013 р.

Суддя С. А. Ковтун