Постанова

від 07.11.2013 по справі 801/9565/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2013 р. (15:47) Справа №801/9565/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В., представників сторін:

від позивача - Амеліна А.О., Мазна Г.В.,

від відповідача - Чакал А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська девелоперська компанія»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська девелоперська компанія» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 27.09.2013 №0010402270.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування податкового кредиту позивачем у зв'язку з тим, що ТОВ «Києвкапіталбуд» не відобразило в податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року операції з ТОВ "Кримська девелоперська компанія", за якими позивач включив суми до складу податкового кредиту червня 2012 року, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарська операція з придбання робіт має реальний характер, отримання позивачем робіт з метою їх використання у власній господарської діяльності підтверджується первинними документами, тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у зв'язку з встановленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська девелоперська компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи - 36915270) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Печерською районною у місті Києві Державною адміністрацією 09.04.2010.

Відповідно до довідки серії АА № 854192 від 28.05.2013 основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20), будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20), організація будівництва будівель (КВЕД 41.10) інша діяльність.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська девелоперська компанія» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язано виконувати обов'язки, передбачені діючим законодавством у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська девелоперська компанія» з питань взаємовідносин з ТОВ «Києвкапіталбуд» та відображення їх в податковій звітності у червні 2012 року.

За результатами перевірки був складений акт від 10.09.2013 №820/22.7/36915270 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0010402270 від 27.09.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85139 грн.

Зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85139 грн. визначено податковим органом внаслідок порушення ТОВ «Кримська девелоперська компанія» п. 198.2, п. 198.3., п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з завищенням ТОВ «Кримська девелоперська компанія» у червні 2012 року податкового кредиту у сумі 85139 грн., що призвело до заниження ПДВ, що належить сплатити до бюджету у сумі 85139 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0010402270 від 27.09.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85139 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. За висновками акта перевірки податковим органом було встановлено, що ТОВ «Києвкапіталбуд» не відобразило у податковій декларації з ПДВ за червень 2012 року операції з ТОВ «Кримська девелоперська компанія», за якими позивач включив суми до складу податкового кредиту червня 2012 року, у зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про неможливість встановлення факту здійснення господарської діяльності за ланцюгом постачання, та, як наслідок, порушення позивачем вимог податкового законодавства, що виключає право платника податку на формування податкового кредиту.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 85139 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача, суд зважає на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Києвкапіталбуд" та ТОВ «Кримська девелоперська компанія» було укладено договір № 10-05/2012 від 10.05.2012, відповідно до умов якого по завданню Замовника (ТОВ «Кримська девелоперська компанія») Підрядник (ТОВ «Київкапілалбуд») зобов'язується на свій ризик, власними силами та зі своїх матеріалів у межах договірної ціни у встановлений дійсним договором строк у відповідності з проектно-кошторисною документацією та діючими в Україні нормами, виконати ремонтні роботи на об'єкті за адресою: м. Сімферополь по вул. Євпаторійське шосе, 8 у відповідності із наданої Замовником проектної документації та діючими у Україні нормами, а Замовник зобов'язується прийняти їх та сплатити їх.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Києвкапіталбуд" надало, а ТОВ «Кримська девелоперська компанія» були прийняті будівельні роботи загальною вартістю 510836,09 грн., у тому числі ПДВ 85139,35 грн. (вартість без ПДВ 425696,74 грн.), що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (і затрати) за червень 2012 року (форми КБ-3), актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року на суму 510836,09 грн., у тому числі ПДВ 85139,35 грн. (вартість без ПДВ 425696,74 грн.)

Зазначені операції були відображені у бухгалтерському та податковому обліку наступними проводками:

Дт 15 «Капітальні інвестиції» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 425 696,74грн.

Дт 644 «Податковий кредит» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 85 139,35 грн.

Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 311 «Поточний рахунок у національній валюті» у сумі 510 836,09 грн.

ДТ 103 «Будинки та споруди» Кт 151 «Капітальні інвестиції»

Судом встановлено, що позивачем у повному обсязі сплачена ТОВ "Києвкапіталбуд" вартість отриманих робіт у розмірі 510836,09 грн., у тому числі ПДВ 85139,35 грн. (вартість без ПДВ 425696,74 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №22 від 07.06.2012 та випискою банка по рахунку.

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою оформлення документу, що засвідчує отримання робіт,/за датою зарахування коштів від покупця на банківський рахунок як оплата робіт вартістю 510836,09 грн., у тому числі ПДВ 85139,35 грн. (вартість без ПДВ 425696,74 грн.), у продавця (ТОВ "Києвкапіталбуд") відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 85139,35 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ "Києвкапіталбуд" виписала позивачу податкову накладну: № 5003 від 06.06.2012 на суму 510836,09 грн., у тому числі ПДВ 85139,35 грн. (вартість без ПДВ 425696,74 грн.).

Судом встановлено, що вказана податкова накладна була включена позивачем до розділу І «Отримані податкові накладні» реєстру податкових накладних за червень 2012 року.

У зв'язку з чим, по даті отримання платником податку робіт, що підтверджено податковою накладною,/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у звітному податковому періоді червня 2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Києвкапіталбуд" в сумі 85139 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна та перераховані грошові кошті в оплату отриманих робіт.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ "Києвкапіталбуд" відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді червня 2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ "Києвкапіталбуд" містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Як було зазначено вище, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд враховує, що на формування показників податкового кредиту впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інш.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Судом встановлено, що відповідно до довідки серії АА № 854192 від 28.05.2013 основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20), будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20), організація будівництва будівель (КВЕД 41.10) інша діяльність.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлових будівель літ Д та літ А, які розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Євпаторійська шосе, 8, відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 19.08.2010. від 03.04.2012.

Матеріали справи свідчать, що саме за адресою розташування об'єкту нерухомості, що належить позивачу, були проведені роботи ТОВ "Києвкапіталбуд".

Судом встановлено, що господарські операції з ТОВ "Києвкапіталбуд" призвели до зміни в структурі активів платника податків, а саме до їх збільшення, що підтверджується первиними документами та журналом ордером і відомостями по рахунку 103 «Будинки та споруди», актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.06.2012, інвентарною карткою №828 обліку основних засобів

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання робіт та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача.

Таким чином, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання робіт від ТОВ "Києвкапіталбуд".

Що стосується посилань податкового органу на ту обставину, що ТОВ "Києвкапіталбуд" не відобразило в податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року операції з ТОВ «Кримська девелоперська компанія», за якими позивач включив суми до складу податкового кредиту червня 2012 року, у зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про неможливість встановлення факту здійснення господарської діяльності за ланцюгом постачання, та, як наслідок, порушення позивачем вимог податкового законодавства, що виключає право платника податку на формування податкового кредиту, суд вказує на наступне.

Чинне податкове законодавство взагалі не обумовлює виникнення у платника права на податковий кредит фактичною сплатою такими постачальниками необхідних сум податків до бюджету та декларування податкових зобов'язань у документах податкової звітності платника податків - контрагента позивача (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалах №К-34803/10 від 16.01.2013 р., №К/9991/96558/11 від 26.12.2012 р. та інш), оскільки поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, при цьому кожний платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Більш того, платник податку на додану вартість (покупець товару) взагалі не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

При цьому при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами».

ВСУ в Постановах №21-47а10 від 31.01.2011 р. та №21-573во10 від 01.06.2010 р. дотримується наступної думки: «Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Подібної думки дотримується ВАСУ в Ухвалах від 07.02.2013 р. у справі №К-18718/10, від 10.04.2012 р. у справі №К-19705/10 та від 12.07.2012 р. у справі №К-14542/08.

Крім того, чинне податкове законодавство не встановлює залежність між формуванням податкового кредиту продавців та покупця.

На цьому наголошує Верховний суд України в узагальненні «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, за 2010 - 2011 рр.» від 01.05.2012 р. (п.6 розділу «Спори з ДПС»): «Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту».

При цьому, дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не можуть бути свідченням порушення платником податкового законодавства під час формування даних податкового обліку. Подібної думки дотримується ВАСУ в Ухвалах від 21.02.2013 р. у справі № К/9991/6552/11, від 24.01.2013 р. у справі №К-22489/10, від 05.02.2013 р. у справі №К/9991/54237/12 та від 20.09.2012 р. у справі №К/9991/574/12, оскільки доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть бути виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані вище вказаної системи, крім того, програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» не відноситься до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків.

Більш того, матеріали справи свідчать, що ТОВ "Києвкапіталбуд" були відображені в податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року операції з ТОВ «Кримська девелоперська компанія», за якими позивач включив суми до складу податкового кредиту червня 2012 року. Податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ "Києвкапіталбуд" за червень 2012 року була прийнята податковим органом, про що свідчить копія квитанції №1 про прийняття декларації.

Отже, висновки податкового органу щодо не відображення контрагентом позивача (ТОВ "Києвкапіталбуд") податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям з реалізацією робіт ТОВ «Кримська девелоперська компанія» у червні 2012 року на суму ПДВ 85139,35 грн. взагалі не відповідають фактичним обставинам справи.

Окрім цього, варто зазначити, що вказана сума у розмірі 85139,35 грн. вже увійшла до податкового повідомлення - рішення №0000362204 від 10.01.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26 710,00 грн., в тому числі за основним платежем - 21 862,00 грн., штрафні санкції - 4 848,00 грн. та № 0000372204 від 10.01.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 8 212 192 грн. за вересень 2012 року, прийнятих за результатом податкової перевірки, за наслідком якої складений акт № 10190/22-1/36915270 від 17.12.2012.

Судом встановлено, що на час перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яке є предметом спору у вказаній справі, позивачем були оскаржені у судовому порядку податкові повідомлення-рішення №0000362204 від 10.01.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26710,00 грн., в тому числі за основним платежем - 21862,00 грн., штрафні санкції - 4848,00 грн. та № 0000372204 від 10.01.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 8212192 грн. за вересень 2012 року.

Отже, при наявності спору та неузгоджених грошових зобов'язань, податковим органом в друге зменшений розмір від'ємного значення суми з податку на додану вартість.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання робіт від ТОВ "Києвкапіталбуд", на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем робіт у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0010402270 від 27.09.2013 прийнято з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим є протиправним.

У зв'язку з чим, позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.11.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 12.11.2013.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0010402270 від 27.09.2013.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська девелоперська компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи - 36915270) 851,39 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна