Рішення

від 06.11.2013 по справі 910/17513/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/17513/13 06.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Артлайн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь"

про стягнення 120 557, 14 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гончаренко О.Л.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Артлайн" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь" про стягнення 120 557, 14 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, оплаченогопозивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/17513/13 та передано її на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2013 р. справу № 910/17513/13 прийнято до провадження суддею Пригуновою А.Б. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.11.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав документи по справі.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 03150, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, офіс 7 та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.11.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Артлайн" рахунок №СФ-0007113 від 21.06.2013 р. для здійснення попередньої оплати за товар.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Артлайн" перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь" грошові кошти у розмірі 120 557, 14 грн. у якості оплати за товари-будівельні матеріали згідно з рахунку №СФ-0007113 від 21.06.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням №3 від 21.06.2013 р., призначення платежу: «згідно рахунку №СФ-0007113 від 21.06.2013 р.», належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

20.08.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою від 12.08.2013 р. про поставку товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь" у семиденний строк.

10.09.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №21 від 31.08.2013 р. про повернення грошових коштів, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Артлайн" на підставі рахунку №СФ-0007113 від 21.06.2013 р.

Однак вищевказані вимоги залишені відповідачем без задоволення та відповіді.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, оплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Артлайн", у зв'язку з чим останнє просить повернути сплачені грошові кошти у розмірі 120 557,14 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд вважає, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк , покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на те, що, за висновком суду, між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, до якого застосовуються положення Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, суд дійшов висновку, що у даному випадку позивачем було здійснено попередню оплату вартості товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з наявних у справі документів, а саме - вимоги позивача про поставку товару від 20.08.2013 р. відповідач повинен здійснити поставку оплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Артлайн" товару не пізніше 27.08.2013 р.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В той же час, відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, заперечень не надав та доказів виконання ним зобов'язань як з поставки товару, оплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Артлайн", так і повернення грошових коштів, сплачених останнім не надав.

За змістом наведених процесуальних норм кожна сторона має підтвердити певними документами обставини, на які вона посилається як на підставу заявлених вимог/заперечень, що становлять предмет доказування, які суд оцінює виходячи із наведених сторонами доводів.

Тож, здійснивши оцінку доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано заявлені до нього вимоги та не надано суду доказів поставки товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення суми попередньої оплати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 120 557, 14 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Артлайн" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь" (03150, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, офіс 7, код ЄДРПОУ 38544085), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Артлайн" (03187, м. Київ, вул. Теремківська, буд. 7, кв. 76, код ЄДРПОУ 38683613) заборгованість у розмірі 120 557 (сто двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім грн. 14 коп.) грн., та 2 412 (дві тисячі чотириста дванадцять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.