Рішення

від 05.11.2013 по справі 910/11261/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11261/13 05.11.13

За позовом Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Приватного підприємства «ДБР-2»

про повернення земельної ділянки

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Одуденко А.В. за посвідченням № 006616;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ДБР-2» про зобов'язання повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0, 7336 га вартістю 321 269, 02 грн. (кадастровий номер 8000000000:62:212:0058), що розташована на вул. Лісківській у Деснянському районі м. Києва.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що на підставі п. 77 рішення КМР від 15.07.2004 р. № 419/1829 було затверджено проект відведення та передано відповідачу земельну ділянку площею 0, 73 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об'єктами соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на вул. Лісківській у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, а також укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідачу було передано строком на 5 років земельну ділянку площею 0, 7336 га (кадастровий номер 8000000000:62:212:0058), з цільовим призначенням, вказаним у рішенні Київської міської ради, що розташована на вул. Львівській у Деснянському районі м. Києва. Як зазначає прокурор, за наслідками проведеної перевірки з додержання вимог земельного законодавства було встановлено, що строк дії Договору оренди закінчився 03.02.2010 р. й у подальшому його було поновлено на підставі рішення Київської міської ради від 29.04.2010 р. за № 611/4049, яким також було зобов'язано відповідача в місячний строк звернутись до Головного управління земельних ресурсів з клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки. Однак, відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів від 24.05.2013 р. № 057023-10504 додаткова угода до вказаного Договору оренди про його поновлення не укладалась та зареєстрована не була. Крім того, відповідно пояснень прокуратури, наведених в позовній заяві, згідно з актом обстеження земельної ділянки, складним Департаментом земельних ресурсів від 22.05.2013 р. № 298/03 спірна земельна ділянка вільна від забудови та не використовується за цільовим призначенням, у зв'язку з чим прокурором зроблено висновок про порушення відповідачем умов п. 8.4. Договору оренди щодо обов'язку орендаря використовувати земельну ділянку згідно з її цільовим призначенням та у строки, визначені законодавством. Зважаючи на вказані обставини, прокурор вирішив звернутись з даним позовом до суду та вимагати повернення спірної земельної ділянки позивачу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/11261/13 та призначено розгляд справи на 16.07.2013 р.

10.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли додаткові документи у справі та заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва просить суд зобов'язати Приватне підприємство «ДБР-2» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0, 7336 га вартістю 6 575 299, 56 грн. (кадастровий номер 8000000000:62:212:0058), що розташована на вул. Львівській у Деснянському районі м. Києва. Заява мотивована тим, що відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів від 12.06.2013 р. № 057023-12236 нормативно грошова оцінка станом на 31.12.2012 р. спірної земельної ділянки у разі використання як земель комерційного використання становить 6 575 299, 56 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2013 р. у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача, розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 31.07.2013 р.

У судовому засіданні 31.07.2013 р. судом було прийнято до розгляду заяву першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва про уточнення позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Також, у судовому засіданні 31.07.2013 р. від представника прокуратури надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2013 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та, у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача, відкладено розгляд справи на 27.08.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.08.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків справу № 910/11261/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2013 р. суддею Васильченко Т.В. прийнято справу № 910/11261/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 09.10.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. справу № 910/11261/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/11261/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 09.10.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2013 р. виправлено описку допущену при написані організаційно-правової форми відповідача, а саме організаційно-правову форму відповідача слід читати Приватне підприємство «ДБР-2» замість Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБР-2».

У судовому засіданні 09.10.2013 р. від прокурора надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р. на підставі заявленого прокурором клопотання в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 05.11.2013 р.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 05.11.2013 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 05.11.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 419/1829 від 15.07.2004 р. «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» (п. 77) було затверджено проект відведення земельної ділянки Приватному підприємству «ДБР-2» для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об'єктами соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на вул. Лісківській у Деснянському районі м. Києва та вирішено передати йому таку земельну ділянку в короткострокову оренду на 5 років за рахунок земель запасу житлової площі та громадської забудови.

01.02.2005 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за № 33, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15.07.2004 р. за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 03.02.2005 р. за № 62-6-00195.

Відповідно до п. 2.1. Договору об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Лісківська у Деснянському районі м. Києва, розмір - 0, 7336 га, цільове призначення - для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об'єктами соціальної інфраструктури та підземним паркінгом, кадастровий номер - 8000000000:62:142:0058.

Відповідно до п. 8.4. Договору орендар, зокрема, зобов'язався завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженої в установленому порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату та ін.

Договір укладено на 5 років (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 11.3. Договору він припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 11.7. Договору було визначено порядок поновлення договору, а саме: після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Згідно з п. 11.8. Договору у разі припинення або розірвання цього Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим Договором.

На підставі Акту приймання-передачі земельної ділянки від 03.02.2005 р. Київська міська рада передала Приватному підприємству «ДБР-2» спірну земельну ділянку у володіння і користування.

Рішенням Київської міської ради № 611/4049 від 29.04.2010 р. «Про поновлення приватному підприємству «ДБР-2» договору оренди земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об'єктами соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на вул. Лісківській у Деснянському районі м. Києва» було вирішено поновити на 5 років з 04.02.2010 р. договір оренди земельної ділянки на вул. Лісківській у Деснянському районі м. Києва № 62-6-00195 від 03.02.2005 р., укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством «ДБР-2» на підставі пункту 77 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 419/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»; встановлено, що розмір річної орендної плати, визначеної в договорі оренди земельної ділянки № 62-6-00195 від 03.02.2005 р., підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства; доручено Приватному підприємству «ДБР-2» у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки № 62-6-00195 від 03.02.2005 р.

Як зазначає прокурор, за наслідками проведеної перевірки з додержання вимог земельного законодавства було встановлено, що додаткова угода до вказаного Договору оренди про його поновлення не укладалась та зареєстрована не була.

Так, відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів № 057023-10504 від 24.05.2013 р. зазначається, що рішення Київської міської ради № 611/4049 від 29.04.2010 р. приймалось без подання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а додаткова угода станом на 31.12.2012 р. до вказаного Договору оренди укладена не була.

Крім того, згідно з актом обстеження земельної ділянки, складеним Департаментом земельних ресурсів № 298/03 від 22.05.2013 р., спірна земельна ділянка вільна від забудови, не огороджена та не використовується за цільовим призначенням, у зв'язку з чим прокурором зроблено висновок про порушення відповідачем умов п. 8.4. Договору оренди щодо обов'язку орендаря використовувати земельну ділянку згідно з її цільовим призначенням та у строки, визначені законодавством.

Оцінюючи представлені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 5 статті 126 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка була чинною на 04.02.2013 р., тобто на момент закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами 01.02.2005 р. та зареєстрованого 03.02.2005 р., після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто, цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Крім того, вказана норма не передбачає зміну відповідного рішення ради, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків оренди.

При цьому, в даному випадку суд не знаходить обґрунтованими посилання прокуратури на приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 17.02.2011 р., відповідно до якої додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної в постанові від 20.11.2012 р. № 3-52гс12 в контексті застосування статті 33 Закону України «Про оренду», до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції до внесення змін Законом України № 3038-VI від 17.02.2011 р. не містили строків укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення.

Як зазначалось вище, Рішенням Київської міської ради № 611/4049 від 29.04.2010 р. «Про поновлення приватному підприємству «ДБР-2» договору оренди земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об'єктами соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на вул. Лісківській у Деснянському районі м. Києва» було вирішено поновити на 5 років з 04.02.2010 р. договір оренди земельної ділянки на вул. Лісківській у Деснянському районі м. Києва від 03.02.2005 р. № 62-6-00195, укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством «ДБР-2» на підставі пункту 77 рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15.07.2004 р. «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».

При цьому, встановлено, що розмір річної орендної плати, визначеної в договорі оренди земельної ділянки від 03.02.2005 р. № 62-6-00195, підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства; доручено Приватному підприємству «ДБР-2» у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки від 03.02.2005 р. № 62-6-00195.

Доказів звернення відповідача до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до спірного договору оренди земельної ділянки, як і доказів укладення між сторонами додаткової угоди про його поновлення, суду не представлено.

Також, не надано доказів ухилення позивача від укладення такої додаткової угоди.

В Узагальненні судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010 р., проведеним Вищим господарським судом України, наголошувалось на тому, що основними причинами неоднорідності судової практики та виникнення численних спорів відповідної категорії є різне тлумачення сторонами статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, зазначалось, що чинним на той час законодавством не передбачалось автоматичного поновлення договору оренди землі, а реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі.

Так, згідно зі ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі та підлягає державній реєстрації (ст. 18 Закону).

Відповідно до статті 30 Закону, зміна умов договору оренди землі, у тому числі і щодо строку дії договору, здійснюється за взаємною згодою сторін.

При цьому, за правилами статті 654 Цивільного кодексу України, зміни до договору вчиняються в такій самій формі, що і основний договір, що змінюється.

Таким чином, внесення змін до строку дії договору, як і до інших умов договору, має здійснюватись у письмовій формі шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Отже, враховуючи все вищезазначене, суд з урахуванням обставин того, що між сторонами не було укладено з метою реалізації рішення Київської міської ради № 611/4049 від 29.04.2010 р. додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки підписаного 01.02.2005 р. та зареєстрованого 03.02.2005 р., приходить до висновку, що він припинив свою дію і станом на момент вирішення даного спору по суті у відповідача немає правових підстав для володіння та користування спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим заявлені позовні вимог підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

При цьому, в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Приватне підприємство «ДБР-2» (02660, місто Київ, Деснянський район, вулиця Магнітогорська, будинок 1, кімната 3.01, код ЄДРПОУ 32591061) повернути Київській міській раді (01044, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0, 7336 га вартістю 6 575 299 (шість мільйонів п'ятсот сімдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 56 коп. (кадастровий номер 8000000000:62:212:0058), що розташована на вулиці Лісківській у Деснянському районі міста Києва.

3. Стягнути з Приватного підприємства «ДБР-2» (02660, місто Київ, Деснянський район, вулиця Магнітогорська, будинок 1, кімната 3.01, код ЄДРПОУ 32591061) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.2013 р.

Суддя В.С. Ломака