Рішення

від 04.11.2013 по справі 910/11611/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11611/13 04.11.13

За позовом Іноземного підприємства «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь»

про стягнення 164 641, 05 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Чинчин О.В.

Представники:

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Іноземне підприємство «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь» про стягнення заборгованості у розмірі 164 641, 05 грн. за договором поставки № ДГ-0051 40029705 від 24.04.2013р., укладеним між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/11611/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.07.2013р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає, що уповноважений представник позивача прийняв товар за видатковими накладними № РН-0000122 від 15.05.2013 р. на суму 75 787, 19 грн. та № РН-0000126 від 15.05.2013 р. на суму 162 928, 71 грн., про що свідчить його підпис на вказаних накладних, що, на думку відповідача, свідчить про виконання ним своїх зобов'язань щодо поставки товару за специфікацією № 1 до договору від 24.04.2013 р.

При цьому, відповідач зазначає, що ним було порушено зобов'язання щодо поставки товару на суму 1 680, 00 грн., що перераховані відповідно до рахунку № СФ-0001249 від 13.05.2013 р., за поставку поставки труби 50х25х2 в кількості 200 кг. протягом 10 робочих днів після 100 % передоплати.

У процесі розгляду справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 163 641, 05 грн., 14 % річних у сумі 4 862, 55 грн. та 12 033, 96 грн. - судових витрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В той же час, як вбачається із заяви Іноземного підприємства «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю останнім заявлено нову вимогу - про стягнення 14 % річних у сумі 4 862, 55 грн., яка раніше не заявлялась.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, статтею 22 цього кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Тож, приймаючи до уваги що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено заявлення нових вимог у процесі розгляду справи, суд не приймає до розгляду заяву позивача в частині стягнення 14 % річних у сумі 4 862, 55 грн. Інша частина заяви задовольняється судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2013 р. у справі № 910/11611/13 в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ СТАЛЬ» оригінал накладної №РН-0000126 від 21.05.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/11611/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2013 р. визначено склад суду для подальшого розгляду справи № 910/11611/13 - Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О. та Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2013 р. колегією суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О. та Ломака В.С. справу № 910/11611/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.10.2013 р. та зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав клопотання про витребування оригіналу накладної № РН-0000126 від 21.05.2013 р. на суму 162 828, 71 грн., яка знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь».

Розглянувши вищевказане клопотання позивача, суд відмовив у його задоволенні з тих підстав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2013 р. у справі № 910/11611/13 в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України було витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ СТАЛЬ» оригінал вищевказаної накладної.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р. склад суду змінено наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Чинчин О.В. та Гулевець О.В.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.11.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013 р. між Іноземним підприємством «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь» укладено договір поставки № ДГ-0051, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач - прийняти та оплатити металопрокат, асортимент, кількість та ціна якого встановлюється сторонами шляхом оплати позивачем рахунку, наданого відповідачем, або в специфікаціях, підписаних сторонами.

Відповідно до п. 1.1. договору оплата позивачем рахунку-фактури на постачання товару підтверджує його згоду на поставку товару відповідачем у кількості та відповідно до переліку, вказаного в рахунку-фактурі та у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.4. договору загальна його сума визначається на підставі сплачених рахунків. Оплата вартості товару здійснюється шляхом перерахування 100 % передоплати протягом 2-х банківських днів з моменту виставлення рахунків, якщо інше не погоджено в специфікації.

Згідно з п. 4.2. договору строк поставки товару - протягом 10-ти робочих днів після 100 % передоплати.

У відповідності до п. 5.2. договору за кількістю товар приймається в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 в частині, що не суперечить умовам даного договору.

Договір, відповідно до п. 10.1. вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Як встановлено судом, сторонами до договору № ДГ-0051 від 24.04.2013 р. підписано специфікацію № 1 від 24.04.2013 р. на суму 235 175, 11 грн. та специфікацію № 2 від 13.05.2013 р. на суму 1 680, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем перераховано на рахунок відповідача гроші кошти на загальну суму 236 855, 11 грн. (платіжні доручення № 203 від 29.04.2013 р., № 204 від 29.04.2013 р. та № 222 від 13.05.2013 р.

Також у матеріалах справи міститься видаткова накладна № РН-0000122 від 15.05.2013 р., з якої вбачається, що відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 75 787, 19 грн. вагою 14,3 т.

Слід відзначити, що вищевказана накладна підписна представниками сторін та скріплена печатками Іноземного підприємства «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь».

В той же час, на вказаній накладній Іноземним підприємством «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю зазначено, що в результаті зважування за накладною № РН-0000122 від 15.05.2013 р. позивачем прийнято товар вагою 13, 62 грн.

16.05.2013 р. представниками Іноземного підприємства «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю складено акт № 1 про нестачу товару, у якому зазначається, що сума нестачі товару за накладною № РН-0000122 від 15.05.2013 р. становить 3 5703, 13 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення коштів у розмірі 164 641, 14 грн., перерахованих у якості передоплати за договором № ДГ-0051 від 24.04.2013 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав умови договору № ДГ-0051 від 24.04.2013 р. в частині поставки оплаченого Іноземним підприємством «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь» заборгованість у сумі 164 641, 05 грн., яка є сумою передоплати за спірний товар.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує, що за видатковою накладною № РН-0000126 від 21.05.22013 р. представником позивача - Чернєвим Валерієм Григоровичем прийнято товар на суму 162 828, 71 грн. та надано суду копію вищевказаної накладної.

При цьому, суд відзначає, що поставка товару є господарською операцією та за приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» має бути відображена в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів, які фіксують факт її здійснення.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У процесі провадження у справі, судом в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України було витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь» оригінал накладної № РН-0000126 від 21.05.2013 р. та, крім того, зобов'язано відповідача надати суду власне письмове підтвердження за підписом керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь» та головного бухгалтера, а також з відтиском печатки підприємства про те, що товар, зазначений у накладній № РН-0000126 від 21.05.2013 р. був переданий позивачеві.

Однак відповідач вимог суду не виконав та не надав суду ані оригіналу накладної № РН-0000126 від 21.05.2013 р., ані відомостей бухгалтерського обліку операції з поставки товару Іноземному підприємству «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до вищевказаної накладної.

Крім того, суд відзначає, що питання про призначення експертизи стосовно встановлення факту поставки Іноземному підприємству «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю товару на суму 162 828, 71 грн. відповідачем не ставилось. Інших клопотань, в тому числі й в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем також не заявлялось.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги засади змагальності у господарському судочинстві, зважаючи, що кожна сторона зобов'язана довести наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовує свої вимоги або заперечення, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь» не доведено в порядку ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України здійснення поставки товару на суму 162 828, 71 грн. за видатковою накладною № РН-0000126 від 21.05.2013 р.

Також суд відзначає, що у видатковій накладній № РН-0000122 від 15.05.2013 р. про поставку товару загальною вагою 14, 3 т. на суму 75 787, 19 грн. представником позивача Чернєвим Валерієм Григоровичем зазначено, що всього в результаті зважування за вказаною накладною Іноземним підприємством «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю прийнято товар вагою 13, 62 грн. та, при цьому, позивачем складено акт № 1 про нестачу товару на суму 3 5703, 13 грн.

Між тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що порядок приймання товару визначений Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді міністрів України від 15.06.1965 р. № П-6, пунктом 16 якої передбачено, що якщо при приймання продукції буде виявлено нестачу, то отримувач зобов'язаний призупинити подальше приймання, забезпечити схоронність продукції. Про виявлену нестачу продукції складається акт за підписом осіб, які здійснюють приймання продукції.

Відповідно до п. 17 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді міністрів України від 15.06.1965 р. № П-6 одночасно з призупиненням приймання отримувач зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання та складання двостороннього акту представника відправника.

При цьому, умовами договору № ДГ-0051 від 24.04.2013 р. передбачено, що у випадку недостачі або дефектів письмовий виклик представника відповідача для участі у прийманні товару є обов'язковим.

В той же час, відомостей про дотримання встановленого договором та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів України від 15.06.1965 р. № П-6 порядку приймання товару, відповідачем суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, суд відзначає, що наявними у матеріалах справи доказами, які є належними та допустимим у розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, підтверджується здійснення позивачем передоплати за договором № ДГ-0051 від 24.04.2013 р. на суму 236 855, 11 грн. та поставка Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь» товару на суму 75 787, 19 грн.

Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, зважаючи на їх належність та допустимість, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що у даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України щодо наявності у покупця права вимоги повернення суми попередньої оплати у разі порушення продавцем зобов'язання щодо строку поставки товару, а тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у суму 161 067, 92 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат у сумі 12 033, 96 грн., до яких позивачем включено витрати, пов'язані із прибуттям до міста Києва для досудового врегулювання спору та участі у судовому засіданні, а також витрати на послуги юрисконсульта, суд відзначає, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи; витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Згідно з п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В той же час, суд відзначає, що за приписами Господарського процесуального кодексу України тягар доказування наявності обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги покладено на позивача, а відтак - у даному випадку саме Іноземне підприємство «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю зацікавлене у присутності у судовому засіданні.

Між тим, позивачем не підтверджено первинними документами здійснення витрат, заявлених до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь».

При цьому, явка Іноземного підприємства «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Крім того, позивачем не надано суду доказів понесення витрат на оплату послуг саме адвоката, а відтак - такі витрати не підлягають відшкодуванню в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Іноземного підприємства «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь» (02166, м. Київ, вул. Курчатова, 15, код ЄДРПОУ 38293886), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Іноземного підприємства «АЙ ЕР ЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Леніна 108-Б, код ЄДРПОУ 35615781) заборгованість у розмірі 161 067, 92 (сто шістдесят одна тисяча шістдесят сім грн. 92 коп.) грн. та 3 221, 36 (три тисячі двісті двадцять одна грн. 36 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.2013 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Чинчин О.В.