Ухвала

від 12.11.2013 по справі 918/1583/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2013 р. Справа № 918/1583/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22 код ЄДРПОУ 14371869)

до відповідача Приватної фірми "ВІД" (33027, м. Рівне, вул. Грушевського, буд. 38, кв. 139, код ЄДРПОУ 13988510)

про стягнення 25 954 грн. 61 коп. заборгованості

Представники:

Від позивача : Шевчук О.І. (довіреність від 14.06.2013 року);

Від відповідача : Воронюк К.Ю. (довіреність б/н від 28.10.2013 року);

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

В судовому засіданні 12.11.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватної фірми "ВІД" про стягнення 25954,61 грн., позовні вимоги аргументувавши тим, що відповідач не виконує обов'язку щодо сплати орендної плати за умовами договору оренди нежитлового приміщення №16-01/2-033 від 20 січня 2013 р. (а.с.2-5).

12.11.2013 р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а.с.30).

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає частково, заперечує проти нарахування пені без врахування положень пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі-ГК України).

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд встановив наступне.

20 січня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Київ" (орендодавець, позивач) та Приватною фірмою "ВІД" (відповідач, орендар), було укладено договір оренди нежитлового приміщення №16-01/2-033 (надалі договір), відповідно до предмету якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове користування нежитлове приміщення, розташоване у цокольному поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул.Кавказька (вул.Тольятті) 9а, загальною площею 67,6 кв. метри (далі приміщення), для користування з метою розміщення в ньому офісу, а орендар зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування (далі орендну плату). (а.с.6-10).

Пунктом 1.3. договору встановлено, що строк оренди приміщення встановлюється з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення і до 31 грудня 2015 року.

Відповідно до акту прийому-передачі приміщення за договором оренди №16-01/2-033 від 20 січня 2013 року орендодавець (Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ") 20 січня 2013 року передав, а орендар (Приватна фірма "ВІД") прийняв нежитлове приміщення, розташоване у цокольному поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул.Кавказька (вул.Тольятті) 9а, загальною площею 67,6 кв. м. (а.с.34).

Згідно положень пункту 3.1. договору орендна плата за повний місяць оренди складає 4056,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1.1. договору розмір орендної плати за поточний місяць визначається з урахуванням її індексації шляхом коригування орендної плати за попередній місяць.

Відповідно до пункту 3.3 договору орендна плата вноситься один раз на місяць починаючи з моменту фактичної передачі приміщення орендареві по акту прийому-передачі не пізніше 25 числа кожного розрахункового місяця на поточний рахунок орендодавця, на підставі наданого орендодавцем рахунку. По закінченню кожного розрахункового місяця сторонами підписується двосторонній акт наданих послуг.

Відповідно до акту прийому-передачі приміщення за договором оренди №16-01/2-033 від 20 січня 2013 року орендар (Приватна фірма "ВІД") 29 липня 2013 року передав (повернув) а орендодавець (Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ") прийняв нежитлове приміщення, розташоване у цокольному поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул.Кавказька (вул.Тольятті) 9а, загальною площею 67,6 кв. м. (а.с.11).

Як підтверджується наявними в матеріалах справи актами (а.с. 35-42) загальна сума орендної плати за січень 2013 року - липень 2013 року склала 25700,41 грн. Разом з тим, в матеріалах справи наявна роздруківка меморіального ордеру №12414731 від 11 лютого 2013 року, на підставі якого відповідачем проведено оплату частини орендної плати за січень місяць в сумі 1308,39 грн. Доказів щодо сплати решти заборгованості по орендній платі відповідач суду не надав.

Таким чином, на час розгляду спору, загальна сума боргу за договором оренди складає 24392,02 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 5 статті 762 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів сплати орендної плати, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення боргу за користування орендованим майном в сумі 24392,02 грн.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що стягнення заборгованості по орендній платі проводиться у встановленому законом порядку з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення строків сплати, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені суд вважає його не вірним в частині строків нарахування по орендній платі за січень та за лютий місяць 2013 року, так як наданий позивачем розрахунок перевищує строки, встановлені частиною 6 статті 232 ГК України. Зробивши власний розрахунок, суд прийшов до висновку, що до стягнення підлягає пеня в сумі 1241,12 грн.

Твердження позивача, що пунктом 6.2. договору передбачена можливість стягнення пені понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, судом оцінююється критично, оскільки вказаним пунктом договору встановлено саме порядок нарахування пені (за кожен день прострочення), що відповідає нормам 549 ЦК України, проте не визначено іншого терміну (за межами шести місяців), з настанням якого припиняється нарахування пені. А тому, суд приходить до висновку про відсутність в договорі положень щодо можливості нарахування пені понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків оплати, відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем на суму боргу нараховано 275,84 грн. - 3% річних. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі - 24392,02 грн., пені в сумі 1241,12 грн., 3% річних в сумі 275,84 грн., є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з пропорційним покладенням на сторін витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" - задоволити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми "ВІД" (33027, м. Рівне, вул. Грушевського, буд. 38, кв. 139, код ЄДРПОУ 13988510) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22 код ЄДРПОУ 14371869) заборгованість по орендній платі в сумі - 24392,02 грн., пеню в сумі 1241,12 грн., 3% річних в сумі 275,84 грн., та 1717,47 грн. судового збору.

3. Відмовити Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" в частині стягнення 45,63грн. пені.

4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 3,03 грн. залишити за позивачем.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України, може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 ГПК України.

повне рішення складено 13.11.2013 року

Суддя Качур А.М.