Рішення

від 08.11.2013 по справі 919/789/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року справа № 919/789/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справи за позовом

Прокурора міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Л.Павліченко, 1)

в інтересах держави в особі

Севастопольської міської державної адміністрації

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

до Приватного підприємства "Анклав",

(99012, м. Севастополь, вул. Паршина, 29)

Комітету мікрорайону "Максимова дача" Ленінського району міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Каштанова,3)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про визнання договору недійсним,

за участю представників сторін:

від позивача - Попов Михайло Олексійович - начальник відділу, довіреність № 1163/24/2-13 від 19.02.2013;

від відповідача (ПП "Анклав") - не з'явився;

від відповідача (Комітет мікрорайону "Максимова дача" Ленінського району м. Севастополя) - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

від прокурора - Почка Антон Анатолійович - старший прокурор відділу, посвідчення № 005826 від 25.09.2012.

Прокурор міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації (далі по тексту позивач або СМДА) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Анклав" (далі по тексту підприємство або відповідач 1), комітету мікрорайону "Максимова дача" Ленінського району міста Севастополя (далі по тексту відповідач 2) про визнання недійсним договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом за регулярним спеціальним маршрутом від 23.12.2009, укладеного між відповідачами.

Позовні вимоги мотивовані недодержанням відповідачами під час укладення договору вимог діючого законодавства.

Ухвалою суду від 08.07.2013 позовна заява була прийнята до розгляду суддею Харченко И.А., порушено провадження у справі.

У зв'язку з перебуванням судді Харченко И.А. на лікарняному, відповідно до пункту 3.3. рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 28.12.2010 (із змінами), розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя від 27.08.2013 № 318 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 919/789/13, за наслідками якого суддею для розгляду цією справи визначено Щербакова С.О.

Ухвалою суду від 28.08.2013 позовна заява була прийнята до провадження судді Щербакова С.О..

У зв'язку з перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці, відповідно до пункту 3.3. рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 28.12.2010 (із змінами), розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя від 10.10.2013 №459 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 919/789/13, за наслідками якого суддею для розгляду цією справи визначено Лотову Ю.В.

Ухвалою суду від 11.10.2013 справу прийнято до провадження судді Лотової Ю.В., до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту третя особа або ФОП).

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

02.10.2013 року через канцелярію суду представником приватного підприємства «Анклав» надано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з перебування директора підприємства на стаціонарному лікуванні в місті Києві.

У судовому засіданні 24.10.2013 прокурор та представник позивача проти задоволення клопотання представника відповідача 1 заперечували.

Ухвалою суду від 24.10.2013 в задоволення клопотання представника відповідача 1 відмовлено, оскільки стаття 79 Господарського процесуального кодексу України не містить такої підстави для зупинення провадження у справі, як захворювання керівника однієї із сторін.

У судовому засіданні 08.11.2013 прокурор позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві та письмових поясненнях по справі. Зокрема зазначив, що договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом за регулярним спеціальним маршрутом від 23.12.2009, укладений між відповідачами є удавленим правочином, оскільки сторони фактично уклали договір про перевезення пасажирів автобусним маршрутом загального користування. Вказаний договір суперечить статтям 203, 215 Цивільного кодексу України, Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування. (т. 1, арк.с. 148-149, т. 2, арк.с. 9-10)

Представник позивача позов прокурора підтримав, просив його задовольнити, зазначив, що відповідачі не мали право укладати спірний договір оскільки автобусній маршрут 12 («Максимова дача»-«Центр міста») є автобусним маршрутом загального користування, а тому перевізники на цьому маршруті можуть визначатись лише за результатами конкурсу. Приватне підприємство «Анклав» не було та не є переможцем відповідного конкурсу.

Відповідачі та третя особа явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, вимоги ухвал суду від 11.10.2013, від 24.10.2013 не виконали, витребувані судом документи не надали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін у справі, у зв'язку з чим вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2009 між приватним підприємством "Анклав" (Перевізник) та комітетом мікрорайону "Максимова дача" Ленінського району міста Севастополя (Замовник) укладений договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом за регулярними спеціальними маршрутами (далі по тексту Договір). (арк.с. 13-16).

Відповідно до умов вказаного договору, він укладений на перевезення працівників та службовців комітету, підприємств та організацій, що знаходяться на адміністративній території Замовника, учнів, військовослужбовців і таке інше, а також організованих груп пасажирів, що мають відношення до Замовника. Маршруту присвоєний № 12 «Максимова дача»-«Центр міста». Регулярні спеціальні перевезення здійснюються на підставі цього договору, згідно з яким Перевізник надає послуги щодо перевезення вказаних категорій громадян та організованих груп пасажирів на даному маршруті згідно з розкладом руху та умов встановлених у паспорті маршруту. (п. 1.1, 1.3 та 1.4 Договору).

Вказаний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015 (п .5 Договору). .

Прокурор вважає, що вказаний договір укладений з порушення вимог чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на: забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності; забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту; розвиток та удосконалення нормативної бази діяльності автомобільного транспорту; визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту; визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту; захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування; захист національного ринку транспортних послуг та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту; створення рівних умов для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції; забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці; раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів; охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики. Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Згідно з частиною першою статті 7 вказаного Закону забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Відповідно до пункту 2.1.9 Угоди про взаємодію Севастопольської міської Ради та Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженої Розпорядженням голови СМДА № 506-р від 19.04.2011 та рішенням Севастопольської міської Ради № 647 від 19.04.2011, Севастопольська міська Рада (далі по тексту СМР) передала повноваження щодо залучення на договірних засадах підприємств, установ, організацій, які не є у комунальній власності територіальної громади міста Севастополя, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту та зв'язку на підставі затверджених СМР сеті маршрутів загального користування та у режимі маршрутного таксі. (арк.с. 152-154)

Відтак, прокурор вірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а саме СМДА.

Закон України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

У статті 1 цього Закону встановлено, що:

автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;

автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення;

автобусний маршрут спеціальних перевезень - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні спеціальні пасажирські перевезення.

Згідно з частинами першої та другої статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, організація пасажирських перевезень покладається, зокрема, на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані: забезпечувати формування автобусної маршрутної мережі загального користування й мережі таксомоторних стоянок та розробляти перспективи їх розвитку; організовувати утримання в належному стані проїзної частини автомобільних доріг та під'їздів (на міських автобусних маршрутах загального користування) і в разі завдання матеріальних збитків автомобільному перевізнику, що обслуговує автобусний маршрут загального користування, унаслідок неналежного утримання проїзної частини автомобільної дороги чи під'їзду компенсувати йому збитки; забезпечувати облаштування необхідною інфраструктурою автобусних маршрутів загального користування, а саме - автопавільйонами, інформаційним забезпеченням пасажирів і підтримувати її в належному технічному та санітарному стані; забезпечувати розроблення паспортів автобусних маршрутів загального користування з визначенням необхідної кількості автобусів, їх пасажиромісткості, класу, технічних та екологічних показників, розкладу руху. Порядок розроблення та затвердження паспорта маршруту визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування; забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), чи надання дозволу на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору чи дозволу; забезпечувати безпечне і якісне обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування; забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів.

Послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення. Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні. Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг. (частини перша, друга, третя та четверта статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору)

Частинами другою та третьою статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, визначені документи для регулярних пасажирських перевезень (для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка)) та документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень (для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.)

Таким чином законодавець розрізняє такі поняття як автобусний маршрут загального користування тобто автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення та автобусний маршрут спеціальних перевезень тобто автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні спеціальні пасажирські перевезення. При цьому, по цих маршрутах законодавець встановлює різний порядок здійснення перевезення, зокрема на автобусних маршрутах загального користування перевезення пасажирів здійснюється в порядку, встановленому органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, перевізником, визначеним за результатом проведеного відповідним органом конкурсу та на підставі договору, укладеного органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а на маршрутах, на яких виконуються регулярні спеціальні пасажирські перевезення, в порядку встановленому замовником такого маршруту на підставі договору з цим замовником.

Згідно з пунктами 45 та 46 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176 (далі по тексту Правила) регулярні спеціальні перевезення організовуються для перевезення працівників підприємств, установ та організацій, учнів, студентів, туристів, екскурсантів та інших організованих груп пасажирів. Регулярні спеціальні перевезення здійснюються на підставі договору, згідно з яким перевізник надає підприємству, установі та організації, яка виступає замовником послуг, послуги з перевезення організованої групи пасажирів за певним маршрутом і визначеним розкладом руху, протягом передбаченого договором строку.

В спірному договорі не визначено конкретне коло осіб щодо перевезення яких він укладений. Крім того, у ньому не зазначено, що перевізником здійснюється регулярні спеціальні перевезення організованих груп пасажирів, таки групи вказані лише, як один з об'єктів перевезень.

Пунктами 14, 15, 16 та 17 Правил встановлено, що регулярні перевезення організовують відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (організатори регулярних перевезень) згідно з програмами розвитку автомобільного транспорту на відповідній території з метою задоволення потреби населення у перевезеннях з урахуванням пропозицій громадян, підприємств, установ, організацій і перевізників. Організатори регулярних перевезень визначають умови їх організації на відповідній території. Автобусний маршрут загального користування (далі - маршрут) відкривають: виконавчі органи сільських, селищних і міських рад - міський. Відкриття та закриття маршруту проводиться за рішенням організатора регулярних перевезень з одночасним внесенням змін до реєстру маршрутів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням СМР № 4110 від 13.12.2005 року була затверджена Регіональна програма «Транспорт». У додатку 1 до таблиці 5.4. була встановлена сітка маршрутів загального користування у режимі маршрутного таксі на території м. Севастополя, зокрема маршрут № 12-А «Максимова дача»-«Центр міста». (арк.с. 155-159)

Рішенням СМР № 3860 від 12.03.2008 року затверджені доповнення та зміни до додатку 1 до таблиці 5.4. вказаної програми, згідно з якими був встановлений автобусний маршрут загального користування, що проходить через центральне міське кільце № 12-А «Максимова дача»-«Центр міста» (ч/з пр. Нахімова). (арк.с. 160-161)

Згідно з рішенням СМР № 154 від 18.01.2011 року додаток 1 до таблиці 5.4. був викладений у новий редакції та у сітки автобусних маршрутів загального користування на території м. Севастополя встановлений маршрут № 12 «Максимова дача»-«Центр міста» (ч/з М. Музики, вул. Гоголя). (арк.с. 162-166)

20.03.2009 був проведений конкурс щодо визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування. По об'єкту конкурсу № 9 маршруту № 12-А переможцем конкурсу був визнаний фізична особа - підприємець ОСОБА_1. 01.06.2009 року між СМДА та ФОП був укладений договір про організацію перевезення пасажирів автомобільним транспортом, згідно з яким перевізник мав організувати надання транспортних послуг за маршрутом № 12-А «Максимова дача» - «Центр міста». (арк.с. 167-179)

Згідно з частиною другою статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом положень п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

У даному випадку рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.10.2011 у справі № 50-20-1262/2011 за позовом приватного підприємства "Анклав" до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу було встановлено, що за технічної характеристики маршрутів "Анклав" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ці маршрути є суміжними, вони пролягають від зупинки „Максимова дача" до зупинки „ вул. Велика Морська". Обидва напрямку маршруту відрізняються один від одного тільки зупинками „вул. Степаненко" та „ вул. Кожанова", відрізок шляху маршрутів, на якому путь слідування автобусів відрізняється один від одного не може вважатися суттєвим. (арк.с. 46-56)

З урахування вищезазначених обставин суд дійшов висновку, що спірний договір укладений на перевезення пасажирів автомобільним транспортом не за регулярним спеціальним маршрутом, а за автобусним маршрутом загального користування, тобто укладений сторонами з метою приховування іншого правочину.

Положеннями статті 235 Цивільного Кодексу України передбачено, що удаваним правочином є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, якій вони насправді вчинили.

У випадку вчинення сторонами приховуваного правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Частиною першою статті 31 вказаного Закону встановлено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. (частина третя статті 35 та стаття 42 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору)

Згідно з частиною першою статті 43 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. До обов'язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать: визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками; державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення. Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п'яти років. Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України. (стаття 44 Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору)

У конкурсі на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідають вимогам, викладеним у статті 34 цього Закону. Для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування автомобільний перевізник подає конкурсному комітету такі документи: заяву претендента встановленого зразка із зазначенням автобусного маршруту загального користування, на якому має намір працювати претендент; нотаріально завірену копію ліцензії на право надання послуг з перевезення пасажирів та копії ліцензійних карток на автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті; відомості про додаткові умови обслуговування маршруту; документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі. (статті 45 та 46 Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору)

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081 був затвердженний Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування. На момент укладення Договору він діяв в редакції від 03.12.2009 року. (далі по тексту Порядок). Цей Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс) і є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що організатором на автобусному маршруті загального користування є, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту - на автобусному маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут).

Об'єктом конкурсу може бути: маршрут (кілька маршрутів) та/або оборотний рейс (кілька оборотних рейсів) міжміського автобусного сполучення; маршрут (кілька маршрутів) міського або приміського автобусного сполучення; сукупність оборотних рейсів міського або приміського автобусного сполучення за умови, що кількість таких рейсів на об'єкті конкурсу становить не менш як 50 на тиждень. Об'єкт конкурсу визначається організатором. (пункти 6 та 7 Порядку).

Згідно з пунктами 9 та 10 Порядку у конкурсі можуть брати участь всі автомобільні перевізники, що відповідають його умовам. Організатор затверджує умови конкурсу, до яких повинні бути включені визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть в межах визначеного об'єкта конкурсу, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками та державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування пасажирів (регулярність руху, питання диспетчерського контролю та управління перевезеннями тощо). Організатор визначає режим руху ("звичайний", "експресний" або "маршрутне таксі") для міського чи приміського або порядок здійснення ("самостійно", "паритет" і "через день") для міжміського перевезення.

Відповідно до пункту 8 Порядку рішення про переможця конкурсу приймається конкурсним комітетом. Рішення конкурсного комітету обов'язкове для виконання організатором, крім випадків, передбачених пунктом 54 цього Порядку.

Організатор укладає з переможцем конкурсу договір (на міському та внутрішньообласному автобусних маршрутах) або видає дозвіл (на міжобласному автобусному маршруті) згідно з умовами визначеного конкурсу. У договорі (дозволі) визначаються умови перевезень на рейсі (рейсах) та/або маршруті (маршрутах) відповідно до визначеного об'єкта конкурсу. Строк дії договору, який укладається, або дозволу, який видається за результатами конкурсу, становить п'ять років. (пункт 53 Порядку)

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач 2 не міг бути організатором перевезень по маршруту № 12 «Максимова дача»-«Центр міста», оскільки вказаний маршрут є автобусним маршрутом загального користування, а тому його організатором є СМДА, а як слід не мав повноважень на укладання спірного договору.

Відповідач 1 у конкурсі щодо визначення перевізника по маршруту «Максимова дача»-«Центр міста» участі не брав, переможцем такого конкурсу не визнавався, договір з належним організатором перевезень СМДА не укладав, а тому не є належним автомобільним перевізником по вказаному маршруту та не міг брати на себе обов'язки щодо здійснення таких перевезень.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі жодного доказу на підтвердження правомірності укладання спірного договору не надали.

З огляду на викладене, договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом за регулярними спеціальними маршрутами від 23.12.2009, укладений між приватним підприємством "Анклав" та комітетом мікрорайону "Максимова дача" Ленінського району міста Севастополя, суперечить вимогам статей 7, 29, 31, 35, 39, 42, 43, 44, 45 та 56 Закону України «Про автомобільний транспорт» а також Правилам надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176, та Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка його вчиняє, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а Договір визнанню недійсним.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідачів.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2 . Визнати недійсним договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом за регулярними спеціальними маршрутами від 23.12.2009, укладений між приватним підприємством "Анклав" (99012, м. Севастополь, вул. Паршина, 29, ідентифікаційний номер 31935003) та комітетом мікрорайону "Максимова дача" Ленінського району міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Каштанова,3, ідентифікаційний номер 33117683).

3. Стягнути з приватного підприємства "Анклав" (99012, м. Севастополь, вул. Паршина, 29, ідентифікаційний номер 31935003) у доход Державного бюджету міста Севастополя (р/р 31215206783001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 23013519) 573,50 (п'ятсот сімдесят три грн 50 коп.) судового збору.

4. Стягнути з комітету мікрорайону "Максимова дача" Ленінського району міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Каштанова,3, ідентифікаційний номер 33117683) у доход Державного бюджету міста Севастополя (р/р 31215206783001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 23013519) 573,50 (п'ятсот сімдесят три грн 50 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 13.11.2013

Суддя Ю.В. Лотова