Постанова

від 05.11.2013 по справі 826/16127/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2013 року 12:50 № 826/16127/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вірол-Груп» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 р. № 0007021630 та № 0007031630 за участю представників сторін:

від позивача: Якубовська П.А. (договір про надання правової допомоги № б/н від 08.10.2013 року)

від відповідача: Харко Д.М. (довіреність № 1078/9/26-55-10-02-09 від 05.08.2013 року)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 05.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірол-Груп» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 р. № 0007021630 та № 0007031630.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16127/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 05.11.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.05.2013 р. № 0007021630 та № 0007031630.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Вірол-Груп» вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 та п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток за 2011 рік на загальну суму 87 117 грн., в т.ч. по періодах: II квартал 2011 року на суму 22 337,00 грн., II - III квартали 2011 року на суму 46 185,00 грн., II - IV квартали 2011 року на суму 87 117,00 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо завищення податкового кредиту в 2011 році на загальну суму 75 755 грн. в т.ч. по періодах: травень 2011 року на 144 640 грн., червень 2011 року на 4 960 грн., липень 2011 року на 56 331 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в 2011 році на загальну суму 75 755 грн., в т.ч. по періодах: червень 2011 р. на суму 19 424 грн., липень 2011 р. на суму 56 331 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем в свою чергу були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 05.11.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив повністю, зазначивши про те, що наявними матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ БГ «Вертикаль» (код ЄДРПОУ 35618358), а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ БГ «Вертикаль» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

На підтвердження зазначеного, представником відповідача було зокрема наголошено, що за наслідками зустрічної звірки такого контрагента позивача ТОВ БГ «Вертикаль», контролюючим органом було встановлено відсутність даного підприємства за місцем його реєстрації, а також відсутність у ТОВ БГ «Вертикаль» жодних матеріально-технічних (складських приміщень, вантажного транспорту, устаткування, інше) та трудових можливостей (на підприємстві працює одна особа - директор) для здійснення таких видів господарської діяльності, як надання послуг з поставки товару (у великих обсягах та на значні суми), а також виконання будівельно-монтажних робіт без залучення субпідрядних організацій.

З приводу наведеного, представник відповідача також зазначив, що відповідно до пояснень гр. ОСОБА_4 в протоколі допиту свідка від 01.10.2012 р., яка була засновником та директором контрагента позивача ТОВ БГ «Вертикаль», остання пояснила, що стала засновником та директором ТОВ БГ «Вертикаль» без мети ведення господарської діяльності (виключно за грошову винагороду); фактично фінансово-господарську діяльність на зазначеному підприємстві гр. ОСОБА_4 не вела; договори, акти виконаних робіт (наданих послуг) та податкові накладні не підписувала, і нікого на це не уповноважувала; місцезнаходження установчих документів та печатки ТОВ БГ «Вертикаль» їй не відомо; податкової звітності по підприємству до контролюючих органів вона не подавала.

Крім того, як зауважив представник відповідача, позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи, не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ БГ «Вертикаль» щодо надання останнім на користь ТОВ «Вірол-Груп» послуг з поставки товару (обладнання), а саме: товарно-транспортних накладних, та дорожніх листів, що відповідно також ставить під сумнів товарність таких операцій.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, на підставі Наказу № 180 від 11.04.2013 р., було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірол-Груп» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведені господарських операцій з контрагентом ТОВ БГ «Вертикаль» (код ЄДРПОУ 35618358) за період з 01.06.2010 р. по 30.09.2012 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 29.04.2013 року № 48/1630/36404976, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 та п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток за 2011 рік на загальну суму 87 117 грн., в т.ч. по періодах: II квартал 2011 року на суму 22 337,00 грн., II - III квартали 2011 року на суму 46 185,00 грн., II - IV квартали 2011 року на суму 87 117,00 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо завищення податкового кредиту в 2011 році на загальну суму 75 755 грн. в т.ч. по періодах: травень 2011 року на 144 640 грн., червень 2011 року на 4 960 грн., липень 2011 року на 56 331 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в 2011 році на загальну суму 75 755 грн., в т.ч. по періодах: червень 2011 р. на суму 19 424 грн., липень 2011 р. на суму 56 331 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме у травні-липні 2011 р. позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ БГ «Вертикаль» (код ЄДРПОУ 35618358), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (у великих обсягах та на значні суми), а також виконання будівельно-монтажних робіт без залучення субпідрядних організацій.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 23.05.2013 р. № 0007021630, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 87 117 грн., в т.ч. за основним платежем - 87 117 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.;

- від 23.05.2013 р. № 0007031630, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 89 839 грн., з яких: за основним платежем 75 755 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 14 084 грн.

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.05.2013 р. № 0007021630 та № 0007031630 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, в позовній заяві та в судових дебатах позивач (представник позивача) не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді з 01.06.2010 р. по 30.09.2012 р., а саме у травні-липні 2011 року, позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ БГ «Вертикаль» (код ЄДРПОУ 35618358), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (у великих обсягах та на значні суми), а також виконання будівельно-монтажних робіт без залучення субпідрядних організацій.

З приводу наведеного, між позивачем ТОВ «Вірол-Груп» та контрагентом ТОВ БГ «Вертикаль» були укладені наступні угоди:

- Договір поставки обладнання № 020503 від 02.05.2011 р.;

- Договір виконання будівельно-монтажних робіт № 240501 від 24.05.2011 р.;

- Договір поставки обладнання № 227 від 01.06.2011 р. (договір так і не був підписаний).

На виконання зазначених договорів, сторонами були підписані (виписані ТОВ БГ «Вертикаль» на користь позивача):

- за Договором № 020503 від 02.05.2011 р.: рахунок-фактура № ВЕ-0002778 від 02.05.2011 р.; видаткова накладна № ВЕ-0000743 від 05.05.2011 р.; податкова накладна № 1 від 05.05.2011 р.; а також на підтвердження здійснення розрахунків із контрагентом ТОВ БГ «Вертикаль», позивачем до матеріалів справи було надано банківські виписки по рахунку за 02.06.2011 року та за 07.06.2011 року;

- видаткова накладна № РН-0000817 від 04.07.2011 р.; податкова накладна № 1 від 04.07.2011 р.; а також на підтвердження здійснення розрахунків із контрагентом ТОВ БГ «Вертикаль», позивачем до матеріалів справи було надано банківські виписки по рахунку за 21.07.2011 р., за 10.08.2011 р., за 11.08.2011 р., за 16.08.2011 р., за 21.09.2011 р.;

- за Договором № 240501 від 24.05.2011 р.: рахунок-фактура № СФ-0002817 від 24.05.2011 р.; податкова накладна № 2 від 03.06.2011 р.; Акт № ОУ-0000359 від 03.06.2011 р.; а також на підтвердження здійснення розрахунків із контрагентом ТОВ БГ «Вертикаль», позивачем до матеріалів справи було надано банківську виписку по рахунку за 07.06.2011 р.;

- за Договором № 227 від 01.06.2011 р.: видаткова накладна № РН-0000114 від 22.06.2011 р.; довіреність № 261 від 16.06.2011 р.; податкова накладна № 6 від 03.06.2011 р.; а також на підтвердження здійснення розрахунків із контрагентом ТОВ БГ «Вертикаль», позивачем до матеріалів справи було надано банківська виписку по рахунку за 03.06.2011 р.

Таким чином, за наслідками зазначених правовідносин із контрагентом ТОВ БГ «Вертикаль», на підставі виписаних податкових накладних: № 1 від 05.05.2011 р., № 1 від 04.07.2011 р., № 2 від 03.06.2011 р., № 6 від 03.06.2011 р., позивачем у перевіряємому періоді було сформовано валові витрати, та включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ в загальному розмірі 75 755 грн.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ БГ «Вертикаль», а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит та валові витрати у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ТОВ БГ «Вертикаль», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, що також не було жодними допустимими доказами по справі спростовано позивачем, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було здійснено заходи щодо проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» (код ЄДРПОУ 35618358) за період діяльності з 21.07.2010 р. по 24.12.2011 р., за наслідками чого було складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 26.12.2011 р. № 161/2306/35618358, зважаючи на незнаходження ТОВ «Будівельна група «Вертикаль», а також його посадових осіб за місцем реєстрації.

Також, в ході аналізу податкової звітності контрагента позивача, було встановлено, що у ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» відсутні будь-які адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, відсутні трудові ресурси (працює одна особа - директор), виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання, та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагенту позивача ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для виконання такого виду діяльності, як поставка товару - обладнання (у великих обсягах та на значні суми), а також виконання будівельно-монтажних робіт без залучення субпідрядних організацій.

У зв'язку з цим, контрагент позивача ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» фактично не міг самостійно здійснювати господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності таким контрагентом позивача.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів), оскільки без наявності будь яких матеріальних та трудових можливостей, жодна господарська діяльність здійснюватися не може.

З приводу зазначеного, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином його контрагент ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» без наявності жодної матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівель (офісного приміщення, складів, технічних приміщень, гаражів, інше), устаткування, вантажних машин, причепів, а також відповідних трудових ресурсів (працює 1 особа - директор, а цивільних трудових договорів підприємством із фізичними особами не укладалося), мав змогу виконувати послуги з поставки товару - обладнання (у великих обсягах та на значні суми), а також виконувати будівельно-монтажні роботи без залучення субпідрядних організацій, зважаючи на те, що об'єми таких послуг та робіт в десятки разів перевищують трудові можливості ТОВ «Будівельна група «Вертикаль», а матеріальні можливості у ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» для здійснення задекларованого виду діяльності взагалі відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні наголосив на тому, що зазначеними договорами про надання послуг та виконання робіт між позивачем та наведеним контрагентом ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» не було заборонено залучення останнім субпідрядних організацій з метою виконання договірних зобов'язань перед позивачем.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, доказів щодо укладення таким контрагентом позивача ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності достатніх трудових ресурсів (кваліфікованих кадрів) та матеріальної бази (зокрема складських приміщень, транспорту, устаткування, інше) для здійснення такого виду діяльності (надання послуг с поставки товару та виконання будівельно-монтажних робіт) - позивачем до суду надано також не було, та в судовому засіданні представник позивача зазначив, що йому не відомо яким саме чином (власними силами або із залученням інших контрагентів), виконувалися такі договірні зобов'язання контрагентом ТОВ «Будівельна група «Вертикаль».

Крім того, як також підтверджується наявними у справі доказами, та жодним чином не було спростовано позивачем, відповідно до пояснень гр. ОСОБА_4 в протоколі допиту свідка від 01.10.2012 р., яка була засновником та директором контрагента позивача ТОВ БГ «Вертикаль», остання пояснила, що стала засновником та директором ТОВ БГ «Вертикаль» без мети ведення господарської діяльності (виключно за грошову винагороду); фактично фінансово-господарську діяльність на зазначеному підприємстві гр. ОСОБА_4 не вела; договори, акти виконаних робіт (наданих послуг) та податкові накладні не підписувала, і нікого на це не уповноважувала; місцезнаходження установчих документів та печатки ТОВ БГ «Вертикаль» їй не відомо; податкової звітності по підприємству до контролюючих органів вона не подавала.

З приводу зазначеного, відповідачем також було отримано висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на ПЗЗ від 15.12.2011 року за № 545, яким встановлено, що підписи від імені гр. ОСОБА_4 у наступних документах: копія статуту ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» (код ЄДРПОУ 35618358) та копія протоколу № 2 від 19.07.2010 року загальних зборів учасників ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» (код ЄДРПОУ 35618358); а також копія довіреності від 20.07.2010 року, які були використані в якості зразка при копіюванні - ймовірно виконані однією особою, а підпис від імені гр. ОСОБА_4 у копії додатку 1-Ф до декларації з податку на прибуток, який було використано в якості зразка при копіюванні - ймовірно виконаний іншою особою.

За наслідками наведеного, Головним слідчим управлінням ДПС України 11.04.2013 року було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 3201300000000047 (КК України від 2001 р.) ст. 205 ч. 2, згідно якого в 2010-2012 рр. у м. Києві невстановлені особи з метою прикриття незаконної та забороненої діяльності придбали та зареєстрували на підставних фізичних осіб суб'єкти господарювання (юридичні особи), серед яких зокрема контрагент позивача ТОВ «БГ «Вертикаль», з використанням яких сприяли іншим суб'єктам в ухиленні від сплати податків у особливо великих розмірах, чим завдали великої матеріальної шкоди Державі на суму понад 5,2 млн. грн.

Отже, доказами по справі підтверджується, що зазначений контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і валові витрати та податковий кредит.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» - за місцем його реєстрації не знаходиться (складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки), а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати роботи (надавати послуги) з поставки товару (у великих обсягах та на значні суми) та виконання будівельно-монтажних робіт без наявності жодних матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагент позивача ТОВ «Будівельна група «Вертикаль», а також його посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема в розрізі правовідносин із позивачем) від такого підприємства отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - не можливо розшукати посадових осіб товариства; засновник та директор товариства дав пояснення в якості свідка по кримінальній справі щодо реєстрації ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» без мети здійснення господарської діяльності за грошову винагороду (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - відсутність в товариства жодних матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з надання послуг постачання товару та виконання будівельно-монтажних робіт.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» - не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, позивачем, ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності здійснення) господарських операцій з контрагентом ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» щодо надання останнім на користь ТОВ «Вірол-Груп» послуг з поставки товару, зокрема: товарно-транспортної накладної встановленого законодавством зразку, та дорожнього листа, а також не було надано доказів укладення таким контрагентом ТОВ «Будівельна група «Вертикаль», або самим ТОВ «Вірол-Груп» субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» перед позивачем щодо поставки товару (обладнання), оскільки власними силами такий контрагент позивача ТОВ «Будівельна група «Вертикаль», за відсутності в останнього будь-яких матеріальних (складських приміщень, вантажного транспорту, устаткування) та трудових ресурсів (працює одна особа-директор), такий контрагент позивача особисто не міг виконувати взяті на себе зобов'язання.

Так, під поставкою розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 р.) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання контрагентом ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» (або іншим субпідрядником) послуг з поставки товару (обладнання), а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаним контрагентом.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки, ТОВ «Вірол-Груп» не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних) на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з постачання товару із контрагентом ТОВ «Будівельна група «Вертикаль», а також зазначених документів не було надано позивачем і під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 «Податкового кодексу України», право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями».

Як було встановлено перевіркою позивача та підтверджується наявними матеріалами справи, первинні документи стосовно фінансово-господарських операцій проведених за участю ТОВ «Вірол-Груп» по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» у перевіряємому періоді не підлягають до врахування при веденні податкового обліку як такі, що складені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, зокрема вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Мінфіну України за № 88 від 24.05.1995 р. (із змінами та доповненнями), вимог Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку всі первинні документи (в тому числі, але не виключно податкові накладні) від імені ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» підписувалися невідомою особою (директор дав пояснення в якості свідка щодо не підписання жодних господарських та бухгалтерських документів), а отже на підставі таких неналежним чином оформлених податкових накладних не можуть формуватися податкові зобов'язання та податковий кредит.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу ІІІ Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В даному випаду, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, податкові накладні від імені ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» були виписані (підписані) невідомою особою, оскільки гр. ОСОБА_4, яка була засновником та директором ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» у періоді здійснення правовідносин із позивачем, пояснила при допиті в якості свідка по кримінальній справі, що стала директором ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» без мети ведення господарської діяльності, за грошову винагороду, та фактично фінансово-господарську діяльність на зазначеному підприємстві не вела, договори, акти виконаних робіт не підписувала, податкові накладні, звіти до податкової інспекції не подавала та не підписувала, місцезнаходження установчих документів та печатки ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» їй не відомо, та на вчинення буд-яких дій від імені ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» вона нікого не уповноважувала.

А отже, на підставі таких неналежним чином оформлених податкових накладних, не може формуватися податковий кредит з ПДВ, та валові витрати.

Враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

З огляду на зазначене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість та право на формування валових витрат.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Будівельна група «Вертикаль» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 р. № 0007021630 та № 0007031630.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 12.11.2013 р.