Постанова

від 23.10.2013 по справі 808/7908/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року (11 год.40хв.)Справа № 808/7908/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренко М.С.,

при секретарі судового засідання Кретові К.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудіторська фірма «Аудит Системс-Україна»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення №0000312215 від 28.03.2013,

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудіторська фірма «Аудит Системс-Україна» (далі - позивач, або ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит системс-Україна») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить :

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000312215 від 28.03.2013 ;

2) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області із призначення позоплпнової перевірки;

3) визнати протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області із залишення без розгляду заперечень позивача на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 01.03.2013 №288/22-15/35924042.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надав на адресу суду клопотання про підтримання позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

В судове засідання з'явився представник відповідача Лабур М.Г.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи зазначеної вище норми, відсутності в судовому засіданні позивача, який подав заяву про розгляд справи без участі представника, відстуності потреби заслуховування свідків або експертів про яких сторонами не заявлялось, наявність достатніх матеріалів та відсутність перешкод для розгляду справи по суті на підставі наявних у справі доказів, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

З урахуванням приписів статті 41 та 128 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

На підставі наказу від 21.01.2013 р. № 88 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та направлення від 22.01.2013р. № 161, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу зустрічних звірок управління податкового контролю, інспектором податкової служби І рангу - Шендрик О.В., та згідно з пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Аудит системс-Україна», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Сортікс-Буд» (код ЄДРПОУ 357636), за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. Прощо було складено акт від 01.03.2013 №288/22-15/35924042.

В Акті перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем: пп. 7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12620грн.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення №0000312215 від 28.03.2013.

Відповідно до податкового - повідомлення рішення №0000312215 від 28.03.2013 відповідачемдонараховано суми грошових забовязань за платежем податок на додану вартість, в тому числі за основним платежем у розмірі 12620,00грн, та штрафними санкціями у розмірі 3155,00грн.

Позивачем в порядку адміністративного оскарження було подано скарги до Державної податкової служби в Запорізькій області та Державної податкової служби України, які було залишено без задоволення.

Позивач з висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням не погоджується, вважає висновки, зроблені перевіряючими необґрунтованими та такими, що не відповідають приписам діючого законодавства України, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню. В зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, які виразилися у призначенні та проведенні документальної позапланової виїзної перевірки та про визнання протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області із залишення без розгляду заперечень позивача на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 01.03.2013 №288/22-15/35924042 суд зазначає наступне:

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно із пп.20.1.8. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із п.78.1. ст. 78 Податкового кодексу України порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження; розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень; щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання; отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону; органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Відповідно до п.78.4., п.78.5. ст. 75 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1. ст. 81 ПК України Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок. Посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки;службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.»

Як встановлено з матеріалів справи, перевірка позивача була проведена з питань дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Сортікс-Буд» (код ЄДРПОУ 357636), за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. на підставі наказу від 21.01.2013 р. № 88 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та направлення від 22.01.2013р. № 161, було пред'явлено,а копію наказу було вручено 22.01.2013 уповноваженій особі Востріковій З.В. ( за довіреністю №11/2 від 11.12.2012).

За приписами пунктів 86.1, 86.5, 86.7, 86.8 статті 86 ПК України вбачається, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, орган державної податкової служби, який проводив перевірку, не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє акт (довідку) до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків. Копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається в органі державної податкової служби, який проводив перевірку.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984, та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 № 34/18772 (далі - Порядок).

Відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку визначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пункту 6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.4.1.Порядку до підписання акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок враховуються пояснення та зауваження, надані посадовими особами в ході перевірки. При виникненні спірних питань та зауважень щодо встановлених порушень під час здійснення перевірки такі питання та заперечення виносяться на розгляд постійних комісій при обласних державних податкових адміністраціях (державних податкових інспекціях, спеціалізованих державних податкових інспекціях по роботі з великими платниками податків).

Вищевказаним Порядком платнику податків надано право у разі незгоди із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, протягом трьох робочих днів від дня отримання примірника акта перевірки подати до органу ДПС заперечення до акта перевірки.

Як свідчать матеріали справи позивач направляв на адресу відповідача письмові заперечення на акт перевірки. Зазначені заперечення позивача були залишені без розгляду, в зв'язку з тим, що позивачем було пропущено строк звернення з запереченням до відповідача, відповідно до п.86.7, ст.86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що висновки, в акті перевірки самі по собі не впливають на права та обов'язки позивача.

З такою правовою позицією погодився Верховний Суд України, що знайшло своє відображення у Постанові від 24.09.2013 у справі №21-255а13.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що правом податкової інспекції є право проведення перевірки, а закріплення документальне результатів проведеної перевірки це є обов'язок посадових осіб податкового органу, акт перевірки та відображення в ньому будь-яких даних стосовно проведеної перевірки сам по собі не впливає на права та обов'язки платника податків, відтак, відображення в ньому думки перевіряючого та виклад обставин перевірки не порушує охоронюваних законом прав платника податків, а відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000312215 від 28.03.2013, суд зазначає наступне.

ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Аудит системс-Україна», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Сортікс-Буд» (код ЄДРПОУ 357636), за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. Прощо було складено акт від 01.03.2013 №288/22-15/35924042.

В Акті перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем: пп. 7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12620грн.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення №0000312215 від 28.03.2013.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за липень, серпень 2010 по взаємовідносинам з ТОВ «Сортікс-Буд» встановлено його завищення всього у сумі 12620грн, в тому числі по періодам вересень 2010 у сумі 4500грн., жовтень 2010 сумі 8120грн.

Суд не погоджується з таким твердення відповідача на підставі наступного.

Згідно п. 1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, та п.п. 1, 4 ст. 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку,встановленому законом. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Відомості про те, що ТОВ «Сортікс-Буд» є юридичною особою, яка належним чином зареєстрована та є правоздатною, є платником податків, включаючи податок на додану вартість, було підтверджено даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, даними реєстру платників ПДВ, свідоцтвом платника ПДВ.

ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит системс-Україна» не мав можливостей і не був зобов'язаний перевіряти наявність у підприємств - постачальників, вказаних у акті, складських приміщень, автомобільного транспорту та устаткування. Крім того ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит системс-Україна» не мав можливості перевіряти відображення проведення будь-яких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Сортікс-Буд».

Щодо здійснення господарських стосунків ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит системс-Україна» та ТОВ «Сортікс-Буд» згідно п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та згідно п.п. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральніш засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як було встановлено, що ТОВ «Сортікс-Буд» мало повний обсяг право-дієздатності для здійснення правочинів з ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит системс-Україна».

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку немає підстав вважати правочин недійсним, оскільки були дотримані всі вимоги, викладені в ст. 203 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто особа не може зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність свого контрагента, якщо не буде встановлено узгодженості дій платника податків на вчинення такого діяння.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Приписами п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону).

Проте, як свідчать вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено із матеріалв справи в жовтні - листопада 2010 ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит системс-Україна» були придбані ноутбуки у ТОВ «Сортікс-Буд». Фактичне придбання та отримання ноутбуків підтверджується документами, складеними відповідно до чинного законодавства України: рахунками постачальника, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі ноутбуків в експлуатацію, складеними відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку. Договір поставки було укладено в усній формі та підтверджено зазначеними документами.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що договори, укладені між ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит системс-Україна» та ТОВ «Сортікс-Буд» спрямовані на проведення господарської діяльності позивача та підтверджені відповідними документами. Доказів зворотнього відповідач суду не надав, доводи представника позивача не спростував.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР 03.04.1997 р. (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення було регламентовано п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, згідно якого платник податків зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 Закону України №№ 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент включення до складу податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних, позивач на підтвердження такого податкового кредиту мав необхідні податкові накладні та платіжні доручення, виписані на його адресу ТОВ «Агроміт». Податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства. Всі суми зазначені у відповідних податкові накладних оплачені згідно банківських платіжних доручень.

На момент здійснення господарських операцій із ТОВ «Сортікс-Буд», останнє було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності, як платник податку на додану вартість та мало право у відповідності до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України № 168/97-ВР видавати податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

При цьому, як зазначено в листі ВАСУ від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

З такою правовою позицією погодився Верховний Суд України в Постановах №21-38а-10 від 17.12.2010, 31.01.2011, №21-43а-10 від 10.12.2010, №21-14а-10 від 29.10.2010, №21-3а-10 від 22.10.2010.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування» З такою правовою позицією погодився Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23.03.2011 по справі №К-31434/10.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання х їх боку (Рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії»).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки та в судовому засіданні не надано будь-яких переконливих заперечень щодо правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку, не надано доказів, що будь-які бухгалтерські документи або цивільно-правовий договір укладено з порушенням встановлених вимог та визнані в судовому порядку такими, що не відповідають чинному законодавству, суд приходить до висновку, що винесене податкове повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню, в зв'язку з чим в цій частині позовних вимог позов підлягає задоволенню.

Згідно із статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000312215 від 28.03.2013, прийняте Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудіторська фірма «Аудит Системс-Україна» (код ЄДРПОУ 35924042) судовий збір в розмірі 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко