Справа №254/251/13-ц
Провадження №2/254/571/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2013 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд міста Донецька у складі:
головуючого судді Заборського В.О.,
при секретарі Подгородецькій В.А.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки медичних та фармацевтичних кадрів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
16 січня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Донецького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки медичних та фармацевтичних кадрів (далі Училище) про поновлення на роботі викладачем та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 листопада 2012 року до дня поновлення на роботі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона працювала в Училищі з 02 січня 2002 року на різних посадах: викладача, методиста, знаходилась в резерві на заміщення посади директора училища, виконувала обов'язки директора на час знаходження його у черговій відпустці, виконувала обов'язки заступника директора з навчальної роботи з травня 2009 року по травень 2012 року на час відпустки по догляду за дитиною заступника директора ОСОБА_6. Протягом всього часу роботи в Училищі вона брала активну участь в житті і роботі колективу, за весь період роботи з січня 2002 року по жовтень 2011 року будь-яких стягнень не мала. Однак наказом №105-к від 23 листопада 2012 року її було звільнено на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України за те, що вона нібито біля кімнати №522 схопила ОСОБА_7 за руку та ліктем вдарила по грудях, супроводжуючи це криками з образами із застосуванням нецензурної лексики на адресу викладачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також вимогами припинити надання медичної допомоги викладачу ОСОБА_10. Звільнення позивач вважає незаконним та безпідставним, таким, що здійснено внаслідок неприязних відносин, які склалися між нею та директором Училища - ОСОБА_3. Вона заперечує, що з її боку застосовувалась сила, нецензурна лайка та вимагання припинити надання медичної допомоги і зазначає, що те що сталось повністю спотворено особами, які написали доповідні записки та комісією, яка проводила перевірку, з метою звільнити небажаного директору працівника і вважає, що наказ про її звільнення є помстою з боку директора ОСОБА_3 за те, що вона відмовилась звільнити місце заступника директора для його доньки ОСОБА_11. Донька директора прийшла працювати до Училища у вересні 2009 року і незабаром ОСОБА_3 запропонував позивачці написати заяву про звільнення за власним бажанням та піти з посади заступника директора, оскільки його донька вийшла на роботу, на що позивач в категоричній формі відмовилась. ОСОБА_3 пригрозив їй за це звільненням за статтею. Згодом директор неодноразово пропонував позивачці написати заяву про звільнення, однак вона відповідала відмовою. Після цього ОСОБА_3 почав планомірно дискредитувати позивачку, яка виконувала обов'язки заступника директора з навчальної роботи, в очах колективу, явно перевищуючи свої повноваження. Він заборонив їй заходити до навчальних груп з контрольною та методичною цілями, заборонив збирати голів циклових комісій і викладачів для вирішення виробничих питань та відкрито називав її «порожнім місцем». Поступово директор забрав з навчального відділу майже всю документацію, яка стосувалась слухачів: реєстраційні списки, накази про зарахування та відрахування слухачів, журнали реєстрації виданих свідоцтв тощо і передав їх до відділу маркетингу, комплектування і кадрів. Директор дозволяв собі грубі зауваження щодо зовнішнього вигляду позивачки, принизливі натяки на стан її здоров'я. 21 жовтня 2011 року, через місяць після пропозиції звільнитись директор ОСОБА_3 підписав наказ про винесення позивачці догани, за наявності якої вона була позбавлена ??преміальних виплат за підсумками року. Після виходу з декретної відпустки заступника директора ОСОБА_6 з 21 травня 2012 року позивач перейшла на посаду викладача, однак директор зажадав, щоб вона написала заяву на 0,75 ставки, мотивуючи це нехваткою навчальних годин. Більш того, ОСОБА_3 не дозволив їй, викладачеві акушерства і гінекології, завідувати навчальним кабінетом акушерства і гінекології з доплатою в розмірі 10% до окладу, а призначив завідуючим кабінетом акушерства і гінекології викладача педіатрії ОСОБА_12. Позивач вважає, що цього б не сталося, якби вона стала на бік директора і виступила проти заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_6, якій після виходу з декретної відпустки ОСОБА_3 також запропонував звільнитись або залишитись у відпустці по догляду за дитиною до 6 років, на що остання відмовилась і по відношенню до якої почалася аналогічна компанія по дискредитації з метою подальшого звільнення. Підтримка ОСОБА_6 з боку позивачки стало ще одним фактором, який сприяв її звільненню. Крім того, директор почав здійснювати неприкритий тиск на сестру позивачки - ОСОБА_13, викладача інформатики. При достатньому балансі навчальних годин директор не дозволяв ОСОБА_13 виконувати додаткове педагогічне навантаження. У серпні 2012 року ОСОБА_3 написав заяву до Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області про зникнення з робочих кабінетів училища документів, в чому звинуватив ОСОБА_6 і інших співробітників Училища, не згодних з його політикою: позивачку - ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18. На теперішній час директор ОСОБА_3 оточив себе залежними від нього людьми: друзями його дочки ОСОБА_11, пенсіонерами, які бояться втратити роботу, матерями, які поодинці виховують дітей і виплачують кредити за квартири тощо, готовими виконати всі його прохання і накази, дати будь-які свідчення, в тому числі, які не відповідають дійсності, підписати будь-які документи, написати службові записки та доповідні будь-якого змісту. Ці робітники отримують з боку директора певні преференції та заступництво, користуючись яким відчувають свою безкарність, ігнорують службову субординацію, дозволяють нетактовну поведінку і висловлювання по відношенню до заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_19, до позивача та інших неугодних співробітників. В колективі склалася вкрай несприятлива ситуація, коли, відчуваючи свою повну безкарність внаслідок чисельної переваги, особи, наближені до директора, діючи за його вказівкою, з метою покарання неугодних самі дають неправдиві свідчення, а також підтверджують відверту брехню один одного. Боротися з цим неможливо, тому що діє принцип «кругової поруки», врегулювати будь-яке питання в межах колективу не можливо, оскільки всі призначені для цього структури та громадські організації, а саме профспілковий комітет, комісія по трудових спорах повністю підконтрольні директору. Доходило навіть до того, що в порушення КЗпП України директор постійно призначав комісію по трудових спорах своїм наказом, замість процесу її обрання на зборах трудового колективу. Ця незаконна практика була припинена тільки після скарги до вищестоящої профспілки. ОСОБА_3 переслідуючи свої цілі, замість того, щоб дійсно розібратися і навести порядок в колективі, вживає дії, які ще більше збільшують конфлікт. Службові записки на його ім'я про неетичні та нетактовні дії співробітників він передає для розгляду тим особам, стосовно кого вони написані. Так після чергового розгляду службової записки директору від викладача ОСОБА_13, яка доводиться позивачці рідною сестрою, ОСОБА_13 стало погано і вона втратила свідомість в навчальній кімнаті. Слухачі допомогли їй підвестись, покликали на допомогу викладачів. Заступник директора ОСОБА_6 викликала швидку допомогу. Бригада лікарів, яка приїхала до Училища для надання допомоги ОСОБА_13 до хворої не з'явилась, та позивач і ОСОБА_6 пішли їх розшукувати. Водій швидкої повідомив ОСОБА_6, що лікарів зустріли біля входу та провели до хворого. Коли позивач піднялася на п'ятий поверх Училища, де знаходиться гуртожиток, то в кінці коридору побачила ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які стояли біля кімнати № 520. Підійшовши до них, вона запитала, де знаходиться лікар, на що ОСОБА_7 і ОСОБА_8, закриваючи собою двері повідомили, що лікар надає допомогу ОСОБА_20 та заборонили заходити до лікаря. Після чого позивач мовчки розвернулася і пішла на третій поверх до сестри. Розповівши про те, що працівники відвели лікаря до іншої особи, ОСОБА_6 повторно подзвонила до швидкої допомоги і викликала ще одну бригаду. З часом ОСОБА_13 було надано допомогу і запропоновано проїхати до лікарні, на що вона погодилася. Під час, коли у ОСОБА_13 перебували лікар і фельдшер, позивач почула, як у коридорі ОСОБА_21 і ОСОБА_7В обговорювали між собою написання скарги в правоохоронні органи з приводу загроз у їх бік, однак не зрозуміла, що вони мають на увазі, і на той час не надала цьому ніякого значення. Однак, незабаром до Училища приходив дільничний з Калінінського РВ ДМУ опитати її та ОСОБА_6 за заявами ОСОБА_7, ОСОБА_21 і ОСОБА_11 від 19 жовтня 2012 року. За результатами перевірки в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Через декілька днів позивачці ОСОБА_12 і ОСОБА_22 було повідомлено про створення директором комісії з розслідування інциденту на п'ятому поверсі 19 жовтня 2012 року і необхідність надати пояснення. Оскільки позивачці наказ про створення комісії на було надано, то вона відмовилась надати пояснення. Через день ОСОБА_12, ОСОБА_22 ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 позивачці в кабінеті ОСОБА_6 ще раз було запропоновано надати пояснення, однак наказ про створення комісії вони не надали та пішли. Про ці факти позивач проінформувала директора в службовій записці, але ніякої відповіді не отримала. 23 листопада 2012 року о 15.25 год., за 17 хвилин до закінчення робочого дня, спеціаліст відділу маркетингу та комплектування ОСОБА_26 повідомила позивачці, що її терміново викликають до директора в кабінет. Враховуючи обстановку в училищі та побоюючись провокацій з боку оточення директора, позивач пішла до нього в кабінет з колегами ОСОБА_27, ОСОБА_28 і ОСОБА_29. Разом з директором в його кабінеті знаходились: ОСОБА_4, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_24, ОСОБА_23 в присутності яких ОСОБА_3 повідомив, що в Училищі працювала комісія, яка «зібрала доказову базу її аморальної поведінки» і на підставі цих фактів вона звільнена згідно п.3 ч.1 статті 41 КЗпП України з 23 листопада 2012 року з остаточним розрахунком. Це повідомлення було для позивачки шокуючим, нічого не кажучи вона встала і вийшла з кабінету. В неї стався гіпертонічний криз, і вона була змушена лікуватись стаціонарно. Після закінчення лікування через два тижні вона отримала наказ про звільнення, винесеного на підставі трьох неправдивих доповідних записок, в яких її принизили, виставивши в поганому світлі, оголосивши бешкетником і лихословом. Позивач ніколи не дозволяла собі принизитися до подібних речей, тим більше бити жінку. Директор ОСОБА_3 неодноразово погрожував позивачці розібратися з нею та іншими неугодними співробітниками і нарешті це зробив. Позивач вважає порушенням той факт, що комісія, повноваження якої вона просила підтвердити, не вислухала її, хоча думає, що при обставинах які склались і при наявності пояснення її все одно б звільнили, до того ж відповідно до їх плану всі її пояснення спростовувалися б поясненнями чотирьох осіб. Таким чином, позивач вважає появу наказу про її звільнення добре спланованою акцією, метою якої є звільнення неугодного співробітника, з яким у директора виникли неприязні стосунки та вважає наказ помстою з боку ОСОБА_3, якому вона відмовила в його проханні звільнити місце заступника директора для його доньки, тому наказ є таким, що ґрунтується на недостовірних та перекручених фактах і є незаконним та безпідставним.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позов у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили поновити позивачу строк для звернення до суду із заявою про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Додатково зазначили, що в Училищі після звільнення ОСОБА_1 відношення до неугодних директору осіб не змінилось, і на сьогоднішній день були вимушені звільнитись та піти з Училища: ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_30.
Представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 позов не визнали повністю, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 вважають необґрунтованими, а її звільнення законним і обґрунтованим, оскільки позивач здійснила аморальний проступок, який не сумісний з продовженням роботи викладача. Скоєння позивачем аморального проступку підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_8, висновками створеної комісії. Робітники училища вважають вчинок ОСОБА_1 аморальним, який порушує моральні норми притаманні їх колективу, суперечить змісту трудових обов’язків педагога і дискредитує виховні та службові повноваження.
Суд вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_31 копії трудової книжки ОСОБА_1 02 січня 2002 року на підставі наказу № 1-к прийнята до Донецького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки медичних та фармацевтичних кадрів на посаду викладача з лікувального масажу. 01 листопада 2002 року була переведена на посаду методиста, з 02 січня 2009 року переведена на посаду викладача психіатрії, з 01 жовтня 2009 року переведена на посаду викладача акушерства і гінекології. (а.с. 86-89)
Як вбачається із Статуту Донецького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки медичних та фармацевтичних кадрів прийнятого загальними зборами трудового колективу від 13 квітня 2007 року і затвердженого розпорядженням голови Облдержадміністрації від 14 березня 2008 року за № 88 Училище є вищим навчальним закладом післядипломної освіти, який засновано на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради (п.1.2). Училище є юридичною особою, ... може бути позивачем і відповідачем в судових органах (п.1.7). Безпосереднє управління діяльністю Училища здійснює директор (п.4.3). Директор Училища в межах наданих йому повноважень видає накази, розпорядження, обов’язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами Училища; приймає на роботу та звільняє з роботи працівників згідно з чинним законодавством; забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку ... (п.4.4). (а.с. 119-129)
Наказом № 105-к від 23 листопада 2012 року ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. (а.с. 7-8)
За змістом наказу № 105-к від 23 листопада 2012 року на ім’я директора 19 жовтня 2012 року надійшла доповідна від ОСОБА_7 про застосування до неї фізичної сили і образ з використанням нецензурних слів викладачем акушерства і гінекології ОСОБА_1 19 жовтня 2012 року о 9-16 год. в коридорі гуртожитку біля кімнати № 522, а також застосування образ з боку ОСОБА_1 з використанням нецензурних слів на адресу викладачів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_20 при наступних обставинах. Після завершення засідання циклової комісії «Загальної практики - сімейної медицини» у викладача ОСОБА_20 погіршилось самопочуття, після перевірки артеріального тиску було відмічено значне його підвищення, і тому викладач ОСОБА_8 провела її на п’ятий поверх в кімнату № 522 у гуртожитку. В цей час зі слів ОСОБА_1 у викладача ОСОБА_13 теж погіршилось самопочуття. По приїзду швидкої допомоги лікарям було повідомлено, що медичної допомоги потребують два працівника училища. Робітники швидкої врахували вік та попередній стан здоров’я, прийняли рішення спочатку надати медичну допомогу викладачу ОСОБА_20. Під час надання медичної допомоги ОСОБА_20 біля дверей кімнати № 522 гуртожитку знаходились викладачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Викладач ОСОБА_7 тримала руку на дверній річці кімнати № 522. В цей час на п’ятому поверсі з’явилась викладач ОСОБА_1, підійшла до кімнати № 522, схопила ОСОБА_7 за руку та ліктем вдарила в груди. Все це супроводжувалось криками з образами із застосуванням нецензурної лексики на адресу викладача ОСОБА_7 та викладачів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_20. а також вимогами припинити надання медичної допомоги викладачу ОСОБА_20. Для перевірки доповідної викладача ОСОБА_7 від 19 жовтня 2012 року наказом училища № 97-к від 01 листопада 2012 року була створена тимчасова комісія, якою встановлено, що викладачем ОСОБА_1 до викладача ОСОБА_7 дійсно 19 жовтня 2012 року о 09-16 год. в коридорі гуртожитку біля кімнати № 522 була застосована фізична сила та образи з використанням нецензурної лексики, що підтверджується довідкою про результати перевірки доповідної ОСОБА_7 від 08 листопада 2012 року, протоколом засідання комісії від 08 листопада 2012 року, письмовими поясненнями викладачів ОСОБА_7 від 06 листопада 2012 року, ОСОБА_8 від 06 листопада 2012 року, ОСОБА_9 від 06 листопада 2012 року, ОСОБА_20 від 06 листопада 2012 року, завідуючої гуртожитком ОСОБА_32 від 07 листопада 2012 року.
ОСОБА_31 п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Частиною 3 ст. 41 КЗпП України визначено, що розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу, тобто лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Такі самі положення визначені і в п. 14 Розділу 2 Правил внутрішнього розпорядку Училища (далі Правила), відповідно до якого розірвання трудового договору з ініціативи керівника училища може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового комітету крім випадків, передбачених чинним законодавством та умовами контракту.
ОСОБА_31 п. 13 Правил припинення трудового договору оформляється наказом директора Училища. Також у п. 14 Правил визначено, що директор Училища зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у відповідності з чинним законодавством. Днем звільнення вважається останній день роботи. У разі звільнення працівника з ініціативи керівника училища, він зобов’язаний також у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи.
З відповіді Донецької обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України від 22 липня 2013 року за № 04-210 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 23 листопада 2012 року не була членом профспілки та не перебувала на той час на обліку у первинній профспілковій організації, яка діє у Донецькому училищі підвищення кваліфікації та перепідготовки медичних і фармацевтичних кадрів.
ОСОБА_31 від 23 листопада 2013 року складених директором ОСОБА_3 в присутності тимчасової комісії - викладач акушерства та гінекології ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом училища про звільнення, але відмовилась поставити свій підпис про ознайомлення та отримати розрахунковий лист і трудову книжку. (а.с. 47-48)
Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
ОСОБА_31 підпису позивачки ОСОБА_1 в наказі № 105-к від 23 листопада 2012 року, вона отримала даний наказ 11 грудня 2012 року. До суду з позовом про поновлення на роботі і стягнення середньої заробітної плати ОСОБА_1 звернулась 16 січня 2013 року, тобто з пропуском місячного строку. Позивачкою надана суду заява про поновлення строку на подачу позовної заяви, в якій вона зазначила, що строк пропустила з поважної причини, оскільки на той час вона продовжувала хворіти після перенесеного гіпертонічного кризу, на підтвердження чого нею надано копію листка непрацездатності і копії чеків на придбання ліків. (а.с. 36-38)
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскільки після звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України позивач ОСОБА_1 перенесла гіпертонічний криз, на реабілітацію після якого потрібен деякий час, то ОСОБА_1 необхідно поновити строк для звернення до суду із позовом.
Як роз’яснив Верховний Суд України у п. 28 Постанови №9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП України, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП ), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
Так перевірку фактів доповідної ОСОБА_7 щодо скоєння позивачем ОСОБА_1 аморального проступку з’ясовувалось тимчасовою комісією, створеною на підставі наказу директора ОСОБА_3 за №97-к від 01 листопада 2012 року, до складу якої входили: голова - ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_33, ОСОБА_23, ОСОБА_24. ( а.с. 192)
ОСОБА_31 Довідки від 08 листопада 2012 року тимчасової комісії про результати перевірки докладної ОСОБА_7 в ході перевірки було проведено бесіди із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_34, відібрано від них письмові пояснення, переглянуто записи камери відеонагляду №5, які встановлені на сходовому марші, згідно яких в той час на 5 поверсі гуртожитку знаходились наступні робітники: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_34, ОСОБА_1, і на підставі цих даних комісією встановлено, що викладач ОСОБА_1 в коридорі гуртожитку біля кімнати № 522 до викладача ОСОБА_7 застосувала фізичну силу і образи із використанням нецензурних слів. (а.с. 193-194)
Протоколом засідання тимчасової комісії від 08 листопада 2012 року затверджені висновки комісії за результатами перевірки, що дійсно викладачем ОСОБА_1 19 жовтня 2012 року о 9-16 год. в коридорі гуртожитку біля кімнати №522 до викладача ОСОБА_7 була застосована фізична сила і образи із застосуванням нецензурних слів. (а.с. 196)
Актом від 08 листопада 2012 року зафіксовано, що викладач ОСОБА_1 відмовилась від надання комісії будь-яких пояснень. (а.с. 195)
При дослідженні судом матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи внесених до ЖРЗСП №6895 від 19 жовтня 2012 року встановлено, що ОСОБА_7 19 жовтня 2012 року звернулась до Калінінського РВ із заявою, в якій просила притягнути до відповідальності ОСОБА_1, яка приблизно о 09-10 год. біля кімнати № 522 образила її нецензурною лайкою і штовхала (а.с. 67). В своїх поясненнях ОСОБА_7 зазначила, що до кімнати № 522 підійшла ОСОБА_1, схопила її за руку - штовхнула, а потім стала ображати нецензурною лайкою (а.с. 68). В своїх поясненнях на ім’я начальника Калініннського РВ ОСОБА_9 вказав, що коли він знаходився біля кімнати № 522 разом із ОСОБА_7, ОСОБА_8 підбігла викладач ОСОБА_1, почала прориватись до кімнати № 522, де надавалась допомога ОСОБА_20, штовхала ОСОБА_7, його а також використовувала нецензурну лексику, обвинувачуючи всіх в тому, що начебто перехопили лікаря (а.с 70. Так само в своїх поясненнях зазначала і ОСОБА_11, що кімнати №522, де надавалась допомога ОСОБА_20, підбігла ОСОБА_1 і схопивши викладача ОСОБА_7 за руку - штовхнула, а потім почала ображати її нецензурною лайкою (а.с. 71).
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 показала, що 19 жовтня 2012 року відбулось засідання циклової комісії, ще на засіданні вона почула себе погано, пішла до вчительської, де ОСОБА_8 поміряла їй тиск і супроводила на 5 поверх до кімнати № 522. Коли їй лікарем надавалась медична допомога, то вона чула через закриті двері, як ОСОБА_1 висловлювалась у її бік із застосуванням нецензурної лайки. Швидку допомогу вона викликати не просила. З директором ОСОБА_3 вона працює з 1988 року, він ніколи не підвищував голос на робітників, завжди був прикладом для поведінки. До своєї доньки ОСОБА_11 директор ставиться як і до інших працівників. ОСОБА_1 і раніше дозволяла собі підвищити голос, назвати людину маразматиком, кинути документи в людину, тупотіти ногами і запитувати чому її не поважають. Доповідні на ім’я директора про таку нетактовну поведінку ОСОБА_1 вона ніколи не писала.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 19 жовтня 2012 року до викладацької прийшла ОСОБА_20 у якої вона заміряла тиск, який був підвищений. Прийнявши ліки ОСОБА_20 пішла на 5 поверх відпочити. Потім, коли вона піднялась на 5 поверх до ОСОБА_20, з’ясувала, що їй не покращало, і вона попрямувала на 4 поверх просити викликати швидку, але побачила у дворі ОСОБА_7 з лікарями швидкої повернулась. Через деякий час на 5 поверх піднялась ОСОБА_1, висловилась образливо в бік ОСОБА_20. ОСОБА_7 в той час трималась правою рукою за дверну ручку кімнати № 522, ОСОБА_1 відірвала її руку від двері і ліктем штовхнула у груди. Тоді вона теж взялась за ручку двері, після чого ОСОБА_1 зрозуміла, що їй не вдасться пройти до кімнати і пішла геть. Під час цього ОСОБА_1 виражалась нецензурно в її бік, ОСОБА_9 і ОСОБА_7. В училищі вона працює з 1988 року, директор ОСОБА_3 ніколи не залишав їх без уваги, а ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_27, ОСОБА_18, ОСОБА_24, Табачна заважали працювати колективу. ОСОБА_6 і ОСОБА_1 відносились завзято до молодого покоління, яке прийшло працювати до училища після них. ОСОБА_1 і раніше дозволяла собі вільності, могла виставити лікоть і чекала щоб її обходили. Відносини між директором і ОСОБА_1 завжди були робочі, упередженості з боку директора до неї вона не бачила.
ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що знайома з ОСОБА_1 з 1993 року, коли поступили в медінститут. В них були дружні стосунки, після університету прийшли працювати до Училища. Через деякий час ОСОБА_6 призначили заступником директора, а ОСОБА_1 методистом, і тоді ці люди змінились, перестали поважати інших. ОСОБА_1 дозволяла собі тупотіти ногами, стукати кулаком по столу. В червні 2011 року, за рік до виходу з декретної відпустки, ОСОБА_6 зібрала наближених до себе в кафе і виклала свій план рейдерського захвата власті в училищі. Всі з нею погодились, а вона відмовилась. ОСОБА_1 на той час була заступником директора і почала втілювати цю політику, стала тиснути на пенсіонерів і молодь. Починаючи з вересня 2011 року вона зазнала тиску з боку ОСОБА_1, яка дозволяла собі виражатись нецензурно, не приймала документи. В травні 2012 року вийшла з декрету ОСОБА_6, і теж продовжила травлю щодо неї, перестала вітатись, ображала. 08 червня 2012 року директор видав наказ щодо запобігання конфліктів, згідно якого доповідні повинні були розглядатись на циклових комісіях. ОСОБА_13 під тиском ОСОБА_1 написала доповідні записки, для розгляду яких була зібрана циклова комісія. Зачитавши доповідні вона намагалась з’ясувати у ОСОБА_13, чому та написала ці кляузи, але не отримала відповіді на жодне запитання. Під кабінетом де проходило засідання стояли ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_29, ОСОБА_28, ОСОБА_1, які майже з кулаками накинулись на неї після засідання. Вони повели ОСОБА_13 в кабінет № 410 де стали обробляти. Вона бачила, як ОСОБА_20 стало зле, і як вона піднялась на 5 поверх. На 3 поверсі почалась суєта, кричали що ОСОБА_13 стало погано, викличте швидку, але їй здалось, що все це було награно. Їй також стало зле і вона пішла подихати свіжим повітрям на двір. Через деякий час під’їхала швидка до ОСОБА_13, вона повідомила лікарю, що на 5 поверсі також знаходиться літня жінка яка потребує допомоги і лікар прийняв рішення йди до ОСОБА_20, куди вона їх провела. Коли надавалась допомога ОСОБА_20, біля дверей кімнати №522 разом з нею знаходились ОСОБА_8 і ОСОБА_9. В коридорі з’явилась ОСОБА_1, з недобрим виразом лиця викрикнула образу в бік ОСОБА_20. Щоб не дати ОСОБА_1 увійти до кімнати, вона взялась за ручку двері, але та схопила її за зап'ястя, відірвала руку і вдарила ліктем у груди. В такому стані вона прийшла до 310 кабінету, де їй надали допомогу і вона вирішила написати заяву до міліції. В училищі є група осіб, це: ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_18, ОСОБА_30, ОСОБА_16, ОСОБА_27, ОСОБА_24, ОСОБА_28 та інші, які відокремились від колективу і тримались відособлено.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 19 жовтня 2012 року був присутній на засіданні циклової комісії, яке закінчилось біля 8-50 год.. Хвилин через 15-20 почув крики у коридорі, вийшов та в 309 аудиторії побачив ОСОБА_13, біля якої знаходились ОСОБА_16, ОСОБА_28, ОСОБА_29, всі бігали, голову ОСОБА_13 тримала ОСОБА_28, очі в неї були розплющені. Через декілька хвилин він дізнався, що погано і ОСОБА_20, після чого піднявся на 5 поверх, де побачив ОСОБА_8 і ОСОБА_7, які розповіли йому, що ОСОБА_20 погано і їй надають допомогу. Через хвилину на 5 поверх піднялась ОСОБА_1, висловилась в бік ОСОБА_20, намагалась схопитись за ручку двері, відірвала руку ОСОБА_7 та вдарила її ліктем у груди. ОСОБА_8 також схопилась за ручку дверей, ОСОБА_1 образила їх нецензурно та пішла. Потім вийшов лікар та попросив провести його до ОСОБА_13. Крім того, свідок ОСОБА_9 зазначив, що ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_29, Червона, ОСОБА_28, ОСОБА_30 знаходяться в зговорі, пишуть доповідні, що директор ОСОБА_3, заступник директора по маркетингу ОСОБА_4 - не такі, всі члени профкому: голова - ОСОБА_9, заступник - ОСОБА_7, члени: ОСОБА_34, Золочевська, ОСОБА_23, ОСОБА_3 - не такі, комісія по трудових спорах: голова - ОСОБА_20, члени ОСОБА_23, ОСОБА_33, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - не такі. Після засідання розширеної Адмінради з приводу заяви ОСОБА_16, 11 осіб написали заяви про вихід із профспілки, в тому числі ОСОБА_1 і ОСОБА_6. Коли отримав заяву про відкликання заяви про вихід із профспілки, то на той час 05 липня 2012 року вже було проведено засідання комітету профспілки та виключено їх з профспілки. Було запропоновано написати заяви про вступ заново. Про неправомірну поведінку ОСОБА_1 він доповідав директору, який розбирався з цим. Вважає, що проступок ОСОБА_1 є тяжким.
Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні показала, що вона працювала 19 жовтня 2012 року, до неї на 5 поверх піднялась ОСОБА_20 разом з ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 і взяли ключі від кімнати № 522. Також на 5 поверх піднявся медперсонал. Через деякий час на поверх піднялась ОСОБА_1, запитала де лікарі і пішла до 522 кімнати. В той час вона вийшла з кімнати і оперлась на віконце, та бачила як ОСОБА_1 підійшла до ОСОБА_7 вияснити, чому медперсонал знаходиться тут, при цьому ОСОБА_1 кричала нецензурно, почала ломитись до кімнати, штовхала ОСОБА_7, але потрапити до кімнати не змогла і пішла. Черговою в той день була ОСОБА_35, якій вона розповіла про побачений конфлікт, однак та відповіла, що це їх проблеми і нехай самі розбираються. ОСОБА_35 могла і не чути крики, бо знаходилась в кімнаті за закритими дверима. Вважає, що з боку ОСОБА_1 це серйозний проступок.
Свідок ОСОБА_11 показала, що 19 жовтня 2012 року була свідком, як ОСОБА_1 бігала по 3 поверху та вимагала викликати швидку допомогу. Потім їй стало відомо, що ОСОБА_20 зле, і вона пішла до неї на 5 поверх. Потім спустилась до машини швидкої та принесла лікарям електрокардіограф та повернулась до слухачів. Пізніше до неї зайшла ОСОБА_7 та розповіла, що коли вона стояла біля дверей кімнати № 522, то до неї підбігла ОСОБА_1, стала штовхати двері та вдарила її у груди. ОСОБА_7 попросила супроводити її до райвідділу, що вона і зробила разом з ОСОБА_9. Також свідок ОСОБА_11 зазначила, що коли вона прийшла на роботу до Училища, то ОСОБА_1 її ігнорувала, могла ввірватись у кабінет перед слухачами, виясняти якісь питання. З боку ОСОБА_1 були несправедливі дії до викладачів, які не були її подругами. Вважає абсурдну версію позивачки ОСОБА_1 про те, що її хотіли призначити заступником директора.
Допитана в якості свідка ОСОБА_22 показала, що в 20-х числах жовтня 2012 року її запросив директор і надав для ознайомлення заяву ОСОБА_7 про застосування до неї сили та нецензурної лексики з боку ОСОБА_1 і попросив очолити комісію з перевірки даного випадку. До комісії увійшли: ОСОБА_2, ОСОБА_33, ОСОБА_23 і ОСОБА_24. Вони продивились відеозапис, хто з людей піднімався на 5 поверх, поспілкувались з кожним із них і відібрали пояснення. ОСОБА_1 пояснення не надала, вимагала ознайомити її з наказом про створення комісії. Наказ вона ОСОБА_1 не надала для ознайомлення, оскільки не була на це уповноважена. Вважає, що вчинений ОСОБА_1 аморальний проступок є тяжким, робота в Училищі ОСОБА_1 і ОСОБА_6 не велась, за цей час не було отримано жодної методички. В 2009 році ОСОБА_6 і ОСОБА_1 і поклали на них обов’язки скласти посадові інструкції. З боку директора ніколи не було дискредитації до робітників.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що директор ОСОБА_3 дуже часто підвищує голос, вживає ненормативну лексику, називає працівників кличками. Коли вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною, то він їй телефонував і розповідав, що його не влаштовують ОСОБА_16 і ОСОБА_1, просив її вийти з відпустки на один день, щоб змістити ОСОБА_1. Їй самій неодноразово пропонувалось звільнитись з посади для доньки директора. Пропонували стати на бік директора та виконувати його вказівки, від чого вона буде мати надбавки. Пропонувалось написати заяву щодо дискредитації ОСОБА_1, про невиконання нею своїх посадових обов’язків. У серпні 2012 року ОСОБА_3 звертався до райвідділу із заявою про викрадання нею і ОСОБА_1 документів Училища. Їй не дають працювати, так само і тим, хто в Училищі не примкнув до більшості. Дискредитація ОСОБА_1 почалась після виходу на роботу доньки директора ОСОБА_11. 19 жовтня 2012 року, після засідання циклової комісії стало погано викладачу ОСОБА_13, яка є сестрою ОСОБА_1. Вона викликала швидку допомогу. Дізнавшись, що лікарі на 5 поверсі надають допомогу ОСОБА_20, викликали ще одну швидку. Коли лікар прийшов до 309 аудиторії для надання допомоги ОСОБА_13, то директор ОСОБА_3 зайшов і забрав із собою лікаря. Після від’їзду швидких ОСОБА_3 став їй погрожувати. Її і зараз цькують на роботі. Якщо подивитись, то всі акти та інше підписують одні й ті самі особи. ОСОБА_1 звільнили з метою, щоб всі побачили, що буде з неугодними особами. Вважає, що ОСОБА_1 оговорено, оскільки вона не штовхала ОСОБА_7, не ображала інших ненормативною лексикою. Коли розглядалось питання відносно ОСОБА_7, яка застосувала ненормативну лексику в адрес ОСОБА_16, то це вийшло боком самій ОСОБА_16. Обговорення в колективі аморального проступку ОСОБА_1 не було, директор з нею перед звільненням не спілкувався. Свідок вважає, що ОСОБА_3 має особисті мотиви для звільнення ОСОБА_1, оскільки він обіцяв її звільнити за статтею, так і зробив. На підприємстві існує профспілка, яку очолює ОСОБА_9. Зараз іде перевірка щодо відкликання заяв про вихід із профспілки, в тому числі і позивачкою. Вважає ОСОБА_1 висококваліфікованим фахівцем, яка ніколи не ухилялась від будь-якої роботи, добра і чуйна людина.
Свідки ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_30, ОСОБА_15, ОСОБА_27, ОСОБА_36 в судовому засіданні показали, що ОСОБА_1 за час роботи в Училищі зарекомендувала себе з позитивного боку, є витриманою, тактовною, порядною і чуйною людиною. За тривалий час, коли вони її знають ніколи не бачили в такому стані, який їй приписують. Її звільнення, це справа не одного дня, і все почалось з того, що до Училища прийшла працювати донька директора - ОСОБА_11, якій через 4 місяці після приходу передали нову циклову комісію з охорони здоров’я. Після того, як ОСОБА_1 відмовилась звільнитись на пропозицію директора ОСОБА_3, то її почали цькувати щодо роботи, зовнішнього виду. Почався тиск і на інших викладачів які підтримували ОСОБА_1, в них почали знімати премії, забирати години, змістили з голів циклових комісій, їм натякали, що вони зайняли не той бік, створювали такі умови, що неможливо працювати. Вважають, що те, в чому звинувачують ОСОБА_1 неправда, її звільнення сплановано, для того щоб показати іншим, що буде з неугодними директору працівниками.
Як встановлено в судовому засіданні, і підтверджено наявними у справі доказами в колективі Училища склалась конфліктна ситуація між прихильниками директора ОСОБА_3 і особами, які не прийняли його бік, а підтримують позицію позивача ОСОБА_1, що також суд враховує при вирішенні даного трудового спору. Наявність конфлікту в колективі і тиску з боку керівництва на окремих працівників, крім показань свідків і велику кількість доповідних записок на ім’я директора, підтверджується наданими суду трудовими книжками працівників Училища: ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_30, які займали бік позивача і вимушені були звільнитись з Училища останнім часом.
Крім того, судом ставиться під сумнів дійсність вчинених позивачкою ОСОБА_1 дій 19 жовтня 2012 року біля кімнати гуртожитку № 522, а саме нецензурного висловлювання та удар ліктем у груди ОСОБА_7. Дані обставини встановлені тимчасовою комісією, створеною директором училища на підставі пояснень - ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_20, ОСОБА_32, які займають є членами профкому Училища та комісії по трудових спорах, є особами які перебувають на боці директора в конфлікті та мають неприязні відношення з позивачкою. Пояснення цих осіб даних тимчасовій комісії в училищі, в райвідділі міліції і суді різняться та є суперечливими. Так під час надання пояснень у райвідділі ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_3 зазначали, що позивач ОСОБА_1 підбігла до кімнати № 522, схопила ОСОБА_7 за руку і штовхнула, після чого почала ображати нецензурною лайкою, а в показаннях тимчасовій комісії і суду ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 вже зазначали, що ОСОБА_1 схопила ОСОБА_7 за руку і вдарила її ліктем у груди, і все це супроводжувалось нецензурною лайкою. Не співпадають пояснення свідків ОСОБА_20, ОСОБА_8 і ОСОБА_32 даних в суді хто з ким і коли піднімався на 5 поверх гуртожитку. Перевірити ці данні неможливо, оскільки суду надана відповідь про знищення запису відео спостереження з 5 поверху. Також суттєво різняться показання свідка ОСОБА_32, які вона давала тимчасовій комісії і суду, бо комісії вона вказувала, що знаходилась в кімнаті чергових і тільки чула як ОСОБА_1 нецензурно висловлювалась біля кімнати № 522, а в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 стверджувала, що коли ОСОБА_1 піднялась на 5 поверх, то вона вийшла у коридор і оперлась на віконце, звідти чула нецензурну лайку з боку ОСОБА_1 і бачила, як вона штовхала ОСОБА_7. Всі ці суперечливості ставлять під сумнів відповідність висновків тимчасової комісії тим подіям, які відбулись насправді 19 жовтня 2012 року на 5 поверсі гуртожитку Училища за участю позивачки ОСОБА_1.
А от згідно показань свідка ОСОБА_35, яка вранці 19 жовтня 2012 року була черговою по гуртожитку і знаходилась на 5 поверсі, коли туди піднімалась позивачка ОСОБА_1, то ніякого шуму в той час вона не чула, а після того, як ОСОБА_1 пішла з 5 поверху, бачила як ОСОБА_7 і ОСОБА_9 посміхались. Якби був конфлікт і крики на 5 поверсі, то вона почула б це через віконце в черговій кімнаті, звідки вона слідкує за порядком.
У суду відсутні будь-які підстави не прийняти до уваги показання свідка ОСОБА_35, яка не відноситься до будь якої конфліктної сторони в Училищі.
На думку суду звільнення позивачки ОСОБА_1 проведено лише внаслідок загальної оцінки її поведінки як працівника, яка не підтверджена конкретними фактами і не дає підстав для висновку про вчинення позивачкою аморального проступку, не сумісного із продовженням даної роботи. З огляду на вищевказане, суд вважає, що звільнення позивача ОСОБА_1 проведено незаконно, без належного обговорення даного звільнення в колективі Училища, без врахування попередньої роботи позивача в даному закладі, завдану даним проступком шкоду, як того вимагає Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів». Також не взято до уваги, що позивач ОСОБА_1 19 жовтня 2012 року намагалася знайти лікарів з бригади швидкої допомоги, викликаної для своєї рідної сестри ОСОБА_13, яка потребувала невідкладної медичної допомоги у зв’язку із важким станом здоров’я. Суд також вважає, що на прийняття рішення про звільнення позивачки із займаної посади вплинуло суб’єктивне ставлення директора ОСОБА_3 до неї, тобто, при звільненні позивачки директор ОСОБА_3 також керувався особистими мотивами. Наявність неприязних відносин у ОСОБА_1 з директором ОСОБА_3 було підтверджено в ході судового розгляду, як самої позивачкою, так і свідками ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_27, ОСОБА_36, які стверджували, що через відмову позивачки виконати особисте прохання директора почалося її цькування, а згодом відбулося обіцяне директором звільнення, яке вони розцінюють, як помсту з боку директора, так і свідками ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, які пояснили суду, що в Училище дійсно має місце конфлікт інтересів, і ОСОБА_1 відноситься до тієї частини колективу яка постійно незадоволена стилем і методами керівництва директора і постійно на нього скаржиться, а також самим директором ОСОБА_3, який неодноразово висловлював своє негативне особистісне ставлення до позивачки в ході судового слухання. Слід також зазначити, що в ході звільнення ОСОБА_1 директором ОСОБА_3 явно не були виконані приписи Постанови ПВСУ № 9 від 06.11.1992р., як було вказано вище, та рішення про її звільнення було прийнято директором одноосібно, без будь-якої бесіди з позивачкою, незважаючи на те, що у висновках тимчасової комісії не містилося пропозиції про звільнення її із займаної посади. Таким чином, на думку суду, при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади, серед усього іншого, дійсно мала місце наявність особистих мотивів у директора ОСОБА_3, який приймав остаточне управлінське рішення з даного приводу, внаслідок того, що між позивачкою і директором в ході спільної роботи склалися неприязні стосунки.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки позивачку відповідно до наказу № 105-к було звільнено з 23 листопада 2012 року, який є останнім робочім днем, а 24 і 25 листопада 2012 року є вихідними днями, то на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 26 листопада 2012 року по час розгляду справи, а саме по 05 листопада 2013 року, за який мають місце 237 робочих днів.
Розраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати в редакції Постанови КМ України від 8 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами, та бере за основу заробіток позивачки за фактично відпрацьовані протягом двох місяців до звільнення (вересень, жовтень 2012 року (а.с. 190)) робочі дні. Розмір яких підтверджується відповідною довідкою та не оспорюється сторонами.
Сума нарахованої позивачці заробітної плати протягом двох місяців до звільнення складає 4838,40 грн. (2395,40 грн. + 2443,00 грн.). Кількість відпрацьованих днів у цей період складає 43 дн. (20 дн. + 23 дн.). Таким чином, середньоденний заробіток позивачки на час вимушеного прогулу складає 112,52 грн. (4838,40 грн. : 43 дн.), а середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу за період з 26 листопада 2012 року по 05 листопада 2013 року становить 26 667,24 грн. (112,52 грн. Х 237 дн.).
На підставі ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої постановлено рішення, присуджує всі понесені нею судові витрати, оскільки позивачку було звільнено від сплати судового збору на користь держави при подачі позовної заяви, то суд вважає необхідним стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 266,67 грн..
На підставі ст.ст. 233, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки медичних та фармацевтичних кадрів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із заявою про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача акушерства і гінекології в Донецькому училищі підвищення кваліфікації та перепідготовки медичних і фармацевтичних кадрів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_1) з Донецького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки медичних та фармацевтичних кадрів (код ОКПО 21999384) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 листопада 2012 року по 05 листопада 2013 року у розмірі - 26 667 (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 24 копійки.
У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Донецького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки медичних та фармацевтичних кадрів (код ОКПО 21999384) до доходу Держави судовий збір у розмірі 266 ( двісті шістдесят шість) грн. 67 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя:
Суд | Будьоннівський районний суд м.Донецька |
Дата ухвалення рішення | 14.11.2013 |
Оприлюднено | 20.01.2014 |
Номер документу | 35223437 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Будьоннівський районний суд м.Донецька
Заборський В. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні