Постанова

від 12.11.2013 по справі 827/2676/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2013 рокуСправа №827/2676/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Александрова О.Ю.,

за участю секретаря - Козька М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій командування щодо виплати ОСОБА_1 з 01.05.2013 надбавки за кваліфікаційну категорію та надбавки за особливі умови служби в розмірах 7,5 відсотків посадового окладу на місяць, щомісячної додаткової грошової винагороди з врахуванням надбавки за кваліфікаційну категорію та надбавки за особливі умови служби в розмірах 7,5 відсотків посадового окладу на місяць; зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачені за період з 01.05.2013 по 31.10.2013 надбавку за кваліфікацій категорію в розмірі 41,04 грн., надбавку за особливі умови служби в розмірі 411,04 грн., щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 616,56 грн., а всього - 1 438,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008, що полягає у виплаті надбавки за кваліфікаційну категорію та надбавки за особливі умови не в повному обсязі, а лише у розмірі 7,5 відсотків посадового окладу на місяць.

Ухвалами суду від 31.10.2013 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Відповідач письмової думки щодо суті спору суду не надав.

Позивачка у судове засідання 12.11.2013 не з'явилася, у позові просила розглянути справу без її участі.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 12.11.2013 не забезпечив, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, тому суд розглядає справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України № 2232-XIІ від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Всі правовідносини, що виникають між сторонами у справі, з приводу проходження і звільнення з військової служби, виконання всіх передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту військовослужбовців, відносяться до публічної служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Військово-медичному клінічному центрі Кримського регіону на посаді старшої медичної сестри-анестезиста.

Отже, даний спір є публічно - правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходить військову службу в Військово-медичному клінічному центрі Кримського регіону на посаді старшої медичної сестри-анестезиста /а.с.6/.

ОСОБА_1 присвоєно вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Сестринська справа», що підтверджується посвідченням № 36 від 26.03.2012 /а.с.5/.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007 (далі - Постанова №1294) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 3 Постанови №1294 затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25 - 28, 33, відповідно до яких військовослужбовцям медичного старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і мають вищу кваліфікаційну категорію, виплачується надбавка за кваліфікаційну категорію у розмірі 15% посадового окладу.

Також, військовослужбовцям, які займають посади у штатних військово-медичних закладах, частинах і підрозділах з небезпечними для здоров'я та важкими умовами служби, виплачується надбавка за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя у розмірі від 5 до 25 відсотків посадового окладу.

За правилом пункту 7 Постанови №1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Крім того, пунктами 11 та 12 Постанови №1294 приписано: Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; державним органам привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою, проаналізувати за підсумками I кварталу 2008 р. результати запровадження умов грошового забезпечення, визначених цією постановою, та внести у разі потреби відповідні пропозиції.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 затверджено Інструкцію «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (далі - Інструкція). Наказ набрав чинності з 25.07 2008.

Підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 розділу XX Інструкції встановлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що займають посади середніх медичних спеціалістів і фармацевтів, яким за результатами атестації присвоєні друга, перша чи вища кваліфікаційні категорії, - відповідно 5, 10, 15 відсотків.

Згідно з пунктом 16.1 розділу XVI Інструкції військовослужбовцям усіх категорій, які займають посади в нижчеперелічених штатних військово-медичних закладах, частинах і підрозділах з небезпечними для здоров'я та важкими умовами служби, виплачується надбавка за особливі умови служби в розмірі 15 відсотків посадового окладу на місяць.

Відповідно до підпункту 16.2.8 пункту 16.2 розділу XVI Інструкції надбавка за особливі умови служби в розмірі, установленому пунктом 16.1 цієї Інструкції, також виплачується штатним військовослужбовцям: лікарям відділень гіпербаричної та гіпобаричної оксигенації, відділень (кабінетів) невідкладної медичної допомоги, лікарям анестезіологам-реаніматологам (у тому числі начальникам, старшим ординаторам та ординаторам цих відділень) військово-медичних клінічних центрів, госпіталів, клінік, лазаретів, поліклінік, медичних батальйонів, медичним сестрам-анестезіологам (старшим медичним сестрам-анестезіологам) хірургічних відділень та відділень (кабінетів) невідкладної медичної допомоги клінік військово-медичних клінічних центрів, госпіталів, лазаретів і поліклінік, що утримуються на самостійних штатах, фельдшерам, медичним сестрам незалежно від назви посад і молодшим медичним сестрам по догляду за хворими відділень (палат, груп) анестезіології-реанімації та інтенсивної терапії.

З аналізу наведених правових норм, суд дійшов до висновку, що з 01.01.2008 позивачці, яка має вищу кваліфікаційну категорію, повинна виплачуватися надбавка за кваліфікаційну категорію у розмірі 15 відсотків посадового окладу на місяць та надбавка за особливі умови служби у розмірі 15 відсотків посадового окладу на місяць.

Пунктом 30.1 пункту 30 розділу XХХ Інструкції передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день вибуття в щорічну основну відпустку (з урахуванням пункту 30.2 цієї Інструкції) (пункт 30.4 пункту 30 розділу XХХ Інструкції).

Пунктом 33.1 пункту 33 розділу XХХІІІ Інструкції передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзаци перший, другий пункту 33.3 розділу XХХІІІ Інструкції).

Відповідно до розрахункової книжки позивачки, її посадовий оклад складає 685,00 грн. Як зазначено позивачкою, та не спростовано з наданням належних доказів відповідачем, з 01.01.2008 їй виплачується надбавка за кваліфікаційну категорію у розмірі 7,5 відсотків, а з 04.02.2011 - надбавка за особливі умови служби у розмірі 7,5 відсотків посадового окладу на місяць, зокрема, вказані надбавки виплачувалися й в період з 01.05.2013 по 31.10.2013, а також увійшли до складу допомоги на оздоровлення на 2013 рік та матеріальної допомоги за 2013 рік, виплачених у той же період.

За розрахунком позивачки, що визнається судом вірним, розмір недоплачених надбавок за кваліфікаційну категорію та за особливі умови служби за період з 01.05.2013 по 31.10.2013, з урахуванням виплат двох вказаних грошових допомог, складає 411,04 грн. (685,00 грн. х 7,5 % х 8 місяців) по кожній з надбавок, а разом - 822,08 грн.

Також судом встановлено, що з 01.11.2012 позивачці виплачується щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі місячного грошового забезпечення, в якій вказані надбавки враховуються у розмірі 7,5 відсотків, а не за встановленим розміром - 15 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій» встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Відповідно до додатку вказаної Постанови Військово-медичний клінічний центр Кримського регіону входить до переліку військових частин, підрозділів, закладів, установ та організацій Збройних Сил.

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Інструкції «Про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди окремим категоріям військовослужбовцям Збройних Сил України», затвердженої Наказом Міністра оборони України 15.11.2010 № 595 (далі - Інструкція №595), виплата винагороди здійснюється в розмірах до 100 відсотків місячного грошового забезпечення на місяць: військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил України відповідно до переліку, наведеного в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Згідно з пунктами 3, 8 Інструкції №595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою.

Розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Як зазначено позивачкою, та не спростовано з наданням належних доказів відповідачем, під час виплати позивачці щомісячної додаткової грошової винагороди відповідачем не були враховані надбавки за кваліфікаційну категорію та надбавки за особливі умови служби в розмірах 7,5 відсотків посадового окладу, з якого визначається винагорода, розмір недоплаченої щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.05.2013 по 31.10.2013 складає 616,56 грн. ((51,38грн.+51,38 грн.) х 6).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд зазначає, що позивачем надані достатні докази, які свідчать про обґрунтованість його позовних вимог.

Доводи позивача не спростовані відповідачем, як того вимагає частина друга статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі пункту 15 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору. Інших судових витрат під час розгляду справи судом не встановлено.

Таким чином, судові витрати, належні до розподілу, у справі відсутні.

У судовому засіданні 12.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 14.11.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1 Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними дії командування Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону (99059, м. Севастополь, бухта Омега, ідентифікаційний код 24290698) щодо виплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.05.2013 надбавки за кваліфікаційну категорію та надбавки за особливі умови служби в розмірах 7,5 відсотків посадового окладу на місяць, щомісячної додаткової грошової винагороди з врахуванням надбавки за кваліфікаційну категорію та надбавки за особливі умови служби в розмірах 7,5 відсотків посадового окладу на місяць.

3. Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Кримського регіону (99059, м. Севастополь, бухта Омега, ідентифікаційний код 24290698) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недоплачені за період з 01.05.2013 по 31.10.2013 надбавку за кваліфікаційну категорію в розмірі 411,04 грн., надбавку за особливі умови служби в розмірі 411,04 грн., щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 616,56 грн., а всього у розмірі 1 438,64 грн. (одна тисяча чотириста тридцять вісім грн. 64 коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров